Костел і монастир сакраменток (Львів): відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [очікує на перевірку] |
Виправлено джерел: 2; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.8 |
мНемає опису редагування |
||
| (Не показано 2 проміжні версії ще одного користувача) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{Otheruses|Церква Пресвятої Трійці}} |
{{Otheruses|Церква Пресвятої Трійці}} |
||
{{Культова споруда |
{{Культова споруда |
||
|зображення |
|зображення = HolyTrinityChurch HolySacramentConvent Lviv.JPG |
||
|розмір_зображення |
|розмір_зображення = 300px |
||
|підпис |
|підпис = Храм Святої Трійці |
||
|назва |
|назва = Костел Заручин Найсвятішої Діви Марії та святого Йосифа і монастир сакраменток |
||
|розташування_місто |
|розташування_місто = [[Львів]] |
||
|розташування_країна |
|розташування_країна = {{UKR}} |
||
|координати = {{Coord|49|50|7.40|N|24|2|32.71|E|scale:1000|display=inline,title}} |
|координати = {{Coord|49|50|7.40|N|24|2|32.71|E|scale:1000|display=inline,title}} |
||
|архітектор = [[Бернард Меретин]] |
|архітектор = [[Бернард Меретин]] |
||
|інженер |
|інженер = |
||
|скульптор = |
|скульптор = |
||
|художник |
|художник = |
||
|замовник |
|замовник = |
||
|дата_початку_спорудження |
|дата_початку_спорудження = [[1744]] |
||
|дата_закінчення_спорудження = [[1780]] |
|дата_закінчення_спорудження = [[1780]] |
||
|дата_зруйнування = |
|дата_зруйнування = |
||
|дата_відбудови = |
|дата_відбудови = |
||
|вартість = |
|вартість = |
||
|будівнича_система = |
|будівнича_система = |
||
|стиль = [[бароко]] |
|стиль = [[бароко]] |
||
|адреса = м. Львів, [[Вулиця Тершаковців]], |
|адреса = м. Львів, [[Вулиця Тершаковців]], 11а |
||
|релігійна конфесія = [[УГКЦ]] |
|релігійна конфесія = [[УГКЦ]] |
||
}} |
}} |
||
'''Костел Заручин Марії і монастир сакраменток''' — ансамбль культових споруд у [[Львів|Львові]], розташований на |
'''Костел Заручин Марії і монастир сакраменток''' — ансамбль культових споруд у [[Львів|Львові]], розташований на вулиці Тершаківців, 11а. У [[1990-ті|1990-х]] роках храм передали [[УГКЦ]] та освятили на честь [[Трійця|Святої Трійці]]. |
||
== Історія == |
== Історія == |
||
| ⚫ | |||
=== Заснування і перебудови === |
=== Заснування і перебудови === |
||
Монастир сакраменток (бенедиктинок з Адорації Найсвятішого Сакраменту) заснували [[1710]] рік. Під час однієї з [[епідемія|епідемій]] черниці, що прибули з Варшави, перебували у винайманому коштом княгині [[Яблоновські|Яблоновської]] приміщенні при [[костел святого Антонія (Львів)|костелі Святого Антонія]]. Черниці виховували доньок шляхти. |
Монастир сакраменток (бенедиктинок з Адорації Найсвятішого Сакраменту) заснували [[1710]] рік. Під час однієї з [[епідемія|епідемій]] черниці, що прибули з Варшави, перебували у винайманому коштом княгині [[Яблоновські|Яблоновської]] приміщенні при [[костел святого Антонія (Львів)|костелі Святого Антонія]]. Черниці виховували доньок шляхти. |
||
| Рядок 50: | Рядок 48: | ||
== Архітектура == |
== Архітектура == |
||
Костел сакраменток із боку головного фасаду виглядає як величезний [[цоколь]] високої вежі, поставленої по осі будівлі. Це підкреслювалося відсутністю [[портал]]у, вхід до костелу був з монастирського корпусу, що прилягав до нього. На кутах головного [[фасад]]у розташовані маленькі вежі, що приховують бічні нави. Бічні фасади костелу строгіші й лапідарні, розчленовані іонічними [[пілястри|пілястрами]] з гірляндами. Основний декоративний мотив цих фасадів — вікна у формі еліпсів, прикрашені ліпниною. |
Костел сакраменток із боку головного фасаду виглядає як величезний [[цоколь]] високої вежі, поставленої по осі будівлі. Це підкреслювалося відсутністю [[портал]]у, вхід до костелу був з монастирського корпусу, що прилягав до нього. На кутах головного [[фасад]]у розташовані маленькі вежі, що приховують бічні нави. Бічні фасади костелу строгіші й лапідарні, розчленовані іонічними [[пілястри|пілястрами]] з гірляндами. Основний декоративний мотив цих фасадів — вікна у формі еліпсів, прикрашені ліпниною. |
||
== Світлини == |
|||
<gallery widths="180" heights="140" perrow="5" class="center" style="center"> |
|||
| ⚫ | |||
Файл:Львів храм Святої Трійці головний фасад.jpg|Головний фасад |
|||
Файл:Львів храм Святої Трійці головний вівтар.jpg|Внутрішній інтер'єр та вівтар |
|||
Файл:Львів храм Святої Трійці статуя Діви Марії.jpg|Статуя Діви Марії |
|||
</gallery> |
|||
== Примітки == |
== Примітки == |
||
Поточна версія на 09:24, 19 березня 2024
| Костел Заручин Найсвятішої Діви Марії та святого Йосифа і монастир сакраменток | |
|---|---|
 Храм Святої Трійці | |
| 49°50′07″ пн. ш. 24°02′32″ сх. д. / 49.8353889° пн. ш. 24.0424194° сх. д.Координати: 49°50′07″ пн. ш. 24°02′32″ сх. д. / 49.8353889° пн. ш. 24.0424194° сх. д. | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування |  Україна, Львів |
| Архітектор | Бернард Меретин |
| Початок будівництва | 1744 |
| Кінець будівництва | 1780 |
| Стиль | бароко |
| Належність | УГКЦ |
| Стан | пам'ятка архітектури місцевого значення України |
| Адреса | м. Львів, Вулиця Тершаковців, 11а |
| Епонім | Трійця |
  Костел і монастир сакраменток (Львів) (Україна) | |
 | |
 Костел і монастир сакраменток у Вікісховищі | |
Костел Заручин Марії і монастир сакраменток — ансамбль культових споруд у Львові, розташований на вулиці Тершаківців, 11а. У 1990-х роках храм передали УГКЦ та освятили на честь Святої Трійці.
Монастир сакраменток (бенедиктинок з Адорації Найсвятішого Сакраменту) заснували 1710 рік. Під час однієї з епідемій черниці, що прибули з Варшави, перебували у винайманому коштом княгині Яблоновської приміщенні при костелі Святого Антонія. Черниці виховували доньок шляхти.
1718 року було зведено перший костел Заручин Пресвятої Діви Марії та святого Йосипа. Будівництво стало можливим після запису фундушу смоленським воєводою Францішеком Цетнером для зведення костелу та монастиря на прохання його доньки Зофії (у світі Анєлі,[1] її портрет висів на стіні храму на початку 1920-х), яка стала черницею-сакраменткою. Це була фахверкова споруда, яка проіснувала до 1743 року. 1743 року архієпископ Миколай Вижицький, використовуючи посаги черниць, допомогу різних доброчинців, короля Станіслава Лещинського, почав будівництво мурованого храму.[2]
У 1744—1780 роках костел відбудували в камені за проєктом відомого архітектора німецького походження Бернарда Меретина, який сам перші два роки керував будівництвом. 1785 року було закінчено огорожу та першу половину, після «йозефінської касати» храм на тривалий час закрили. Також були зведені монастирські келії та мури. На території обителі заклали сад, який проіснував до XX століття.
У 1884—1887 роках храм перебудовано за проєктом Адольфа Мінасевича. У літературі часто фігурують помилкові роки завершення робіт, а також 1881-й як рік початку. Останнє спростував історик Ян Островський. Він же припустив, що 1881 роком датується проєкт, а будівництво розпочато трьома роками пізніше.[3] Аналізуючи тогочасні газетні публікації, львівський історик Юрій Смірнов зміг до деякої міри відтворити перелік виконаних робіт. Це, зокрема, добудова необарокової вежі, заміна даху, можливо, також перебудовано склепіння. 1883 року польський скульптор Томаш Сосновський перебував у Львові і в майстерні Леонарда Марконі створив у білому мармурі статую святого Йосафата, встановлену в костелі ймовірно вже після завершення перебудови.[4]
У 1902—1904 роках проведено чергову реконструкцію. В літературі, без обґрунтувань чи посилань на першоджерела, часто згадується Владислав Садловський, як її автор. Не уточнюється також, які докладно роботи виконано в цей період. Ян Островський вбачав почерк Садловського у вдалому загальному вирішенні головного фасаду, та вівтаря, а також у модерністичних елементах, таких як спрощені необарокові капітелі та постаменти на бокових вежечках.[3] Більше ясності в історію другої перебудови вніс Юрій Смірнов. Він встановив, що розробку проєкту і керівництво відбудовою здійснював Едмунд Жихович. Садловському належав лише проєкт головного вівтаря (старий бароковий було усунуто). Каменярські роботи і будівництво нового фасаду виконала фірма Фердинанда Маєрського. Статуї ангелів створив скульптор Петро Війтович. Мистецько-слюсарськими роботами займалась фабрика Пйотровича і Шумана. У тракті робіт було також розібрано стіну, що відділяла наву від презбітерія, наново укладено підлогу.[4] Не відомо однак, на скільки нинішній вигляд костелу відповідає первинному задумові Бернарда Меретина.[3] Львівський мистецтвознавець Григорій Островський вбачав у зовнішньому вигляді храму виразні австро-баварські впливи.[5]
У радянські часи будівлі та територію монастиря передали зооветеринарному інституту. В келіях влаштували гуртожиток та клуб, в костелі — спортивний зал. Кажуть, що саме в стінах цього клубу у 1988 році вперше виголошено ідею створення Народного руху України.
Реставрація комплексу монастиря сакраменток розпочалася у 1990-х роках. Викладачі зооветеринарного вишу власним коштом та на зібрані пожертви відремонтували костел Заручин Пресвятої Діви Марії та святого Йосифа. Його було передано УГКЦ й у грудні 1995 року освячено на храм Святої Трійці.
У 1995—2017 роках настінні розписи, іконостас і навісні ікони храму Святої Трійці виконував відомий український художник-іконописець, Заслужений діяч мистецтв України Микола Рибенчук[6].
Костел сакраменток із боку головного фасаду виглядає як величезний цоколь високої вежі, поставленої по осі будівлі. Це підкреслювалося відсутністю порталу, вхід до костелу був з монастирського корпусу, що прилягав до нього. На кутах головного фасаду розташовані маленькі вежі, що приховують бічні нави. Бічні фасади костелу строгіші й лапідарні, розчленовані іонічними пілястрами з гірляндами. Основний декоративний мотив цих фасадів — вікна у формі еліпсів, прикрашені ліпниною.
-
Монастир сакраменток (поч. XX ст.) -
Головний фасад -
Внутрішній інтер'єр та вівтар -
Статуя Діви Марії
- ↑ Hejnosz W. Cetner Franciszek z Czertwic h. Przerowa (†1732) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — T. III/3, zesz. 13. — S. 238. (пол.)
- ↑ Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie… — S. 193.
- ↑ а б в Ostrowski J. Kościół p. w. Zaślubin Najśw. Panny Marii i Św. Józefa oraz klasztor PP. Sakramentek // Kościoły i klasztory Lwowa z okresu przedrozbiorowego. — Kraków: Antykwa, 2011. — Т. 19. — S. 384—385, 396—397. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. I). — ISBN 978-83-89273-92-5.
- ↑ а б Smirnow J. Kościół panien sakramentek pw. Zaślubin Najświętszej Panny Marii i św. Józefa (część II) // Kurier Galicyjski. — 28 listopada — 18 grudnia 2014. — № 22 (218). — S. 24.
- ↑ Островский Г. С. Львов. — Изд. второе переработ. и доп. — Ленинград : Искусство, 1975. — С. 120.
- ↑ Сайт Миколи Рибенчука. Архів оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 8 лютого 2017.
- Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 137, 310, 451. — ISBN 978-966-7022-77-8.
- Бойко О., Слободян В. З історії латинських монастирів Львова. Монастир сестер сакраменток // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 2006. — Вип. 16. — С. 59—64.
- Островский Г. Львов. — Изд. второе. — Ленинград : Искусство, 1975. — С. 120—121.
- Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta. — Lwów-Warszawa, 1925. — S. 192—193.
- Роман Маленков. Монастир сакраменток та костьол із довгою назвою [Архівовано 23 серпня 2011 у Wayback Machine.] // Україна Інкогніта
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
