Старий Крим: відмінності між версіями

Старий Крим
Герб Старого Криму	Прапор Старого Криму
Основні дані
Країна	Україна
Область	Автономна Республіка Крим; (окупована й анексована Росією)
Район	Феодосійський район
Код КАТОТТГ:	UA01180630010017505
Засноване	І ст.
Статус міста	з 1784 року
Населення	▼9478 (на 2014 рік)
Площа	9.97 км²
Густота населення	950.65 осіб/км²
Поштові індекси	97345-97347
Телефонний код	+380-6555
Координати	45°01′45″ пн. ш. 35°05′08″ сх. д. / 45.02917° пн. ш. 35.08556° сх. д.
Висота над рівнем моря	450 м
Водойма	р. Чурук-Су, Монастирське водосховище
Назва мешканців	старокри́мець; старокри́мка; старокри́мці
Відстань
Найближча залізнична станція	Феодосія
До станції	24 км
До обл./респ. центру
- фізична	77 км
- автошляхами	88,9 км
До Києва
- фізична	690 км
- автошляхами	856 км
Міська влада
Рада	Старокримська міська рада
Адреса	97345, Автономна Республіка Крим, Кіровський р-н, м. Старий Крим, вул. Леніна, 70
Вебсторінка	Старокримська міськрада
Міський голова	Котюк Петро Максимович
Карта
	Старий Крим
	Старий Крим

Інтерактивний перегляд історії

[перевірена версія]

[очікує на перевірку]

← Попереднє редагування

Вилучено вміст Додано вміст

ВізуальнийВікірозмітка

Лінійно

Поточна версія на 10:01, 2 серпня 2024

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Старий Крим (значення).

Стари́й Крим або Ескі́-Кири́м (крим. Eski Qırım) — місто в Україні, в Феодосійському районі Автономної Республіки Крим. Було відоме під різними назвами: Солхат (італ. Solcati), Кирим (крим. Qırım), Левкополь (рос. Левкополь від грец. Λευκόπολις).

Розташоване в північно-східній частині Кримських гір. Старий Крим уперше згадується на початку І тисячоліття як таврське м. Карія, з кінця І тисячоліття — Сурхат; з XIII до поч. XV ст. — Солхат (дещо пізніше — Керим) — резиденція намісника золотоординського хана і важливий транзитний пункт торгівлі. Пізніше, по створенні Кримського ханства, втратив своє значення і став називатися Ескі Крим (Старий Крим).

Клімат

Клімат слабовираженним низькогірський (висота бл. 400 м). Знаходячись біля підніжжя г. Агармиш на висоті близько 400 м н. р. м., місто має сприятливі умови для лікувальння легеневих хвороб. Нагріваючись вдень, Агармиш створює до вечора висхідний повітряний потік, що в свою чергу призводить до того, що в Старий Крим надходить повітря з боку Чорного та Азовського морів, а також повітря зі степів Керченського півострова. Змішуючись з повітрям потужного лісового масиву Агармиш і прилеглих околиць морське повітря створює неповторний клімат східного краю кримських гір.

Населення

Старий Крим — місто з найбільшою часткою кримськотатарського населення — 40,8 %.^[2]. Динаміка чисельності населення: 1805 рік — 114 осіб (89 кримських татар, 25 циган); 1926 рік — 4738 осіб (1897 росіян, 1183 болгар, 900 греків, 266 кримських татар, 175 українців, 84 євреї, 63 німці); 1939 рік — 5141 осіб; 1989 рік — 9196 осіб; 2001 рік — 9960 осіб; 2011 рік — 9446 осіб.

Історія

Старий Крим уперше згадується на початку І тисячоліття як таврське м. Карія, з кінця І тисячоліття п. н. Сурхат; з 13 до поч. 15 ст. п. н. Солхат (дещо пізніше — Керим) — резиденція намісника золотоординського хана і важливий транзитний пункт торгівлі. Пізніше, по створенні Кримського ханства, втратив своє значення і став називатися Ескі Крим (Старий Крим).

1783 у складі Криму увійшов до Російської імперії. Григорій Потьомкін планував перетворити місто на адміністративний центр півострова і навіть вигадав для нього нову назву — Сімферополь, проте зрештою центр (разом із назвою) вирішили перенести до Акмесджита, натомість Старий Крим перейменували на Левкополь — так, як спочатку планували назвати Акмесджит. Створений одночасно Левкопольський повіт в 1787 році став Феодосійським, а Левкополь отримав статус позаштатного міста Феодосійського повіту Таврійської губернії (який зберігав до 1917 року). Назва Левкополь зрештою теж не прижилася і за правління Павла I місту повернули звичну назву Старий Крим^[3].

1875 року для міста було створено проєкт герба: на чорному щиті золота голова дракона з червоними очима та язиком; у вільному куті щита герб Таврійської губернії. Проєкт дістав попереднє схвалення Департаменту герольдії Сенату, однак остаточного затвердження не дістав.

Національний склад

Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року^[4]:

Національність	Відсоток
росіяни	53,79 %
кримські татари	29,17 %
українці	10,22 %
білоруси	0,64 %
вірмени	0.23 %
азербайджанці	0,14 %
поляки	0,11 %
інші/не вказали	5,70 %

Мовний склад

Рідна мова населення за даними перепису 2001 року^[5]:

Мова	Чисельність, осіб	Доля
Російська	6 185	62,10 %
Кримськотатарська	2 572	25,82 %
Українська	522	5,24 %
Грецька	49	0,49 %
Білоруська	21	0,21 %
Вірменська	11	0,11 %
Болгарська	8	0,08 %
Румунська	6	0,06 %
Німецька	4	0,04 %
Інші/Не вказали	582	5,85 %
Разом	9 960	100 %

Пам'ятки

У Старому Криму збереглися пам'ятки старовинної архітектури середньовіччя: мечеть хана Узбека (45°02′02″ пн. ш. 35°06′01″ сх. д. / 45.03389° пн. ш. 35.10028° сх. д. / 45.03389; 35.10028) з розташованими поруч руїнами медресе, вірменський монастир Сурб-Хач (45°00′34″ пн. ш. 35°03′53″ сх. д. / 45.00944° пн. ш. 35.06472° сх. д. / 45.00944; 35.06472), руїни мечетей Бейбарса (найстарішої в Криму) та Куршум-Джамі, караван-сараю та церкви Іоанна Хрестителя. В 6 км на південь від міста Старий Крим і в 3 км від монастиря Сурб-Хач знаходиться колишній вірменьський монастир Сурб Степанос. У місті розташований будинок-музей Олександра Гріна (45°01′41″ пн. ш. 35°05′21″ сх. д. / 45.02806° пн. ш. 35.08917° сх. д. / 45.02806; 35.08917), Костянтина Паустовського, музей етнографії кримських татар, літературно-художній музей.

На північному заході від міста — гірський масив Агармиш (722,5 м н. р. м.);
На півдні — хребет Туар-Алан (748,2 м н. р. м.);
На сході — курган Кара-Оба (333,9 м н. р. м.).

Релігія

Мечеть хана Узбека

Мечеть Зубейр-Джамі

Відомі люди

Євсюков Олександр Євгенович (1978—2015) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Скорий Сергій Анатолійович (* 1949) — український археолог.

Галерея

Мечеть хана Узбека, початок 14 ст.
Руїни медресе, кінець 14 ст.
Руїни візантійської церкви Іоанна Хрестителя, 14 ст.
Руїни мечеті Бейбарса, найдавнішої мечеті в Криму
Музей О.Гріна
Могила О.С.Гріна
Могила О.Я.Каплера і Ю.В.Друніної
Комплекс монастиря Сурб-Хач
Комплекс монастиря Сурб-Хач
Фонтани монастиря Сурб-Хач
Колишній монастир Сурб-Стефанос (Георгіївський монастир) (руїни)
Агармишський ліс
Музей К.Паустовського

Виноски

↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2015 року (PDF, XLS)
↑ http://tyzhden.ua/Publication/3334
↑ Олексій Мустафін. Вигадані міста Причорномор'я. Краплені карти Російської імперії. Еспресо. 2022-08-18.
↑ Національний склад міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Посилання

Старий Крим (рос.)
Сергій Криниця. Eski Qirim — Частина 1. Солхат // Via est Vita. Дорогами України, 22.09.2010
Погода в Старому Криму
Картка на сайті ВР^{[недоступне посилання з липня 2019]}

Додаткова література

стаття Старий Крим — Інформаційно-пізнавальний портал | Кримська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Кримська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)
Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
Байцар Андрій . Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії: навч. посіб. / А. Л. Байцар; Львів. нац. ун-т імені І. Франка. — Львів. : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. — 224 с.
Жарких М. І. Старий Крим // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 808. — ISBN 978-966-00-1290-5.
Крым Старый // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
Домбровский О. И.,Сидоренко В. А. Солхат и Сурб-Хач. Симферополь, 1978.
Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Staryi Krym

Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2015 року (PDF, XLS)

[2] ttp://tyzhden.ua/Publication/3334

[3] Олексій Мустафін. Вигадані міста Причорномор'я. Краплені карти Російської імперії. Еспресо. 2022-08-18.

[ukr-ethnic-cities-4] Національний склад міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua

[ukr-socialdata-mova-2001-5] Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
+{{Otheruses|Старий Крим (значення)}}
 {{Місто України
 | назва              = Старий Крим
@@ Рядок 9: / Рядок 10: @@
 | mapy               = 115
 | регіон             = [[Автономна Республіка Крим]]
-| район              = [[Кіровський район (Крим)|Кіровський район]]
+| район              = [[Феодосійський район]]
 | рада               = [[Старокримська міська рада]]
-| код КОАТУУ         = 0121610400
+| код КАТОТТГ = UA01180630010017505
 | зображення         = Старый Крым.jpg
 | зображення_розмір  =
@@ Рядок 44: / Рядок 45: @@
 | мер                = Котюк Петро Максимович
 | ремарки            =
+|етнікон=старокри́мець<br/>старокри́мка<br/>старокри́мці}}
-}}
-{{Otheruses|Старий Крим (значення)}}
-'''Стари́й Крим''' ({{Lang-crh|Eski Qırım}})&nbsp;— [[місто]] в [[Україна|Україні]], в [[Кіровський район (Крим)|Кіровському районі]] [[Автономна Республіка Крим|Автономної Республіки Крим]]. Було відоме під різними назвами: ''Солхат, Крим, Ескі-Крим, Левкопіль, Старий Крим.''
+'''Стари́й Крим''' або '''Ескі́-Кири́м''' ({{Lang-crh|Eski Qırım}})&nbsp;— [[місто]] в [[Україна|Україні]], в [[Феодосійський район|Феодосійському районі]] [[Автономна Республіка Крим|Автономної Республіки Крим]]. Було відоме під різними назвами: '''Солхат''' ({{lang-it|Solcati}}), '''Кирим''' ({{Lang-crh|Qırım}}), '''Левкополь''' ({{Lang-ru|Левкополь}} від {{Lang-el|Λευκόπολις}}).
 Розташоване в північно-східній частині Кримських гір. Старий Крим уперше згадується на початку І тисячоліття як таврське м. Карія, з кінця І тисячоліття — Сурхат; з XIII до поч. XV ст. — Солхат (дещо пізніше — Керим) — резиденція намісника золотоординського хана і важливий транзитний пункт торгівлі. Пізніше, по створенні [[Кримське ханство|Кримського ханства]], втратив своє значення і став називатися Ескі Крим (Старий Крим).
@@ Рядок 54: / Рядок 55: @@
 == Населення ==
-Старий Крим&nbsp;— місто з найбільшою часткою кримськотатарського населення&nbsp;— 40,8 %.<ref>http://tyzhden.ua/Publication/3334</ref>. Динаміка чисельності населення: 1805 рік&nbsp;— 114 осіб (89 кримських татар, 25 циган); 1926 рік&nbsp;— 4738 осіб (1897 росіян, 1183 болгар, 900 греків, 266 кримських татар, 175 українців, 84 євреї, 63 німці); 1939 рік&nbsp;— 5141 осіб; 1989 рік&nbsp;— 9196 осіб; 2001 рік&nbsp;— 9960 осіб; 2011 рік&nbsp;— 9446 осіб.
+Старий Крим&nbsp;— місто з найбільшою часткою кримськотатарського населення&nbsp;— 40,8&nbsp;%.<ref>http://tyzhden.ua/Publication/3334</ref>. Динаміка чисельності населення: 1805 рік&nbsp;— 114 осіб (89 кримських татар, 25 циган); 1926 рік&nbsp;— 4738 осіб (1897 росіян, 1183 болгар, 900 греків, 266 кримських татар, 175 українців, 84 євреї, 63 німці); 1939 рік&nbsp;— 5141 осіб; 1989 рік&nbsp;— 9196 осіб; 2001 рік&nbsp;— 9960 осіб; 2011 рік&nbsp;— 9446 осіб.
 == Історія ==
 [[Файл:Bogaevsky Stary Krym.jpg|міні|ліворуч|350px|Старий Крим. Картина [[Богаєвський Костянтин Федорович|Костянтина Богаєвського]]]]
-Старий Крим уперше згадується на початку І тисячоліття як [[Таври|таврське]] м. Карія, з кінця І тисячоліття п. н. Сурхат; з [[13 століття|13]] до поч. [[15 століття|15 ст.]] п. н. Солхат (дещо пізніше — Керим) — резиденція намісника [[Золота Орда|золотоординського]] [[Хан|хана]] і важливий транзитний пункт торгівлі. Пізніше, по створенні [[Кримське ханство|Кримського ханства]], втратив своє значення і став називатися Ескі Крим (Старий Крим). [[1783]] у складі Криму увійшов до [[Російська імперія|Російської імперії]]. Пізніше отримав статус позаштатного міста Феодосійського повіту Таврійської губернії (який зберігав до 1917 року).
+Старий Крим уперше згадується на початку І тисячоліття як [[Таври|таврське]] м. Карія, з кінця І тисячоліття п. н. Сурхат; з [[13 століття|13]] до поч. [[15 століття|15 ст.]] п. н. Солхат (дещо пізніше — Керим) — резиденція намісника [[Золота Орда|золотоординського]] [[хан]]а і важливий транзитний пункт торгівлі. Пізніше, по створенні [[Кримське ханство|Кримського ханства]], втратив своє значення і став називатися Ескі Крим (Старий Крим).
+[[1783]] у складі Криму увійшов до [[Російська імперія|Російської імперії]]. [[Григорій Потьомкін]] планував перетворити місто на адміністративний центр півострова і навіть вигадав для нього нову назву&nbsp;— ''Сімферополь'', проте зрештою центр (разом із назвою) вирішили перенести до [[Акмесджит]]а, натомість Старий Крим перейменували на ''Левкополь''&nbsp;— так, як спочатку планували назвати Акмесджит. Створений одночасно Левкопольський повіт в [[1787]] році став Феодосійським, а Левкополь отримав статус позаштатного міста [[Феодосійський повіт|Феодосійського повіту]] [[Таврійська губернія|Таврійської губернії]] (який зберігав до [[1917]] року). Назва Левкополь зрештою теж не прижилася і за правління [[Павло I|Павла I]] місту повернули звичну назву Старий Крим<ref>{{Cite web|url=https://espreso.tv/vigadani-mista-prichornomorya-krapleni-karti-rosiyskoi-imperii|title=Олексій Мустафін. Вигадані міста Причорномор'я. Краплені карти Російської імперії|website=Еспресо. 2022-08-18}}</ref>.
 року для міста було створено проєкт герба: на чорному щиті золота голова дракона з червоними очима та язиком; у вільному куті щита герб Таврійської губернії. Проєкт дістав попереднє схвалення Департаменту герольдії Сенату, однак остаточного затвердження не дістав.
+=== Національний склад ===
+Розподіл населення за національністю за даними [[Перепис населення України (2001)|перепису 2001 року]]{{UKR-ethnic-cities}}:
+{| class="standard"
+![[Національний склад населення України|Національність]]
+!Відсоток
+|-
+|[[Росіяни в Україні|росіяни]]
+| align="right" |53,79 %
+|-
+|[[кримські татари]]
+| align="right" |29,17 %
+|-
+|[[Українці в Україні|українці]]
+| align="right" |10,22 %
+|-
+|[[Білоруси в Україні|білоруси]]
+| align="right" |0,64 %
+|-
+|[[Вірмени в Україні|вірмени]]
+| align="right" |0.23 %
+|-
+|[[Азербайджанці в Україні|азербайджанці]]
+| align="right" |0,14 %
+|-
+|[[Поляки в Україні|поляки]]
+| align="right" |0,11 %
+|-
+|інші/не вказали
+| align="right" |5,70 %
+|}
+=== Мовний склад ===
+Рідна мова населення за даними [[Перепис населення України (2001)|перепису 2001 року]]{{UKR-socialdata-mova-2001}}:
+{| class="standard"
+!Мова
+!Чисельність, осіб
+!Доля
+|-
+|[[Російська мова в Україні|Російська]]
+| align="right" |6 185
+| align="right" |62,10 %
+|-
+|[[Кримськотатарська мова|Кримськотатарська]]
+| align="right" |2 572
+| align="right" |25,82 %
+|-
+|[[Українська мова|Українська]]
+| align="right" |522
+| align="right" |5,24 %
+|-
+|[[Грецька мова|Грецька]]
+| align="right" |49
+| align="right" |0,49 %
+|-
+|[[Білоруська мова|Білоруська]]
+| align="right" |21
+| align="right" |0,21 %
+|-
+|[[Вірменська мова|Вірменська]]
+| align="right" |11
+| align="right" |0,11 %
+|-
+|[[Болгарська мова|Болгарська]]
+| align="right" |8
+| align="right" |0,08 %
+|-
+|[[Румунська мова|Румунська]]
+| align="right" |6
+| align="right" |0,06 %
+|-
+|[[Німецька мова|Німецька]]
+| align="right" |4
+| align="right" |0,04 %
+|-
+|Інші/Не вказали
+| align="right" |582
+| align="right" |5,85 %
+|-
+|'''Разом'''
+| align="right" |9 960
+| align="right" |100 %
+|}
 == Пам'ятки ==
@@ Рядок 67: / Рядок 153: @@
 * На півдні — хребет Туар-Алан (748,2 м н. р. м.);
 * На сході — курган Кара-Оба (333,9 м н. р. м.).
+== Релігія ==
+[[Мечеть хана Узбека]]
+Мечеть [[Зубейр-Джамі]]
 == Відомі люди ==
-* [[Євсюков Олександр Євгенович]] (1978-2015) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
+* [[Євсюков Олександр Євгенович]] (1978—2015) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
 * [[Скорий Сергій Анатолійович]] (* 1949) — український археолог.
@@ Рядок 102: / Рядок 193: @@
 * {{ЕУ}}
 * [[Байцар Андрій Любомирович|Байцар Андрій]] . Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії: навч. посіб. / А. Л. Байцар; Львів. нац. ун-т імені І. Франка. — Львів. : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. — 224 с.
-* ''Жарких М.І.'' [http://corp.nbuv.gov.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Staryj_Krym_mst Старий Крим] // {{ЕІУ|9|808}}
+* ''Жарких М. І.'' [http://corp.nbuv.gov.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Staryj_Krym_mst Старий Крим] // {{ЕІУ|9|808}}
 * {{ВТ-ЭСБЕ|Крым Старый}}
 * Домбровский О. И.,Сидоренко В. А. Солхат и Сурб-Хач. Симферополь, 1978.
@@ Рядок 111: / Рядок 202: @@
 {{Історичні місця Криму}}
-{{Населені пункти АР Крим}}
+{{Міста АР Крим|nocat=1}}
-{{Кіровський район}}
+{{Феодосійський район}}
 {{Столиці державних утворень на території сучасної України}}
 {{Бібліоінформація}}
 [[Категорія:Старий Крим| ]]
 [[Категорія:Міста Криму]]
 [[Категорія:Колишні районні центри УРСР]]
+[[Категорія:Населені пункти Феодосійського району]]

Старий Крим: відмінності між версіями

Поточна версія на 10:01, 2 серпня 2024

Зміст

Клімат

Населення

Історія

Національний склад

Мовний склад

Пам'ятки

Релігія

Відомі люди

Галерея

Виноски

Посилання

Додаткова література

Навігаційне меню

Старий Крим: відмінності між версіями

Поточна версія на 10:01, 2 серпня 2024

Клімат

Населення

Історія

Національний склад

Мовний склад

Пам'ятки

Релігія

Відомі люди

Галерея

Виноски

Посилання

Додаткова література

Навігаційне меню

Пошук