Токівський замок: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [очікує на перевірку] |
Немає опису редагування |
|||
(Не показано 4 проміжні версії 2 користувачів) | |||
Рядок 27: | Рядок 27: | ||
[[1631]]—[[1744]] належав [[Вишневецькі|Вишневецьким]], після смерті останнього представника роду — Чарнецьким і Матковським. |
[[1631]]—[[1744]] належав [[Вишневецькі|Вишневецьким]], після смерті останнього представника роду — Чарнецьким і Матковським. |
||
Фортеца виконала своє призначення. Вона витримала кілька масивних нападів татар, захистила населення міста, і лише війська Богдана Хмельницького здобули її у 1648 році.<ref>{{Cite book |
|||
|title=Замки Тернопільщини |
|||
|last=Ягодинська |
|||
|first=Марина |
|||
|year=2018 |
|||
|publisher=Фоліо |
|||
|location=Харків |
|||
|pages=91 |
|||
|language=українська |
|||
|isbn=978-966-03-7864-3 |
|||
}}</ref> |
|||
[[1648]] Токівський замок захопило козацьке військо, [[1675]] — зруйнували турки. |
[[1648]] Токівський замок захопило козацьке військо, [[1675]] — зруйнували турки. |
||
У 1772 році за першого поділу Польщі фортеця разом із передмістям Токів відійшла до Австрії. |
|||
⚫ | Відбудовувався і утримувався в належному стані до кінця XVIII століття. Із втратою оборонного значення 2 вежі й значну частину мурів поступово розібрали на господарські потреби. Східну башту до основи розібрали під час [[Перша світова війна|Першої світової війни]] (під час перебування російської армії проклали дорогу між [[Волочиськ]]ом і [[Підволочиськ]]ом), а західну вже в 1950-х роках. Нині збереглися руїни п'ятикутної вежі й частина фортечного муру. Збереглися перекази про підземний перехід до замку від [[Яхнівці|Яхновецького]] лісу. Він був у висоту майже на повний зріст людини і на його стінах на певній відстані одна від одної розміщувались чаші, у які вставляли смолоскипи у вигляді теперішніх свічок для освітлення. Ще й досі у різних місцях [[Ожигівці|Ожиговець]] дають про себе знати ями, льохи, підземні ходи. |
||
⚫ | Відбудовувався і утримувався в належному стані до кінця XVIII століття. Із втратою оборонного значення 2 вежі й значну частину мурів поступово розібрали на господарські потреби. Східну башту до основи розібрали під час [[Перша світова війна|Першої світової війни]] (під час перебування російської армії проклали дорогу між [[Волочиськ]]ом і [[Підволочиськ]]ом), а західну вже в 1950-х роках. У ХІХ столітті замок зовсім занепав. Нині збереглися руїни п'ятикутної вежі й частина фортечного муру. Збереглися перекази про підземний перехід до замку від [[Яхнівці|Яхновецького]] лісу. Він був у висоту майже на повний зріст людини і на його стінах на певній відстані одна від одної розміщувались чаші, у які вставляли смолоскипи у вигляді теперішніх свічок для освітлення. Ще й досі у різних місцях [[Ожигівці|Ожиговець]] дають про себе знати ями, льохи, підземні ходи. |
||
== Світлини == |
== Світлини == |
||
Рядок 43: | Рядок 57: | ||
* ''Бойко В.'' Токівський замок // {{ТЕС|3|458}} |
* ''Бойко В.'' Токівський замок // {{ТЕС|3|458}} |
||
* ''Рутинський М. Й.'' [[Замковий туризм в Україні]]. Географія пам'яток фортифікаційного зодчества та перспективи їх туристичного відродження. 126—128 с. |
* ''Рутинський М. Й.'' [[Замковий туризм в Україні]]. Географія пам'яток фортифікаційного зодчества та перспективи їх туристичного відродження. 126—128 с. |
||
* Ягодинська М. Замки Тернопільщини.- Харків: Фоліо, 2018.- 91 с.:іл. ISBN 978-966-03-7864-3 |
|||
== Посилання == |
== Посилання == |
||
Рядок 54: | Рядок 69: | ||
||video1={{YouTube|Hlmtd_CGFeI|Свято замку у селі Токи Підволочиського району|logo=1}} // Телекомпанія TV-4. — 2016. — 22 серпня. |
||video1={{YouTube|Hlmtd_CGFeI|Свято замку у селі Токи Підволочиського району|logo=1}} // Телекомпанія TV-4. — 2016. — 22 серпня. |
||
}} |
}} |
||
* [https://www.youtube.com/watch?v=Pmmoss8zQ94 Замки України. Токівський замок. 2022] |
|||
* [http://zamki-kreposti.com.ua/ternopolskaya-oblast/zamok-toki/ Замок в селе Токи] // Замки, Крепости и Оборонные Храмы Украины.{{ref-ru}} |
* [http://zamki-kreposti.com.ua/ternopolskaya-oblast/zamok-toki/ Замок в селе Токи] // Замки, Крепости и Оборонные Храмы Украины.{{ref-ru}} |
||
* [http://travelua.com.ua/ternopilshhina/pidvolochiskij/toki.html/ Токи] // Мандрівка Україною. |
* [http://travelua.com.ua/ternopilshhina/pidvolochiskij/toki.html/ Токи] // Мандрівка Україною. |
Поточна версія на 21:25, 30 липня 2024
Токівський замок | ||||
---|---|---|---|---|
![]() | ||||
Сучасний вигляд замку | ||||
49°38′20″ пн. ш. 26°13′36″ сх. д. / 49.639083° пн. ш. 26.226861° сх. д.Координати: 49°38′20″ пн. ш. 26°13′36″ сх. д. / 49.639083° пн. ш. 26.226861° сх. д. | ||||
Статус | пам'ятка архітектури місцевого значення | |||
Статус спадщини | пам'ятка архітектури місцевого значення України | |||
Країна | ![]() | |||
Розташування | Тернопільська область Підволочиський район, село Токи | |||
Матеріал | кам'яний | |||
Засновник | коштом брацлавського воєводи кн. Я. Збаразького | |||
Будівництво | 1590-ті рр., відновлений у XVIII ст. — | |||
Стан | руїна | |||
![]() | ||||
![]() |
Токі́вський за́мок (Ожиговецький замок) — пам'ятка архітектури місцевого значення, оборонна споруда в селі Токи, Підволочиський район, Тернопільська область. Розташований на вершині кам'яного пагорба, на острові (нині півострів), з усіх боків оточений широким ставом, утвореним на старому руслі річки Збруч.
Мури замку — неправильний трикутник із трьома вежами на кутах; одна — п'ятикутна, дві — півкруглі. Кожна вежа мала в нижній частині два ряди стрільниць, верхні частини займали каземати. Доступ до фортеці здійснювався через підйомний міст, який охороняла ще одна — надворітна вежа.
Збудований наприкінці XVI століття брацлавським воєводою Янушем Збаразьким. Спорудження замку, який мав стратегічне значення, згадується в історичних джерелах кінця XVI — початку XVII століття. Сама місцевість наче запрошувала побудувати над Збручем укріплення, яке б служило надійним захистом від ворогів. Щоб надати споруді могутності і неприступності, перед замком вибрали стільки землі і каменю, що води ставу підступили до самих кам'яних скель, використаних як фундамент. Башти замку з'єднувалися між собою оборонними мурами.
1631—1744 належав Вишневецьким, після смерті останнього представника роду — Чарнецьким і Матковським.
Фортеца виконала своє призначення. Вона витримала кілька масивних нападів татар, захистила населення міста, і лише війська Богдана Хмельницького здобули її у 1648 році.[1]
1648 Токівський замок захопило козацьке військо, 1675 — зруйнували турки.
У 1772 році за першого поділу Польщі фортеця разом із передмістям Токів відійшла до Австрії.
Відбудовувався і утримувався в належному стані до кінця XVIII століття. Із втратою оборонного значення 2 вежі й значну частину мурів поступово розібрали на господарські потреби. Східну башту до основи розібрали під час Першої світової війни (під час перебування російської армії проклали дорогу між Волочиськом і Підволочиськом), а західну вже в 1950-х роках. У ХІХ столітті замок зовсім занепав. Нині збереглися руїни п'ятикутної вежі й частина фортечного муру. Збереглися перекази про підземний перехід до замку від Яхновецького лісу. Він був у висоту майже на повний зріст людини і на його стінах на певній відстані одна від одної розміщувались чаші, у які вставляли смолоскипи у вигляді теперішніх свічок для освітлення. Ще й досі у різних місцях Ожиговець дають про себе знати ями, льохи, підземні ходи.
- Бойко В. Токівський замок // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 458. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Рутинський М. Й. Замковий туризм в Україні. Географія пам'яток фортифікаційного зодчества та перспективи їх туристичного відродження. 126—128 с.
- Ягодинська М. Замки Тернопільщини.- Харків: Фоліо, 2018.- 91 с.:іл. ISBN 978-966-03-7864-3
![]() | |
---|---|
![]() |
![]() |
- Замки України. Токівський замок. 2022
- Замок в селе Токи // Замки, Крепости и Оборонные Храмы Украины.(рос.)
- Токи // Мандрівка Україною.
- Відеоекскурсія по замку
- ↑ Ягодинська, Марина (2018). Замки Тернопільщини (українська) . Харків: Фоліо. с. 91. ISBN 978-966-03-7864-3.