Кенозерський національний парк: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [очікує на перевірку] |
Немає опису редагування |
Мною було доповнено надану інформацію Мітки: Візуальний редактор Перевірку редагування (посилання на джерела) активовано Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
||
| (Не показано 4 проміжні версії 3 користувачів) | |||
| Рядок 47: | Рядок 47: | ||
== Культурні та етнографічні особливості == |
== Культурні та етнографічні особливості == |
||
На територія Кенозерщини зберігся місцевий культурний ландшафт, який формувався з XII століття в результаті поступової слов'янської колонізації. Тут розташовано кілька традиційних сільських поселень з самобутніми пам'ятками російського дерев'яного зодчества. У них відображені особливості общинного землеволодіння та природокористування, що склалися в результаті злиття традицій корінного фіно-угорського лісівництва та слов'янських традицій поліводства. |
|||
Територія Кенозерщини — це слабоколонізовані околиці пограниччя Заволоцької Чуді та Вепсляндії. Тут збережено древній екобаланс, народну та сакральну [[Вепси|вепсько]]-[[Чудь|чудську]] архітектуру. |
|||
Серед іншого, Кенозер'я відоме як одне з місць, де наприкінці XIX – на початку ХХ століття було зібрано билини (тут їх називають "старини") Київського циклу, з участю прославлених богатирів: Іллі Муромця та Добрині Микитовича. Розташований далеко на півночі від місць, де відбувалися описані в епічних піснях події, регіон не був зруйнований під час монгольської навали, а також залишався осторонь культурної модернізації наступних століть. У результаті жива пісенна традиція Стародавньої Русі збереглася тут до минулого століття. Билинній спадщині парку присвячено окремий музей – "На Початку було Слово" у селі Вершиніно<ref>{{Cite web|url=https://www.currenttime.tv/a/rossiya-v-unesko-vo-vremya-voiny/33058214.html|title=В список ЮНЕСКО внесли новый объект – Кенозеро на севере России. Что известно об этом решении и членстве РФ в ЮНЕСКО во время войны|website=Настоящее Время|language=ru|access-date=2024-08-02}}</ref> |
|||
На території резервату розташована велика кількість об'єктів культурної спадщини, будинки та церкви — пам'ятки дерев'яної архітектури, що вціліли під час руйнівних подій останніх століть. |
На території резервату розташована велика кількість об'єктів культурної спадщини, будинки та церкви — пам'ятки дерев'яної архітектури, що вціліли під час руйнівних подій останніх століть. |
||
| Рядок 62: | Рядок 64: | ||
== Посилання == |
== Посилання == |
||
* http://ugraina.org/ {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20041126065038/http://www.ugraina.org/ |date=26 листопада 2004 }} |
|||
* http://ugraina.org/ |
|||
* https://web.archive.org/web/20030724121815/http://kenozerje.by.ru/ |
* https://web.archive.org/web/20030724121815/http://kenozerje.by.ru/ |
||
* [http://www.kenozero-park.ru/ Офіційний сайт] |
* [http://www.kenozero-park.ru/ Офіційний сайт] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20201023091137/http://kenozero-park.ru/ |date=23 жовтня 2020 }} |
||
* [http://tourlib.net/statti_tourism/arsenjeva5.htm Екотуристський потенціал Кенозерського національного парку] |
* [http://tourlib.net/statti_tourism/arsenjeva5.htm Екотуристський потенціал Кенозерського національного парку] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20090305125231/http://tourlib.net/statti_tourism/arsenjeva5.htm |date=5 березня 2009 }} |
||
{{ac}} |
|||
{{Національні парки Росії}} |
{{Національні парки Росії}} |
||
{{Портали|Географія|Росія|Екологія|Туризм}} |
{{Портали|Географія|Росія|Екологія|Туризм}} |
||
Поточна версія на 11:13, 2 серпня 2024
 | |
| 61°33′ пн. ш. 38°06′ сх. д. / 61.550° пн. ш. 38.100° сх. д.Координати: 61°33′ пн. ш. 38°06′ сх. д. / 61.550° пн. ш. 38.100° сх. д. | |
| Країна |  Росія |
|---|---|
| Площа | 1396,63 км² |
| Засновано | 1991 |
| Статус: | Об'єкт попереднього списку Світової спадщини ЮНЕСКО[d] |
| Вебсторінка | kenozero.ru |
  Кенозерський національний парк (Росія) | |
 | |
 Кенозерський національний парк у Вікісховищі | |
Кенозерський національний парк — природоохоронний об'єкт на території Заволоцької Чуді та північно-східної Вепсляндії, в Архангельскій області. Утворений 1991 року. 2004 року Кенозерський національний парк отримав статус біосферного та увійшов до Списку Біосферних резерватів ЮНЕСКО.
Кенозерський національний парк сформований із земель Плесецького та Каргопольського районів Архангельської області. Територія 1396 км².
В резервації представлена одна з останніх ділянок північних європейських лісів, що добре збереглася. Цей регіон є важливим місцем проживання перелітних птахів, а також містить у собі унікальні болотні та лісові екосистеми. На території парку знаходяться 46 сіл, їх населення близько 2 тисяч осіб.
Клімат району помірно континентальний. Абсолютний мінімум −47 °C, абсолютний максимум +34 °C. Стійкий сніжний покрив тримається 160 днів. Безморозний період 105—110 дній. Річний рівень опадів — 500 мм.
У заповіднику ростуть 534 види рослин, лісами зайнято близько 74 % території (103,7 тис. га). Проте, на долю корінних лісів припадає лише 15 %.
Фауна хребетних тварин Кенозерського парку нараховує близько 270 видів, ссавці представлені 49 видами з 6 рядів. Звичайними є заєць-біляк, вивірка, горностай, європейська норка, лісова куниця, видра, лисиця звичайна, лось, єнотоподібний собака, польова миша, кабан.
Список видів птахів Кенозерського заповіднику нараховує 193 види. У фауні земноводних — 4 види: трав'яна і гостроморда жаби, ропуха сіра та тритон звичайний. З рептилій: ящірка живородна, гадюка звичайна . Проживають близько 20 видів риб, в тому числі, сьомга, пструг, сиг, ряпушка, нельма, харіус.
На територія Кенозерщини зберігся місцевий культурний ландшафт, який формувався з XII століття в результаті поступової слов'янської колонізації. Тут розташовано кілька традиційних сільських поселень з самобутніми пам'ятками російського дерев'яного зодчества. У них відображені особливості общинного землеволодіння та природокористування, що склалися в результаті злиття традицій корінного фіно-угорського лісівництва та слов'янських традицій поліводства.
Серед іншого, Кенозер'я відоме як одне з місць, де наприкінці XIX – на початку ХХ століття було зібрано билини (тут їх називають "старини") Київського циклу, з участю прославлених богатирів: Іллі Муромця та Добрині Микитовича. Розташований далеко на півночі від місць, де відбувалися описані в епічних піснях події, регіон не був зруйнований під час монгольської навали, а також залишався осторонь культурної модернізації наступних століть. У результаті жива пісенна традиція Стародавньої Русі збереглася тут до минулого століття. Билинній спадщині парку присвячено окремий музей – "На Початку було Слово" у селі Вершиніно[1]
На території резервату розташована велика кількість об'єктів культурної спадщини, будинки та церкви — пам'ятки дерев'яної архітектури, що вціліли під час руйнівних подій останніх століть.
Разом з заповідником «Вепський ліс», що у Ленінградській області, Кенозерський національний парк — це адміністративно-територіяльна модель для відтворення національних інститутів Вепсляндії. Для Архангельської області — база для відродження автентичного фіно-угорського життя регіону.
- ↑ В список ЮНЕСКО внесли новый объект – Кенозеро на севере России. Что известно об этом решении и членстве РФ в ЮНЕСКО во время войны. Настоящее Время (рос.). Процитовано 2 серпня 2024.
- (рос.) Критский Ю. М. Кенозерье: история и культура (очерки, материалы, исследования) / подготовка текстов В. Н. Матонина. — Архангельск : Правда Севера, 2005. — 208 с.
- http://ugraina.org/ [Архівовано 26 листопада 2004 у Wayback Machine.]
- https://web.archive.org/web/20030724121815/http://kenozerje.by.ru/
- Офіційний сайт [Архівовано 23 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
- Екотуристський потенціал Кенозерського національного парку [Архівовано 5 березня 2009 у Wayback Machine.]
|
| |||||||
