Грушівка (Феодосійський район): відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][очікує на перевірку]
← Попереднє редагування
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Wolfigelkott (обговорення | внесок)
8986 редагувань
Немає опису редагування
 
(Не показані 9 проміжних версій 7 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
{{Село
{{Село
| назва = Грушівка
| назва = Грушівка (Сувук-Сала)</br>{{lang-crh|Suvuq Sala}}
| зображення = Grushevka 5.JPG
| зображення = Grushevka 5.JPG
| область = [[Автономна Республіка Крим]]
| область = [[Автономна Республіка Крим]]
| район = [[Судацька міська рада]]
| район = [[Феодосійський район]]
| рада = [[Грушівська сільська рада (Судак)|Грушівська сільська рада]]
| рада = [[Грушівська сільська рада (Судак)|Грушівська сільська рада]]
| код КОАТУУ = 0111790401
| код КОАТУУ = 0111790401
| розташування =
| розташування =
| mapx =
| mapx =
| mapy =
| mapy =
| засновано =
| засновано =
| населення = 2 054
| населення = 2 054
| територія =
| територія =
| ref-територія =
| ref-територія =
| площа =
| площа =
| ref-площа =
| ref-площа =
| щільність =
| щільність =
| висота =
| висота =
| ref-висота =
| ref-висота =
| водойма =
| водойма =
| поштовий індекс = 98020
| поштовий індекс = 98020
| телефонний код = 6566
| телефонний код = 6566
| координати = {{coord|45|01|06|N|34|58|20|E|scale:30000|display=inline,title}}
| координати = {{coord|45|01|06|N|34|58|20|E|scale:30000|display=inline,title}}
| lat_deg = 45 || lat_min = 1 || lat_sec = 6
| lat_deg = 45|
| lon_deg = 34 || lon_min = 58 || lon_sec = 20
| lat_min = 1|
| lat_sec = 6
⚫
| адреса = 98020, Автономна Республіка Крим, Судацька міськрада, с. Грушівка, вул. Радянська, 46
| lon_deg = 34|
⚫
| облікова картка = [http://gska2.rada.gov.ua/pls/z7502/A005?rdat1=11.04.2015&rf7571=1245 Грушівка]
| прапор =
| lon_min = 58|
| герб =
| lon_sec = 20
⚫
| адреса = 98020, Автономна Республіка Крим, Судацька міськрада, с. Грушівка, вул. Радянська, 46
⚫
| відстань о =
⚫
| облікова картка = [http://gska2.rada.gov.ua/pls/z7502/A005?rdat1=11.04.2015&rf7571=1245 Грушівка]
⚫
| ref-відстань о =
| відстань р =
| прапор =
| ref-відстань р =
| герб =
| станція =
| відстань о =
| відстань ст =
| ref-відстань о =
⚫
| відстань р =
⚫
| ref-відстань р =
| станція =
| відстань ст =
}}
}}
{{Otherplaces|Грушівка}}
{{Otherplaces|Грушівка}}
'''Гру́шівка''' (до [[1948]] року&nbsp;— '''Суук-Сала''', {{lang-crh|Suvuq Sala}}, на картах ''Салы''<ref>{{Cite web|title=Крым на двухкилометровке РККА|url=http://www.etomesto.ru/map-krym_rkka2km/|website=www.etomesto.ru|accessdate=2022-07-25}}</ref>, ''Saly''<ref>{{Cite web|title=Operationskarte R - австрийская карта Европейской части России|url=http://www.etomesto.ru/map-atlas_operationskarte-r/|website=www.etomesto.ru|accessdate=2022-07-25}}</ref>)&nbsp;— [[село]] в [[Україна|Україні]], у складі [[Судацька міська рада|Судацької міської ради]] [[Автономна Республіка Крим|Автономної Республіки Крим]].
'''Гру́шівка''', до [[1948]] року&nbsp;— '''Сали''', '''Сувук-Сала''' ({{lang-crh|Suvuq Sala}}<ref>{{Cite web|title=Operationskarte R - австрийская карта Европейской части России|url=http://www.etomesto.ru/map-atlas_operationskarte-r/|website=www.etomesto.ru|accessdate=2022-07-25}}</ref>)&nbsp;— [[село]] в [[Україна|Україні]], [[Феодосійський район|Феодосійського району]] [[Автономна Республіка Крим|Автономної Республіки Крим]].


== Історія ==
== Історія ==
За не підтвердженими іншими джерелами відомостями, перша церква (каплиця св. [[Марія Магдалина|Марії Магдалини]]) була побудована в перші століття нашої ери, зруйнована [[Гуни|гунами]] та відновлена у VI столітті. В 1330 в селищі з'явилися вірмени <ref name="Ялта">{{Cite web|url=http://jalita.com/guidebook/sudak/znamenie.shtml|title=Храм Знамение|publisher=Ялта: путеводитель|accessdate=2016-01-29|language=|archivedate=2016-02-02|archiveurl=https://web.archive.org/web/20160202232058/http://jalita.com/guidebook/sudak/znamenie.shtml|deadurl=no}}</ref>. У 1361—1381 роках ними було збудовано нову церкву св. Ніни та св. Григорія <ref>{{Cite web|url=http://krimea.info/monastyri-kryma/grushevka-znamenskij-xram.html|title=Грушевка — Знаменский храм|publisher=Крым сквозь время|accessdate=2016-01-29|language=|archivedate=2016-10-20|archiveurl=https://web.archive.org/web/20161020181554/http://krimea.info/monastyri-kryma/grushevka-znamenskij-xram.html|deadurl=no}}</ref> (за іншими даними - в 1375, на пожертвувані якимось Саркісом Агасяном 400 динарів <ref name="Ялта" />). Точно датований лише [[хачкар]], знайдений у селі - на ньому стоїть дата, 1483 <ref name="Байбуртский. А. М.">{{Книга
За не підтвердженими іншими джерелами відомостями, перша церква (каплиця св. [[Марія Магдалина|Марії Магдалини]]) була побудована в перші століття нашої ери, зруйнована [[Гуни|гунами]] та відновлена у VI столітті. В 1330 в селищі з'явилися вірмени<ref name="Ялта">{{Cite web|url=http://jalita.com/guidebook/sudak/znamenie.shtml|title=Храм Знамение|publisher=Ялта: путеводитель|accessdate=2016-01-29|language=|archivedate=2016-02-02|archiveurl=https://web.archive.org/web/20160202232058/http://jalita.com/guidebook/sudak/znamenie.shtml|deadurl=no}}</ref>. У 1361—1381 роках ними було збудовано нову церкву св. Ніни та св. Григорія<ref>{{Cite web|url=http://krimea.info/monastyri-kryma/grushevka-znamenskij-xram.html|title=Грушевка — Знаменский храм|publisher=Крым сквозь время|accessdate=2016-01-29|language=|archivedate=2016-10-20|archiveurl=https://web.archive.org/web/20161020181554/http://krimea.info/monastyri-kryma/grushevka-znamenskij-xram.html|deadurl=no}}</ref> (за іншими даними&nbsp;— в 1375, на пожертвувані якимось Саркісом Агасяном 400 динарів<ref name="Ялта" />). Точно датований лише [[хачкар]], знайдений у селі&nbsp;— на ньому стоїть дата, 1483<ref name="Байбуртский. А. М.">{{Книга
|автор = Байбуртский. А. М.
|автор = Байбуртский. А. М.
|частина = Новые данные по истории средневековой армянской общины в Кишлавской котловине. Поселения Бор-Кая и Сала. Стр. 77
|частина = Новые данные по истории средневековой армянской общины в Кишлавской котловине. Поселения Бор-Кая и Сала. Стр. 77
Рядок 56: Рядок 60:
</gallery>
</gallery>


Село залишалося вірменським до 1778 року, коли, 18 вересня, згідно з «Відомістю про виведених із Криму в Приазов'ї християн» [[Суворов Олександр Васильович|А. В. Суворова]], із ''Сали'' на нижній Дон було переселено 224 особи (115 чоловіків і 109 жінок), всі вірмени <ref name="выведенных">''Дубровин Н.Ф.'' 1778. // Присоединение Крыма к России. — <abbr>СПб.</abbr>: Императорская Академия наук, 1885. — Т. 2. — С. 711—714. — 924 с.</ref>, що заснували поблизу міста [[Нахічевань-на-Дону|Новий Нахічевань]] село ''Мец-Сала'' <ref name="Байбуртский. А. М.2">{{Книга
Село залишалося вірменським до 1778 року, коли, 18 вересня, згідно з «Відомістю про виведених із Криму в Приазов'ї християн» [[Суворов Олександр Васильович|А.&nbsp;В.&nbsp;Суворова]], із ''Сали'' на нижній Дон було переселено 224 особи (115 чоловіків і 109 жінок), всі вірмени<ref name="выведенных">''Дубровин Н. Ф.'' 1778. // Присоединение Крыма к России.&nbsp;— <abbr>СПб.</abbr>: Императорская Академия наук, 1885.&nbsp;— Т. 2.&nbsp;— С. 711—714.&nbsp;— 924 с.</ref>, що заснували поблизу міста [[Нахічевань-на-Дону|Новий Нахічевань]] село ''Мец-Сала''<ref name="Байбуртский. А. М.2">{{Книга
|автор = Байбуртский. А. М.
|автор = Байбуртский. А. М.
|частина = Новые данные по истории средневековой армянской общины в Кишлавской котловине. Поселения Бор-Кая и Сала. Стр. 77
|частина = Новые данные по истории средневековой армянской общины в Кишлавской котловине. Поселения Бор-Кая и Сала. Стр. 77
Рядок 66: Рядок 70:
|archivedate = 2015-06-30
|archivedate = 2015-06-30
|archiveurl = https://web.archive.org/web/20150630054100/http://byzantinorossica.org.ru/MAIASK-1.pdf
|archiveurl = https://web.archive.org/web/20150630054100/http://byzantinorossica.org.ru/MAIASK-1.pdf
}}</ref>. За відомостями генерал-поручика [[Ігельстром, Осип Андрійович|О. А. Ігельстрома]] від 14 грудня 1783 до виведення християн у селі ''Сувук Сала'' залишалася 1 ціла церква <ref>{{Книга
}}</ref>. За відомостями генерал-поручика [[Ігельстром, Осип Андрійович|О.&nbsp;А.&nbsp;Ігельстрома]] від 14 грудня 1783 до виведення християн у селі ''Сувук Сала'' залишалася 1 ціла церква<ref>{{Книга
|автор = Лашков Ф. Ф.
|автор = Лашков Ф. Ф.
|частина = Камеральное описание Крыма, 1784 года. Ведомость о числе христианских деревень, оставшихся после христиан с показанием в них числа дворов, також и сколько в котором городе христианских домов состоит.
|частина = Камеральное описание Крыма, 1784 года. Ведомость о числе христианских деревень, оставшихся после христиан с показанием в них числа дворов, також и сколько в котором городе христианских домов состоит.
Рядок 78: Рядок 82:
|сторінки = 24—45
|сторінки = 24—45
|сторінок = 129
|сторінок = 129
}}</ref>. Відповідно до «Ведомости… какие христианские деревни и полных дворов. И как в оных… какие церкви служащие, или разорённые. …какое число священников было…» від 14 грудня 1783 в селі Сала було 35 вірменських дворів <ref>{{Книга
}}</ref>. Відповідно до «Ведомости… какие христианские деревни и полных дворов. И как в оных… какие церкви служащие, или разорённые. …какое число священников было…» від 14 грудня 1783 в селі Сала було 35 вірменських дворів<ref>{{Книга
|автор = Лашков Ф. Ф.
|автор = Лашков Ф. Ф.
|частина = Статистические сведения о Крыме, сообщенные каймаканами в 1783 году
|частина = Статистические сведения о Крыме, сообщенные каймаканами в 1783 году
Рядок 96: Рядок 100:
|тираж =
|тираж =
|ISBN =
|ISBN =
}}</ref> Поселення деякий час порожніло - воно не згадано в ''Камеральному Описі Криму'' ... 1784 серед сусідніх сіл Старо-Кримсько [[Кадилик|кадилика]] [[Каймакам|Кефінського каймакаму]]. <ref>''Лашков Ф. Ф.'' Камеральное описание Крыма, 1784 года : Каймаканствы и в оных каймаканами кто состоит // Известия Таврической ученой архивной комиссии. — Симф. : Типогр. Таврическ. Губ. Земства, 1888. — Т. 6.</ref>
}}</ref> Поселення деякий час порожніло&nbsp;— воно не згадано в ''Камеральному Описі Криму''… 1784 серед сусідніх сіл Старо-Кримсько [[кадилик]]а [[Каймакам|Кефінського каймакаму]].<ref>''Лашков Ф. Ф.'' Камеральное описание Крыма, 1784 года: Каймаканствы и в оных каймаканами кто состоит // Известия Таврической ученой архивной комиссии.&nbsp;— Симф. : Типогр. Таврическ. Губ. Земства, 1888.&nbsp;— Т. 6.</ref>


Після [[Анексія Кримського ханства|анексії Кримського ханства Російською імперією]] (8) 19 квітня 1783 <ref>{{Книга
Після [[Анексія Кримського ханства|анексії Кримського ханства Російською імперією]] (8) 19 квітня 1783<ref>{{Книга
|автор = Сперанский М.М. (составитель)
|автор = Сперанский М.М. (составитель)
|частина = Высочайшій Манифестъ о принятіи полуострова Крымскаго, острова Тамана и всей Кубанской стороны, подъ Россійскую Державу (1783 г. Апрѣля 08)
|частина = Высочайшій Манифестъ о принятіи полуострова Крымскаго, острова Тамана и всей Кубанской стороны, подъ Россійскую Державу (1783 г. Апрѣля 08)
Рядок 113: Рядок 117:
|сторінки =
|сторінки =
|сторінок = 1070
|сторінок = 1070
}}</ref>, (8) 19 лютого 1784, іменним указом [[Катерина II|Катерини II]] [[Сенат Російської імперії|сенату]], на території колишнього Кримського Ханства була утворена [[Таврійська область]] і село було приписано до [[Феодосійський повіт|Левкопольського]], а після ліквідації в 1787 Левкопольського <ref>{{Книга
}}</ref>, (8) 19 лютого 1784, іменним указом [[Катерина II|Катерини II]] [[Сенат Російської імперії|сенату]], на території колишнього Кримського Ханства була утворена [[Таврійська область]] і село було приписано до [[Феодосійський повіт|Левкопольського]], а після ліквідації в 1787 Левкопольського<ref>{{Книга
|автор = Киреенко Г. К.
|автор = Киреенко Г. К.
|заголовок = Об ордерах князя Потемкина…, стр.13
|заголовок = Об ордерах князя Потемкина…, стр.13
Рядок 120: Рядок 124:
|рік = 1888
|рік = 1888
|том = 6
|том = 6
}}</ref> - до [[Феодосійський повіт|Феодосійського повіту]] [[Таврійська область|Таврійської області]] {{Sfn|Гржибовская|1999|місце=Указ Екатерины II об образовании Таврической области. 8 февраля 1784 года, стр. 117}}. З 1792 року в Сали заселяли відставних солдатів [[Таврійський легкоконний полк|Таврійського легкоконного полку]]. На 1793 в селі проживало 275 дорослих жителів (134 чоловіки і 141 жінка) <ref>{{Cite web|url=http://sugdeya.ru/index.php/enciklopedia/gge/723-grushevkaselo|title=Грушевка село|publisher=Энциклопедия Судак|accessdate=2018-04-04|language=|archivedate=2018-04-04|archiveurl=https://web.archive.org/web/20180404200938/http://sugdeya.ru/index.php/enciklopedia/gge/723-grushevkaselo|deadurl=no}}</ref> . У праці [[Петер-Симон Паллас|Петра Симона Палласа]] «Спостереження, зроблені під час подорожі південними намісництвами Російської держави у 1793—1794 роках» це описано так:
}}</ref>&nbsp;— до [[Феодосійський повіт|Феодосійського повіту]] [[Таврійська область|Таврійської області]]{{sfn|Гржибовская|1999|місце=Указ Екатерины II об образовании Таврической области. 8 февраля 1784 года, стр. 117}}. З 1792 року в Сали заселяли відставних солдатів [[Таврійський легкоконний полк|Таврійського легкоконного полку]]. На 1793 в селі проживало 275 дорослих жителів (134 чоловіки і 141 жінка)<ref>{{Cite web|url=http://sugdeya.ru/index.php/enciklopedia/gge/723-grushevkaselo|title=Грушевка село|publisher=Энциклопедия Судак|accessdate=2018-04-04|language=|archivedate=2018-04-04|archiveurl=https://web.archive.org/web/20180404200938/http://sugdeya.ru/index.php/enciklopedia/gge/723-grushevkaselo|deadurl=no}}</ref>. У праці [[Петер-Симон Паллас|Петра Симона Палласа]] «Спостереження, зроблені під час подорожі південними намісництвами Російської держави у 1793—1794 роках» це описано так:


{{Цитата|Біля струмка Суок-сала засноване велике село для відставних солдатів і матросів, ці землі дуже родючі і лісисті.<ref>{{книга |автор=[[Паллас, Петер Симон|Пётр Симон Паллас]] |заглавие=Наблюдения, сделанные во время путешествия по южным наместничествам Русского государства в 1793—1794 годах |оригинал=Bemerkungen auf einer Reise in die sudlichen Statthalterschaften des russischen Reichs in den Jahren 1793 und 1794 |ссылка=http://padaread.com/?book=48897 |ответственный=[[Левшин, Борис Венедиктович|Борис Венедиктович Левшин]] |издание=Российская Академия наук |место=Москва |издательство=Наука |год=1999 |страницы=114 |страниц=244 |серия=Научное наследство |тираж=500 |ISBN=5-02-002440-6 |назва=Архівована копія |archivedate=2021-02-04 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20210204135044/http://padaread.com/?book=48897 }}}</ref>.}}Згідно з довідником Михайла Родіонова «Статистико-хронологічно-історичний опис Таврійської єпархії» в 1779 році в Салах відкрито Знам'янську церкву <ref name="Родионов">{{Книга
{{Цитата|Біля струмка Суок-сала засноване велике село для відставних солдатів і матросів, ці землі дуже родючі і лісисті.<ref>{{книга |автор=[[Паллас, Петер Симон|Пётр Симон Паллас]] |заглавие=Наблюдения, сделанные во время путешествия по южным наместничествам Русского государства в 1793—1794 годах |оригинал=Bemerkungen auf einer Reise in die sudlichen Statthalterschaften des russischen Reichs in den Jahren 1793 und 1794 |ссылка=http://padaread.com/?book=48897 |ответственный=[[Левшин, Борис Венедиктович|Борис Венедиктович Левшин]] |издание=Российская Академия наук |место=Москва |издательство=Наука |год=1999 |страницы=114 |страниц=244 |серия=Научное наследство |тираж=500 |ISBN=5-02-002440-6 |назва=Архівована копія |archivedate=2021-02-04 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20210204135044/http://padaread.com/?book=48897 }}</ref>.}}Згідно з довідником Михайла Родіонова «Статистико-хронологічно-історичний опис Таврійської єпархії» в 1779 році в Салах відкрито Знам'янську церкву<ref name="Родионов">{{Книга
|автор = Михаил Родионов
|автор = Михаил Родионов
|заголовок = Статистико-хронологическо-историческое описание Таврической епархии
|заголовок = Статистико-хронологическо-историческое описание Таврической епархии
Рядок 134: Рядок 138:
|сторінки = 92
|сторінки = 92
|ISBN =
|ISBN =
}}</ref>. Після [[Павло I|Павловських]] реформ, з 1796 по 1802 рік, входила до [[Акметецький повіт|Акметецького повіту]] [[Новоросійська губернія|Новоросійської губернії]] <ref>[https://ru.wikisource.org/wiki/Полное%20собрание%20законов%20Российской%20империи%20(Сперанский)/Собрание%20первое/17634 О новом разделении Государства на Губернии. (Именный, данный Сенату.)]</ref>. За новим адміністративним поділом, після створення 8 (20) жовтня 1802 [[Таврійська губернія|Таврійської губернії]] {{Sfn|Гржибовская|1999|місце=Из Указа Александра I Сенату о создании Таврической губернии, с. 124}}, Сали був включений до складу [[Байрацька волость|Байрачської волості]] повіту Феодосії.
}}</ref>. Після [[Павло I|Павловських]] реформ, з 1796 по 1802 рік, входила до [[Акметецький повіт|Акметецького повіту]] [[Новоросійська губернія|Новоросійської губернії]]<ref>[[:ru:s:Полное собрание законов Российской империи/ВТ/Собрание первое/17634|О новом разделении Государства на Губернии. (Именный, данный Сенату.)]]</ref>. За новим адміністративним поділом, після створення 8 (20) жовтня 1802 [[Таврійська губернія|Таврійської губернії]]{{sfn|Гржибовская|1999|місце=Из Указа Александра I Сенату о создании Таврической губернии, с. 124}}, Сали був включений до складу [[Байрацька волость|Байрачської волості]] повіту Феодосії.


За ''Відомістю про кількість селища, назви цих, у них дворів ... що у Феодосійському повіті від 14 жовтня 1805 року'', в селищі Сали дворів не значилося, враховано 108 жителів - військових поселян <ref name="Лашков">''Лашков Ф. Ф..'' Сборник документов по истории Крымско-татарского землевладения. // Известия таврической учёной комиссии / А.И. Маркевич. — Таврическая учёная архивная комиссия. — Симферополь: Типография Таврического губернского правления, 1897. — Т. 26. — С. 129.</ref>. На військово-топографічній карті генерал-майора [[Мухін, Семен Олександрович|Мухіна]] 1817 селище позначено як Суук сала з 63 дворами <ref>{{Cite web|url=http://www.archmap.ru/1817/33-b3-2.jpg|title=Карта Мухина 1817 года.|publisher=Археологическая карта Крыма|accessdate=2016-01-05|language=|archivedate=2015-09-23|archiveurl=https://web.archive.org/web/20150923173458/http://www.archmap.ru/1817/33-b3-2.jpg|deadurl=no}}</ref> . Після реформи волосного поділу 1829 року ''російське селище Сали'', згідно з ''«Відомістю про казенні волості Таврійської губернії 1829 року»'', віднесли до [[Учкуйська волость|Учкуйської волості]] (перетвореної з Байрацької) {{Sfn|Гржибовская|1999|місце=Ведомость о казённых волостях Таврической губернии 1829 г. с. 133}}. На карті 1836 в селі Суу-Сали 63 двори <ref>{{Cite web|url=https://vivaldi.nlr.ru/cm000070062/view/?#page=85|title=Топографическая карта полуострова Крыма : со съёмки полк. Бетева 1835-1840 г.|publisher=Российская Национальная Библиотека|accessdate=2021-3-7|archivedate=2021-04-09|archiveurl=https://web.archive.org/web/20210409181519/https://vivaldi.nlr.ru/cm000070062/view/#page=85|deadurl=no}}</ref>, як і на карті 1842 <ref>{{Cite web|url=http://www.archmap.ru/1842/42-5-3.jpg|title=Карта Бетева и Оберга. Военно-топографическое депо, 1842 г.|publisher=Археологическая карта Крыма|accessdate=2016-01-06|language=|archivedate=2015-09-23|archiveurl=https://web.archive.org/web/20150923173627/http://www.archmap.ru/1842/42-5-3.jpg|deadurl=no}}</ref>, а, згідно «Військово-статистичного огляду Російської Імперії» за 1849, в селі було 250 жителів <ref name="Военно-статистическое">{{Книга
За ''Відомістю про кількість селища, назви цих, у них дворів … що у Феодосійському повіті від 14 жовтня 1805 року'', в селищі Сали дворів не значилося, враховано 108 жителів&nbsp;— військових поселян<ref name="Лашков">''Лашков Ф. Ф..'' Сборник документов по истории Крымско-татарского землевладения. // Известия таврической учёной комиссии / А.&nbsp;И.&nbsp;Маркевич.&nbsp;— Таврическая учёная архивная комиссия.&nbsp;— Симферополь: Типография Таврического губернского правления, 1897.&nbsp;— Т. 26.&nbsp;— С. 129.</ref>. На військово-топографічній карті генерал-майора [[Мухін, Семен Олександрович|Мухіна]] 1817 селище позначено як Суук сала з 63 дворами<ref>{{Cite web|url=http://www.archmap.ru/1817/33-b3-2.jpg|title=Карта Мухина 1817 года.|publisher=Археологическая карта Крыма|accessdate=2016-01-05|language=|archivedate=2015-09-23|archiveurl=https://web.archive.org/web/20150923173458/http://www.archmap.ru/1817/33-b3-2.jpg|deadurl=no}}</ref>. Після реформи волосного поділу 1829 року ''російське селище Сали'', згідно з ''«Відомістю про казенні волості Таврійської губернії 1829 року»'', віднесли до [[Учкуйська волость|Учкуйської волості]] (перетвореної з Байрацької){{sfn|Гржибовская|1999|місце=Ведомость о казённых волостях Таврической губернии 1829 г. с. 133}}. На карті 1836 в селі Суу-Сали 63 двори<ref>{{Cite web|url=https://vivaldi.nlr.ru/cm000070062/view/?#page=85|title=Топографическая карта полуострова Крыма : со съёмки полк. Бетева 1835-1840 г.|publisher=Российская Национальная Библиотека|accessdate=2021-3-7|archivedate=2021-04-09|archiveurl=https://web.archive.org/web/20210409181519/https://vivaldi.nlr.ru/cm000070062/view/#page=85|deadurl=no}}</ref>, як і на карті 1842<ref>{{Cite web|url=http://www.archmap.ru/1842/42-5-3.jpg|title=Карта Бетева и Оберга. Военно-топографическое депо, 1842 г.|publisher=Археологическая карта Крыма|accessdate=2016-01-06|language=|archivedate=2015-09-23|archiveurl=https://web.archive.org/web/20150923173627/http://www.archmap.ru/1842/42-5-3.jpg|deadurl=no}}</ref>, а, згідно «Військово-статистичного огляду Російської Імперії» за 1849, в селі було 250 жителів<ref name="Военно-статистическое">{{Книга
|автор = составитель: Герсеванов, Николай Борисович
|автор = составитель: Герсеванов, Николай Борисович
|заголовок = Военно-статистическое обозрѢніе Россійской имперіи
|заголовок = Военно-статистическое обозрѢніе Россійской имперіи
Рядок 150: Рядок 154:
}}</ref>.
}}</ref>.


У 1860-х роках, після [[Земська реформа|земської реформи]] [[Олександр II (російський імператор)|Олександра II]], село визначили центром нової [[Салинська волость (Феодосійський повіт)|Салинської волості]]. Згідно з ''«Списком населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864 року»'', складеному за результатами VIII [[Ревізькі казки|ревізії]] 1864 року, Сали (або Суук-Сали) — російське [[Державні селяни|казенне]] село з 82 дворами, 667 жителями, православною церквою, волостним правлінням та ''волостним'' правлінням ''Сали'' <ref name="Список">Таврическая губерния. Список населённых мест по сведениям 1864 г / М. Раевский (составитель). — Санкт-Петербург: Типография Карла Вульфа, 1865. — Т. XLI. — С. 84. — (Списки населенных мест Российской империи, составленные и издаваемые Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел).</ref>. На ''триверстової'' карті [[Шуберт Федір Федорович|Шуберта]] 1865-1876 в Сали позначено 103 двори <ref>{{Cite web|url=http://www.archmap.ru/1876/3313/33-13-f.htm|title=Трехверстовая карта Крыма ВТД 1865-1876. Лист XXXIII-13-f|publisher=Археологическая карта Крыма|accessdate=2016-01-12|language=|archivedate=2015-09-23|archiveurl=https://web.archive.org/web/20150923173836/http://www.archmap.ru/1876/3313/33-13-f.htm|deadurl=no}}</ref>. На 1886 рік у селі Сали ''при річці Сали-Чокрак'', згідно з довідником «Волости і найважливіші селища Європейської Росії», проживало 704 особи в 110 домогосподарствах, знаходилося волосне правління, діяли православна церква, школа і <ref name="Волости">{{Книга
У 1860-х роках, після [[Земська реформа|земської реформи]] [[Олександр II (російський імператор)|Олександра II]], село визначили центром нової [[Салинська волость (Феодосійський повіт)|Салинської волості]]. Згідно з ''«Списком населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864 року»'', складеному за результатами VIII [[Ревізькі казки|ревізії]] 1864 року, Сали (або Суук-Сали)&nbsp;— російське [[Державні селяни|казенне]] село з 82 дворами, 667 жителями, православною церквою, волостним правлінням та ''волостним'' правлінням ''Сали''<ref name="Список">Таврическая губерния. Список населённых мест по сведениям 1864 г / М. Раевский (составитель).&nbsp;— Санкт-Петербург: Типография Карла Вульфа, 1865.&nbsp;— Т. XLI.&nbsp;— С. 84.&nbsp;— (Списки населенных мест Российской империи, составленные и издаваемые Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел).</ref>. На ''триверстової'' карті [[Шуберт Федір Федорович|Шуберта]] 1865—1876 в Сали позначено 103 двори<ref>{{Cite web|url=http://www.archmap.ru/1876/3313/33-13-f.htm|title=Трехверстовая карта Крыма ВТД 1865-1876. Лист XXXIII-13-f|publisher=Археологическая карта Крыма|accessdate=2016-01-12|language=|archivedate=2015-09-23|archiveurl=https://web.archive.org/web/20150923173836/http://www.archmap.ru/1876/3313/33-13-f.htm|deadurl=no}}</ref>. На 1886 рік у селі Сали ''при річці Сали-Чокрак'', згідно з довідником «Волости і найважливіші селища Європейської Росії», проживало 704 особи в 110 домогосподарствах, знаходилося волосне правління, діяли православна церква, школа і<ref name="Волости">{{Книга
|автор =
|автор =
|заголовок = Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта
|заголовок = Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта
Рядок 162: Рядок 166:
|сторінки = 81
|сторінки = 81
|ISBN =
|ISBN =
}}</ref> . У ''«Пам'ятній книзі Таврійської губернії 1889»'' за результатами Х ревізії 1887 записані Сали з 133 дворами і 869 жителями <ref name="1889 года">''Вернер К.А.'' Алфавитный список селений // Сборник статистических сведений по Таврической губернии. — Симферополь: Типография газеты Крым, 1889. — Т. 9. — 698 с.</ref>.
}}</ref>. У ''«Пам'ятній книзі Таврійської губернії 1889»'' за результатами Х ревізії 1887 записані Сали з 133 дворами і 869 жителями<ref name="1889 года">''Вернер К. А.'' Алфавитный список селений // Сборник статистических сведений по Таврической губернии.&nbsp;— Симферополь: Типография газеты Крым, 1889.&nbsp;— Т. 9.&nbsp;— 698 с.</ref>.


Після [[Земські установи (за Положенням 1890)|земської реформи]] 1890-х років <ref>''Б. Б. Веселовский.'' Т. IV // История земства за сорок лет. — Санкт-Петербург: Издательство О. Н. Поповой, 1911. — 696 с.</ref> село залишилося центром перетвореної Салинської волості. На ''верстової'' карті 1890 в селі позначено 213 дворів з російським населенням <ref>{{Cite web|url=http://etomesto.com/map-krym_verstovka_vostok/?x=34.971064&y=45.022573|title=Верстовка Крыма от Военно-топографического Депо.|date=1890|publisher=ЭтоМесто.ru|accessdate=2016-01-19}}</ref> . За ''«…Пам'ятною книжкою Таврійської губернії на 1892 рік»'' у Сали, що складав Салинське [[Сільська община|сільське суспільство]], вважався 1061 житель у 160 домогосподарствах <ref name="Календарь">{{Книга: Календар і Пам'ятна книжка Таврійської губернії на 1892 год|87|1}}</ref>. [[Перепис населення Російської імперії (1897)|Всеросійський перепис]] 1897 року зафіксував у селі 1143 жителів, з яких 1124 ''православних'' <ref name="Населенные">Таврическая губерния // Населённые места Российской империи в 500 и более жителей : с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / под ред. Н. А. Тройницкого. — <abbr>СПб.</abbr>, 1905. — С. 216—219.</ref>. За ''«…Пам'ятною книжкою Таврійської губернії на 1902 рік»'' у селі Сали вважалося 1375 жителів у 136 домогосподарствах <ref name="Календарь и памятная">''Таврический Губернский Статистический комитет.'' Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1902 год. — 1902. — С. 103.</ref>. На 1902 в селі працював фельдшер <ref>''Таврический Губернский Статистический комитет.'' Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1902 год. — 1902. — С. 103.</ref>. На 1914 в селищі діяло [[Земська школа|земське училище]] <ref>{{Книга
Після [[Земські установи (за Положенням 1890)|земської реформи]] 1890-х років<ref>''Б.&nbsp;Б.&nbsp;Веселовский.'' Т. IV // История земства за сорок лет.&nbsp;— Санкт-Петербург: Издательство О.&nbsp;Н.&nbsp;Поповой, 1911.&nbsp;— 696 с.</ref> село залишилося центром перетвореної Салинської волості. На ''верстової'' карті 1890 в селі позначено 213 дворів з російським населенням<ref>{{Cite web|url=http://etomesto.com/map-krym_verstovka_vostok/?x=34.971064&y=45.022573|title=Верстовка Крыма от Военно-топографического Депо.|date=1890|publisher=ЭтоМесто.ru|accessdate=2016-01-19}}</ref>. За ''«…Пам'ятною книжкою Таврійської губернії на 1892 рік»'' у Сали, що складав Салинське [[Сільська община|сільське суспільство]], вважався 1061 житель у 160 домогосподарствах<ref name="Календарь">{{Книга: Календар і Пам'ятна книжка Таврійської губернії на 1892 год|87|1}}</ref>. [[Перепис населення Російської імперії (1897)|Всеросійський перепис]] 1897 року зафіксував у селі 1143 жителів, з яких 1124 ''православних''<ref name="Населенные">Таврическая губерния // Населённые места Российской империи в 500 и более жителей: с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / под ред. Н.&nbsp;А.&nbsp;Тройницкого.&nbsp;— <abbr>СПб.</abbr>, 1905.&nbsp;— С. 216—219.</ref>. За ''«…Пам'ятною книжкою Таврійської губернії на 1902 рік»'' у селі Сали вважалося 1375 жителів у 136 домогосподарствах<ref name="Календарь и памятная">''Таврический Губернский Статистический комитет.'' Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1902 год.&nbsp;— 1902.&nbsp;— С. 103.</ref>. На 1902 в селі працював фельдшер<ref name="Календарь и памятная"/>. На 1914 в селищі діяло [[Земська школа|земське училище]]<ref>{{Книга
|заголовок = Памятная книжка Таврической губернии на 1914 год
|заголовок = Памятная книжка Таврической губернии на 1914 год
|посилання = https://vivaldi.nlr.ru/bx000003769/details
|посилання = https://vivaldi.nlr.ru/bx000003769/details
Рядок 174: Рядок 178:
|сторінки = 180
|сторінки = 180
|сторінок = 638
|сторінок = 638
}}</ref>. За ''Статистичним довідником Таврійської губернії.'' ''ч.'' ''Друга. Статистичний нарис, випуск п'ятий повіт Феодосії, 1915 рік'' , в селі Сали Салинської волості повіту Феодосії вважалося 270 дворів з російським населенням в кількості 1621 людина приписних жителів і 32 «сторонніх» <ref name="Андриевский">Часть 2. Выпуск 7. Список населенных пунктов. Феодосийский уезд // Статистический справочник Таврической губернии / сост. Ф. Н. Андриевский; под ред. М. Е. Бененсона. — Симферополь, 1915. — С. 28.</ref> . Станом на 1917 в селі діяла церква <ref>{{Книга|
}}</ref>. За ''Статистичним довідником Таврійської губернії.'' ''ч.'' ''Друга. Статистичний нарис, випуск п'ятий повіт Феодосії, 1915 рік'', в селі Сали Салинської волості повіту Феодосії вважалося 270 дворів з російським населенням в кількості 1621 людина приписних жителів і 32 «сторонніх»<ref name="Андриевский">Часть 2. Выпуск 7. Список населенных пунктов. Феодосийский уезд // Статистический справочник Таврической губернии / сост. Ф.&nbsp;Н.&nbsp;Андриевский; под ред. М.&nbsp;Е.&nbsp;Бененсона.&nbsp;— Симферополь, 1915.&nbsp;— С. 28.</ref>. Станом на 1917 в селі діяла церква<ref>{{Книга|
|автор = Под ред. Г. Н. Часовникова
|автор = Под ред. Г. Н. Часовникова
|заголовок = Памятная книжка Таврической губернии, 1917
|заголовок = Памятная книжка Таврической губернии, 1917
Рядок 185: Рядок 189:
}}</ref>.
}}</ref>.


Після встановлення в Криму Радянської влади, за постановою Кримрівкому від 8 січня 1921<ref>{{Книга: Історія міст і сіл Української РСР. Кримська область|521|1}}</ref> була скасована волосна система і село увійшло до складу новоствореного [[Старо-Кримський район|Старо-Кримського району]] Феодосійського повіту <ref>{{Книга: Історія міст і сіл Української РСР. Кримська область|197—202|1}}</ref>, а в 1922 повіти отримали назву округів<ref name="НАСЕЛЕНИЕ">''И. М. Саркизов-Серазини.'' Население и промышленность. // Крым. Путеводитель / И. М. Саркизов-Серазини. — Москва-Ленинград: Земля и фабрика, 1925. — С. 55—88. — 416 с.</ref>. 11 жовтня 1923 року, згідно з постановою ВЦВК, до адміністративного поділу Кримської АРСР було внесено зміни, внаслідок яких округи ліквідувалися та Старо-Кримський район став самостійною адміністративною одиницею <ref name="ДЕЛЕНИЕ КРЫМА">{{Cite web|url=http://whp057.narod2.ru/krwm.htm|deadurl=yes|title=Административно-территориальное деление Крыма|publisher=|accessdate=2013-04-27|language=|archiveurl=https://web.archive.org/web/20130610093251/http://whp057.narod2.ru/krwm.htm|archivedate=2013-06-10}}</ref> . Декретом ВЦВК від 04 вересня 1924 року "Про скасування деяких районів Автономної Кримської С. С. Р." Старо-Кримський район було скасовано <ref>[https://ru.wikisource.org/wiki/Об%20упразднении%20некоторых%20районов%20Автономной%20Крымской%20С.%20С.%20Р. Об упразднении некоторых районов Автономной Крымской С. С. Р.]</ref> і село включили до [[Феодосійський район (Кримська АРСР)|району Феодосії]]. Згідно зі ''Списком населених пунктів Кримської АРСР по Всесоюзному перепису 17 грудня 1926 року'', в селі Сали, центрі Салинського сільради Феодосійського району, вважалося 347 дворів, з них 340 селянських, населення становило 1368 осіб, з них 1514 росіян, грека, 3 білоруси, 1 єврей, 38 записані у графі «інші», діяла російська школа <ref name="Коллектив">{{Книга
Після встановлення в Криму Радянської влади, за постановою Кримрівкому від 8 січня 1921<ref>{{Книга: Історія міст і сіл Української РСР. Кримська область|521|1}}</ref> була скасована волосна система і село увійшло до складу новоствореного [[Старо-Кримський район|Старо-Кримського району]] Феодосійського повіту<ref>{{Книга: Історія міст і сіл Української РСР. Кримська область|197—202|1}}</ref>, а в 1922 повіти отримали назву округів<ref name="НАСЕЛЕНИЕ">''И.&nbsp;М.&nbsp;Саркизов-Серазини.'' Население и промышленность. // Крым. Путеводитель / И.&nbsp;М.&nbsp;Саркизов-Серазини.&nbsp;— Москва-Ленинград: Земля и фабрика, 1925.&nbsp;— С. 55—88.&nbsp;— 416 с.</ref>. 11 жовтня 1923 року, згідно з постановою ВЦВК, до адміністративного поділу Кримської АРСР було внесено зміни, внаслідок яких округи ліквідувалися та Старо-Кримський район став самостійною адміністративною одиницею<ref name="ДЕЛЕНИЕ КРЫМА2">{{Cite web|url=http://whp057.narod2.ru/krwm.htm|deadurl=yes|title=Административно-территориальное деление Крыма|publisher=|accessdate=2013-04-27|language=|archiveurl=https://web.archive.org/web/20130610093251/http://whp057.narod2.ru/krwm.htm|archivedate=2013-06-10}}</ref>. Декретом ВЦВК від 04 вересня 1924 року «Про скасування деяких районів Автономної Кримської С. С. Р.» Старо-Кримський район було скасовано<ref>[[:ru:s:Об упразднении некоторых районов Автономной Крымской С.С.Р.|Об упразднении некоторых районов Автономной Крымской С.С.Р.]]</ref> і село включили до [[Феодосійський район (Кримська АРСР)|району Феодосії]]. Згідно зі ''Списком населених пунктів Кримської АРСР по Всесоюзному перепису 17 грудня 1926 року'', в селі Сали, центрі Салинського сільради Феодосійського району, вважалося 347 дворів, з них 340 селянських, населення становило 1368 осіб, з них 1514 росіян, грека, 3 білоруси, 1 єврей, 38 записані у графі «інші», діяла російська школа<ref name="Коллектив">{{Книга
|автор = Коллектив авторов (Крымское ЦСУ)
|автор = Коллектив авторов (Крымское ЦСУ)
|заголовок = Список населенных пунктов Крымской АССР по всесоюзной переписи 17 декабря 1926 года
|заголовок = Список населенных пунктов Крымской АССР по всесоюзной переписи 17 декабря 1926 года
Рядок 194: Рядок 198:
|сторінок = 219
|сторінок = 219
|сторінки = 178—179
|сторінки = 178—179
}}</ref>. Постановою [[Всеросійський центральний виконавчий комітет|ВЦВК]] ''«Про реорганізацію мережі районів Кримської АРСР»'' <ref name="Q19208669">[https://ru.wikisource.org/wiki/Постановление%20ВЦИК%20РСФСР%20от%2030.10.1930%20о%20реорганизации%20сети%20районов%20Крымской%20АССР. Постановление ВЦИК РСФСР от 30.10.1930 о реорганизации сети районов Крымской АССР.]</ref> від 30 жовтня 1930 року з району Феодосії було виділено (відтворено) Старо-Кримський район (за іншими відомостями 15 вересня 1931 року<ref name="ДЕЛЕНИЕ КРЫМА" />) і село включили до його складу <ref name=":0">{{Cite web|url=http://etomesto.com/map-krym_administrativnaya-1956/?x=35.203872&y=45.106980|title=Административная карта Крымской области 1956 г.|date=1956|publisher=ЭтоМесто.ru|accessdate=2019-12-13}}</ref> ] <ref name=":0"/> .. За даними [[Перепис населення СРСР (1939)|всесоюзного перепису населення 1939 року]] в селі проживало 1030 осіб <ref name="Музафаров">''Музафаров Р. И.'' Крымскотатарская энциклопедия. — Симферополь: Ватан, 1993. — Т. 1 /А — К/. — 424 с. — 100 000 экз. — Рег. № в РКП 87-95382</ref>.
}}</ref>. Постановою [[Всеросійський центральний виконавчий комітет|ВЦВК]] ''«Про реорганізацію мережі районів Кримської АРСР»''<ref name="Q19208669">[[:ru:s:Постановление ВЦИК РСФСР от 30.10.1930 о реорганизации сети районов Крымской АССР.|Постановление ВЦИК РСФСР от 30.10.1930 о реорганизации сети районов Крымской АССР.]]</ref> від 30 жовтня 1930 року з району Феодосії було виділено (відтворено) Старо-Кримський район (за іншими відомостями 15 вересня 1931 року<ref name="ДЕЛЕНИЕ КРЫМА2"/>) і село включили до його складу<ref name=":0">{{Cite web|url=http://etomesto.com/map-krym_administrativnaya-1956/?x=35.203872&y=45.106980|title=Административная карта Крымской области 1956 г.|date=1956|publisher=ЭтоМесто.ru|accessdate=2019-12-13}}</ref> ]<ref name=":0"/>.. За даними [[Перепис населення СРСР (1939)|всесоюзного перепису населення 1939 року]] в селі проживало 1030 осіб<ref name="Музафаров2">''Музафаров Р. И.'' Крымскотатарская энциклопедия.&nbsp;— Симферополь: Ватан, 1993.&nbsp;— Т. 1 /А&nbsp;— К/.&nbsp;— 424 с.&nbsp;— 100 000 экз.&nbsp;— Рег. № в РКП 87-95382</ref>.


Указом [[Президія Верховної Ради РРФСР|Президії Верховної Ради РРФСР]] від 21 серпня 1945 року Сали разом з іншими населеними пунктами було перейменовано на Грушівку та Салинську сільраду — на Грушівську <ref name="rename-1945">[https://ru.wikisource.org/wiki/Указ%20Президиума%20ВС%20РСФСР%20от%2021.08.1945%20№%20619/3 Указ Президиума Верховного Совета РСФСР от 21 августа 1945 года № 619/3 «О переименовании сельских Советов и населенных пунктов Крымской области»]</ref>. З 25 червня 1946 року Грушівка у складі Кримської області РРФСР <ref>[https://ru.wikisource.org/wiki/Закон%20РСФСР%20от%2025.06.1946%20Об%20упразднении%20Чечено-Ингушской%20АССР%20и%20о%20преобразовании%20Крымской%20АССР%20в%20Крымскую%20область Закон РСФСР от 25.06.1946 Об упразднении Чечено-Ингушской АССР и о преобразовании Крымской АССР в Крымскую область]</ref>, а 26 квітня 1954 року Кримська область була [[Передача Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР|передана]] зі складу [[Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка|РРФСР]] до складу [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|УРСР]] <ref>[https://ru.wikisource.org/wiki/Закон%20СССР%20от%2026.04.1954%20О%20передаче%20Крымской%20области%20из%20состава%20РСФСР%20в%20состав%20Украинской%20ССР Закон СССР от 26.04.1954 О передаче Крымской области из состава РСФСР в состав Украинской ССР]</ref>. 1959 року було ліквідовано Старокримський район <ref name="ДЕЛЕНИЕ КРЫМА2">{{Cite web|url=http://whp057.narod2.ru/krwm.htm|deadurl=yes|title=Административно-территориальное деление Крыма|publisher=|accessdate=2013-04-27|language=|archiveurl=https://web.archive.org/web/20130610093251/http://whp057.narod2.ru/krwm.htm|archivedate=2013-06-10}}</ref> і село приєднали до [[Судацький район|Судацького]] <ref>Справочник административно-территориального деления Крымской области на 15 июня 1960 года / П. Синельников. — Исполком Крымского областного совета депутатов трудящихся. — Симферополь: Крымиздат, 1960. — С. 49. — 5000 экз.</ref>. Указом Президії Верховної Ради УРСР «Про укрупнення сільських районів Кримської області», від 30 грудня 1962 року Судакський район було скасовано і село приєднали до [[Білогірський район (АР Крим)|Білогірського]]{{Sfn|Гржибовская|1999|місце=Из Указа Президиума Верховного Совета Украинской ССР О внесении изменений в административное районирование Украинской ССР по Крымской области|с=442}} <ref name="Административно">{{Cite web|url=http://www.science.crimea.edu/zapiski/2007/geography/uch_20_1g/|title=Архивированная копия|accessdate=2016-01-22|archivedate=2015-09-24|archiveurl=https://web.archive.org/web/20150924095249/http://www.science.crimea.edu/zapiski/2007/geography/uch_20_1g/|deadurl=yes}}{{Cite web|url=http://www.science.crimea.edu/zapiski/2007/geography/uch_20_1g/|title=Архивированная копия|accessdate=2016-01-22|archivedate=2015-09-24|archiveurl=https://web.archive.org/web/20150924095249/http://www.science.crimea.edu/zapiski/2007/geography/uch_20_1g/|deadurl=yes}}</ref>. 1 січня 1965 року, указом Президії ВР УРСР «Про внесення змін до адміністративного районування УРСР — по Кримській області»{{Sfn|Гржибовская|1999|місце=Указ Президиума ВС УССР «О внесении изменений в административное районирование УССР — по Крымской области», от 1 января 1965 года|с=443}}, включили до складу [[Кіровський район (АР Крим)|Кіровського]] <ref>Крымская область. Административно-территориальное деление на 1 января 1968 года / сост. М.М. Панасенко. — Симферополь: Крым, 1968. — С. 23. — 10 000 экз.</ref>. На 1974 в Грушівці вважалося 1700 жителів {{Sfn|Історія міст і сіл Української РСР|1974|місце=Под редакцией П. Т. Тронько}} . В 1979 був відтворений Судакський район і село передали до його складу <ref name="Административно" /> . За даними [[Перепис населення СРСР (1989)|перепису 1989 року]] в селі проживало 1811 осіб <ref name="Музафаров2">''Музафаров Р. И.'' Крымскотатарская энциклопедия. — Симферополь: Ватан, 1993. — Т. 1 /А — К/. — 424 с. — 100 000 экз. — Рег. № в РКП 87-95382</ref> . З 12 лютого 1991 року село у відновленій [[Кримська Автономна Радянська Соціалістична Республіка|Кримській АРСР]] <ref>{{Cite web|url=http://sevkrimrus.narod.ru/ZAKON/1991-2.htm|title=О восстановлении Крымской Автономной Советской Социалистической Республики|publisher=Народный фронт «Севастополь-Крым-Россия»|accessdate=2018-03-18|language=|archivedate=2018-03-30|archiveurl=https://web.archive.org/web/20180330060625/http://sevkrimrus.narod.ru/ZAKON/1991-2.htm|deadurl=no}}</ref>. Постановою [[Верховна Рада Автономної Республіки Крим|Верховної Ради Автономної Республіки Крим]] від 9 липня 1991 року Судакський район було ліквідовано, створено Судакську міськраду, якій перепідпорядкували село <ref>{{Cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/z7503/A036?rdat1=14.03.2016&vf7551=1431|title=Картка постанови|publisher=Верховна Рада України|language=uk|accessdate=2016-03-14|archivedate=2016-03-15|archiveurl=https://web.archive.org/web/20160315042135/http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/z7503/A036?rdat1=14.03.2016&vf7551=1431|deadurl=no}}</ref>. 26 лютого 1992 року Кримська АРСР перейменована в Автономну Республіку Крим <ref>{{Cite web|url=http://zakon2.rada.gov.ua/krym/show/rb0019002-92|title=Закон Крымской АССР от 26 февраля 1992 года № 19-1 «О Республике Крым как официальном названии демократического государства Крым»|publisher=Ведомости Верховного Совета Крыма, 1992 г., № 5, ст. 194|date=1992|archiveurl=https://archive.is/20160127094043/http://zakon2.rada.gov.ua/krym/show/rb0019002-92|archivedate=2016-01-27}}</ref>. З 21 березня 2014 - окупована Росією і знаходиться тимчасово у складі Республіки Крим<ref>[https://ru.wikisource.org/wiki/Федеральный%20конституционный%20закон%20от%2021.03.2014%20№%206-ФКЗ Федеральный закон Российской Федерации от 21 марта 2014 года № 6-ФКЗ «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов — Республики Крым и города федерального значения Севастополя»]</ref>, з 5 червня 2014 в Міському окрузі Судак <ref>{{Cite web|url=http://www.rada.crimea.ua/textdoc/ru/6/act/15z.pdf|title=Закон Республики Крым № 15-ЗРК от 05 июня 2014 года «Об установлении границ муниципальных образований и статусе муниципальных образований в Республике Крым»|publisher=Принят Государственным Советом Республики Крым 04 июня 2014 года|language=ru|accessdate=2014-06-15|archiveurl=https://web.archive.org/web/20140614032800/http://www.rada.crimea.ua/textdoc/ru/6/act/15z.pdf|archivedate=2014-06-14}}</ref>.
Указом [[Президія Верховної Ради РРФСР|Президії Верховної Ради РРФСР]] від 21 серпня 1945 року Сали разом з іншими населеними пунктами було перейменовано на Грушівку та Салинську сільраду&nbsp;— на Грушівську<ref name="rename-1945">[[:ru:s:Указ Президиума ВС РСФСР от 21.08.1945 № 619/3|Указ Президиума Верховного Совета РСФСР от 21 августа 1945 года № 619/3 «О переименовании сельских Советов и населенных пунктов Крымской области»]]</ref>. З 25 червня 1946 року Грушівка у складі Кримської області РРФСР<ref>[[:ru:s:Закон РСФСР от 25.06.1946 Об упразднении Чечено-Ингушской АССР и о преобразовании Крымской АССР в Крымскую область|Закон РСФСР от 25.06.1946 Об упразднении Чечено-Ингушской АССР и о преобразовании Крымской АССР в Крымскую область]]</ref>, а 26 квітня 1954 року Кримська область була [[Передача Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР|передана]] зі складу [[Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка|РРФСР]] до складу [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|УРСР]]<ref>[[:ru:s:Закон СССР от 26.04.1954 О передаче Крымской области из состава РСФСР в состав Украинской ССР|Закон СССР от 26.04.1954 О передаче Крымской области из состава РСФСР в состав Украинской ССР]]</ref>. 1959 року було ліквідовано Старокримський район<ref name="ДЕЛЕНИЕ КРЫМА2"/> і село приєднали до [[Судацький район|Судацького]]<ref>Справочник административно-территориального деления Крымской области на 15 июня 1960 года / П. Синельников.&nbsp;— Исполком Крымского областного совета депутатов трудящихся.&nbsp;— Симферополь: Крымиздат, 1960.&nbsp;— С. 49.&nbsp;— 5000 экз.</ref>. Указом Президії Верховної Ради УРСР «Про укрупнення сільських районів Кримської області», від 30 грудня 1962 року Судакський район було скасовано і село приєднали до [[Білогірський район (АР Крим)|Білогірського]]{{Sfn|Гржибовская|1999|місце=Из Указа Президиума Верховного Совета Украинской ССР О внесении изменений в административное районирование Украинской ССР по Крымской области|с=442}}<ref name="Административно">{{Cite web|url=http://www.science.crimea.edu/zapiski/2007/geography/uch_20_1g/|title=Архивированная копия|accessdate=2016-01-22|archivedate=2015-09-24|archiveurl=https://web.archive.org/web/20150924095249/http://www.science.crimea.edu/zapiski/2007/geography/uch_20_1g/|deadurl=yes}}{{Cite web|url=http://www.science.crimea.edu/zapiski/2007/geography/uch_20_1g/|title=Архивированная копия|accessdate=2016-01-22|archivedate=2015-09-24|archiveurl=https://web.archive.org/web/20150924095249/http://www.science.crimea.edu/zapiski/2007/geography/uch_20_1g/|deadurl=yes}}</ref>. 1 січня 1965 року, указом Президії ВР УРСР «Про внесення змін до адміністративного районування УРСР&nbsp;— по Кримській області»{{Sfn|Гржибовская|1999|місце=Указ Президиума ВС УССР «О внесении изменений в административное районирование УССР — по Крымской области», от 1 января 1965 года|с=443}}, включили до складу [[Кіровський район (АР Крим)|Кіровського]]<ref>Крымская область. Административно-территориальное деление на 1 января 1968 года / сост. М.&nbsp;М.&nbsp;Панасенко.&nbsp;— Симферополь: Крым, 1968.&nbsp;— С. 23.&nbsp;— 10 000 экз.</ref>. На 1974 в Грушівці вважалося 1700 жителів{{sfn|Історія міст і сіл Української РСР|1974|місце=Под редакцией П. Т. Тронько}}. В 1979 був відтворений Судакський район і село передали до його складу<ref name="Административно" />. За даними [[Перепис населення СРСР (1989)|перепису 1989 року]] в селі проживало 1811 осіб<ref name="Музафаров2"/>. З 12 лютого 1991 року село у відновленій [[Кримська Автономна Радянська Соціалістична Республіка|Кримській АРСР]]<ref>{{Cite web|url=http://sevkrimrus.narod.ru/ZAKON/1991-2.htm|title=О восстановлении Крымской Автономной Советской Социалистической Республики|publisher=Народный фронт «Севастополь-Крым-Россия»|accessdate=2018-03-18|language=|archivedate=2018-03-30|archiveurl=https://web.archive.org/web/20180330060625/http://sevkrimrus.narod.ru/ZAKON/1991-2.htm|deadurl=no}}</ref>. Постановою [[Верховна Рада Автономної Республіки Крим|Верховної Ради Автономної Республіки Крим]] від 9 липня 1991 року Судакський район було ліквідовано, створено Судакську міськраду, якій перепідпорядкували село<ref>{{Cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/z7503/A036?rdat1=14.03.2016&vf7551=1431|title=Картка постанови|publisher=Верховна Рада України|language=uk|accessdate=2016-03-14|archivedate=2016-03-15|archiveurl=https://web.archive.org/web/20160315042135/http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/z7503/A036?rdat1=14.03.2016&vf7551=1431|deadurl=no}}</ref>. 26 лютого 1992 року Кримська АРСР перейменована в Автономну Республіку Крим<ref>{{Cite web|url=http://zakon2.rada.gov.ua/krym/show/rb0019002-92|title=Закон Крымской АССР от 26 февраля 1992 года № 19-1 «О Республике Крым как официальном названии демократического государства Крым»|publisher=Ведомости Верховного Совета Крыма, 1992 г., № 5, ст. 194|date=1992|archiveurl=https://archive.today/20160127094043/http://zakon2.rada.gov.ua/krym/show/rb0019002-92|archivedate=2016-01-27}}</ref>. З 21 березня 2014&nbsp;— окупована Росією і знаходиться тимчасово у складі Республіки Крим<ref>[[:ru:s:Федеральный конституционный закон от 21.03.2014 № 6-ФКЗ|Федеральный закон Российской Федерации от 21 марта 2014 года № 6-ФКЗ «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов — Республики Крым и города федерального значения Севастополя»]]</ref>, з 5 червня 2014 в Міському окрузі Судак<ref>{{Cite web|url=http://www.rada.crimea.ua/textdoc/ru/6/act/15z.pdf|title=Закон Республики Крым № 15-ЗРК от 05 июня 2014 года «Об установлении границ муниципальных образований и статусе муниципальных образований в Республике Крым»|publisher=Принят Государственным Советом Республики Крым 04 июня 2014 года|language=ru|accessdate=2014-06-15|archiveurl=https://web.archive.org/web/20140614032800/http://www.rada.crimea.ua/textdoc/ru/6/act/15z.pdf|archivedate=2014-06-14}}</ref>.

23 березня 2023 року невідомі підняли прапор України<ref>{{Cite web|url=https://ua.korrespondent.net/ukraine/4574189-u-krymskomu-seli-nevidomi-pidnialy-prapor-ukrainy|назва=У кримському селі невідомі підняли прапор України|видавець=[[Корреспондент|«Корреспондент»]]|дата=23 березня 2023|url-архіву=https://web.archive.org/web/20230821143816/https://ua.korrespondent.net/ukraine/4574189-u-krymskomu-seli-nevidomi-pidnialy-prapor-ukrainy|дата-архіву=2023-08-21|мертвий-url=no|дата-доступу=14 жовтня 2023}}</ref>

== Населення ==

=== Мова ===
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року{{UKR-socialdata-mova-2001}}:
{| class="standard"
|-
! Мова
! Відсоток
|-
| [[російська мова в Україні|російська]]
| align="right"| 54,87 %
|-
| [[кримськотатарська мова|кримськотатарська]]
| align="right"| 37,63 %
|-
| [[українська мова|українська]]
| align="right"| 6,77 %
|-
| інші/не визначилися
| align="right"| 0,73 %
|}


== Примітки ==
== Примітки ==
{{reflist}}
{{reflist}}
{{Crimea-geo-stub}}
{{Crimea-geo-stub}}
{{Феодосійський район}}
{{Судак}}


{{Портали|Україна|Крим|Географія України}}
{{Портали|Україна|Крим|Географія України}}

Поточна версія на 14:24, 11 липня 2024

село Грушівка (Сувук-Сала)
крим. Suvuq Sala
Країна Україна Україна
Регіон Автономна Республіка Крим
Район/міськрада Феодосійський район
Рада Грушівська сільська рада
Код КАТОТТГ UA01180090010097351
Облікова картка Грушівка 
Основні дані
Населення 2 054
Поштовий індекс 98020
Телефонний код +380 6566
Географічні дані
Географічні координати 45°01′06″ пн. ш. 34°58′20″ сх. д. / 45.01833° пн. ш. 34.97222° сх. д. / 45.01833; 34.97222Координати: 45°01′06″ пн. ш. 34°58′20″ сх. д. / 45.01833° пн. ш. 34.97222° сх. д. / 45.01833; 34.97222
Місцева влада
Адреса ради 98020, Автономна Республіка Крим, Судацька міськрада, с. Грушівка, вул. Радянська, 46
Карта
Грушівка (Сувук-Сала) крим. Suvuq Sala. Карта розташування: Україна
Грушівка (Сувук-Сала) крим. Suvuq Sala
Грушівка (Сувук-Сала)
крим. Suvuq Sala
Грушівка (Сувук-Сала) крим. Suvuq Sala. Карта розташування: Автономна Республіка Крим
Грушівка (Сувук-Сала) крим. Suvuq Sala
Грушівка (Сувук-Сала)
крим. Suvuq Sala
Мапа
Мапа

CMNS: Грушівка у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші географічні об’єкти з назвою Грушівка.

Гру́шівка, до 1948 року — Сали, Сувук-Сала (крим. Suvuq Sala[1]) — село в Україні, Феодосійського району Автономної Республіки Крим.

Історія

[ред. | ред. код]

За не підтвердженими іншими джерелами відомостями, перша церква (каплиця св. Марії Магдалини) була побудована в перші століття нашої ери, зруйнована гунами та відновлена у VI столітті. В 1330 в селищі з'явилися вірмени[2]. У 1361—1381 роках ними було збудовано нову церкву св. Ніни та св. Григорія[3] (за іншими даними — в 1375, на пожертвувані якимось Саркісом Агасяном 400 динарів[2]). Точно датований лише хачкар, знайдений у селі — на ньому стоїть дата, 1483[4].

  • Військово-топографічна п'ятиверсна карта Криму полковника Бетєва 1842 р
    Військово-топографічна п'ятиверсна карта Криму полковника Бетєва 1842 р
  • Карта Таврійської губернії видання Ільїна 1859 року
    Карта Таврійської губернії видання Ільїна 1859 року

Село залишалося вірменським до 1778 року, коли, 18 вересня, згідно з «Відомістю про виведених із Криму в Приазов'ї християн» А. В. Суворова, із Сали на нижній Дон було переселено 224 особи (115 чоловіків і 109 жінок), всі вірмени[5], що заснували поблизу міста Новий Нахічевань село Мец-Сала[6]. За відомостями генерал-поручика О. А. Ігельстрома від 14 грудня 1783 до виведення християн у селі Сувук Сала залишалася 1 ціла церква[7]. Відповідно до «Ведомости… какие христианские деревни и полных дворов. И как в оных… какие церкви служащие, или разорённые. …какое число священников было…» від 14 грудня 1783 в селі Сала було 35 вірменських дворів[8] Поселення деякий час порожніло — воно не згадано в Камеральному Описі Криму… 1784 серед сусідніх сіл Старо-Кримсько кадилика Кефінського каймакаму.[9]

Після анексії Кримського ханства Російською імперією (8) 19 квітня 1783[10], (8) 19 лютого 1784, іменним указом Катерини II сенату, на території колишнього Кримського Ханства була утворена Таврійська область і село було приписано до Левкопольського, а після ліквідації в 1787 Левкопольського[11] — до Феодосійського повіту Таврійської області[12]. З 1792 року в Сали заселяли відставних солдатів Таврійського легкоконного полку. На 1793 в селі проживало 275 дорослих жителів (134 чоловіки і 141 жінка)[13]. У праці Петра Симона Палласа «Спостереження, зроблені під час подорожі південними намісництвами Російської держави у 1793—1794 роках» це описано так:

Біля струмка Суок-сала засноване велике село для відставних солдатів і матросів, ці землі дуже родючі і лісисті.[14].

Згідно з довідником Михайла Родіонова «Статистико-хронологічно-історичний опис Таврійської єпархії» в 1779 році в Салах відкрито Знам'янську церкву[15]. Після Павловських реформ, з 1796 по 1802 рік, входила до Акметецького повіту Новоросійської губернії[16]. За новим адміністративним поділом, після створення 8 (20) жовтня 1802 Таврійської губернії[17], Сали був включений до складу Байрачської волості повіту Феодосії.

За Відомістю про кількість селища, назви цих, у них дворів … що у Феодосійському повіті від 14 жовтня 1805 року, в селищі Сали дворів не значилося, враховано 108 жителів — військових поселян[18]. На військово-топографічній карті генерал-майора Мухіна 1817 селище позначено як Суук сала з 63 дворами[19]. Після реформи волосного поділу 1829 року російське селище Сали, згідно з «Відомістю про казенні волості Таврійської губернії 1829 року», віднесли до Учкуйської волості (перетвореної з Байрацької)[20]. На карті 1836 в селі Суу-Сали 63 двори[21], як і на карті 1842[22], а, згідно «Військово-статистичного огляду Російської Імперії» за 1849, в селі було 250 жителів[23].

У 1860-х роках, після земської реформи Олександра II, село визначили центром нової Салинської волості. Згідно з «Списком населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864 року», складеному за результатами VIII ревізії 1864 року, Сали (або Суук-Сали) — російське казенне село з 82 дворами, 667 жителями, православною церквою, волостним правлінням та волостним правлінням Сали[24]. На триверстової карті Шуберта 1865—1876 в Сали позначено 103 двори[25]. На 1886 рік у селі Сали при річці Сали-Чокрак, згідно з довідником «Волости і найважливіші селища Європейської Росії», проживало 704 особи в 110 домогосподарствах, знаходилося волосне правління, діяли православна церква, школа і[26]. У «Пам'ятній книзі Таврійської губернії 1889» за результатами Х ревізії 1887 записані Сали з 133 дворами і 869 жителями[27].

Після земської реформи 1890-х років[28] село залишилося центром перетвореної Салинської волості. На верстової карті 1890 в селі позначено 213 дворів з російським населенням[29]. За «…Пам'ятною книжкою Таврійської губернії на 1892 рік» у Сали, що складав Салинське сільське суспільство, вважався 1061 житель у 160 домогосподарствах[30]. Всеросійський перепис 1897 року зафіксував у селі 1143 жителів, з яких 1124 православних[31]. За «…Пам'ятною книжкою Таврійської губернії на 1902 рік» у селі Сали вважалося 1375 жителів у 136 домогосподарствах[32]. На 1902 в селі працював фельдшер[32]. На 1914 в селищі діяло земське училище[33]. За Статистичним довідником Таврійської губернії. ч. Друга. Статистичний нарис, випуск п'ятий повіт Феодосії, 1915 рік, в селі Сали Салинської волості повіту Феодосії вважалося 270 дворів з російським населенням в кількості 1621 людина приписних жителів і 32 «сторонніх»[34]. Станом на 1917 в селі діяла церква[35].

Після встановлення в Криму Радянської влади, за постановою Кримрівкому від 8 січня 1921[36] була скасована волосна система і село увійшло до складу новоствореного Старо-Кримського району Феодосійського повіту[37], а в 1922 повіти отримали назву округів[38]. 11 жовтня 1923 року, згідно з постановою ВЦВК, до адміністративного поділу Кримської АРСР було внесено зміни, внаслідок яких округи ліквідувалися та Старо-Кримський район став самостійною адміністративною одиницею[39]. Декретом ВЦВК від 04 вересня 1924 року «Про скасування деяких районів Автономної Кримської С. С. Р.» Старо-Кримський район було скасовано[40] і село включили до району Феодосії. Згідно зі Списком населених пунктів Кримської АРСР по Всесоюзному перепису 17 грудня 1926 року, в селі Сали, центрі Салинського сільради Феодосійського району, вважалося 347 дворів, з них 340 селянських, населення становило 1368 осіб, з них 1514 росіян, грека, 3 білоруси, 1 єврей, 38 записані у графі «інші», діяла російська школа[41]. Постановою ВЦВК «Про реорганізацію мережі районів Кримської АРСР»[42] від 30 жовтня 1930 року з району Феодосії було виділено (відтворено) Старо-Кримський район (за іншими відомостями 15 вересня 1931 року[39]) і село включили до його складу[43] ][43].. За даними всесоюзного перепису населення 1939 року в селі проживало 1030 осіб[44].

Указом Президії Верховної Ради РРФСР від 21 серпня 1945 року Сали разом з іншими населеними пунктами було перейменовано на Грушівку та Салинську сільраду — на Грушівську[45]. З 25 червня 1946 року Грушівка у складі Кримської області РРФСР[46], а 26 квітня 1954 року Кримська область була передана зі складу РРФСР до складу УРСР[47]. 1959 року було ліквідовано Старокримський район[39] і село приєднали до Судацького[48]. Указом Президії Верховної Ради УРСР «Про укрупнення сільських районів Кримської області», від 30 грудня 1962 року Судакський район було скасовано і село приєднали до Білогірського[49][50]. 1 січня 1965 року, указом Президії ВР УРСР «Про внесення змін до адміністративного районування УРСР — по Кримській області»[51], включили до складу Кіровського[52]. На 1974 в Грушівці вважалося 1700 жителів[53]. В 1979 був відтворений Судакський район і село передали до його складу[50]. За даними перепису 1989 року в селі проживало 1811 осіб[44]. З 12 лютого 1991 року село у відновленій Кримській АРСР[54]. Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 9 липня 1991 року Судакський район було ліквідовано, створено Судакську міськраду, якій перепідпорядкували село[55]. 26 лютого 1992 року Кримська АРСР перейменована в Автономну Республіку Крим[56]. З 21 березня 2014 — окупована Росією і знаходиться тимчасово у складі Республіки Крим[57], з 5 червня 2014 в Міському окрузі Судак[58].

23 березня 2023 року невідомі підняли прапор України[59]

Населення

[ред. | ред. код]

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[60]:

Мова Відсоток
російська 54,87 %
кримськотатарська 37,63 %
українська 6,77 %
інші/не визначилися 0,73 %

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Operationskarte R - австрийская карта Европейской части России. www.etomesto.ru. Процитовано 25 липня 2022.
  2. ↑ а б Храм Знамение. Ялта: путеводитель. Архів оригіналу за 2 лютого 2016. Процитовано 29 січня 2016.
  3. ↑ Грушевка — Знаменский храм. Крым сквозь время. Архів оригіналу за 20 жовтня 2016. Процитовано 29 січня 2016.
  4. ↑ Байбуртский. А. М. Новые данные по истории средневековой армянской общины в Кишлавской котловине. Поселения Бор-Кая и Сала. Стр. 77 // Материалы по Археологии и Истории Античного и Средневекового Крыма. — Симферополь, 2008. — Т. 1. Архівовано з джерела 30 червня 2015
  5. ↑ Дубровин Н. Ф. 1778. // Присоединение Крыма к России. — СПб.: Императорская Академия наук, 1885. — Т. 2. — С. 711—714. — 924 с.
  6. ↑ Байбуртский. А. М. Новые данные по истории средневековой армянской общины в Кишлавской котловине. Поселения Бор-Кая и Сала. Стр. 77 // Материалы по Археологии и Истории Античного и Средневекового Крыма. — Симферополь, 2008. — Т. 1. Архівовано з джерела 30 червня 2015
  7. ↑ Лашков Ф. Ф. Камеральное описание Крыма, 1784 года. Ведомость о числе христианских деревень, оставшихся после христиан с показанием в них числа дворов, також и сколько в котором городе христианских домов состоит. // Известия Таврической Ученой Архивной Комиссии. — Симферополь : Известия Таврической ученой архивной комиссии, 1889. — Т. 7. — С. 24—45.
  8. ↑ Лашков Ф. Ф. Статистические сведения о Крыме, сообщенные каймаканами в 1783 году // Записки Одесского Общества Истории и Древностей. — Одесса : Типография Шульце, 1886. — Т. 14. — С. 136.
  9. ↑ Лашков Ф. Ф. Камеральное описание Крыма, 1784 года: Каймаканствы и в оных каймаканами кто состоит // Известия Таврической ученой архивной комиссии. — Симф. : Типогр. Таврическ. Губ. Земства, 1888. — Т. 6.
  10. ↑ Сперанский М.М. (составитель). Высочайшій Манифестъ о принятіи полуострова Крымскаго, острова Тамана и всей Кубанской стороны, подъ Россійскую Державу (1783 г. Апрѣля 08) // Полное собрание законов Российской Империи. Собрание Первое. 1649—1825 гг. — СПб. : Типография II Отделения Собственной Его Императорского Величества Канцелярии, 1830. — Т. XXI. — 1070 с.
  11. ↑ Киреенко Г. К. Об ордерах князя Потемкина…, стр.13. — Известия Таврической ученой архивной комиссии, 1888. — Т. 6.
  12. ↑ Гржибовская, 1999, Указ Екатерины II об образовании Таврической области. 8 февраля 1784 года, стр. 117.
  13. ↑ Грушевка село. Энциклопедия Судак. Архів оригіналу за 4 квітня 2018. Процитовано 4 квітня 2018.
  14. ↑ Пётр Симон Паллас. Архівована копія. — 500 прим. — ISBN 5-02-002440-6. Архівовано з джерела 4 лютого 2021
  15. ↑ Михаил Родионов. Статистико-хронологическо-историческое описание Таврической епархии. — Симферополь. : типография С.Спиро, 1872. — С. 92.
  16. ↑ О новом разделении Государства на Губернии. (Именный, данный Сенату.)
  17. ↑ Гржибовская, 1999, Из Указа Александра I Сенату о создании Таврической губернии, с. 124.
  18. ↑ Лашков Ф. Ф.. Сборник документов по истории Крымско-татарского землевладения. // Известия таврической учёной комиссии / А. И. Маркевич. — Таврическая учёная архивная комиссия. — Симферополь: Типография Таврического губернского правления, 1897. — Т. 26. — С. 129.
  19. ↑ Карта Мухина 1817 года. Археологическая карта Крыма. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 5 січня 2016.
  20. ↑ Гржибовская, 1999, Ведомость о казённых волостях Таврической губернии 1829 г. с. 133.
  21. ↑ Топографическая карта полуострова Крыма : со съёмки полк. Бетева 1835-1840 г. Российская Национальная Библиотека. Архів оригіналу за 9 квітня 2021. Процитовано 2021-3-7.
  22. ↑ Карта Бетева и Оберга. Военно-топографическое депо, 1842 г. Археологическая карта Крыма. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 6 січня 2016.
  23. ↑ составитель: Герсеванов, Николай Борисович. Военно-статистическое обозрѢніе Россійской имперіи. — Санкт-Петербург : Тип. Деп. Ген. Штаба, 1849. — Т. 11, Ч. 2. — С. 125.
  24. ↑ Таврическая губерния. Список населённых мест по сведениям 1864 г / М. Раевский (составитель). — Санкт-Петербург: Типография Карла Вульфа, 1865. — Т. XLI. — С. 84. — (Списки населенных мест Российской империи, составленные и издаваемые Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел).
  25. ↑ Трехверстовая карта Крыма ВТД 1865-1876. Лист XXXIII-13-f. Археологическая карта Крыма. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 12 січня 2016.
  26. ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. — Санкт-Петербург : Статистический комитет МВД, 1886. — Т. 8. — С. 81.
  27. ↑ Вернер К. А. Алфавитный список селений // Сборник статистических сведений по Таврической губернии. — Симферополь: Типография газеты Крым, 1889. — Т. 9. — 698 с.
  28. ↑ Б. Б. Веселовский. Т. IV // История земства за сорок лет. — Санкт-Петербург: Издательство О. Н. Поповой, 1911. — 696 с.
  29. ↑ Верстовка Крыма от Военно-топографического Депо. ЭтоМесто.ru. 1890. Процитовано 19 січня 2016.
  30. ↑ Таврический Губернский Статистический комитет. Список волостей Таврической губернии // Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1892 год. — Симферополь: Таврическая губернская типография, 1892. — 270 с. (рос.)
  31. ↑ Таврическая губерния // Населённые места Российской империи в 500 и более жителей: с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / под ред. Н. А. Тройницкого. — СПб., 1905. — С. 216—219.
  32. ↑ а б Таврический Губернский Статистический комитет. Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1902 год. — 1902. — С. 103.
  33. ↑ Памятная книжка Таврической губернии на 1914 год / Г. Н. Часовников. — Таврический Губернский Статистический комитет. — Симферополь : Таврическая Губернская Типография, 1914. — С. 180.
  34. ↑ Часть 2. Выпуск 7. Список населенных пунктов. Феодосийский уезд // Статистический справочник Таврической губернии / сост. Ф. Н. Андриевский; под ред. М. Е. Бененсона. — Симферополь, 1915. — С. 28.
  35. ↑ Под ред. Г. Н. Часовникова. Памятная книжка Таврической губернии, 1917. — Симферополь : Таврическая Губернская Типография, 1917. — С. 31.
  36. ↑ Крымская область // История городов и сел Украинской ССР. / П. Т. Тронько. — Киев: Главная редакция УСЭ, 1974. — Т. 12. — 623 с. — 15 000 экз.
  37. ↑ Крымская область // История городов и сел Украинской ССР. / П. Т. Тронько. — Киев: Главная редакция УСЭ, 1974. — Т. 12. — 623 с. — 15 000 экз.
  38. ↑ И. М. Саркизов-Серазини. Население и промышленность. // Крым. Путеводитель / И. М. Саркизов-Серазини. — Москва-Ленинград: Земля и фабрика, 1925. — С. 55—88. — 416 с.
  39. ↑ а б в Административно-территориальное деление Крыма. Архів оригіналу за 10 червня 2013. Процитовано 27 квітня 2013.
  40. ↑ Об упразднении некоторых районов Автономной Крымской С.С.Р.
  41. ↑ Коллектив авторов (Крымское ЦСУ). Список населенных пунктов Крымской АССР по всесоюзной переписи 17 декабря 1926 года. — Симферополь : Крымское центральное статистическое управление, 1927. — С. 178—179.
  42. ↑ Постановление ВЦИК РСФСР от 30.10.1930 о реорганизации сети районов Крымской АССР.
  43. ↑ а б Административная карта Крымской области 1956 г. ЭтоМесто.ru. 1956. Процитовано 13 грудня 2019.
  44. ↑ а б Музафаров Р. И. Крымскотатарская энциклопедия. — Симферополь: Ватан, 1993. — Т. 1 /А — К/. — 424 с. — 100 000 экз. — Рег. № в РКП 87-95382
  45. ↑ Указ Президиума Верховного Совета РСФСР от 21 августа 1945 года № 619/3 «О переименовании сельских Советов и населенных пунктов Крымской области»
  46. ↑ Закон РСФСР от 25.06.1946 Об упразднении Чечено-Ингушской АССР и о преобразовании Крымской АССР в Крымскую область
  47. ↑ Закон СССР от 26.04.1954 О передаче Крымской области из состава РСФСР в состав Украинской ССР
  48. ↑ Справочник административно-территориального деления Крымской области на 15 июня 1960 года / П. Синельников. — Исполком Крымского областного совета депутатов трудящихся. — Симферополь: Крымиздат, 1960. — С. 49. — 5000 экз.
  49. ↑ Гржибовская, 1999, с. 442, Из Указа Президиума Верховного Совета Украинской ССР О внесении изменений в административное районирование Украинской ССР по Крымской области.
  50. ↑ а б Архивированная копия. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 22 січня 2016.Архивированная копия. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 22 січня 2016.
  51. ↑ Гржибовская, 1999, с. 443, Указ Президиума ВС УССР «О внесении изменений в административное районирование УССР — по Крымской области», от 1 января 1965 года.
  52. ↑ Крымская область. Административно-территориальное деление на 1 января 1968 года / сост. М. М. Панасенко. — Симферополь: Крым, 1968. — С. 23. — 10 000 экз.
  53. ↑ Історія міст і сіл Української РСР, 1974, Под редакцией П. Т. Тронько.
  54. ↑ О восстановлении Крымской Автономной Советской Социалистической Республики. Народный фронт «Севастополь-Крым-Россия». Архів оригіналу за 30 березня 2018. Процитовано 18 березня 2018.
  55. ↑ Картка постанови (укр.). Верховна Рада України. Архів оригіналу за 15 березня 2016. Процитовано 14 березня 2016.
  56. ↑ Закон Крымской АССР от 26 февраля 1992 года № 19-1 «О Республике Крым как официальном названии демократического государства Крым». Ведомости Верховного Совета Крыма, 1992 г., № 5, ст. 194. 1992. Архів оригіналу за 27 січня 2016.
  57. ↑ Федеральный закон Российской Федерации от 21 марта 2014 года № 6-ФКЗ «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов — Республики Крым и города федерального значения Севастополя»
  58. ↑ Закон Республики Крым № 15-ЗРК от 05 июня 2014 года «Об установлении границ муниципальных образований и статусе муниципальных образований в Республике Крым» (PDF) (рос.). Принят Государственным Советом Республики Крым 04 июня 2014 года. Архів оригіналу (PDF) за 14 червня 2014. Процитовано 15 червня 2014.
  59. ↑ У кримському селі невідомі підняли прапор України. «Корреспондент». 23 березня 2023. Архів оригіналу за 21 серпня 2023. Процитовано 14 жовтня 2023.
  60. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
Крим Це незавершена стаття з географії Криму.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Населені пункти Феодосійського району
Міста
Селища
Села
Абрикосівка · Айвазовське · Алмазне · Багатівка · Бабенкове · Берегове · Ближнє · Варварівка · Василькове · Веселе · Видне · Виноградне · Відважне · Відродження · Владиславівка · Ворон · Восточне · Георгіївка · Герценберг · Громівка · Грушівка · Дачне · Дем'янівка · Деппар-Юрт · Дмитрівка · Добролюбовка · Долинне · Дятлівка · Жемчужина Криму · Журавки · Завітне · Золоте Поле · Ізобільне · Ізюмівка · Кайнаш · Киянли · Ключове · Коломенське · Корніївка · Краснівка · Краснокам'янка · Красносільське · Кринички · Лебединка · Лісне · Лохівка · Лучове · Льговське · Маківка · Маківське · Маркове · Матросівка · Миколаївка · Миндальне · Міжріччя · Морське · Надежда · Нанікове · Насипне · Некрасовка · Новий Мир · Новий Цюріхталь · Новопокровка · Новоселівка · Новофедорівка · Оріхівка · Партизани · Первомайське · Перевалівка · Підгірне · Привільне · Прибережне · Привітне · Присивашне · Пруди · Пруди · Пушкіне · Пчільники · Річне · Ровенка · Роздольне · Садове · Синицине · Сонячна Долина · Сонячне · Софіївка · Спасівка · Степове · Токарєве · Трудолюбівка · Тутівка · Урожайне · Хлібне · Холодівка · Черкез-Тобай · Чорноземне · Шахтине · Шубине · Южне · Ярке Поле
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Грушівка_(Феодосійський_район)&oldid=43031474