Харківський художньо-промисловий музей: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [очікує на перевірку] |
оформлення |
Немає опису редагування Мітки: Візуальний редактор Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
||
| (Не показано одну проміжну версію цього користувача) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{Музей |
{{Музей |
||
|зображення = Xud-muzej.jpg |
|||
}} |
|||
'''Харківський художньо-промисловий музей''' — перший в Україні і один із перших у [[Російська імперія|Російській імперії]] міських публічних музеїв. |
'''Харківський художньо-промисловий музей''' — перший в Україні і один із перших у [[Російська імперія|Російській імперії]] міських публічних музеїв. Був заснований [[14 грудня|14]] [[26 грудня|(26) грудня]] [[1886|1886 року]] з ініціативи письменника і громадського діяча [[Данилевський Григорій Петрович|Г.Данилевського]] зусиллями місцевої інтелігенції за сприяння Харківської міської думи, яка виділила закладу приміщення і взяла на себе його часткове фінансування. |
||
Ідея організації харківського міського музею знайшла підтримку [[Імператорська академія мистецтв|Імператорської академії мистецтв]], при якій було створено Комісію по влаштуванню музеїв у провінційних містах, та міністерства імператорського двору Російської імперії. Відкриття музею відбулося 14 грудня 1886 одночасно з організацією академічної пересувної виставки, після закінчення якої новоутвореному закладу були подаровані 36 картин, 22 скульптури і колекція орнаментів, що склало основу його художнього відділу. Згідно із затвердженим 1892 статутом музей ставив собі за мету «сприяти художньому розвиткові й художньо-промисловій освіті місцевого населення». 1914 його зібрання включало вже 229 пам'яток мистецтва — творів живопису, графіки, скульптури, зразків порцеляни. При музеї було відкрито художню школу, яка згодом отримала статус училища. |
Ідея організації харківського міського музею знайшла підтримку [[Імператорська академія мистецтв|Імператорської академії мистецтв]], при якій було створено Комісію по влаштуванню музеїв у провінційних містах, та міністерства імператорського двору Російської імперії. Відкриття музею відбулося 14 грудня 1886 одночасно з організацією академічної пересувної виставки, після закінчення якої новоутвореному закладу були подаровані 36 картин, 22 скульптури і колекція орнаментів, що склало основу його художнього відділу. Згідно із затвердженим 1892 статутом музей ставив собі за мету «сприяти художньому розвиткові й художньо-промисловій освіті місцевого населення». 1914 його зібрання включало вже 229 пам'яток мистецтва — творів живопису, графіки, скульптури, зразків порцеляни. При музеї було відкрито художню школу, яка згодом отримала статус училища. |
||
| Рядок 9: | Рядок 11: | ||
На початку 20 ст. значну роль у розбудові та поповненні експозиції музею відіграв [[Багалій Дмитро Іванович|Д.Багалій]], завдяки сприянню якого до фондів цього закладу надійшли твори відомих російських митців ([[Ілля Рєпін|І.Рєпіна]], [[Полєнов Василь Дмитрович|В.Полєнова]], [[Маковський Володимир Єгорович|В.Маковського]] та ін.), надзвичайно цінна колекція картин та етюдів [[Васильківський Сергій Іванович|С.Васильківського]] й інші пам'ятки. Учений розробив план поповнення і подальшої розбудови музею, виступив з ініціативою організації відділу «Старий Харків», значну частину якого склали матеріали з його власної колекції. Очолюючи музейну комісію, Д.Багалій зробив вагомий внесок у перетворення Харківського міського музею на значний історико-культурний центр Слобожанщини. |
На початку 20 ст. значну роль у розбудові та поповненні експозиції музею відіграв [[Багалій Дмитро Іванович|Д.Багалій]], завдяки сприянню якого до фондів цього закладу надійшли твори відомих російських митців ([[Ілля Рєпін|І.Рєпіна]], [[Полєнов Василь Дмитрович|В.Полєнова]], [[Маковський Володимир Єгорович|В.Маковського]] та ін.), надзвичайно цінна колекція картин та етюдів [[Васильківський Сергій Іванович|С.Васильківського]] й інші пам'ятки. Учений розробив план поповнення і подальшої розбудови музею, виступив з ініціативою організації відділу «Старий Харків», значну частину якого склали матеріали з його власної колекції. Очолюючи музейну комісію, Д.Багалій зробив вагомий внесок у перетворення Харківського міського музею на значний історико-культурний центр Слобожанщини. |
||
1920 року зібрання цього закладу перейшло до складу Музею Слобідської України ім. Г.Сковороди (нині [[Харківський історичний музей імені М. Ф. Сумцова]]), |
[[1920|1920 року]] зібрання цього закладу перейшло до складу Музею Слобідської України ім. Г.Сковороди (нині [[Харківський історичний музей імені М. Ф. Сумцова]]), та був закритий назавжди. Понад 25 творів живопису зберігаються в [[Харківський художній музей|Харківському художньому музеї]]. |
||
== Джерела та література == |
== Джерела та література == |
||
Поточна версія на 07:06, 20 березня 2024
| Харківський художньо-промисловий музей | |
|---|---|
 | |
| Тип | художній музей[d] і музей етнографії |
| Країна |  Російська імперія,  УНР і .svg){kind=small} Українська Радянська Соціалістична Республіка |
| Розташування | Харків |
| Засновано | 14 (26) грудня 1886 |
| Закрито | 1920 |
Харківський художньо-промисловий музей — перший в Україні і один із перших у Російській імперії міських публічних музеїв. Був заснований 14 (26) грудня 1886 року з ініціативи письменника і громадського діяча Г.Данилевського зусиллями місцевої інтелігенції за сприяння Харківської міської думи, яка виділила закладу приміщення і взяла на себе його часткове фінансування.
Ідея організації харківського міського музею знайшла підтримку Імператорської академії мистецтв, при якій було створено Комісію по влаштуванню музеїв у провінційних містах, та міністерства імператорського двору Російської імперії. Відкриття музею відбулося 14 грудня 1886 одночасно з організацією академічної пересувної виставки, після закінчення якої новоутвореному закладу були подаровані 36 картин, 22 скульптури і колекція орнаментів, що склало основу його художнього відділу. Згідно із затвердженим 1892 статутом музей ставив собі за мету «сприяти художньому розвиткові й художньо-промисловій освіті місцевого населення». 1914 його зібрання включало вже 229 пам'яток мистецтва — творів живопису, графіки, скульптури, зразків порцеляни. При музеї було відкрито художню школу, яка згодом отримала статус училища.
1896 за активної участі професорів Харківського університету, передусім професора А.Краснова, був утворений найбільший відділ музею — етнографічний. Його основу склали експонати університетської виставки, привезені цим ученим із подорожей країнами Далекого Сходу. Пізніше до складу етнографічної збірки увійшли матеріали, передані міністерством державних маєтностей Російської імперії (гончарний посуд), та вироби українських ремісників Харківщини (плахти, килими, рушники, головні убори, колекція писанок тощо), подаровані музею професорами І.Сокальським і М.Сумцовим. Наприкінці 19 ст. відділ налічував вже близько 1 тис. пам'яток. За багатством та різноманітністю колекцій він здобув заслужену славу одного із кращих серед етнографічних зібрань міських музеїв Російської імперії.
На початку 20 ст. значну роль у розбудові та поповненні експозиції музею відіграв Д.Багалій, завдяки сприянню якого до фондів цього закладу надійшли твори відомих російських митців (І.Рєпіна, В.Полєнова, В.Маковського та ін.), надзвичайно цінна колекція картин та етюдів С.Васильківського й інші пам'ятки. Учений розробив план поповнення і подальшої розбудови музею, виступив з ініціативою організації відділу «Старий Харків», значну частину якого склали матеріали з його власної колекції. Очолюючи музейну комісію, Д.Багалій зробив вагомий внесок у перетворення Харківського міського музею на значний історико-культурний центр Слобожанщини.
1920 року зібрання цього закладу перейшло до складу Музею Слобідської України ім. Г.Сковороди (нині Харківський історичний музей імені М. Ф. Сумцова), та був закритий назавжди. Понад 25 творів живопису зберігаються в Харківському художньому музеї.
- Е. М. Піскова. Харківський художньо-промисловий музей // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 360. — ISBN 978-966-00-1359-9.