Берберські корсари: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][очікує на перевірку]
Вилучено вміст Додано вміст
AlexxAmadeo (обговорення | внесок)
мНемає опису редагування
 
(Не показано 2 проміжні версії 2 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
{{Перекласти}}
{{Перекласти}}
[[Файл:MoorishAmbassador_to_Elizabeth_I.jpg|thumb|Посол від держав Берберського узбережжя до двору англійської королеви Єлизавети I]]
[[Файл:MoorishAmbassador_to_Elizabeth_I.jpg|thumb|Посол від держав Берберського узбережжя до двору англійської королеви Єлизавети I]]
'''Бербе́рські''' '''корсари''' (берберійські, варварійські, османські корсари) — мусульманські [[корсари]] і рідше [[Піратство|пірати]], що орудували в районі північної Африки, починаючи з часів арабських завоювань і до середини XIX століття.
'''Бербе́рські''' '''корсари''' (берберійські, варварійські, османські корсари) — мусульманські пірати й капери, що орудували в районі північної Африки, починаючи з часів арабських завоювань і до середини XIX ст.


Діючи з безлічі портів [[Магриб]]у, включаючи такі великі як [[Алжирський еялет|Алжир]], [[Туніс (місто)|Туніс]], [[Триполі]], [[Махдія]] й [[Сале (Марокко)|Сале]], вони тримали в страху все західне [[Середземномор'я]]. Діяльність корсрів не обмежувалась одним лише полюванням на торгові судна, дуже часто вони влаштовували «Раззі»&nbsp;— спеціальні рейди на прибережні міста Європи з метою захопити в полон християнських рабів і продати їх на невільничому ринку в Алжирі або Марокко<ref>[http://www.bbc.co.uk/history/british/empire_seapower/white_slaves_02.shtml Берберське рабство] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080310231703/http://www.bbc.co.uk/history/british/empire_seapower/white_slaves_02.shtml |date=10 березня 2008 }} {{ref-en}}</ref>. За даними професора історії Роберта Девіса в період з XVI по XIX століття, берберські корсари захопили і продали в рабство від 1 до 1,25 мільйона європейців. Основною метою для подібних рейдів служили прибережні поселення в [[Італія|Італії]], [[Іспанія|Іспанії]] та [[Португалія|Португалії]], хоча й більш віддалені країни&nbsp;— [[Франція]], [[Англія]], [[Нідерланди]], [[Ірландія]] і навіть [[Скандинавські країни]], включаючи [[Ісландія|Ісландію]], страждали від подібних нападів ([[Напад турецьких піратів на Ісландію]]).
Діючи з безлічі портів [[Магриб]]у, зокрема таких великих, як [[Алжирський еялет|Алжир]], [[Туніс (місто)|Туніс]], [[Триполі]], [[Махдія]] й [[Сале (Марокко)|Сале]], вони тримали в страху все західне [[Середземномор'я]]. Діяльність корсарів не обмежувалась одним лише полюванням на торговельні судна, дуже часто вони влаштовували «Раззі»&nbsp;— спеціальні рейди на прибережні міста Європи з метою захопити в полон християнських рабів і продати їх на невільничому ринку в Алжирі або Марокко<ref>[http://www.bbc.co.uk/history/british/empire_seapower/white_slaves_02.shtml Берберське рабство] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080310231703/http://www.bbc.co.uk/history/british/empire_seapower/white_slaves_02.shtml |date=10 березня 2008 }} {{ref-en}}</ref>. За даними професора історії Роберта Девіса, у період з XVI по XIX століття берберські корсари захопили й продали в рабство від 1 до 1,25 мільйона європейців. Основною ціллю для подібних рейдів слугували прибережні поселення в [[Італія|Італії]], [[Іспанія|Іспанії]] та [[Португалія|Португалії]], хоча й більш віддалені країни&nbsp;— [[Франція]], [[Англія]], [[Нідерланди]], [[Ірландія]] і навіть [[Скандинавські країни]], включаючи [[Ісландія|Ісландію]],&nbsp;— страждали від їхніх нападів ([[Напад турецьких піратів на Ісландію]]).


Ефект від цих атак був вкрай важкий: Італія та Іспанія втратили тисячі кораблів, прибережні регіони Іспанії та Італії знелюдніли; фактично, цей піратський промисел перешкоджав заселенню берегів аж до XIX століття.
Ефект від цих атак був украй важким: Італія та Іспанія втратили тисячі кораблів, прибережні регіони Іспанії та Італії знелюдніли; фактично, цей піратський промисел перешкоджав заселенню берегів аж до XIX століття.


З XVI століття почалися «алжирські експедиції»&nbsp;— ряд морських і десантних експедицій європейських держав проти головних баз корсарів в Алжирі. З 19 століття (з 1801) почалися берберійські війни США.
З XVI століття почались «алжирські експедиції»&nbsp;— низка морських і десантних експедицій європейських держав проти головних баз корсарів в Алжирі. З ХІХ століття (з 1801 року) почалися берберійські війни США.
[[Файл:Barbarossa_Hayreddin_Pasha.jpg|right|thumb|[[Хайр ад-Дін Барбаросса|Хайр-ад-Дін Барбароса]]]]


== Боротьба європейських держав із берберійським піратством ==
== Відомі берберські пірати<br/> ==
З XVI століття розпочались «алжирські експедиції» — низка морських та десантних експедицій європейських держав проти гнізда піратів в Алжирі. З ХІХ століття (з 1801 року) почалися берберійські війни США. У ході другої берберійської війни ескадрі американських кораблів удалося змусити алжирців видати полонених американців та європейців, а також надати американським кораблям вільного проходу. Крім того, Алжир зобов'язався виплатити 10 тисяч доларів як компенсацію. Проте відразу після відходу американських кораблів алжирський дій (правитель) Умар бен Мухаммед розірвав нав'язаний йому договір із зобов'язанням назавжди відмовитися від піратства.


Після завершення наполеонівських воєн та Віденського конгресу в 1814—1815 рр. провідні європейські держави дійшли згоди щодо необхідності вжиття рішучих заходів проти берберійських піратів.
* [[Куртоглу Мусліхіддин-реїс]] (1487–б. 1535)

* [[Арудж-реїс]] (1473–1517)
Берберійському піратству було завдано сильного удару навесні 1816 року, коли до берегів Алжиру прибув об'єднаний англо-голландський флот під керівництвом британського адмірала Едуарда Пеллью. У березні 1816 року цей флот прийшов до північноафриканського берега й поставив алжирському дію вимогу звільнити рабів-християн у своїх володіннях і ніколи більше не захоплювати їх у рабство, а також визнати незалежність Іонічних островів і назавжди відмовитися від заступництва морським розбійникам.
* [[Хайр ад-Дін Барбаросса|Хайр-ад-Дін Барбаросса]] (між 1466 і 1478 — 1546)

* [[Улуч Алі-паша|Улуч Алі]] (1519–1587)
Після тривалих невдалих спроб змусити алжирського дія прийняти вимоги англійської корони переговори закінчились, і тоді заговорили гармати об'єднаної ескадри. 27 серпня 1816 року флот союзників почав воєнні дії. Після дев'ятигодинного бомбардування столиці Алжиру, внаслідок якого берберський флот було фактично знищено, Умар бен Мухаммед був змушений підписати новий договір і виконати даний йому ультиматум.

Визнавши на словах вимоги сильних європейських морських держав, алжирці знову порушили мир. У відповідь у 1819 році перед Алжиром знову з'явилась об'єднана англо-французька ескадра під командуванням адміралів Фрімантла й Журіє. Адмірали оголосили алжирському правителю, що на Аахенському конгресі європейські держави вирішили покласти край розбою берберійських піратів, проте, оскільки ці вимоги не були підтримані військовою силою, переговори залишилися безрезультатними.

У 1824 році Англія у відповідь на розбої знову надіслала до берегів Алжиру ескадру з 22 суден, але знову все закінчилось одними переговорами.

== Знищення берберійського піратства ==
Окремі, хоч і рідкісні, рейди алжирських піратів тривали доти, доки 1830 року французи не покінчили з незалежністю Алжиру. Позбувшись усіх портів на узбережжі Середземного моря, захоплених французами, берберійські пірати втратили будь-яку можливість для морського розбою.

Що стосується королівства Марокко, воно ще до цього впоралося з піратством і визнало Сполучені Штати незалежною країною в 1776 році.[[Файл:Barbarossa_Hayreddin_Pasha.jpg|right|thumb|[[Хайр ад-Дін Барбаросса|Хайр-ад-Дін Барбароса]]]]

== Відомі берберські пірати ==

* [[Куртоглу Мусліхіддин-реїс]] (1487 — б. 1535)
* [[Арудж-реїс]] (1473—1517)
* [[Хайр ад-Дін Барбаросса|Хайр-ад-Дін Барбаросса]] (між 1466 і 1478—1546)
* [[Улуч Алі-паша|Улуч Алі]] (1519—1587)
* [[Пірі-реїс]] (помер 1554 або 1555)
* [[Пірі-реїс]] (помер 1554 або 1555)
* [[Сінан-реїс]] (помер 1546)
* [[Сінан-реїс]] (помер 1546)
* [[Тургут-реїс]] (1485–1565)
* [[Тургут-реїс]] (1485—1565)
*[[Сейді Алі-реїс]] (1498–1563)
*[[Сейді Алі-реїс]] (1498—1563)
* [[Мурат-реїс]] старший (б. 1534–1638)
* [[Мурат-реїс]] старший (б. 1534—1638)
* [[Ян Янсзон|Мурат-реїс молодший]] (б. 1570–після 1641)
* [[Ян Янсзон|Мурат-реїс молодший]] (б. 1570 — після 1641)
* [[Саліх-реїс]] (б. 1488–1568)
* [[Саліх-реїс]] (б. 1488—1568)




== Відомі особи, що побували в полоні берберських піратів ==
== Відомі особи, що побували в полоні берберських піратів ==
* Ротланд (архієпископ Арля) (в 869 р.)
* Ротланд (архієпископ Арля) (у 869 р.)
* Педро де Кандія (на початку XVI ст.)
* Педро де Кандія (на початку XVI ст.)
*[[Гасан-ага]] (на початку XVI ст.)
*[[Гасан-ага]] (на початку XVI ст.)
*[[Поль де Терм]] (маршал Франції, 1529)
*[[Поль де Терм]] (маршал Франції, у 1529 р.)
* [[Улуч Алі-паша|Улуч Алі]] (в 1536 р.)
* [[Улуч Алі-паша|Улуч Алі]] (у 1536 р.)
* [[Мігель де Сервантес]] (в 1575–1580 рр.)
* [[Мігель де Сервантес]] (у 1575—1580 рр.)
* Огюстен-Шарль д'Авіле (~1674)
* Огюстен-Шарль д'Авіле (~1674 р.)
* [[Антоніос Криєзіс]] (в 1811 р.)
* [[Антоніос Криєзіс]] (у 1811 р.)


=== Літературні персонажі ===
=== Літературні персонажі ===

* [[Робінзон Крузо]]
* [[Робінзон Крузо]]
* Гі де Нантейль&nbsp;— герой французької поеми «Нантейльская жесту». 
* Гі де Нантейль — герой французької поеми «Нантейльська жесту».
* Анжеліка&nbsp;в 4-й книзі про Анжеліку французьких авторів Анни і Сержа Голон.
* Анжеліка у 4-й книзі про Анжеліку французьких авторів Анни та Сержа Голон.
* Головний герой роману Рафаеля Сабатіні «Морський яструб».

== Література ==

* Блон Жорж. Великий час океанів: Середземне море. — М.: Думка, 1982. — 223 с.
* Мерьєн Жан. Енциклопедія піратства. — М.: ТЕРРА-Книжковий клуб, 1999. — 496 с.
* Лейн Пул Стенлі. Берберські пірати. Історія жорстоких повелителів Середземного моря XV-ХІХ ст. / Пер. з англ. А. Б. Давидової. — М.: ЗАТ «Центрполіграф», 2020. — 255 с. — <nowiki>ISBN 978-5-9524-5445-3</nowiki>.
* Гюркан Емрах Сафа. Корсар султан. Священна війна, релігія, піратство та рабство в османському Середземномор'ї/Пер. О. Б. Кульчинського. — М.: Ексмо, 2022. — 560 с. — (Мандрівники в часі). — <nowiki>ISBN 978-5-04-113947-6</nowiki>.


== Приміти ==
== Примітки ==
{{reflist}}
{{reflist}}
{{Бібліоінформація}}
{{Бібліоінформація}}

Поточна версія на 07:53, 28 вересня 2023

Посол від держав Берберського узбережжя до двору англійської королеви Єлизавети I

Бербе́рські корсари (берберійські, варварійські, османські корсари) — мусульманські пірати й капери, що орудували в районі північної Африки, починаючи з часів арабських завоювань і до середини XIX ст.

Діючи з безлічі портів Магрибу, зокрема таких великих, як Алжир, Туніс, Триполі, Махдія й Сале, вони тримали в страху все західне Середземномор'я. Діяльність корсарів не обмежувалась одним лише полюванням на торговельні судна, дуже часто вони влаштовували «Раззі» — спеціальні рейди на прибережні міста Європи з метою захопити в полон християнських рабів і продати їх на невільничому ринку в Алжирі або Марокко[1]. За даними професора історії Роберта Девіса, у період з XVI по XIX століття берберські корсари захопили й продали в рабство від 1 до 1,25 мільйона європейців. Основною ціллю для подібних рейдів слугували прибережні поселення в Італії, Іспанії та Португалії, хоча й більш віддалені країни — Франція, Англія, Нідерланди, Ірландія і навіть Скандинавські країни, включаючи Ісландію, — страждали від їхніх нападів (Напад турецьких піратів на Ісландію).

Ефект від цих атак був украй важким: Італія та Іспанія втратили тисячі кораблів, прибережні регіони Іспанії та Італії знелюдніли; фактично, цей піратський промисел перешкоджав заселенню берегів аж до XIX століття.

З XVI століття почались «алжирські експедиції» — низка морських і десантних експедицій європейських держав проти головних баз корсарів в Алжирі. З ХІХ століття (з 1801 року) почалися берберійські війни США.

Боротьба європейських держав із берберійським піратством

[ред. | ред. код]

З XVI століття розпочались «алжирські експедиції» — низка морських та десантних експедицій європейських держав проти гнізда піратів в Алжирі. З ХІХ століття (з 1801 року) почалися берберійські війни США. У ході другої берберійської війни ескадрі американських кораблів удалося змусити алжирців видати полонених американців та європейців, а також надати американським кораблям вільного проходу. Крім того, Алжир зобов'язався виплатити 10 тисяч доларів як компенсацію. Проте відразу після відходу американських кораблів алжирський дій (правитель) Умар бен Мухаммед розірвав нав'язаний йому договір із зобов'язанням назавжди відмовитися від піратства.

Після завершення наполеонівських воєн та Віденського конгресу в 1814—1815 рр. провідні європейські держави дійшли згоди щодо необхідності вжиття рішучих заходів проти берберійських піратів.

Берберійському піратству було завдано сильного удару навесні 1816 року, коли до берегів Алжиру прибув об'єднаний англо-голландський флот під керівництвом британського адмірала Едуарда Пеллью. У березні 1816 року цей флот прийшов до північноафриканського берега й поставив алжирському дію вимогу звільнити рабів-християн у своїх володіннях і ніколи більше не захоплювати їх у рабство, а також визнати незалежність Іонічних островів і назавжди відмовитися від заступництва морським розбійникам.

Після тривалих невдалих спроб змусити алжирського дія прийняти вимоги англійської корони переговори закінчились, і тоді заговорили гармати об'єднаної ескадри. 27 серпня 1816 року флот союзників почав воєнні дії. Після дев'ятигодинного бомбардування столиці Алжиру, внаслідок якого берберський флот було фактично знищено, Умар бен Мухаммед був змушений підписати новий договір і виконати даний йому ультиматум.

Визнавши на словах вимоги сильних європейських морських держав, алжирці знову порушили мир. У відповідь у 1819 році перед Алжиром знову з'явилась об'єднана англо-французька ескадра під командуванням адміралів Фрімантла й Журіє. Адмірали оголосили алжирському правителю, що на Аахенському конгресі європейські держави вирішили покласти край розбою берберійських піратів, проте, оскільки ці вимоги не були підтримані військовою силою, переговори залишилися безрезультатними.

У 1824 році Англія у відповідь на розбої знову надіслала до берегів Алжиру ескадру з 22 суден, але знову все закінчилось одними переговорами.

Знищення берберійського піратства

[ред. | ред. код]

Окремі, хоч і рідкісні, рейди алжирських піратів тривали доти, доки 1830 року французи не покінчили з незалежністю Алжиру. Позбувшись усіх портів на узбережжі Середземного моря, захоплених французами, берберійські пірати втратили будь-яку можливість для морського розбою.

Що стосується королівства Марокко, воно ще до цього впоралося з піратством і визнало Сполучені Штати незалежною країною в 1776 році.

Хайр-ад-Дін Барбароса

Відомі берберські пірати

[ред. | ред. код]


Відомі особи, що побували в полоні берберських піратів

[ред. | ред. код]

Літературні персонажі

[ред. | ред. код]
  • Робінзон Крузо
  • Гі де Нантейль — герой французької поеми «Нантейльська жесту».
  • Анжеліка — у 4-й книзі про Анжеліку французьких авторів Анни та Сержа Голон.
  • Головний герой роману Рафаеля Сабатіні «Морський яструб».

Література

[ред. | ред. код]
  • Блон Жорж. Великий час океанів: Середземне море. — М.: Думка, 1982. — 223 с.
  • Мерьєн Жан. Енциклопедія піратства. — М.: ТЕРРА-Книжковий клуб, 1999. — 496 с.
  • Лейн Пул Стенлі. Берберські пірати. Історія жорстоких повелителів Середземного моря XV-ХІХ ст. / Пер. з англ. А. Б. Давидової. — М.: ЗАТ «Центрполіграф», 2020. — 255 с. — ISBN 978-5-9524-5445-3.
  • Гюркан Емрах Сафа. Корсар султан. Священна війна, релігія, піратство та рабство в османському Середземномор'ї/Пер. О. Б. Кульчинського. — М.: Ексмо, 2022. — 560 с. — (Мандрівники в часі). — ISBN 978-5-04-113947-6.

Примітки

[ред. | ред. код]