Басистюк-Гаптар Ольга Іванівна: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[очікує на перевірку][очікує на перевірку]
← Попереднє редагування
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
м Исправление «Дублирующиеся http://»
м Робот: видалення шаблону: Герої України
 
(Не показано 4 проміжні версії 4 користувачів)
Рядок 25: Рядок 25:


== Життєпис ==
== Життєпис ==

У 1961 році сім'ю спіткало велике горе – в автомобільній катастрофі загинув батько, якому виповнилося лише 35 років. Важку ношу на свої плечі взяла мама Ольги. Вона робила все, щоб у доньки було більше часу для художньої самодіяльності і щиро раділа її успіхам. Закінчивши десятирічку, не знаючи навіть нотної грамоти, Ольга поїхала до Львівської консерваторії. На щастя, її прослухав завідувач кафедрою оперного співу, Народний артист України, професор [[Кармалюк Павло Петрович|Павло Кармалюк]] і напророчив їй бути оперною співачкою. Навчалася під керівництвом Заслуженої артистки України [[Жилкіна Людмила Іванівна|Людмили Жилкіної]].


1974 року закінчила Львівську державну консерваторію, тепер [[Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка]].
1974 року закінчила Львівську державну консерваторію, тепер [[Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка]].


У 1975—1984 рр. — солістка [[Львівська обласна філармонія|Львівської філармонії]].
У 1975—1984 рр. — солістка [[Львівська обласна філармонія|Львівської філармонії]].
1975-й рік став для Ольги Басистюк доленосним: на Міжнародному конкурсі вокалістів ім. [[Ейтор Вілла-Лобос|Вілла Лобоса]] в [[Ріо-де-Жанейро]] вона здобуває першу премію і золоту медаль. Бразильська преса порівнювала красу її голосу із скрипкою геніального [[Страдіварі]] в руках неперевершеного скрипаля [[Ойстрах Давид Федорович|Давида Ойстраха]]. У 1976 році Ольга Басистюк отримує звання Заслуженої артистки України. У 1978 році отримує Золоту медаль на Міжнародному конкурсі грамзапису в [[Братислава|Братиславі]] за ініціативою [[ЮНЕСКО]].
<ref>{{Cite web |url=https://odb.km.ua/?dep=1&dep_up=563&dep_cur=1414#gsc.tab=0 |title=Хмельницька обласна бібліотека для дітей ім. Т. Г. Шевченка. Басистюк Ольга Іванівна |accessdate=4 січня 2022 |archive-date=4 січня 2022 |archive-url=https://web.archive.org/web/20220104162729/https://odb.km.ua/?dep=1&dep_up=563&dep_cur=1414#gsc.tab=0 }}</ref>

{{External media
{{External media
|align =right
|align =right
Рядок 37: Рядок 42:
}}
}}


Від 1984 солістка [[Національний будинок органної і камерної музики України|Національного будинку органної й камерної музики]] у місті Києві.
Від 1984 солістка [[Національний будинок органної і камерної музики України|Національного будинку органної й камерної музики]] у місті Києві. у 1987 році отримала медаль ЮНЕСКО за видатні творчі заслуги.


23 травня 1993 виступала у [[Тернопіль|Тернополі]].
23 травня 1993 виступала у [[Тернопіль|Тернополі]].
Рядок 43: Рядок 48:
23 серпня 1995 року нагороджена відзнакою Президента України «[[Орден князя Ярослава Мудрого]]» V ступеня<ref>[http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=767/95 Указ Президента України №&nbsp;767/95 від 23 серпня 1995 року «Про нагородження відзнакою Президента України „Орден князя Ярослава Мудрого“»]</ref>&nbsp;— перший Указ про нагородження новою відзнакою.
23 серпня 1995 року нагороджена відзнакою Президента України «[[Орден князя Ярослава Мудрого]]» V ступеня<ref>[http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=767/95 Указ Президента України №&nbsp;767/95 від 23 серпня 1995 року «Про нагородження відзнакою Президента України „Орден князя Ярослава Мудрого“»]</ref>&nbsp;— перший Указ про нагородження новою відзнакою.


[[21 серпня]] [[2010]] року Указом [[Президент України|Президента України]] [[Віктор Федорович Янукович|В.&nbsp;Ф.&nbsp;Януковича]] №&nbsp;856/2010 ''за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку музичної культури, піднесення міжнародного престижу вітчизняного пісенного мистецтва, багаторічну творчу діяльність і високу виконавську майстерність'' Ользі Іванівні Басистюк-Гаптар&nbsp;— артистці-солістці-вокалістці, провідному майстру [[Національний будинок органної і камерної музики|Національного будинку органної та камерної музики України]], народній артистці України присвоєно звання [[Герой України]] з врученням ордена Держави<ref>[http://www.president.gov.ua/documents/8562010-11843 Указ Президента України №&nbsp;856/2010 від 21 серпня 2010 року «Про присвоєння О.Басистюк-Гаптар звання Герой України»]</ref>.
[[21 серпня]] [[2010]] року Указом [[Президент України|Президента України]] [[Віктор Федорович Янукович|В.&nbsp;Ф.&nbsp;Януковича]] №&nbsp;856/2010 ''за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку музичної культури, піднесення міжнародного престижу вітчизняного пісенного мистецтва, багаторічну творчу діяльність і високу виконавську майстерність'' Ользі Іванівні Басистюк-Гаптар&nbsp;— артистці-солістці-вокалістці, провідному майстру [[Національний будинок органної і камерної музики|Національного будинку органної та камерної музики України]], народній артистці України присвоєно звання [[Герой України]] з врученням ордена Держави<ref>{{Cite web |url=http://www.president.gov.ua/documents/8562010-11843 |title=Указ Президента України № 856/2010 від 21 серпня 2010 року «Про присвоєння О.Басистюк-Гаптар звання Герой України» |accessdate=3 жовтня 2016 |archive-date=10 травня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210510212353/https://www.president.gov.ua/documents/8562010-11843 }}</ref>.


== Цікаві факти ==
== Цікаві факти ==


Відому всім композицію у програмі "На добраніч, діти" колискова вечірня казка, УТ 1 виконує солістка Національного будинку органної та камерної музика, народна артистка України Ольга Іванівна Басистюк-Гаптар.<ref>[https://www.youtube.com/watch?v=pNeBp-M6CpM ]</ref>
Відому всім композицію у програмі "На добраніч, діти" колискова вечірня казка, УТ 1 виконує солістка Національного будинку органної та камерної музика, народна артистка України Ольга Іванівна Басистюк-Гаптар.<ref>{{Cite web|url=https://www.youtube.com/watch?v=pNeBp-M6CpM|назва=Вечірня казка|видавець=Суспільне Новини|дата=10 грудня 2014|вебсайт=YouTube|мертвий-url=no|дата-доступу=27 січня 2023}}</ref>


== Примітки ==
== Примітки ==
Рядок 55: Рядок 60:
* Басистюк Ольга Іванівна // {{МУ-92|51}}
* Басистюк Ольга Іванівна // {{МУ-92|51}}
* ''Весна X.'' Басистюк Ольга Іванівна // {{ТЕС|1|}}
* ''Весна X.'' Басистюк Ольга Іванівна // {{ТЕС|1|}}
* '' Єфіменко Г.&nbsp;Г.'' [http://www.history.org.ua/index.php?encyclop&termin=Basystyuk_O Басистюк Ольга Іванівна] // {{ЕІУ|1|198}}
* '' Єфіменко Г.&nbsp;Г.'' [http://www.history.org.ua/index.php?encyclop&termin=Basystyuk_O Басистюк Ольга Іванівна] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160428065440/http://www.history.org.ua/index.php?encyclop&termin=Basystyuk_O |date=28 квітня 2016 }} // {{ЕІУ|1|198}}
== Література ==
== Література ==
* Історія вокального мистецтва / О. Д. Шуляр : [монографія] : Ч.ІІ. – Івано-Франківськ, «Плай» 2012. – С.261
* Історія вокального мистецтва / О. Д. Шуляр : [монографія] : Ч.ІІ. – Івано-Франківськ, «Плай» 2012. – С.261


== Посилання ==
== Посилання ==
* [https://www.youtube.com/watch?v=g8L52178lww Ольга Басистюк — Ейтор Вілла-Лобос. Бразильська Бахіана № 5 (Кантилена)] // youtube.com
* [https://www.youtube.com/watch?v=g8L52178lww Ольга Басистюк&nbsp;— Ейтор Вілла-Лобос. Бразильська Бахіана №&nbsp;5 (Кантилена)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160405035537/https://www.youtube.com/watch?v=g8L52178lww |date=5 квітня 2016 }} // youtube.com
* [https://www.youtube.com/watch?v=KbFrM8_WTf8 Ольга Басистюк — Аве Марія — Бах / Гуно ] // youtube.com
* [https://www.youtube.com/watch?v=KbFrM8_WTf8 Ольга Басистюк&nbsp;— Аве Марія&nbsp;— Бах / Гуно ] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160330052119/https://www.youtube.com/watch?v=KbFrM8_WTf8 |date=30 березня 2016 }} // youtube.com
{{нормативний контроль}}
{{нормативний контроль}}{{Singer-stub}}
{{Music-stub}}
{{Герої України}}


{{ВП-портали|Україна|Культура|Мистецтво|Біографії}}
{{ВП-портали|Україна|Культура|Мистецтво|Біографії}}

Поточна версія на 20:19, 9 січня 2024

Басистюк-Гаптар Ольга Іванівна
Народилася19 серпня 1950(1950-08-19) (73 роки)
с. Поляни,
Хмельницька область
ГромадянствоСРСР СРСР Україна Україна
Діяльністьconcert singer, оперна співачка
Alma materЛьвівська національна музична академія імені Миколи Лисенка (1974)
ЗакладЛьвівська обласна філармонія і Національний будинок органної і камерної музики України
Нагороди

Герой України (орден Держави) — 2010

Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
ПреміїНаціональна премія України імені Тараса Шевченка — 1987
ЗванняНародний артист УРСР— 1985
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гаптар.

О́льга Іва́нівна Басистю́к-Гапта́р (нар. 19 серпня 1950, с. Поляни, Хмельницька область) — українська співачка (сопрано). Народна артистка України (1985), лауреат міжнародних конкурсів. Державна премія УРСР імені Тараса Шевченка (1987). Герой України (2010).

Життєпис

[ред. | ред. код]

У 1961 році сім'ю спіткало велике горе – в автомобільній катастрофі загинув батько, якому виповнилося лише 35 років. Важку ношу на свої плечі взяла мама Ольги. Вона робила все, щоб у доньки було більше часу для художньої самодіяльності і щиро раділа її успіхам. Закінчивши десятирічку, не знаючи навіть нотної грамоти, Ольга поїхала до Львівської консерваторії. На щастя, її прослухав завідувач кафедрою оперного співу, Народний артист України, професор Павло Кармалюк і напророчив їй бути оперною співачкою. Навчалася під керівництвом Заслуженої артистки України Людмили Жилкіної.

1974 року закінчила Львівську державну консерваторію, тепер Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка.

У 1975—1984 рр. — солістка Львівської філармонії. 1975-й рік став для Ольги Басистюк доленосним: на Міжнародному конкурсі вокалістів ім. Вілла Лобоса в Ріо-де-Жанейро вона здобуває першу премію і золоту медаль. Бразильська преса порівнювала красу її голосу із скрипкою геніального Страдіварі в руках неперевершеного скрипаля Давида Ойстраха. У 1976 році Ольга Басистюк отримує звання Заслуженої артистки України. У 1978 році отримує Золоту медаль на Міжнародному конкурсі грамзапису в Братиславі за ініціативою ЮНЕСКО. [1]

Зовнішні зображення
На оперній сцені
Квіти від прихильників
В полоні романсу

Від 1984 солістка Національного будинку органної й камерної музики у місті Києві. у 1987 році отримала медаль ЮНЕСКО за видатні творчі заслуги.

23 травня 1993 виступала у Тернополі.

23 серпня 1995 року нагороджена відзнакою Президента України «Орден князя Ярослава Мудрого» V ступеня[2] — перший Указ про нагородження новою відзнакою.

21 серпня 2010 року Указом Президента України В. Ф. Януковича № 856/2010 за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку музичної культури, піднесення міжнародного престижу вітчизняного пісенного мистецтва, багаторічну творчу діяльність і високу виконавську майстерність Ользі Іванівні Басистюк-Гаптар — артистці-солістці-вокалістці, провідному майстру Національного будинку органної та камерної музики України, народній артистці України присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави[3].

Цікаві факти

[ред. | ред. код]

Відому всім композицію у програмі "На добраніч, діти" колискова вечірня казка, УТ 1 виконує солістка Національного будинку органної та камерної музика, народна артистка України Ольга Іванівна Басистюк-Гаптар.[4]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Хмельницька обласна бібліотека для дітей ім. Т. Г. Шевченка. Басистюк Ольга Іванівна. Архів оригіналу за 4 січня 2022. Процитовано 4 січня 2022.
  2. ↑ Указ Президента України № 767/95 від 23 серпня 1995 року «Про нагородження відзнакою Президента України „Орден князя Ярослава Мудрого“»
  3. ↑ Указ Президента України № 856/2010 від 21 серпня 2010 року «Про присвоєння О.Басистюк-Гаптар звання Герой України». Архів оригіналу за 10 травня 2021. Процитовано 3 жовтня 2016.
  4. ↑ Вечірня казка. YouTube. Суспільне Новини. 10 грудня 2014. Процитовано 27 січня 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)

Джерела

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Історія вокального мистецтва / О. Д. Шуляр : [монографія] : Ч.ІІ. – Івано-Франківськ, «Плай» 2012. – С.261

Посилання

[ред. | ред. код]
Гітара Це незавершена стаття про співачку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Басистюк-Гаптар_Ольга_Іванівна&oldid=41396741