Селець (Дрогобицький район): відмінності між версіями
[перевірена версія] | [очікує на перевірку] |
Виправлено джерел: 4; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.6 |
MonxBot (обговорення | внесок) м Заміна старих тегів на актуальні аналоги (en:Wikipedia:HTML5) |
||
(Не показані 7 проміжних версій 4 користувачів) | |||
Рядок 22: | Рядок 22: | ||
| ref-площа = |
| ref-площа = |
||
| щільність =78,1 |
| щільність =78,1 |
||
| поштовий індекс =82123<ref> |
| поштовий індекс =82123<ref>{{Cite web |url=http://www.uaidx.com/13/302/index |title=Довідник поштових індексів України. Львівська область. Дрогобицький район |accessdate=2016-01-25 |archive-date=2016-09-09 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160909185005/http://www.uaidx.com/13/302/index }}</ref> |
||
| телефонний код =3244 |
| телефонний код =3244 |
||
| катайконіми = |
| катайконіми = |
||
Рядок 44: | Рядок 44: | ||
| схема = |
| схема = |
||
}} |
}} |
||
'''Селе́ць''' — село у [[Дрогобицький район|Дрогобицькому районі]] [[Львівська область|Львівської області]]. Розташоване за |
'''Селе́ць''' — село у [[Дрогобицький район|Дрогобицькому районі]] [[Львівська область|Львівської області]]. Розташоване за 10 км на південний схід від [[Самбір|Самбора]]. У селі є оригінальна дерев'яна церква<ref>{{Cite web |url=http://decerkva.org.ua/selets.html |title=Собору Пресвятої Богородиці 1700 |accessdate=13 травня 2014 |archive-date=14 травня 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20140514104727/http://decerkva.org.ua/selets.html }}</ref>. |
||
== Розташування == |
== Розташування == |
||
Рядок 55: | Рядок 55: | ||
[[Файл:Sielec 012013.JPG|міні|ліворуч|200пкс|Інтер'єр церкви Пресвятої Богородиці (2009)]] |
[[Файл:Sielec 012013.JPG|міні|ліворуч|200пкс|Інтер'єр церкви Пресвятої Богородиці (2009)]] |
||
Село вперше згадується у [[1538]], потім в документі [[1559]] року. [[Король]] [[Міхал Корибут Вишневецький]] заснував парафію між [[1669]] і [[1673]], протягом цього періоду була побудована королівська церква. Ще одна церква зі своєю власною парафією для |
Село вперше згадується у [[1538]], потім в документі [[1559]] року. [[Король]] [[Міхал Корибут Вишневецький]] заснував парафію між [[1669]] і [[1673]], протягом цього періоду була побудована королівська церква. Ще одна церква зі своєю власною парафією для місцевої дрібної галицької [[Шляхта|шляхти]] (Втечі до Єгипту Пресвятої Богородиці) була побудована в 1713 році. Обидві парафії окремо співіснували до 1804 року, а коли стара (королівська) церква занепала, то парафії об'єдналися. |
||
Поки територія була власністю Корони, половина її була передана родині Джурдж у власність. Приблизно 1650 року король [[Ян II Казимир]] подарував [[Козаки|козацькому]] [[отаман]]у Скребецьовичу другу половину власності в Селеці, Саса за віддану службу короні під час повстання Хмельницького. Після поділів Польщі в 1772 році південна частина Польщі потрапила до Австрії. Привілеї знатної родини Скребецьовичів Селецьких підтвердили нові правителі у Відні. |
Поки територія була власністю Корони, половина її була передана родині Джурдж у власність. Приблизно 1650 року король [[Ян II Казимир]] подарував [[Козаки|козацькому]] [[отаман]]у Скребецьовичу другу половину власності в Селеці, Саса за віддану службу короні під час повстання Хмельницького. Після поділів Польщі в 1772 році південна частина Польщі потрапила до Австрії. Привілеї знатної родини Скребецьовичів Селецьких підтвердили нові правителі у Відні. |
||
Рядок 61: | Рядок 61: | ||
Згідно з історичними документами, в 1880 населення становило 781 особу, з яких 657 були греко-католики, 32 — римські католики, 85 — юдеї, і сім — інших конфесій. За даними перепису населення 1889 року, 728 жителів розмовляли українською мовою як першою, 50 — польською та 3 — німецькою. На той час у місті було 172 будинки, у садибі та маєтках працювало приблизно сорок сім чоловік. |
Згідно з історичними документами, в 1880 населення становило 781 особу, з яких 657 були греко-католики, 32 — римські католики, 85 — юдеї, і сім — інших конфесій. За даними перепису населення 1889 року, 728 жителів розмовляли українською мовою як першою, 50 — польською та 3 — німецькою. На той час у місті було 172 будинки, у садибі та маєтках працювало приблизно сорок сім чоловік. |
||
Територія переходила з рук в руки кілька разів: після розпаду Австро-Угорської імперії в 1918 році, Селець повернувся у склад [[Польська Республіка (1918—1939)|Польщі]] та адміністративно увійшов до складу [[Львівське воєводство|Львівського воєводства]]. Після німецько-радянського вторгнення в Польщу наприкінці вересня 1939 року й відповідно до [[Пакт Молотова — Ріббентропа|німецько-радянського пакту]] про ненапад Львівське воєводство було розділене обома сторонами. Селець було окуповано [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|Радянським Союзом]] та включено до складу [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Української РСР]]. Улітку 1941 року німецький вермахт знову перехопив владу в поселенні. Після війни Селець знову включений у склад України. Чисельність населення істотно знизилася через Другу світову війну і сталінський |
Територія переходила з рук в руки кілька разів: після розпаду Австро-Угорської імперії в 1918 році, Селець повернувся у склад [[Польська Республіка (1918—1939)|Польщі]] та адміністративно увійшов до складу гміни Городище Самбірського повіту [[Львівське воєводство|Львівського воєводства]]. Після німецько-радянського вторгнення в Польщу наприкінці вересня 1939 року й відповідно до [[Пакт Молотова — Ріббентропа|німецько-радянського пакту]] про ненапад Львівське воєводство було розділене обома сторонами. Селець було окуповано [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|Радянським Союзом]] та включено до складу [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Української РСР]]. Улітку 1941 року німецький вермахт знову перехопив владу в поселенні. Після війни Селець знову включений у склад України. Чисельність населення істотно знизилася через Другу світову війну і сталінський радянський режим. Місцеве єврейське населення було вбито під час Голокосту. Після війни комуністи або стратили або депортували до Сибіру місцеву шляхту, а також багатих селян і не українців, де депортовані загинули. Землевласники були змушені віддати свою землю на колективізацію. Після падіння залізної завіси в 1989 році і крах місцевого колгоспу, високий рівень безробіття змушує багатьох, особливо молодих людей залишити рідну землю, й переїжджати до великих міст. |
||
У 2001 році згідно з національним переписом населення в селі було 164 жителів, а в 2009 році село складалася з 40 будинків, у порівнянні з 300 у минулому. |
У 2001 році згідно з національним переписом населення в селі було 164 жителів, а в 2009 році село складалася з 40 будинків, у порівнянні з 300 у минулому. |
||
== Пам'ятки == |
== Пам'ятки == |
||
⚫ | Старий особняк з часом був утрачений, як і королівська церква згадана в історичних літописах. Греко-католицька церква Пресвятої Богородиці розташована на пагорбі. Поряд розташована триярусна дзвіниця стовпової конструкції. Разом вони формують типовий комплекс сільської дерев'яної церкви в Україні. Побудована в сімнадцятому столітті, вона оточена історичним кладовищем. Церкву фінансувала місцева знать, члени якої поховані на кладовищі. За часів комуністичного правління церква була закрита і зруйнувалась. Лише після розпаду Радянського Союзу церкву відновили за пожертвами. Іконостас датується, мабуть, XIX століттям. Спочатку церква мала вищий головний купол, але qjuj довелося знести приблизно в 1970-х роках через напівзруйнованість. |
||
Старий особняк з часом був утрачений, як і королівська церква згадана в історичних літописах. Церква для знаті існує досі. |
|||
⚫ | Греко-католицька церква |
||
Трохи далі від підніжжя пагорба є менша каплиця святих апостолів Петра і Павла. Побудована з бетону, вона була урочисто відкрита 12 липня 2000 року, щоб відсвяткувати рубіж тисячоліть. Вона замінила попередню дерев'яну каплицю, яка була напівзруйнованою. |
Трохи далі від підніжжя пагорба є менша каплиця святих апостолів Петра і Павла. Побудована з бетону, вона була урочисто відкрита 12 липня 2000 року, щоб відсвяткувати рубіж тисячоліть. Вона замінила попередню дерев'яну каплицю, яка була напівзруйнованою. |
||
Рядок 75: | Рядок 73: | ||
== Галерея == |
== Галерея == |
||
{{center|<gallery> |
|||
Файл:Sielec P1040354.JPG|В'їзд у село |
Файл:Sielec P1040354.JPG|В'їзд у село |
||
Файл:Sielec 007.JPG|Церква Богородиці з дзвіницею |
Файл:Sielec 007.JPG|Церква Богородиці з дзвіницею |
||
Рядок 82: | Рядок 80: | ||
File:Sielec 001.JPG|Одна із найстаріших могил на старому кладовищі родини Сілецьких |
File:Sielec 001.JPG|Одна із найстаріших могил на старому кладовищі родини Сілецьких |
||
File:Sielec P1040362.JPG|Могили на старому кладовищі Ольга Сілецька (1908-1931) |
File:Sielec P1040362.JPG|Могили на старому кладовищі Ольга Сілецька (1908-1931) |
||
</gallery> |
</gallery>}} |
||
== Література == |
== Література == |
||
Рядок 98: | Рядок 96: | ||
* https://decentralization.gov.ua/newgromada/4200/composition {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210418182400/https://decentralization.gov.ua/newgromada/4200/composition |date=18 квітня 2021 }} |
* https://decentralization.gov.ua/newgromada/4200/composition {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210418182400/https://decentralization.gov.ua/newgromada/4200/composition |date=18 квітня 2021 }} |
||
{{Дрогобицька міська громада}} |
|||
{{Дрогобицький район}} |
{{Дрогобицький район}} |
||
Поточна версія на 22:18, 25 липня 2024
село Селець | |
---|---|
Країна | ![]() |
Область | Львівська область |
Район | Дрогобицький район |
Громада | Дрогобицька міська громада |
Код КАТОТТГ | UA46020030290040532 |
Облікова картка | [1] |
Основні дані | |
Засноване | 1430[1] |
Перша згадка | 1538 |
Населення | 164 |
Територія | 2,1 км² |
Густота населення | 78,1 осіб/км² |
Поштовий індекс | 82123[2] |
Телефонний код | +380 3244 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°26′43″ пн. ш. 23°17′42″ сх. д. / 49.44528° пн. ш. 23.29500° сх. д.Координати: 49°26′43″ пн. ш. 23°17′42″ сх. д. / 49.44528° пн. ш. 23.29500° сх. д. |
Водойми | Бистриця, Черхавка |
Місцева влада | |
Адреса ради | м.Дрогобич,площа Ринок 1 |
Карта | |
Мапа | |
![]() | |
|
Селе́ць — село у Дрогобицькому районі Львівської області. Розташоване за 10 км на південний схід від Самбора. У селі є оригінальна дерев'яна церква[3].
На півночі села Селець знаходиться село Сіде, на сході село Городище, на півдні село Мокряни та на заході село Вільшаник. У географічному плані село розташоване в Придністров'ї річкового басейну, у якому річки Бистриця і Черхавка є притоками.
Цей район характеризується пагорбами й сільськогосподарськими угіддями, а також багатим чорноземом. Місцева економіка в основному складається з сільського господарства, з тваринництвом, представленим вирощуванням великої рогатої худоби та коней.
Село вперше згадується у 1538, потім в документі 1559 року. Король Міхал Корибут Вишневецький заснував парафію між 1669 і 1673, протягом цього періоду була побудована королівська церква. Ще одна церква зі своєю власною парафією для місцевої дрібної галицької шляхти (Втечі до Єгипту Пресвятої Богородиці) була побудована в 1713 році. Обидві парафії окремо співіснували до 1804 року, а коли стара (королівська) церква занепала, то парафії об'єдналися.
Поки територія була власністю Корони, половина її була передана родині Джурдж у власність. Приблизно 1650 року король Ян II Казимир подарував козацькому отаману Скребецьовичу другу половину власності в Селеці, Саса за віддану службу короні під час повстання Хмельницького. Після поділів Польщі в 1772 році південна частина Польщі потрапила до Австрії. Привілеї знатної родини Скребецьовичів Селецьких підтвердили нові правителі у Відні.
Згідно з історичними документами, в 1880 населення становило 781 особу, з яких 657 були греко-католики, 32 — римські католики, 85 — юдеї, і сім — інших конфесій. За даними перепису населення 1889 року, 728 жителів розмовляли українською мовою як першою, 50 — польською та 3 — німецькою. На той час у місті було 172 будинки, у садибі та маєтках працювало приблизно сорок сім чоловік.
Територія переходила з рук в руки кілька разів: після розпаду Австро-Угорської імперії в 1918 році, Селець повернувся у склад Польщі та адміністративно увійшов до складу гміни Городище Самбірського повіту Львівського воєводства. Після німецько-радянського вторгнення в Польщу наприкінці вересня 1939 року й відповідно до німецько-радянського пакту про ненапад Львівське воєводство було розділене обома сторонами. Селець було окуповано Радянським Союзом та включено до складу Української РСР. Улітку 1941 року німецький вермахт знову перехопив владу в поселенні. Після війни Селець знову включений у склад України. Чисельність населення істотно знизилася через Другу світову війну і сталінський радянський режим. Місцеве єврейське населення було вбито під час Голокосту. Після війни комуністи або стратили або депортували до Сибіру місцеву шляхту, а також багатих селян і не українців, де депортовані загинули. Землевласники були змушені віддати свою землю на колективізацію. Після падіння залізної завіси в 1989 році і крах місцевого колгоспу, високий рівень безробіття змушує багатьох, особливо молодих людей залишити рідну землю, й переїжджати до великих міст.
У 2001 році згідно з національним переписом населення в селі було 164 жителів, а в 2009 році село складалася з 40 будинків, у порівнянні з 300 у минулому.
Старий особняк з часом був утрачений, як і королівська церква згадана в історичних літописах. Греко-католицька церква Пресвятої Богородиці розташована на пагорбі. Поряд розташована триярусна дзвіниця стовпової конструкції. Разом вони формують типовий комплекс сільської дерев'яної церкви в Україні. Побудована в сімнадцятому столітті, вона оточена історичним кладовищем. Церкву фінансувала місцева знать, члени якої поховані на кладовищі. За часів комуністичного правління церква була закрита і зруйнувалась. Лише після розпаду Радянського Союзу церкву відновили за пожертвами. Іконостас датується, мабуть, XIX століттям. Спочатку церква мала вищий головний купол, але qjuj довелося знести приблизно в 1970-х роках через напівзруйнованість.
Трохи далі від підніжжя пагорба є менша каплиця святих апостолів Петра і Павла. Побудована з бетону, вона була урочисто відкрита 12 липня 2000 року, щоб відсвяткувати рубіж тисячоліть. Вона замінила попередню дерев'яну каплицю, яка була напівзруйнованою.
Від Сельця по дорозі до Дрогобича в лісі є меморіал євреям цього району, які загинули в Голокост.
-
В'їзд у село
-
Церква Богородиці з дзвіницею
-
Краєвид села (2009)
-
Каплиця святих апостолів Петра і Павла
-
Одна із найстаріших могил на старому кладовищі родини Сілецьких
-
Могили на старому кладовищі Ольга Сілецька (1908-1931)
- Крушинська Олена (2007). Сорок чотири дерев'яних церкви Львівської області. Грані-Т, Київ. с. 62-64. ISBN 978-966-465-076-9.
- Слободян В. (1998). Церкви України. Перемишльська єпархія, Львів. с. 863.
- Sielec (3) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 530. (пол.).— S. 530—531. (пол.)
- ↑ а б Селець (Дрогобицький район) // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
- ↑ Довідник поштових індексів України. Львівська область. Дрогобицький район. Архів оригіналу за 9 вересня 2016. Процитовано 25 січня 2016.
- ↑ Собору Пресвятої Богородиці 1700. Архів оригіналу за 14 травня 2014. Процитовано 13 травня 2014.
![]() |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Селець (Дрогобицький район) |
- Село Селець — картка ВРУ
- https://drohobych-rada.gov.ua/ [Архівовано 16 квітня 2021 у Wayback Machine.]
- https://decentralization.gov.ua/newgromada/4200/composition [Архівовано 18 квітня 2021 у Wayback Machine.]
|
![]() |
Це незавершена стаття з географії Дрогобицького району. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |