Немченко Олександр Дмитрович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][очікує на перевірку]
← Попереднє редагування
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
 
(Не показано 2 проміжні версії 2 користувачів)
Рядок 26: Рядок 26:


== Життєпис ==
== Життєпис ==
Народився в місті [[Рівне]] 12 листопада 1953 року в родині Дмитра Немченка, керівника театрального оркестру, і Валентини Немченко, актриси [[Рівненський обласний академічний український музично-драматичний театр|Рівненського обласного театру]].<ref>{{Cite web |url=http://ilikenews.com/article/eksklyuzivne-intervyu-z-vinnichaninom-yakiy-zigrav-barabanshchika-u-strichci-v-boy-idut-odni#sthash.4VcDOMsh.dpuf |title=Ексклюзивне інтерв'ю з вінничанином, який зіграв барабанщика у стрічці «В бой идут одни старики» |accessdate=8 лютий 2014 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150714220859/http://ilikenews.com/article/eksklyuzivne-intervyu-z-vinnichaninom-yakiy-zigrav-barabanshchika-u-strichci-v-boy-idut-odni#sthash.4VcDOMsh.dpuf |archivedate=14 липень 2015 |deadurl=yes }}</ref><ref name="RODYNA">[http://www.33channel.vinnitsa.com/04-14-19.php Ірина Зонова. «Спектаклем, котрий не можна пропустити» наші артисти зустрічали День театру] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130620060910/http://www.33channel.vinnitsa.com/04-14-19.php |date=20 червень 2013 }}33channel.vinnitsa.com</ref> В 1963 році родина переїхала до [[Вінниця|Вінниці]], де батьки отримали роботу в [[Вінницький обласний академічний український музично-драматичний театр імені Миколи Садовського|облмуздрамтеатрі ім.&nbsp;М.&nbsp;К.&nbsp;Садовського]].
Народився в місті [[Рівне]] 12 листопада 1953 року в родині Дмитра Немченка, керівника театрального оркестру, і Валентини Немченко, актриси [[Рівненський обласний академічний український музично-драматичний театр|Рівненського обласного театру]].<ref>{{Cite web |url=http://ilikenews.com/article/eksklyuzivne-intervyu-z-vinnichaninom-yakiy-zigrav-barabanshchika-u-strichci-v-boy-idut-odni#sthash.4VcDOMsh.dpuf |title=Ексклюзивне інтерв'ю з вінничанином, який зіграв барабанщика у стрічці «В бой идут одни старики» |accessdate=8 лютого 2014 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150714220859/http://ilikenews.com/article/eksklyuzivne-intervyu-z-vinnichaninom-yakiy-zigrav-barabanshchika-u-strichci-v-boy-idut-odni#sthash.4VcDOMsh.dpuf |archivedate=14 липня 2015 |deadurl=yes }}</ref><ref name="RODYNA">[http://www.33channel.vinnitsa.com/04-14-19.php Ірина Зонова. «Спектаклем, котрий не можна пропустити» наші артисти зустрічали День театру] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130620060910/http://www.33channel.vinnitsa.com/04-14-19.php |date=20 червня 2013 }}33channel.vinnitsa.com</ref> В 1963 році родина переїхала до [[Вінниця|Вінниці]], де батьки отримали роботу в [[Вінницький обласний академічний український музично-драматичний театр імені Миколи Садовського|облмуздрамтеатрі ім.&nbsp;М.&nbsp;К.&nbsp;Садовського]].


[[Файл:Немченко Олександр Дмитрович 6899 Вадим Чуприна.jpg|міні|ліворуч|208x208пкс|Немченко 2008 року]]
[[Файл:Немченко Олександр Дмитрович 6899 Вадим Чуприна.jpg|міні|ліворуч|208x208пкс|Немченко 2008 року]]
Рядок 33: Рядок 33:
В 1975—1976 — актор [[Херсонський обласний академічний музично-драматичний театр імені Миколи Куліша|Херсонського музично-драматичного театру]].
В 1975—1976 — актор [[Херсонський обласний академічний музично-драматичний театр імені Миколи Куліша|Херсонського музично-драматичного театру]].


З травня 1976 до травня 1977 служив у [[Казахстан]]і, у звуковій [[Воєнна розвідка|розвідці]]&nbsp;— начальником акустичної бази.<ref name="INT">[http://ilikenews.com/article/shpiguvav-za-kitaiem-i-radiv-dochci-stati-poviieyu Інтерв'ю журналісту В.&nbsp;Дідику] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130907071030/http://ilikenews.com/article/shpiguvav-za-kitaiem-i-radiv-dochci-stati-poviieyu |date=7 вересень 2013 }}ilikenews.com</ref>
З травня 1976 до травня 1977 служив у [[Казахстан]]і, у звуковій [[Воєнна розвідка|розвідці]]&nbsp;— начальником акустичної бази.<ref name="INT">[http://ilikenews.com/article/shpiguvav-za-kitaiem-i-radiv-dochci-stati-poviieyu Інтерв'ю журналісту В.&nbsp;Дідику] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130907071030/http://ilikenews.com/article/shpiguvav-za-kitaiem-i-radiv-dochci-stati-poviieyu |date=7 вересня 2013 }}ilikenews.com</ref>


Після цього 12 років працював у [[Вінницький державний академічний музично-драматичний театр імені Садовського|Вінницькому академічному музично-драматичному театрі ім. М. К. Садовського]], де серед інших зіграв роль [[Мішка Япончик|Мішки Япончика]] в «Биндюжник і король», блазня в шекспірівській «[[Дванадцята ніч, або Як вам завгодно|Дванадцятій ночі]]», негативного персонажа Єрмакова в п'єсі В.Дозорцева «Останній відвідувач». Всього в театрі зіграв 122 ролі. В ці ж роки знявся в 4-х фільмах, одним з яких була польська [[короткометражка]].
Після цього 12 років працював у [[Вінницький державний академічний музично-драматичний театр імені Садовського|Вінницькому академічному музично-драматичному театрі ім. М. К. Садовського]], де серед інших зіграв роль [[Мішка Япончик|Мішки Япончика]] в «Биндюжник і король», блазня в шекспірівській «[[Дванадцята ніч, або Як вам завгодно|Дванадцятій ночі]]», негативного персонажа Єрмакова в п'єсі В.Дозорцева «Останній відвідувач». Всього в театрі зіграв 122 ролі. В ці ж роки знявся в 4-х фільмах, одним з яких була польська [[короткометражка]].
Рядок 39: Рядок 39:
В 1989 створив естрадний театр мініатюр «Іван Іванович», де був художнім керівником. Працював репетитором у Вищій Лізі [[КВК|КВВ]] України та у [[Київська муніципальна академія естрадного та циркового мистецтв|Київському естрадно-цирковому училищі]]. Після [[Розпад СРСР|розпаду СРСР]] разом з колегами створив «Парадокс-дует Ігорьки», який з спектаклем «Граємо Хармса» став дипломантом конкурсу на Кубок [[Райкін Аркадій Ісаакович|Райкіна]] «Море сміху-92» в [[Рига|Ризі]].
В 1989 створив естрадний театр мініатюр «Іван Іванович», де був художнім керівником. Працював репетитором у Вищій Лізі [[КВК|КВВ]] України та у [[Київська муніципальна академія естрадного та циркового мистецтв|Київському естрадно-цирковому училищі]]. Після [[Розпад СРСР|розпаду СРСР]] разом з колегами створив «Парадокс-дует Ігорьки», який з спектаклем «Граємо Хармса» став дипломантом конкурсу на Кубок [[Райкін Аркадій Ісаакович|Райкіна]] «Море сміху-92» в [[Рига|Ризі]].


З 1996 до 2006 працював в [[Одеса|Одесі]] у медичному центрі Порошина. Повернувшись до Вінниці в 2004 протягом декількох років продовжував практику цілителя. Професійно займався [[альтернативна медицина|нетрадиційною]] (холістичною) медициною: валеолог, [[натуропатія|натуропат]]-ендоеколог, вібротерапевт. Атестований Українською Асоціацією Народної медицини з лікувального [[масаж]]у і [[валеологія|валеології]].
З 1996 до 2004 працював в [[Одеса|Одесі]] у медичному центрі Порошина. Повернувшись до Вінниці в 2004 протягом декількох років продовжував практику цілителя. Професійно займався [[альтернативна медицина|нетрадиційною]] (холістичною) медициною: валеолог, [[натуропатія|натуропат]]-ендоеколог, вібротерапевт. Атестований Українською Асоціацією Народної медицини з лікувального [[масаж]]у і [[валеологія|валеології]].


У 2012 році на базі Вінницького будинку культури вчителя створив театральну студію «Ігра». У дворічний період студійці навчалися театрального мистецтва, а після закінчення більшість із них вступила до театральних ВУЗів. У теперішній час Олександр Дмитрович — пенсіонер.
У 2012 році на базі Вінницького будинку культури вчителя створив театральну студію «Ігра». У дворічний період студійці навчалися театрального мистецтва, а після закінчення більшість із них вступила до театральних ВУЗів. У теперішній час Олександр Дмитрович — пенсіонер.
[[Файл:В бой идут одни «старики» Немченко А.Д., Федоринский А.В., Пащенко В.И. и Сагдуллаев Р.А. 2008год Вадим Чуприна.jpg|праворуч|міні|286x286пкс|Актори фільму «[[В бій ідуть тільки «старики»]]» 35 років по тому. (2008) Немченко О. Д., Федоринський А. В., Пащенко В. І. та Сагдуллаєв Р. А.]]
[[Файл:В бой идут одни «старики» Немченко А.Д., Федоринский А.В., Пащенко В.И. и Сагдуллаев Р.А. 2008год Вадим Чуприна.jpg|праворуч|міні|286x286пкс|Актори фільму «[[В бій ідуть тільки «старики»]]» 35 років по тому. (2008) Немченко О. Д., Федоринський А. В., Пащенко В. І. та Сагдуллаєв Р. А.]]


Разом з колегами, з якими знявся у фільмі «В бій ідуть тільки „старики“» їздить на зустрічі з глядачами<ref>[http://kp.ua/Default.aspx?page_id=3&city_id=-1&date=230210&news_id=216290 Павел Динец. «Старики» снова идут в бой] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140103004632/http://kp.ua/Default.aspx?page_id=3&city_id=-1&date=230210&news_id=216290 |date=3 січень 2014 }}Комсомольская правда в Украине{{ref-ru}}</ref>/
Разом з колегами, з якими знявся у фільмі «В бій ідуть тільки „старики“» їздить на зустрічі з глядачами<ref>[http://kp.ua/Default.aspx?page_id=3&city_id=-1&date=230210&news_id=216290 Павел Динец. «Старики» снова идут в бой] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140103004632/http://kp.ua/Default.aspx?page_id=3&city_id=-1&date=230210&news_id=216290 |date=3 січня 2014 }}Комсомольская правда в Украине{{ref-ru}}</ref>/


Колишня дружина&nbsp;— народна артистка України [[Славінська Таїсія Дмитрівна|Таїсія Славінська]].<ref name="RODYNA" /> Донька Олександра Дмитровича&nbsp;— Вікторія Немченко<ref name="RODYNA" /> працювала в театрі ім. М.&nbsp;К.&nbsp;Садовського, як балерина виступала у всіх виставах репертуару театру, де задіяний [[балет]]. Серед останніх робіт: «Майська ніч», «[[Ревізор (комедія)|Ревізор]]», «[[Украдене щастя]]», «Як повернути чоловіка», «[[Наталка Полтавка (п'єса)|Наталка Полтавка]]», «[[Лісова пісня]]».
Колишня дружина&nbsp;— народна артистка України [[Славінська Таїсія Дмитрівна|Таїсія Славінська]].<ref name="RODYNA" /> Донька Олександра Дмитровича&nbsp;— Вікторія Немченко<ref name="RODYNA" /> працювала в театрі ім. М.&nbsp;К.&nbsp;Садовського, як балерина виступала у всіх виставах репертуару театру, де задіяний [[балет]]. Серед останніх робіт: «Майська ніч», «[[Ревізор (комедія)|Ревізор]]», «[[Украдене щастя]]», «Як повернути чоловіка», «[[Наталка Полтавка (п'єса)|Наталка Полтавка]]», «[[Лісова пісня]]».
Рядок 74: Рядок 74:
[[Категорія:Актори Вінницького музично-драматичного театру імені Садовського]]
[[Категорія:Актори Вінницького музично-драматичного театру імені Садовського]]
[[Категорія:Українські кіноактори]]
[[Категорія:Українські кіноактори]]
[[Категорія:Персоналії:Херсонський музично-драматичний театр імені Миколи Куліша]]

Поточна версія на 05:16, 18 квітня 2022

Немченко Олександр Дмитрович
Ім'я при народженніНемченко Олександр Дмитрович
Народився12 листопада 1953(1953-11-12)
Рівне,  УРСР
Помер2 листопада 2020(2020-11-02) (66 років)
Вінниця, Україна Україна[1]
Національністьукраїнець
ГромадянствоУкраїна Україна
Діяльністьактор
ДружинаНемченко Жанна
Дітидонька - актриса і балерина Вікторія Немченко
Провідні роліВ бій ідуть тільки «старики» (Іван Федорович)
IMDbnm0625842
Нагороди та премії
Заслужений артист України
Заслужений артист України
(1986)
CMNS: Немченко Олександр Дмитрович у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Немченко.

Олександр Дмитрович Немченко (* 12 листопада 1953, Рівне — 2 листопада 2020, Вінниця[1][2]) — український актор кіно і драми. Заслужений артист УРСР (1986)[3][4].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в місті Рівне 12 листопада 1953 року в родині Дмитра Немченка, керівника театрального оркестру, і Валентини Немченко, актриси Рівненського обласного театру.[5][6] В 1963 році родина переїхала до Вінниці, де батьки отримали роботу в облмуздрамтеатрі ім. М. К. Садовського.

Немченко 2008 року

В 1975 закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва імені І. К. Карпенка-Карого. Будучи студентом другого курсу в 1973 знявся у фільмі Л.Бикова «В бій ідуть тільки «старики»», де зіграв роль добродушного, веселого, безвідмовного барабанщика другої співаючої ескадрильї Івана Федоровича.

В 1975—1976 — актор Херсонського музично-драматичного театру.

З травня 1976 до травня 1977 служив у Казахстані, у звуковій розвідці — начальником акустичної бази.[4]

Після цього 12 років працював у Вінницькому академічному музично-драматичному театрі ім. М. К. Садовського, де серед інших зіграв роль Мішки Япончика в «Биндюжник і король», блазня в шекспірівській «Дванадцятій ночі», негативного персонажа Єрмакова в п'єсі В.Дозорцева «Останній відвідувач». Всього в театрі зіграв 122 ролі. В ці ж роки знявся в 4-х фільмах, одним з яких була польська короткометражка.

В 1989 створив естрадний театр мініатюр «Іван Іванович», де був художнім керівником. Працював репетитором у Вищій Лізі КВВ України та у Київському естрадно-цирковому училищі. Після розпаду СРСР разом з колегами створив «Парадокс-дует Ігорьки», який з спектаклем «Граємо Хармса» став дипломантом конкурсу на Кубок Райкіна «Море сміху-92» в Ризі.

З 1996 до 2004 працював в Одесі у медичному центрі Порошина. Повернувшись до Вінниці в 2004 протягом декількох років продовжував практику цілителя. Професійно займався нетрадиційною (холістичною) медициною: валеолог, натуропат-ендоеколог, вібротерапевт. Атестований Українською Асоціацією Народної медицини з лікувального масажу і валеології.

У 2012 році на базі Вінницького будинку культури вчителя створив театральну студію «Ігра». У дворічний період студійці навчалися театрального мистецтва, а після закінчення більшість із них вступила до театральних ВУЗів. У теперішній час Олександр Дмитрович — пенсіонер.

Актори фільму «В бій ідуть тільки «старики»» 35 років по тому. (2008) Немченко О. Д., Федоринський А. В., Пащенко В. І. та Сагдуллаєв Р. А.

Разом з колегами, з якими знявся у фільмі «В бій ідуть тільки „старики“» їздить на зустрічі з глядачами[7]/

Колишня дружина — народна артистка України Таїсія Славінська.[6] Донька Олександра Дмитровича — Вікторія Немченко[6] працювала в театрі ім. М. К. Садовського, як балерина виступала у всіх виставах репертуару театру, де задіяний балет. Серед останніх робіт: «Майська ніч», «Ревізор», «Украдене щастя», «Як повернути чоловіка», «Наталка Полтавка», «Лісова пісня».

Дружина — Немченко Жанна. У шлюбі з 2012 р.

Пішов з життя 2 листопада 2020 року у Вінниці від наслідків важкої форми діабету[1][2].

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Помер Олександр Немченко. Заслужений артист України, актор кіно «В бій ідуть тільки «старики»». 20minut.ua. 2 листопада 2020. Учора увесь день плакала природа, тихо й сумно... Відійшов у вічність Олександр Немченко
  2. ↑ а б Помер зірка фільму "В бій ідуть тільки «старики»". УНІАН. 2 листопада 2020. Український актор Олександр Немченко помер. Відомо, що у нього була важка форма діабету...Вчора увесь день плакала природа, тихо й сумно... Відійшов у вічність Олександр Немченко.
  3. ↑ Біографія на сайті «Кино-театр. Ру»(рос.)
  4. ↑ а б Інтерв'ю журналісту В. Дідику [Архівовано 7 вересня 2013 у Wayback Machine.]ilikenews.com
  5. ↑ Ексклюзивне інтерв'ю з вінничанином, який зіграв барабанщика у стрічці «В бой идут одни старики». Архів оригіналу за 14 липня 2015. Процитовано 8 лютого 2014.
  6. ↑ а б в Ірина Зонова. «Спектаклем, котрий не можна пропустити» наші артисти зустрічали День театру [Архівовано 20 червня 2013 у Wayback Machine.]33channel.vinnitsa.com
  7. ↑ Павел Динец. «Старики» снова идут в бой [Архівовано 3 січня 2014 у Wayback Machine.]Комсомольская правда в Украине(рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Немченко_Олександр_Дмитрович&oldid=35333924