Філологія: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [очікує на перевірку] |
м не несе користі |
Немає опису редагування Мітки: Візуальний редактор Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
||
| (Не показана 1 проміжна версія ще одного користувача) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Філоло́гія''' ({{lang-el|φιλολογία}}; від {{lang-el|φίλος}} — любов і {{lang-el|λόγος}} — слово, учення) — сукупність (єдність) гуманітарних [[наука|наук]]: [[мовознавство|мовознавства]], [[літературознавство|літературознавства]], [[фольклористика|фольклористики]], текстології, джерелознавства, [[риторика|риторики]], [[палеографія|палеографії]] тощо, які вивчають духовну культуру певного народу чи цивілізації через мовний і стилістичний аналіз літературних та інших пам'яток. Головним предметом її досліджень є текст, а метою — його коментар та інтерпретація. |
'''Філоло́гія''' ({{lang-el|φιλολογία}}; від {{lang-el|φίλος}} — любов і {{lang-el|λόγος}} — слово, учення) — сукупність (єдність) гуманітарних [[наука|наук]]: [[мовознавство|мовознавства]], [[літературознавство|літературознавства]], [[фольклористика|фольклористики]], [[Текстологія|текстології]], [[Джерелознавство|джерелознавства]], [[риторика|риторики]], [[палеографія|палеографії]] тощо, які вивчають духовну культуру певного народу чи цивілізації через мовний і стилістичний аналіз літературних та інших пам'яток. Головним предметом її досліджень є текст, а метою — його коментар та інтерпретація. |
||
Філологія вивчає насамперед культуру доби [[Ренесанс]]у й [[гуманізм]]у. Спершу вона прикладалася до комплексного вивчання класичних (грецьких, римських) текстів. У зв'язку з дедалі вужчою спеціалізацією науковців і з розвитком нових методів і течій у мовознавстві [[20 століття]] (алгебраїзація, техніцизація, деісторизація тощо) помічається тенденція до їх відриву від філології, в якій залишається лише традиційне ([[Порівняльно-історичне мовознавство|порівняльно-історичне]], гуманітарне, культурне) [[мовознавство]]. |
Філологія вивчає насамперед культуру доби [[Ренесанс]]у й [[гуманізм]]у. Спершу вона прикладалася до комплексного вивчання класичних (грецьких, римських) текстів. У зв'язку з дедалі вужчою спеціалізацією науковців і з розвитком нових методів і течій у мовознавстві [[20 століття]] (алгебраїзація, техніцизація, деісторизація тощо) помічається тенденція до їх відриву від філології, в якій залишається лише традиційне ([[Порівняльно-історичне мовознавство|порівняльно-історичне]], гуманітарне, культурне) [[мовознавство]]. |
||
В Україні довше, ніж на Заході, тривала гуманістична єдність філології та її зв'язок з [[історія|історією]]. Ті самі люди часто працювали в різних ділянках філології та історії (наприклад, [[Потебня Олександр Опанасович|Олександр Потебня]], [[Огоновський Омелян Михайлович|Омелян Огоновський]], [[Житецький Павло Гнатович|Павло Житецький]], [[Перетц Володимир Миколайович|Володимир Перетц]], [[Грушевський Михайло Сергійович|Михайло Грушевський]], [[Кримський Агатангел Юхимович|Агатангел Кримський]], [[Свєнціцький Іларіон Семенович|Іларіон Свєнціцький]], [[Возняк Михайло Степанович|Михайло Возняк]]). Цю традицію продовжували на еміграції [[Чижевський Дмитро|Дмитро Чижевський]], [[Шевельов Юрій Володимирович|Юрій Шевельов]], [[Пріцак Омелян Йосипович|Омелян Пріцак]], [[Шевченко Ігор Іванович|Ігор Шевченко]] та ін. Близькість української філології до історії маніфестувалася в інституційному зв'язку між ними (порівняйте назви Історико-філологічний відділ [[Національна академія наук України|Української академії наук]], [[Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя|Історико-філологічний інститут князя Безбородька]] у [[Ніжин]]і). |
В Україні довше, ніж на Заході, тривала гуманістична єдність філології та її зв'язок з [[історія|історією]]. Ті самі люди часто працювали в різних ділянках філології та історії (наприклад, [[Потебня Олександр Опанасович|Олександр Потебня]], [[Огоновський Омелян Михайлович|Омелян Огоновський]], [[Житецький Павло Гнатович|Павло Житецький]], [[Перетц Володимир Миколайович|Володимир Перетц]], [[Грушевський Михайло Сергійович|Михайло Грушевський]], [[Кримський Агатангел Юхимович|Агатангел Кримський]], [[Свєнціцький Іларіон Семенович|Іларіон Свєнціцький]], [[Возняк Михайло Степанович|Михайло Возняк]]). Цю традицію продовжували на еміграції [[Чижевський Дмитро|Дмитро Чижевський]], [[Шевельов Юрій Володимирович|Юрій Шевельов]], [[Пріцак Омелян Йосипович|Омелян Пріцак]], [[Шевченко Ігор Іванович|Ігор Шевченко]] та ін. Близькість української філології до історії маніфестувалася в інституційному зв'язку між ними (порівняйте назви Історико-філологічний відділ [[Національна академія наук України|Української академії наук]], [[Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя|Історико-філологічний інститут князя Безбородька]] у [[Ніжин]]і). |
||
У ЛНУ імені Івана Франка філологічний факультет є одним з найдавніших. Факультет був створений у 1848 році на основі кафедри руської словесності під керівництвом Якова Головацького.<ref>{{Cite web|title=Хто такий філолог у Львівському університеті імені Івана Франка - ilvivyanyn.com|url=https://ilvivyanyn.com/uk/articles-hto-takyj-filolog-u-lvivskomu-universyteti-imeni-ivana-franka|date=2022-05-26|accessdate=2022-05-31|language=uk}}</ref> |
|||
== Джерела == |
== Джерела == |
||
Поточна версія на 06:42, 18 вересня 2022
Філоло́гія (грец. φιλολογία; від грец. φίλος — любов і грец. λόγος — слово, учення) — сукупність (єдність) гуманітарних наук: мовознавства, літературознавства, фольклористики, текстології, джерелознавства, риторики, палеографії тощо, які вивчають духовну культуру певного народу чи цивілізації через мовний і стилістичний аналіз літературних та інших пам'яток. Головним предметом її досліджень є текст, а метою — його коментар та інтерпретація.
Філологія вивчає насамперед культуру доби Ренесансу й гуманізму. Спершу вона прикладалася до комплексного вивчання класичних (грецьких, римських) текстів. У зв'язку з дедалі вужчою спеціалізацією науковців і з розвитком нових методів і течій у мовознавстві 20 століття (алгебраїзація, техніцизація, деісторизація тощо) помічається тенденція до їх відриву від філології, в якій залишається лише традиційне (порівняльно-історичне, гуманітарне, культурне) мовознавство.
В Україні довше, ніж на Заході, тривала гуманістична єдність філології та її зв'язок з історією. Ті самі люди часто працювали в різних ділянках філології та історії (наприклад, Олександр Потебня, Омелян Огоновський, Павло Житецький, Володимир Перетц, Михайло Грушевський, Агатангел Кримський, Іларіон Свєнціцький, Михайло Возняк). Цю традицію продовжували на еміграції Дмитро Чижевський, Юрій Шевельов, Омелян Пріцак, Ігор Шевченко та ін. Близькість української філології до історії маніфестувалася в інституційному зв'язку між ними (порівняйте назви Історико-філологічний відділ Української академії наук, Історико-філологічний інститут князя Безбородька у Ніжині).
У ЛНУ імені Івана Франка філологічний факультет є одним з найдавніших. Факультет був створений у 1848 році на основі кафедри руської словесності під керівництвом Якова Головацького.[1]
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Філологія // Мала філологічна енциклопедія / укладачі: Олександр Скопненко, Тетяна Цимбалюк. — Київ : Довіра, 2007. — 478 с. : іл. — ISBN 978-966-507-209-6. — С. 425.
- Українська філологія: школи, постаті, проблеми : Зб. наук. пр. Міжнар. конф., присвяч. 150-річчю від дня заснування каф. укр. словесності у Львів. ун-ті (Львів, 23 - 25 жовт. 1998 р.). Ч. 1 / ред.: Т. Салига; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. - Л. : Світ, 1999. - 739 c.
- Українська філологія: школи, постаті, проблеми : Зб. наук. пр. Міжнар. конф., присвяч. 150-річчю від дня заснування каф. укр. словесності у Львів. ун-ті (Львів, 23 - 25 жовт. 1998 р.). Ч. 2 / ред.: Т. Салига; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. - Л. : Світ, 1999. - 752 c.
- PROмова - бібліотека,присвячена літературі з філології
- Філологія // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 532-533.
- Філологія // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 519. — ISBN 978-966-439-921-7.
|
Це незавершена стаття з мовознавства. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- ↑ Хто такий філолог у Львівському університеті імені Івана Франка - ilvivyanyn.com (укр.). 26 травня 2022. Процитовано 31 травня 2022.