Василь (Величковський): відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][очікує на перевірку]
← Попереднє редагування
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
м Відкинуто редагування 46.211.168.152 (обговорення) до зробленого Alkom-lviv
Мітки: Відкіт Посилання на сторінки неоднозначності
Немає опису редагування
 
(Не показані 16 проміжних версій 11 користувачів)
Рядок 13: Рядок 13:
|чернече ім'я = Василій
|чернече ім'я = Василій
|народився = 01.06.1903
|народився = 01.06.1903
|місце народження = [[Станіславів]], [[Королівство Галичини та Володимирії]], [[Австро-Угорська імперія]]
|місце народження = [[Станиславів]], [[Королівство Галичини та Володимирії]], [[Австро-Угорська імперія]]
|помер = 30.06.1973
|помер = 30.06.1973
|місце смерті = [[Вінніпег]], [[Канада]]
|місце смерті = [[Вінніпег]], [[Канада]]
Рядок 30: Рядок 30:
|подвижництво =
|подвижництво =
}}
}}
'''Василь Володимирович Величковський''' ([[1 червня]] [[1903]], [[Станіславів]] — [[30 червня]] [[1973]], [[Вінніпег]]) — новомученик [[Українська греко-католицька церква|Української греко-католицької церкви]], [[релігійний діяч]], [[єпископ]] УГКЦ, [[Редемптористи|редемпторист]].
'''Василь Володимирович Величковський''' ([[1 червня]] [[1903]], [[Станиславів]] — [[30 червня]] [[1973]], [[Вінніпег]]) — новомученик [[Українська греко-католицька церква|Української греко-католицької церкви]], [[Релігія|релігійний діяч]], [[єпископ]] УГКЦ, [[Редемптористи|редемпторист]].


== Життєпис ==
== Життєпис ==
Василь Величковський народився 1 червня 1903 року у Станіславові в родині священника о. Володимира Величковського, пароха села [[Шупарка]] та доньки о. Миколая Теодоровича й Харитини з Онишкевичів. Рід Величковських якого походив зі [[Східна Україна|східної України]], з села Величків. При цьому, родину можна назвати священичою, адже представники останньої присвячували себе служінню впродовж трьох сотень років<ref name="біо"/>.
Василь Величковський народився 1 червня 1903 року в Станиславові в родині греко-католицького священника о.&nbsp;Володимира Величковського, пароха села [[Шупарка]], та доньки о.&nbsp;Миколая Теодоровича й Харитини з Онишкевичів. Рід Величковських походив зі [[Східна Україна|східної України]], з села Величків. При цьому, родину можна назвати священничою, адже представники останньої присвячували себе служінню впродовж трьох сотень років<ref name="біо"/>.


Василь Величковський відвідував початкову школу у селі [[Пробіжна]] на [[Чортківський район|Чортківщині]], а опісля навчався у [[Василіяни|василіанському]] інституті святого Йосафата. Гімназію Василь Величковський закінчив у [[Городенка|Городенці]], де його застала [[перша світова війна]]. 1918 року він вступив до лав [[Українські січові стрільці|Українських Січових Стрільців]]<ref name="біо"/>.
Василь Величковський відвідував початкову школу в селі [[Пробіжна]] на [[Чортківський район|Чортківщині]], а опісля навчався у [[Василіяни|василіанському]] інституті святого Йосафата. [[Городенківська гімназія імені Антона Крушельницького|Гімназію]] Василь Величковський закінчив у [[Городенка|Городенці]], де його застала [[Перша світова війна]]. 1918 року він вступив до лав [[Українські січові стрільці|Українських січових стрільців]]<ref name="біо"/>.


У [[1920]] році вступив на богословські студії до львівської духовної семінарії, де професором догматики був о. д-р Йосиф Сліпий. Водночас у [[Таємний український університет|Таємному українському університеті]] він студіював право. Дияконські свячення Василь отримав у [[1923]] році з рук митрополита [[Андрей (Шептицький)|Андрея Шептицького]]. [[29 серпня]] [[1925]] року, після чотирьох років навчання у семінарії, Величковський склав перші монаші обіти та вступив до згромадження Отців [[Редемптористи|редемптористів]] у селі [[Голоско]] біля Львова під патронатом отця [[Схрейверс Йосип|Йосифа Схрейверса]]. [[9 жовтня]] того ж року, він прийняв тайну священства від [[єпископ]]а Луцького і Острозького кир [[Йосиф (Боцян)|Йосифа Боцяна]]. Згодом два роки працював вчителем у ювенаті&nbsp;— малій семінарії отців-редемптористів у [[Збоїща]]х біля Львова. 1927 року переведений до монастиря у Станіславові<ref name="біо"/>.
У [[1920]] році вступив на богословські студії до львівської духовної семінарії, де професором догматики був о.&nbsp;д-р&nbsp;[[Йосиф (Сліпий)|Йосиф Сліпий]]. Водночас у [[Таємний український університет|Таємному українському університеті]] він вивчав право. Дияконські свячення Василь отримав у [[1923]] році з рук митрополита [[Андрей (Шептицький)|Андрея Шептицького]]. [[29 серпня]] [[1925]] року, після чотирьох років навчання у семінарії, Величковський склав перші монаші обіти та вступив до згромадження Отців [[Редемптористи|редемптористів]] у селі [[Голоско]] біля Львова під патронатом отця [[Схрейверс Йосип|Йосифа Схрейверса]]. [[9 жовтня]] того ж року, він прийняв тайну священства від [[єпископ]]а Луцького і Острозького кир [[Йосиф (Боцян)|Йосифа Боцяна]]. Згодом два роки працював вчителем у ювенаті - малій семінарії отців-редемптористів у [[Збоїща]]х біля Львова. 1927 року переведений до монастиря у Станіславові<ref name="біо"/>.


З 1928 року [[ієромонах]] Василь&nbsp;— учитель і місіонер на [[Волинь|Волині]]. У серпні того ж року о. Василя Величковського призначили займатися духовною опікою галицьких переселенців. У 1930 році з дозволу маршала [[Юзеф Пілсудський|Пілсудського]] переобладнав римо-католицький костел у [[Ковель|Ковелі]] на греко-католицьку церкву<ref name="біо"/>.
З 1928 року [[ієромонах]] Василь - учитель і місіонер на [[Волинь|Волині]]. У серпні того ж року о.&nbsp;Василя Величковського призначили займатися духовною опікою галицьких переселенців. У 1930 році з дозволу маршала [[Юзеф Пілсудський|Пілсудського]] переобладнав римо-католицький костел у [[Ковель|Ковелі]] на греко-католицьку церкву<ref name="біо"/>.


У 1935 році на вимогу польської влади о.&nbsp;Василь покинув Ковель та повернувся в монастир у Станиславові. У 1936 році був одним із головних доповідачів на Об'єднавчому з'їзді УГКЦ у Львові. Він виголосив для отців реферат про методику унійної праці серед православних, наголошуючи на необхідності дотримуватися східної традиції в Богослужіннях і проповідях<ref name="біо"/>. У 1938 році випустив ювілейний альманах до 25-ліття діяльності редемптористів в Україні.
У 1935 році на вимогу польської влади о.&nbsp;Василь покинув Ковель та повернувся в монастир у Станиславові. У 1936 році був одним із головних доповідачів на Об'єднавчому з'їзді УГКЦ у Львові. Він виголосив для отців реферат про методику унійної праці серед православних, наголошуючи на необхідності дотримуватися східної традиції в Богослужіннях і проповідях<ref name="біо"/>. У 1938 році випустив ювілейний альманах до 25-ліття діяльності редемптористів в Україні.


У 1939 році вперше викликаний на допит у [[НКВС]] за організації масової процесії, але був відпущений. У 1941 році, за дорученням [[митрополит]]а [[Андрей Шептицький|Андрея Шептицького]] і на прохання громади, відбув у [[Кам'янець-Подільський]]. Пробув там три доби, але через наклепи військовий комендант німецької окупаційної влади міста наказав йому під загрозою розстрілу упродовж доби покинути місто<ref name="біо"/>.
У 1939 році вперше викликаний на допит у [[Народний комісаріат внутрішніх справ СРСР|НКВС]] за організації масової процесії, але був відпущений. У 1941 році, за дорученням [[митрополит]]а [[Андрей Шептицький|Андрея Шептицького]] і на прохання громади, відбув у [[Кам'янець-Подільський]]. Пробув там три доби, але через наклепи військовий комендант німецької окупаційної влади міста наказав йому під загрозою розстрілу упродовж доби покинути місто<ref name="біо"/>.


З [[1942 у Тернополі|1942]] року&nbsp;— [[ігумен]] монастиря в [[Тернопіль|Тернополі]]. 7 серпня [[1945 у Тернополі|1945]] року отця Василя Величковського заарештовано. У слідчому ізоляторі [[НКВС]] йому пропонували перейти на православ'я, після твердої відмови відправили до [[Київ|Києва]], де за «активну антирадянську пропаганду» обласний суд виніс вирок найвищої міри покарання через розстріл. Згодом смертний вирок замінено 10 роками примусової праці під [[Воркута|Воркутою]]<ref name="синод"/>.
З [[1942 у Тернополі|1942]] року&nbsp;— [[ігумен]] монастиря в [[Тернопіль|Тернополі]]. 7 серпня [[1945 у Тернополі|1945]] року отця Василя Величковського заарештовано. У слідчому ізоляторі НКВС йому пропонували перейти на православ'я, після твердої відмови відправили до [[Київ|Києва]], де за «активну антирадянську пропаганду» обласний суд виніс вирок найвищої міри покарання через розстріл. Згодом смертний вирок замінено 10 роками примусової праці під [[Воркута|Воркутою]]<ref name="синод"/>. Служив літургію в невикористовуваних галереях шахти. Восени 1953 року звинувачений в організації [[Воркутинське повстання|страйку ув'язнених]] і переведений до [[Владимирський централ|Володимирської в'язниці]]. Після відбуття ним тюремного терміну його повернули назад у табір.


Повернувся до Львова в [[1955]] році й зайнявся організацією життя УГКЦ в підпіллі. Упродовж 1955—1969 років о. Василь мешкав у Львові в будинку на [[Площа Соборна (Львів)|площі Возз'єднання]], 11 у квартирі №&nbsp;3. Ця квартира була осередком [[Українська греко-католицька церква в СРСР|підпільної УГКЦ]]<ref name="музей"/>.
Повернувся до Львова в [[1955]] році й зайнявся організацією життя УГКЦ в підпіллі. Упродовж 1955–1969 років о.&nbsp;Василь мешкав у Львові в будинку на [[Площа Соборна (Львів)|площі Возз'єднання]], 11 у квартирі №&nbsp;3. Ця квартира була осередком [[Українська греко-католицька церква в СРСР|підпільної УГКЦ]]<ref name="музей"/>. Тут вірні підпільної церкви отримували таїнства хрещення, шлюбу, сповідалися, брали участь у Літургіях. У сусідній квартирі жив єврей, який попереджав о.Василя про небезпеку.<ref name=":0">{{Cite web|url=https://velychlviv.com/hranytel-muzeyu-blazh-vasyliya-velychkovskogo-ya-movchav-pro-tse-10-rokiv-bilshe-ne-mozhu/|title=Хранитель музею блаж. Василія (Величковського): «Я мовчав про це 10 років, більше не можу»|date=2023-09-07|website=Духовна Велич Львова|language=uk|access-date=2024-05-25}}</ref>


У [[1959]] році Папа [[Іоанн XXIII]] номінував його єпископом; архієрейські свячення прийняв [[4 лютого]] [[1963]] року від звільненого з ув'язнення митрополита [[Йосиф (Сліпий)|Йосифа Сліпого]]. Свячення відбулося у [[Москва|Москві]]. Надалі Луцький єпископ Василь був місцеблюстителем глави УГКЦ в Україні<ref name="біо"/>.
У [[1959]] році Папа [[Іван XXIII]] номінував його єпископом; архієрейські свячення прийняв [[4 лютого]] [[1963]] року від звільненого з ув'язнення митрополита [[Йосиф (Сліпий)|Йосифа Сліпого]]. Свячення відбулося у [[Москва|Москві]]. Надалі Луцький єпископ Василь був місцеблюстителем глави УГКЦ в Україні<ref name="біо"/>.


23 січня 1969 року, повторно ув'язнений на три роки. Вироком Судової колегії у кримінальних справах Псковського обласного суду від 23.09.1969 року, Василь Величковський був засуджений за ч. 2 ст. 138, ст. 187-1, ст. 42 КК України 1960 року (порушення законів про відокремлення церкви від держави і розповсюдження неправдивих вигадок на радянський державний і суспільний устрій) на 3 роки позбавлення волі у виправно-трудовій колонії суворого режиму<ref name="RefrensA"/>. Насправді&nbsp;— через висвячення священиків та поширення релігійної літератури. Друге своє ув'язнення о. Василь відбував у тюрмі міста [[Комунарськ]]а на [[Донбас]]і (нині&nbsp;— [[Алчевськ]] на [[Луганська область|Луганщині]]). Після закінчення терміну 27 січня 1972 року виселений за межі СРСР<ref name="синод"/>.
23 січня 1969 року повторно ув'язнений на три роки. Вироком Судової колегії у кримінальних справах Псковського обласного суду від 23.09.1969 року, Василь Величковський був засуджений за ч. 2 ст. 138, ст. 187-1, ст. 42 КК України 1960 року (порушення законів про відокремлення церкви від держави і розповсюдження неправдивих вигадок на радянський державний і суспільний устрій) на 3 роки позбавлення волі у виправно-трудовій колонії суворого режиму<ref name="RefrensA"/>. Насправді&nbsp;— через висвячення священників та поширення релігійної літератури. Друге своє ув'язнення о.&nbsp;Василь відбував у тюрмі міста [[Комунарськ]]а на [[Донбас]]і (нині&nbsp;— [[Алчевськ]] на [[Луганська область|Луганщині]]). Після закінчення терміну 27 січня 1972 року виселений за межі СРСР<ref name="синод"/>.


Певний після вигнання з СРСР о.&nbsp;Василь Величковський провів у [[Загреб]]і у рідної сестри. Далі був [[Рим]], де він зустрічався з Блаженнішим Верховним архиєпископом і кардиналом [[Йосиф (Сліпий)|Йосифом Сліпим]], а також мав розмову з [[Папа Римський|Папою Римським]] [[Павло VI|Павлом VI]], розповідав останньому про переслідування [[Українська греко-католицька церква в СРСР|УГКЦ в СРСР]]. Врешті, на запрошення колеги з ордену редемптористів митрополита [[Максим Германюк|Максима (Германюка)]], о. Василь переїхав до [[Канада|Канади]]. Там спілкувався з представниками [[Українці Канади|української діаспори]], молоддю. Відвідав з візитами [[Торонто]], [[Філадельфія|Філадельфію]], [[Едмонтон]] та інші міста [[Північна Америка|Північної Америки]]<ref name="синод"/>.
Певний час після вигнання з СРСР о.&nbsp;Василь Величковський провів у [[Загреб]]і у рідної сестри. Далі був [[Рим]], де він зустрічався з Блаженнішим Верховним архиєпископом і кардиналом [[Йосиф (Сліпий)|Йосифом Сліпим]], а також мав розмову з [[Папа Римський|Папою Римським]] [[Павло VI|Павлом VI]], розповідав останньому про переслідування [[Українська греко-католицька церква в СРСР|УГКЦ в СРСР]]. Врешті, на запрошення колеги з ордену редемптористів митрополита [[Максим (Германюк)|Максима (Германюка)]], о.&nbsp;Василь переїхав до [[Канада|Канади]]. Там спілкувався з представниками [[Українці Канади|української діаспори]], молоддю. Відвідав з візитами [[Торонто]], [[Філадельфія|Філадельфію]], [[Едмонтон]] та інші міста [[Північна Америка|Північної Америки]]<ref name="синод"/>.


Відійшов у засвіти [[30 червня]] [[1973]] року у [[Вінніпег|Вінніпезі]] ([[Канада]]).
Відійшов у засвіти [[30 червня]] [[1973]] року у [[Вінніпег|Вінніпезі]] ([[Канада]]).


== Беатифікація ==
== Беатифікація ==
24 квітня 2001 року в присутності Його Святості [[Папа Римський|папи Римського]] [[Іван Павло II|Івана Павла II]] у Ватикані проголошено декрети мучеництва, героїчних чеснот та чуд 52 слуг Божих. Декрети стосувалися і 28 слуг Божих Української Греко-Католицької Церкви. Одним із декретів стверджено мучеництво 26 кандидатів архиєпархіального процесу, завершеного у Львові 2 березня. Передана звідти документація на кожного з них містила життєпис, відомості про мученицьку смерть, а також богословський аналіз його праць, якщо такі були. Визнано мученицьку смерть 8 єпископів, 14 священиків, 3 монахинь і одного мирянина<ref name="RefrensB"/>.
24 квітня 2001 року в присутності Його Святості папи Римського [[Іван Павло II|Івана Павла II]] у Ватикані проголошено декрети мучеництва, героїчних чеснот та чуд 52 слуг Божих. Декрети стосувалися і 28 слуг Божих Української греко-католицької церкви. Одним із декретів стверджено мучеництво 26 кандидатів архиєпархіального процесу, завершеного у Львові 2 березня. Передана звідти документація на кожного з них містила життєпис, відомості про мученицьку смерть, а також богословський аналіз його праць, якщо такі були. Визнано мученицьку смерть 8 єпископів, 14 священиків, 3 монахинь і одного мирянина<ref name="RefrensB"/>. Під час пастирського візиту в Україну Святіший Отець 27 червня 2001 року на полі [[Львівський іподром|львівського іподрому]] під час Божественної Літургії у візантійсько-слов'янському обряді проголосив блаженними (тобто, у східному розумінні — святими) 28 українських мучеників і вірних слуг Божих УГКЦ. Тоді вперше чин беатифікації за латинським обрядом звершено на українській землі, як і вперше&nbsp;— в контексті східної Літургії<ref>''Петро Сабат'' [http://theologia.ucu.edu.ua/images/files/praci/sabat/p_sabat_vshanuvannya_muchenykiv_ugcc.pdf Вшанування мучеників УГКЦ, проголошених блаженними Папою Іваном Павлом II в Україні у 2001 році] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20211025231554/http://theologia.ucu.edu.ua/images/files/praci/sabat/p_sabat_vshanuvannya_muchenykiv_ugcc.pdf |date=25 жовтня 2021 }}.&nbsp;— С. 115—120.</ref>.<br/>
Під час пастирського візиту в Україну Святіший Отець 27 червня 2001 року на полі [[Львівський іподром|львівського іподрому]] під час Божественної Літургії у візантійсько-слов'янському обряді проголосив блаженними (тобто, у східному розумінні&nbsp;— святими) 28 українських мучеників і вірних слуг Божих УГКЦ. Тоді вперше чин беатифікації за латинським обрядом звершено на українській землі, як і вперше&nbsp;— в контексті східної Літургії<ref>''Петро Сабат'' [http://theologia.ucu.edu.ua/images/files/praci/sabat/p_sabat_vshanuvannya_muchenykiv_ugcc.pdf Вшанування мучеників УГКЦ, проголошених блаженними Папою Іваном Павлом II в Україні у 2001 році].&nbsp;— С. 115—120.</ref>.<br/>
До гідності блаженних (тобто святих) піднесено мучеників УГКЦ спеціальною формулою беатифікації:
До гідності блаженних (тобто святих) піднесено мучеників УГКЦ спеціальною формулою беатифікації:
{{цитата|''Нашою апостольською владою ми дозволяємо, щоб відтепер і надалі всечесних Слуг Божих величати блаженними і щоб їхні свята (празники) святкували кожного року у місцях і відповідно до чину''<ref>''[[Кіпіані Вахтанг Теймуразович|Вахтанг Кіпіані]]'' [https://web.archive.org/web/20160816101651/http://www.kipiani.org/plain.cgi?96 Візит Понтифіка. Вік мучеників].&nbsp;— Нью-Джерсі: Свобода, 2001.</ref>}}
{{цитата|''Нашою апостольською владою ми дозволяємо, щоб відтепер і надалі всечесних Слуг Божих величати блаженними і щоб їхні свята (празники) святкували кожного року у місцях і відповідно до чину''<ref>''[[Кіпіані Вахтанг Теймуразович|Вахтанг Кіпіані]]'' [https://web.archive.org/web/20160816101651/http://www.kipiani.org/plain.cgi?96 Візит Понтифіка. Вік мучеників].&nbsp;— Нью-Джерсі: Свобода, 2001.</ref>}}
Молебень і Акафіст до Блаженного священномученика Величковського уклав о. Іван Сіянчук, протоігумен редемптористів у Канаді.
Молебень і Акафіст до Блаженного священномученика Величковського уклав о. Іван Сіянчук, протоігумен редемптористів у Канаді.


Українська Греко-Католицька Церква вшановує літургійну пам'ять блаженного священномученика Василія Величковського 27 червня за юліанським календарем (14 червня за григоріанським)<ref name="RefrensC"/>.
Українська греко-католицька церква вшановує літургійну пам'ять блаженного священномученика Василія Величковського 27 червня разом з іншими новомучениками.<ref>{{Cite web|url=https://synod.ugcc.ua/data/27-chervnya-ukraynska-greko-katolytska-tserkva-vshanovue-pamyat-novomuchenykiv-istoriy-svyatosti-9451/|title=27 червня Українська Греко-Католицька Церква вшановує пам’ять новомучеників. Історії святості|website=Синод Єпископів Української Греко-Католицької Церкви|language=uk|access-date=2024-05-25}}</ref><ref name="RefrensC"/>. Є численні свідчення чудес, які здійснилися за заступництвом блаженного.<ref name=":0" />


== Перенесення мощей блаженного Василія Величковського ==
== Перенесення мощей блаженного Василія Величковського ==
[[Файл:Василь Величковський - меморіальна таблиця (01).jpg|міні|180пкс|Меморіальна таблиця на [[Площа Соборна (Львів)|площі Соборній]] у Львові]]
[[Файл:Василь Величковський - меморіальна таблиця (01).jpg|міні|180пкс|Меморіальна таблиця на [[Площа Соборна (Львів)|площі Соборній]] у Львові]]
Церемонія перенесення тлінних останків Блаженного Василія Величковського до храму святого Йосифа відбулася 16 вересня 2002 року, у м. [[Вінніпег]]. Відкривши труну, очевидці завмерли в подиві й благовісті — тіло Блаженного Василія не зазнало змін: обличчя й борода променіли святістю, руки були тілесного кольору й тримали хрест. Пролежавши в землі майже тридцять літ, Блаженний Владика Василій лежав як живий, попри те, що одяг і труна розтліли: нетлінне тіло помили, почистили й зодягнули в нові архієрейські ризи.
Церемонія перенесення тлінних останків Блаженного Василія Величковського до храму святого Йосифа відбулася 16 вересня 2002 року, в м. [[Вінніпег]]. Відкривши труну, очевидці завмерли в подиві й благовісті— тіло Блаженного Василія не зазнало змін: обличчя й борода променіли святістю, руки були тілесного кольору й тримали хрест. Пролежавши в землі майже тридцять літ, Блаженний Владика Василій лежав як живий, попри те, що одяг і труна розтліли: нетлінне тіло помили, почистили й зодягнули в нові архієрейські ризи.


Мощі Блаженного Василія Величковського вшановують паломники із Західної Канади і США — і не лише українського походження, а й інших національностей та різних конфесій. У прибудованій до церкви каплиці паломники моляться; є і свідчення про одержані чудесну поміч та оздоровлення.
Мощі Блаженного Василія Величковського вшановують паломники із Західної Канади і США — і не лише українського походження, а й інших національностей та різних конфесій. У прибудованій до церкви каплиці паломники моляться; є і свідчення про одержані чудесну поміч та оздоровлення.
Рядок 77: Рядок 76:


== Вшанування ==
== Вшанування ==
У жовтні 2007 року відкрито та посвячено музей блаженного священномученика Василя Величковського. Музей розташовано у квартирі під №&nbsp;3 на [[Площа Соборна (Львів)|площі Соборній]], 11, в якій упродовж 1955—1969 років мешкав о. Василь Величковський<ref name="музей"/>. Також на фасаді цього ж будинку встановлено меморіальну таблицю, яка сповіщає про те, що тут у 1955—1969 роках мешкав єпископ—сповідник віри, місцеблюститель УГКЦ, Блаженний Василій Величковський<ref>{{книга|автор = [[Мельник Ігор Володимирович|Мельник І.]], [[Масик]] Р.|частина = Площі Галицька, Соборна та Міцкевича|посилання частина = |заголовок = Пам'ятники та меморіальні таблиці міста Львова|оригінал = |посилання = |відповідальний = |видання = |місце = Львів|видавництво = [[Апріорі (видавництво)|Апріорі]]|рік = 2012|том = |сторінки = 77|сторінок = 320|серія = |isbn = 978-617-629-077-3|тираж = }}</ref>.
У жовтні 2007 року відкрито та посвячено музей блаженного священномученика Василя Величковського. Музей розташовано у квартирі під №&nbsp;3 на [[Площа Соборна (Львів)|площі Соборній]], 11, в якій упродовж 1955–1969 років мешкав о.&nbsp;Василь Величковський<ref name="музей"/>. Також на фасаді цього ж будинку встановлено меморіальну таблицю, яка сповіщає про те, що тут у 1955–1969 роках мешкав єпископ-сповідник віри, місцеблюститель УГКЦ, Блаженний Василій Величковський<ref>{{книга|автор = [[Мельник Ігор Володимирович|Мельник І.]], [[Масик]] Р.|частина = Площі Галицька, Соборна та Міцкевича|посилання частина = |заголовок = Пам'ятники та меморіальні таблиці міста Львова|оригінал = |посилання = |відповідальний = |видання = |місце = Львів|видавництво = [[Апріорі (видавництво)|Апріорі]]|рік = 2012|том = |сторінки = 77|сторінок = 320|серія = |isbn = 978-617-629-077-3|тираж = }}</ref>.


== Див. також ==
== Див. також ==
Рядок 84: Рядок 83:
== Примітки ==
== Примітки ==
{{reflist|2|refs=
{{reflist|2|refs=
<ref name="біо">{{cite web|url = https://zbruc.eu/node/80283|назва = Блаженний мученик кир Василь Величковський|автор = |дата = 1 червня 2018|веб-сайт = zbruc.eu|видавець = [[Збруч (газета)|Zbruč]]|url-архіву = |дата-архіву = |мертвий-url = ні|дата-доступу = 25 жовтня 2021}}</ref>
<ref name="біо">{{cite web|url = https://zbruc.eu/node/80283|назва = Блаженний мученик кир Василь Величковський|автор = |дата = 1 червня 2018|вебсайт = zbruc.eu|видавець = [[Збруч (газета)|Zbruč]]|url-архіву = https://web.archive.org/web/20211025231552/https://zbruc.eu/node/80283|дата-архіву = 25 жовтня 2021|мертвий-url = ні|дата-доступу = 25 жовтня 2021}}</ref>
<ref name="синод">{{cite web|url = https://synod.ugcc.ua/data/kozatska-krov-u-zhylah-i-nezlamna-virnist-vlasnym-idealam-abo-shtryhy-do-obrazu-bl-vasylya-velychkovskogo-3484/|назва = Козацька кров у жилах і незламна вірність власним ідеалам, або штрихи до образу бл. Василя Величковського|автор = Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ|дата = 30 червня 2020|веб-сайт = ugcc.ua|видавець = [[УГКЦ]]|url-архіву = |дата-архіву = |мертвий-url = ні|дата-доступу = 25 жовтня 2021}}</ref>
<ref name="синод">{{cite web|url = https://synod.ugcc.ua/data/kozatska-krov-u-zhylah-i-nezlamna-virnist-vlasnym-idealam-abo-shtryhy-do-obrazu-bl-vasylya-velychkovskogo-3484/|назва = Козацька кров у жилах і незламна вірність власним ідеалам, або штрихи до образу бл. Василя Величковського|автор = Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ|дата = 30 червня 2020|вебсайт = ugcc.ua|видавець = [[УГКЦ]]|url-архіву = https://web.archive.org/web/20211025231554/https://synod.ugcc.ua/data/kozatska-krov-u-zhylah-i-nezlamna-virnist-vlasnym-idealam-abo-shtryhy-do-obrazu-bl-vasylya-velychkovskogo-3484/|дата-архіву = 25 жовтня 2021|мертвий-url = ні|дата-доступу = 25 жовтня 2021}}</ref>
<ref name="музей">{{cite web|url = https://map.ugcc.ua/view/57-muzey-blazhennogo-svyashchennomuchenyka-vasylya-velychkovskogo-lviv|назва = Музей блаженного священномученика Василя (Величковського)|автор = |дата = |веб-сайт = ugcc.ua|видавець = [[УГКЦ]]|url-архіву = |дата-архіву = |мертвий-url = ні|дата-доступу = 25 жовтня 2021}}</ref>
<ref name="музей">{{cite web|url = https://map.ugcc.ua/view/57-muzey-blazhennogo-svyashchennomuchenyka-vasylya-velychkovskogo-lviv|назва = Музей блаженного священномученика Василя (Величковського)|автор = |дата = |вебсайт = ugcc.ua|видавець = [[УГКЦ]]|url-архіву = https://web.archive.org/web/20211025201401/https://map.ugcc.ua/view/57-muzey-blazhennogo-svyashchennomuchenyka-vasylya-velychkovskogo-lviv|дата-архіву = 25 жовтня 2021|мертвий-url = ні|дата-доступу = 25 жовтня 2021}}</ref>
<ref name="RefrensA">{{cite web|url = https://lviv.gp.gov.ua/ua/news.html?_m=publications&_t=rec&id=205683|назва = Прокуратурою Львівської області реабілітовано відомого церковного діяча|автор = |дата = 7 квітня 2017|веб-сайт = lviv.gp.gov.ua|видавець = Львівська обласна прокуратура|url-архіву = |дата-архіву = |мертвий-url = ні|дата-доступу = 25 жовтня 2021}}</ref>
<ref name="RefrensA">{{cite web|url = https://lviv.gp.gov.ua/ua/news.html?_m=publications&_t=rec&id=205683|назва = Прокуратурою Львівської області реабілітовано відомого церковного діяча|автор = |дата = 7 квітня 2017|вебсайт = lviv.gp.gov.ua|видавець = Львівська обласна прокуратура|url-архіву = https://web.archive.org/web/20211025231554/https://lviv.gp.gov.ua/ua/news.html?_m=publications&_t=rec&id=205683|дата-архіву = 25 жовтня 2021|мертвий-url = ні|дата-доступу = 25 жовтня 2021}}</ref>
<ref name="RefrensB">{{cite web|url = http://old.ugcc.org.ua/ukr/ugcc_history/martyrs/|назва = Беатифікація слуг Божих 27 червня 2001 р. Короткі біографії|автор = |мова = |дата = |веб-сайт = ugcc.org.ua|видавець = [[УГКЦ]]|url-архіву = https://web.archive.org/web/20120513150417/http://old.ugcc.org.ua/ukr/ugcc_history/martyrs/|дата-архіву = 13 травня 2012|мертвий-url = так|дата-доступу = 16 липня 2016}}</ref>
<ref name="RefrensB">{{cite web|url = http://old.ugcc.org.ua/ukr/ugcc_history/martyrs/|назва = Беатифікація слуг Божих 27 червня 2001 р. Короткі біографії|автор = |мова = |дата = |вебсайт = ugcc.org.ua|видавець = [[УГКЦ]]|url-архіву = https://web.archive.org/web/20120513150417/http://old.ugcc.org.ua/ukr/ugcc_history/martyrs/|дата-архіву = 13 травня 2012|мертвий-url = так|дата-доступу = 16 липня 2016}}</ref>
<ref name="RefrensC">{{cite web|url = http://www.rr.lviv.ua/news/n135/|назва = Хроніка візиту на Україну Святішого Отця Івана Павла II|автор = Андрій Копак|мова = |дата = 27 червня 2001|веб-сайт = rr.lviv.ua|видавець = Радіо «Воскресіння»|url-архіву = https://web.archive.org/web/20170804143132/http://www.rr.lviv.ua/news/n135/|дата-архіву = 4 серпня 2017|мертвий-url = так|дата-доступу = 16 липня 2016}}</ref>
<ref name="RefrensC">{{cite web|url = http://www.rr.lviv.ua/news/n135/|назва = Хроніка візиту на Україну Святішого Отця Івана Павла II|автор = Андрій Копак|мова = |дата = 27 червня 2001|вебсайт = rr.lviv.ua|видавець = Радіо «Воскресіння»|url-архіву = https://web.archive.org/web/20170804143132/http://www.rr.lviv.ua/news/n135/|дата-архіву = 4 серпня 2017|мертвий-url = так|дата-доступу = 16 липня 2016}}</ref>
}}
}}


== Посилання ==
== Посилання ==
* {{cite web|url = https://www.cssr.lviv.ua/svyati-ta-blazhenni/bl-vasyl-velychkovs-kyj|назва = Блаженний Василь Величковський (1903-1973)|автор = |мова = |дата = |веб-сайт = cssr.lviv.ua|видавець = Редемптористи Львівської Провінції|url-архіву = |дата-архіву = |мертвий-url = ні|дата-доступу = 25 жовтня 2021}}
* {{cite web|url = https://www.cssr.lviv.ua/svyati-ta-blazhenni/bl-vasyl-velychkovs-kyj|назва = Блаженний Василь Величковський (1903-1973)|автор = |мова = |дата = |вебсайт = cssr.lviv.ua|видавець = Редемптористи Львівської Провінції|url-архіву = https://web.archive.org/web/20211025231555/https://www.cssr.lviv.ua/svyati-ta-blazhenni/bl-vasyl-velychkovs-kyj|дата-архіву = 25 жовтня 2021|мертвий-url = ні|дата-доступу = 25 жовтня 2021}}
* {{cite web|url = http://www.cssr.org.ua/saints/vasyl-velychkovskyy/|назва = Блаженний Блаженний Священномученик Василь Величковський (1903-1973)|автор = |мова = |дата = |веб-сайт = cssr.org.ua|видавець = Редемптористи|url-архіву = |дата-архіву = |мертвий-url = ні|дата-доступу = 25 жовтня 2021}}
* {{cite web|url = http://www.cssr.org.ua/saints/vasyl-velychkovskyy/|назва = Блаженний Блаженний Священномученик Василь Величковський (1903-1973)|автор = |мова = |дата = |вебсайт = cssr.org.ua|видавець = Редемптористи|url-архіву = https://web.archive.org/web/20211025231554/http://www.cssr.org.ua/saints/vasyl-velychkovskyy/|дата-архіву = 25 жовтня 2021|мертвий-url = ні|дата-доступу = 25 жовтня 2021}}
* {{cite web|url = http://www.catholic-hierarchy.org/bishop/bvely.html|назва = Bishop Bl.&nbsp;Vasyl Vsevolod Velychkovsky, C.SS.R.|автор = |мова = en|дата = |веб-сайт = catholic-hierarchy.org|видавець = The Hierarchy of the Catholic Church|url-архіву = |дата-архіву = |мертвий-url = ні|дата-доступу = 25 жовтня 2021}}
* {{cite web|url = http://www.catholic-hierarchy.org/bishop/bvely.html|назва = Bishop Bl.&nbsp;Vasyl Vsevolod Velychkovsky, C.SS.R.|автор = |мова = en|дата = |вебсайт = catholic-hierarchy.org|видавець = The Hierarchy of the Catholic Church|url-архіву = https://web.archive.org/web/20211026004558/http://www.catholic-hierarchy.org/bishop/bvely.html|дата-архіву = 26 жовтня 2021|мертвий-url = ні|дата-доступу = 25 жовтня 2021}}
* {{cite web|url = https://www.rbc.ua/ukr/news/prokuratura-lvovskoy-oblasti-reabilitirovala-1491593521.html|назва = Прокуратура у Львівській області реабілітувала церковного діяча|автор = |мова = |дата = 7 квітня 2017|веб-сайт = rbc.ua|видавець = |url-архіву = |дата-архіву = |мертвий-url = ні|дата-доступу = 25 жовтня 2021}}
* {{cite web|url = https://www.rbc.ua/ukr/news/prokuratura-lvovskoy-oblasti-reabilitirovala-1491593521.html|назва = Прокуратура у Львівській області реабілітувала церковного діяча|автор = |мова = |дата = 7 квітня 2017|вебсайт = rbc.ua|видавець = |url-архіву = https://web.archive.org/web/20211025231553/https://www.rbc.ua/ukr/news/prokuratura-lvovskoy-oblasti-reabilitirovala-1491593521.html|дата-архіву = 25 жовтня 2021|мертвий-url = ні|дата-доступу = 25 жовтня 2021}}
== Література ==
* Присухін С. І. Величковський, Василь Всеволод // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Величковський, Василь Всеволод
{{Портал|Біографії}}
{{Портал|Біографії}}
{{Блаженні УГКЦ, проголошені Іваном Павлом ІІ 27 червня 2001 року}}
{{Блаженні УГКЦ, проголошені Іваном Павлом ІІ 27 червня 2001 року}}
Рядок 116: Рядок 117:
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]]
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]]
[[Категорія:Посмертно реабілітовані]]
[[Категорія:Посмертно реабілітовані]]
[[Категорія:Беатифіковані папою Іваном Павлом II]]
[[Категорія:Учасники Воркутинського повстання]]
[[Категорія:В'язні Владимирського централу]]

Поточна версія на 08:02, 10 червня 2024

Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. Ви можете допомогти вдосконалити цю статтю, погодивши її із чинними мовними стандартами. (квітень 2019)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Величковський.
Василь
Блаженний священномученик Василій Величковський
У миру:Василь Володимирович Величковський
У чернецтві:Василій
Народився1 червня 1903(1903-06-01)
Станиславів, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорська імперія
Помер30 червня 1973(1973-06-30) (70 років)
Вінніпег, Канада
ПохованняВінніпег
Беатифікований27 червня 2001
У ликублаженний і католицький святий[d]
Головна святиняХрам святого Йосифа м. Вінніпег
День пам'яті27 червня за юліанським календарем (14 червня за григоріанським)[1]
Атрибутив іконографії: хрест, церква, пальмова гілка
Медіафайли на Вікісховищі

Василь Володимирович Величковський (1 червня 1903, Станиславів — 30 червня 1973, Вінніпег) — новомученик Української греко-католицької церкви, релігійний діяч, єпископ УГКЦ, редемпторист.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Василь Величковський народився 1 червня 1903 року в Станиславові в родині греко-католицького священника о. Володимира Величковського, пароха села Шупарка, та доньки о. Миколая Теодоровича й Харитини з Онишкевичів. Рід Величковських походив зі східної України, з села Величків. При цьому, родину можна назвати священничою, адже представники останньої присвячували себе служінню впродовж трьох сотень років[2].

Василь Величковський відвідував початкову школу в селі Пробіжна на Чортківщині, а опісля навчався у василіанському інституті святого Йосафата. Гімназію Василь Величковський закінчив у Городенці, де його застала Перша світова війна. 1918 року він вступив до лав Українських січових стрільців[2].

У 1920 році вступив на богословські студії до львівської духовної семінарії, де професором догматики був о. д-р Йосиф Сліпий. Водночас у Таємному українському університеті він вивчав право. Дияконські свячення Василь отримав у 1923 році з рук митрополита Андрея Шептицького. 29 серпня 1925 року, після чотирьох років навчання у семінарії, Величковський склав перші монаші обіти та вступив до згромадження Отців редемптористів у селі Голоско біля Львова під патронатом отця Йосифа Схрейверса. 9 жовтня того ж року, він прийняв тайну священства від єпископа Луцького і Острозького кир Йосифа Боцяна. Згодом два роки працював вчителем у ювенаті - малій семінарії отців-редемптористів у Збоїщах біля Львова. 1927 року переведений до монастиря у Станіславові[2].

З 1928 року ієромонах Василь - учитель і місіонер на Волині. У серпні того ж року о. Василя Величковського призначили займатися духовною опікою галицьких переселенців. У 1930 році з дозволу маршала Пілсудського переобладнав римо-католицький костел у Ковелі на греко-католицьку церкву[2].

У 1935 році на вимогу польської влади о. Василь покинув Ковель та повернувся в монастир у Станиславові. У 1936 році був одним із головних доповідачів на Об'єднавчому з'їзді УГКЦ у Львові. Він виголосив для отців реферат про методику унійної праці серед православних, наголошуючи на необхідності дотримуватися східної традиції в Богослужіннях і проповідях[2]. У 1938 році випустив ювілейний альманах до 25-ліття діяльності редемптористів в Україні.

У 1939 році вперше викликаний на допит у НКВС за організації масової процесії, але був відпущений. У 1941 році, за дорученням митрополита Андрея Шептицького і на прохання громади, відбув у Кам'янець-Подільський. Пробув там три доби, але через наклепи військовий комендант німецької окупаційної влади міста наказав йому під загрозою розстрілу упродовж доби покинути місто[2].

З 1942 року — ігумен монастиря в Тернополі. 7 серпня 1945 року отця Василя Величковського заарештовано. У слідчому ізоляторі НКВС йому пропонували перейти на православ'я, після твердої відмови відправили до Києва, де за «активну антирадянську пропаганду» обласний суд виніс вирок найвищої міри покарання через розстріл. Згодом смертний вирок замінено 10 роками примусової праці під Воркутою[3]. Служив літургію в невикористовуваних галереях шахти. Восени 1953 року звинувачений в організації страйку ув'язнених і переведений до Володимирської в'язниці. Після відбуття ним тюремного терміну його повернули назад у табір.

Повернувся до Львова в 1955 році й зайнявся організацією життя УГКЦ в підпіллі. Упродовж 1955–1969 років о. Василь мешкав у Львові в будинку на площі Возз'єднання, 11 у квартирі № 3. Ця квартира була осередком підпільної УГКЦ[4]. Тут вірні підпільної церкви отримували таїнства хрещення, шлюбу, сповідалися, брали участь у Літургіях. У сусідній квартирі жив єврей, який попереджав о.Василя про небезпеку.[5]

У 1959 році Папа Іван XXIII номінував його єпископом; архієрейські свячення прийняв 4 лютого 1963 року від звільненого з ув'язнення митрополита Йосифа Сліпого. Свячення відбулося у Москві. Надалі Луцький єпископ Василь був місцеблюстителем глави УГКЦ в Україні[2].

23 січня 1969 року повторно ув'язнений на три роки. Вироком Судової колегії у кримінальних справах Псковського обласного суду від 23.09.1969 року, Василь Величковський був засуджений за ч. 2 ст. 138, ст. 187-1, ст. 42 КК України 1960 року (порушення законів про відокремлення церкви від держави і розповсюдження неправдивих вигадок на радянський державний і суспільний устрій) на 3 роки позбавлення волі у виправно-трудовій колонії суворого режиму[6]. Насправді — через висвячення священників та поширення релігійної літератури. Друге своє ув'язнення о. Василь відбував у тюрмі міста Комунарська на Донбасі (нині — Алчевськ на Луганщині). Після закінчення терміну 27 січня 1972 року виселений за межі СРСР[3].

Певний час після вигнання з СРСР о. Василь Величковський провів у Загребі у рідної сестри. Далі був Рим, де він зустрічався з Блаженнішим Верховним архиєпископом і кардиналом Йосифом Сліпим, а також мав розмову з Папою Римським Павлом VI, розповідав останньому про переслідування УГКЦ в СРСР. Врешті, на запрошення колеги з ордену редемптористів митрополита Максима (Германюка), о. Василь переїхав до Канади. Там спілкувався з представниками української діаспори, молоддю. Відвідав з візитами Торонто, Філадельфію, Едмонтон та інші міста Північної Америки[3].

Відійшов у засвіти 30 червня 1973 року у Вінніпезі (Канада).

Беатифікація

[ред. | ред. код]

24 квітня 2001 року в присутності Його Святості папи Римського Івана Павла II у Ватикані проголошено декрети мучеництва, героїчних чеснот та чуд 52 слуг Божих. Декрети стосувалися і 28 слуг Божих Української греко-католицької церкви. Одним із декретів стверджено мучеництво 26 кандидатів архиєпархіального процесу, завершеного у Львові 2 березня. Передана звідти документація на кожного з них містила життєпис, відомості про мученицьку смерть, а також богословський аналіз його праць, якщо такі були. Визнано мученицьку смерть 8 єпископів, 14 священиків, 3 монахинь і одного мирянина[7]. Під час пастирського візиту в Україну Святіший Отець 27 червня 2001 року на полі львівського іподрому під час Божественної Літургії у візантійсько-слов'янському обряді проголосив блаженними (тобто, у східному розумінні — святими) 28 українських мучеників і вірних слуг Божих УГКЦ. Тоді вперше чин беатифікації за латинським обрядом звершено на українській землі, як і вперше — в контексті східної Літургії[8].
До гідності блаженних (тобто святих) піднесено мучеників УГКЦ спеціальною формулою беатифікації:

Нашою апостольською владою ми дозволяємо, щоб відтепер і надалі всечесних Слуг Божих величати блаженними і щоб їхні свята (празники) святкували кожного року у місцях і відповідно до чину[9]

Молебень і Акафіст до Блаженного священномученика Величковського уклав о. Іван Сіянчук, протоігумен редемптористів у Канаді.

Українська греко-католицька церква вшановує літургійну пам'ять блаженного священномученика Василія Величковського 27 червня разом з іншими новомучениками.[10][11]. Є численні свідчення чудес, які здійснилися за заступництвом блаженного.[5]

Перенесення мощей блаженного Василія Величковського

[ред. | ред. код]
Меморіальна таблиця на площі Соборній у Львові

Церемонія перенесення тлінних останків Блаженного Василія Величковського до храму святого Йосифа відбулася 16 вересня 2002 року, в м. Вінніпег. Відкривши труну, очевидці завмерли в подиві й благовісті— тіло Блаженного Василія не зазнало змін: обличчя й борода променіли святістю, руки були тілесного кольору й тримали хрест. Пролежавши в землі майже тридцять літ, Блаженний Владика Василій лежав як живий, попри те, що одяг і труна розтліли: нетлінне тіло помили, почистили й зодягнули в нові архієрейські ризи.

Мощі Блаженного Василія Величковського вшановують паломники із Західної Канади і США — і не лише українського походження, а й інших національностей та різних конфесій. У прибудованій до церкви каплиці паломники моляться; є і свідчення про одержані чудесну поміч та оздоровлення.

Реабілітація

[ред. | ред. код]

Прокуратура у Львівській області реабілітувала Василя Величковського. У повідомленні прес-служби львівської прокуратури про це говориться:

Положеннями ст. 1 ЗУ «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» від 17.04.1991 року визнано реабілітованих осіб, засуджених за поширення завідомо неправдивих вигадок, що ганьблять радянський державний і суспільний лад, а також за порушення законів про відокремлення церкви від держави і школи від церкви, а потім висновком прокуратури Львівської області від 31.03.2017 року Василь Величковський реабілітований[6].

Вшанування

[ред. | ред. код]

У жовтні 2007 року відкрито та посвячено музей блаженного священномученика Василя Величковського. Музей розташовано у квартирі під № 3 на площі Соборній, 11, в якій упродовж 1955–1969 років мешкав о. Василь Величковський[4]. Також на фасаді цього ж будинку встановлено меморіальну таблицю, яка сповіщає про те, що тут у 1955–1969 роках мешкав єпископ-сповідник віри, місцеблюститель УГКЦ, Блаженний Василій Величковський[12].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ † Свщмч. Миколая Чарнецького і 24-х укр. мучч.; муч. Омеляна Ковча
  2. ↑ а б в г д е ж Блаженний мученик кир Василь Величковський. zbruc.eu. Zbruč. 1 червня 2018. Архів оригіналу за 25 жовтня 2021. Процитовано 25 жовтня 2021.
  3. ↑ а б в Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ (30 червня 2020). Козацька кров у жилах і незламна вірність власним ідеалам, або штрихи до образу бл. Василя Величковського. ugcc.ua. УГКЦ. Архів оригіналу за 25 жовтня 2021. Процитовано 25 жовтня 2021.
  4. ↑ а б Музей блаженного священномученика Василя (Величковського). ugcc.ua. УГКЦ. Архів оригіналу за 25 жовтня 2021. Процитовано 25 жовтня 2021.
  5. ↑ а б Хранитель музею блаж. Василія (Величковського): «Я мовчав про це 10 років, більше не можу». Духовна Велич Львова (укр.). 7 вересня 2023. Процитовано 25 травня 2024.
  6. ↑ а б Прокуратурою Львівської області реабілітовано відомого церковного діяча. lviv.gp.gov.ua. Львівська обласна прокуратура. 7 квітня 2017. Архів оригіналу за 25 жовтня 2021. Процитовано 25 жовтня 2021.
  7. ↑ Беатифікація слуг Божих 27 червня 2001 р. Короткі біографії. ugcc.org.ua. УГКЦ. Архів оригіналу за 13 травня 2012. Процитовано 16 липня 2016.
  8. ↑ Петро Сабат Вшанування мучеників УГКЦ, проголошених блаженними Папою Іваном Павлом II в Україні у 2001 році [Архівовано 25 жовтня 2021 у Wayback Machine.]. — С. 115—120.
  9. ↑ Вахтанг Кіпіані Візит Понтифіка. Вік мучеників. — Нью-Джерсі: Свобода, 2001.
  10. ↑ 27 червня Українська Греко-Католицька Церква вшановує пам’ять новомучеників. Історії святості. Синод Єпископів Української Греко-Католицької Церкви (укр.). Процитовано 25 травня 2024.
  11. ↑ Андрій Копак (27 червня 2001). Хроніка візиту на Україну Святішого Отця Івана Павла II. rr.lviv.ua. Радіо «Воскресіння». Архів оригіналу за 4 серпня 2017. Процитовано 16 липня 2016.
  12. ↑ Мельник І., Масик Р. Площі Галицька, Соборна та Міцкевича // Пам'ятники та меморіальні таблиці міста Львова. — Львів : Апріорі, 2012. — С. 77. — ISBN 978-617-629-077-3.

Посилання

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Присухін С. І. Величковський, Василь Всеволод // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Величковський, Василь Всеволод
Священномученики
Преподобномучениці
Преподобна
Мученик
Луцькі єпископи до ліквідації єпархії у 1828
Луцькі екзархи впродовж 1914—1973
Луцькі екзархи після відновлення екзархату у 2008
Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Василь_(Величковський)&oldid=42754415