Золота Орда: відмінності між версіями

	Золота Орда
	Глобальна держава-армія
	Прапор
	Золотої Орди: історичні кордони на картіЗолота Орда в 1300 році
Столиця	Болгар; Сарай-Бату (1243-1283); Сарай-Берке (1283-1481)
Мови	спочатку монгольська, пізніше тюркська половецька (куманська, кипчакська)
Релігії	Шаманізм, Тенгріанство, від 1320 р. Іслам; Християнство
Форма правління	монархія
	хан
- 1242-1255	Батий (Кок Орда)
- 1379-1395	Тохтамиш
Законодавчий орган	курултай
Історія
- Засновано	1240
- Ліквідовано	1502
Валюта	пул, дирхам (З 1310 данг), сум
Попередник	Наступник
	Монгольська імперія
Узбецьке ханство
Астраханське ханство
Казахське ханство
Кримське ханство
Сибірське ханство
Казанське ханство
Ногайська орда
Касимовське ханство
ВКМ
Валахія
Королівство Руське
ВКЛ
	Вікісховище має мультимедійні дані; за темою: Золота Орда

Інтерактивний перегляд історії

[перевірена версія]

[очікує на перевірку]

← Попереднє редагування

Вилучено вміст Додано вміст

ВізуальнийВікірозмітка

Лінійно

Поточна версія на 10:28, 21 червня 2024

Золота́ Орда́, або Улус Джучі — у 1240-1502 роках кочова держава у степах Східної Європи, Центральної Азії та Західного Сибіру^[3]. Заснована Джучі, старшим сином Чингісхана. Постала на базі монгольських завоювань 1220-1240-х років. Початково була частиною єдиної Монгольської імперії. Керувалася прямими нащадками Джучі, які носили титул ханів, а з кінця XIV століття — великих ханів на ознаку своєї суверенності. Поділялася на два найвпливовіші крила — улуси нащадків двох синів Джучі — Батия та його старшого брата Орда Іхена^[3]. В процесі розпаду зі складу Золотої Орди виділилися Велика Орда, Астраханське ханство, Кримське ханство, Ногайська орда, Казанське ханство, Сибірське ханство, Казахське ханство, Узбецьке ханство.

Назва

Велика Держава (тюрк. Ulug Ulus) — назва у тюркських джерелах.
Золота Орда (монг. Алтан Орд; тат. Алтын Урда; тур. Altın Orda) — походить від назви в московських літописах XVI століття як пам'ять про золоте шатро ханської ставки (орди). Похідні:
- Золотоординська держава (монг. Алтан ордны улс, каз. Алтын орда ұлысы)
- Золотошатрове ханство (кит. 金帳汗國)
Джучівська держава, або Джучівський улус (（перс. اولوس جوجي‎‎, Ulūs-i Jūchī; монг. Зүчийн улс) — назва в іраномовних джерелах.
Кипчацьке ханство (кит. 欽察汗國), або Дешт-і-Кипчак — у східних джерелах.
Біла Орда (Ак-орда) та Синя орда (Кок-орда).

Політична історія

Утворення

Золота Орда, як окрема військова і управлінська одиниця у складі Війська (Орди) Чингізхана була утворена для походу на західні землі (відносно Монголії і Середньої Азії) тобто у Західну Азію і Східну Європу.

Військо підпорядковувалось Великому хану і ним керували воєначальники призначені ханом — хани, темники, тисяцькі, сотники і десятники.

Руські князівства та руські землі, які були завойовані монголами в кінці 30 — на початку 40-х років XIII століття і ввійшли до складу Монгольської імперії, були підпорядковані Золотій Орді. Підпорядкування виражалося у сплаті данини різноманітними продуктами, грошима і людьми (військова повинність), зобов'язанні надавати війська у випадку війни і підпорядкуванню центральній владі (хана), тобто законам Монгольської імперії і рішенням хана.

Таким чином Золота Орда — це військо, військово-адміністративний підрозділ Монгольської імперії, якому підпорядковувались землі від басейну річки Об та пониззя Сирдар'ї на сході до річки Дністер на заході. Пізніше цю назву стали використовувати для позначення держави, утвореної на основі цього війська на цих землях.

Центром Золотої Орди було Нижнє Поволжя, її столицею спочатку було місто Сарай-Бату (поблизу нинішньої Астрахані), з першої половини XIV століття — місто Сарай-Берке (поблизу нинішнього Волгограда).

Основними центрами грошової справи в середині XIV століття були: Сарай (Селітрове городище), Сарай ал-Джадід, Гюлістан і Азак.^[4]

У часи найбільшого розквіту Монгольська імперія включала землі від сучасної України до Китаю й Індії. Ця імперія була за своєю суттю об'єднанням великої кількості окремих держав — царств, князівств, ханств, а також земель підконтрольних ордам (тобто державам-арміям степовиків-кочівників).

В Золотій Орді переважна частина земель і пасовиськ була зосереджена в руках феодальної монгольської знаті. Поряд із значною частиною закріпаченого селянства в Золотій Орді існували вільні чи напіввільні селяни-общинники і домашні раби. Феодально залежні селяни сплачували феодалам і державі податки за землю, за виноградники, за користування водою з ариків тощо, відбували підводну, шляхову, мостову та інші повинності. Кочівники платили з худоби податки натурою. Поширювався вивіз на продаж у країни Близького Сходу невільників, що їх захоплювали золотоординські феодали під час розбійницьких наскоків на руські та інші сусідні землі. На чолі Золотої Орди стояв хан із роду Батия, який вважався верховним сюзереном і власником землі. Для розв'язання найважливіших державних питань хани скликали курултаї — з'їзди з представників військово-феодальної знаті.

Розвиток

Докладніше: Велика зам'ятня

Хоча до Золотої Орди входила частина земель Русі, татари не асимілюються русько-візантійською культурою, а лише поверхово ісламізуються. Ординське іго затримувало економічний і культурний розвиток руських земель, послаблювало їх політично, призводило до посилення феодального роздроблення. В землях на заході Русі боротьбу проти Золотої Орди на початку 1240-х очолив король Русі Данило I Галицький. Проте невдовзі він змушений був визнати владу монголо-татарських ханів, але взагалі галицько-волинські князі перебували у меншій залежності від Золотої Орди, ніж землі решти князів на північ від Русі.

Московське князівство васально залежало від Золотої Орди.

У XIV столітті внаслідок розвитку феодальних відносин, міжусобної боротьби монголо-татарських феодалів за ханську владу, посилення визвольної боротьби підкорених і залежних народів військово-політична могутність Золотої Орди поступово занепадала. Хан Золотої Орди Берке (правив у 1257-1266) підтримує у 1265 болгар проти Візантійської імперії та вступає в союз з мамелюками проти держави Ільханів.

За правління Менгу-Тимура у 1266-1282 держава стає самостійною від Монгольської імперії, започатковується карбування власної монети. Але з тим у другій половині XIV століття розпочинається розпад Золотої Орди. Скориставшись з феодальної роздробленості руських земель та з ослаблення Золотої Орди, Велике князівство Литовське поступово з 1363 прилучає до себе Чернігово-Сіверщину, Поділля, Київщину, Східну Волинь, які перебували під монголо-татарською навалою, а польські феодали загарбали Галицьку землю та західну частину Волині. Великий князь Литовський Гедимін першим став титулуватись «королем литовців і русі», а також називав себе «збирачем земель руських». Ключовими в боротьбі литовсько-руських сил проти Золотої Орди стали битва на річці Ірпінь та битва на Синіх Водах, в результаті яких майже всі українські князівства звільнились від влади Золотої Орди.

До того ж в саму Золоту Орду роздирали міжусобиці. На початку 1360-х років татарський темник половецького походження Мамай захопив владу. За законами лише чингізид (нащадок Чингісхана) міг отримати титул хана, тому Мамай проголосив ханом свого ставленика Абдулу. Більшість татарської знаті та васалів Золотої Орди не визнали його, в тому числі Московський улус

У 1377 році Тохтамиш за підтримки Тимура почав завоювання Золотої Орди, яка знаходилась під владою заколотника. Московські князі, не визнаючи влади Мамая, виступили на боці свого сюзерена чингізида Тохтамиша. Під командуванням князя московського Дмитра Донського об'єднані московитські сили у Куликовській битві 1380 розгромили військо темника Мамая. Вирішальну роль у битві зіграв засадний полк воєводи Боброка-Волинського. Втім через подальшу непокору вже в 1382 сам Тохтамиш захопив Москву, відновивши сплату данини та її васальне положення.

Деякої могутності Золотій Орді вдалося досягнути після об'єднання у 1378 з Білою Ордою. Але пізніше значних ударів Золотій Орді завдав середньоазійський правитель Тимур (походи 1389, 1391, 1395-1396 на Надволжя, Крим та інші території). Спроби Едигея й інших правителів Золотої Орди припинити розпад і відновити її могутність успіху не мали. Виділилося в кінці 15 століття Сибірське ханство, в кінці 14 — початку 15 століття — Ногайська орда, потім виникли Казанське ханство (1438), Кримське ханство (1449), в 1460-х — Казахське, Узбецьке, Астраханське ханство.

У 1502 році кримські татари руйнують столицю Сарай. Розпавшись у другій половині XV — на початку XVI століття на окремі самостійні ханства, Золота Орда припинила своє існування.

Занепад Золотої Орди

Докладніше: Велика зам'ятня

У складі Золотої Орди поряд жили люди, які сповідували різні віровчення — християни, мусульмани, юдеї, буддисти, язичники і т. д. З часом, влада у Золотій Орді перейшла до рук нащадків Чингізхана, які сповідували іслам, що зробило іслам провідним віровченням у цьому царстві. Але на відміну від середньоазійських володінь Чингізидів, християнство мало широкі права, місцеві хани надавали пільги монастирям і т. д.

Все змінилося у XV столітті, з появою мусульманської держави Тамерлана, який багато зробив для розпаду Золотої Орди. На престолі почали часто змінюватись хани, які перетворилися на маріонеток в чужих руках, Золота Орда втратила свій вплив.

Державний устрій

Докладніше: Хани Золотої Орди

Золоту Орду досить добре можна характеризувати як імперію, в первісному значенні цього слова — військова влада. Основу держави становило кінне військо, на початку свого існування утворене степовими кочовими племенами. В Золотій Орді — вся влада (законодавча, виконавча і судова) зосереджена в одних руках, за невиконання наказу — смерть.

Ще одна важлива особливість устрою Золотої Орди — велике значення родоплемінних зв'язків. На чолі орд, які входили до складу Золотої Орди стояли як правило представники однієї родини — нащадки Чингіз-хана, чингізиди. Тому вирішення внутрішніх справ у Золотій Орді часто нагадує вирішення справ в одній великій родині.

До складу Монгольської імперії входили окремі військові одиниці — орди, кожна з яких контролювала область, яка за розмірами могла утворити окрему державу. В різних історичних джерелах ці області фігурують під назвами — улус (в сучасній турецькій перекладається як країна), царство, князівство, уділ, ханство, в Західній Римській імперії тих часів цій територіальній одиниці відповідає королівство. Уділ у свою чергу ділився на тумени (виставляли до 10 000 воїнів, давньоруською — тьма, військо, у римлян — легіон), який підкорявся темнику (інша назва — воєвода). Тумен ділився на тисячі (у козаків їм відповідають полки), якими керував тисяцький, тисячник (полковник). Тисяча ділилась на сотні (у римлян — центурії) якими керували сотники (у римлян — центуріони), сотні ділились на десятки, якими керували десятники. На місцях керували даругачи (відомі як баскаки) та танмачини (військові губернатори міст).

Ставлення до Монгольської імперії в сучасному світі неоднозначне. З одного боку вона позбавила самостійності велику кількість народів і племен, з іншого — вона протягом двох століть забезпечувала мир і законність на величезній території від Східної Європи до Тихого океану. Це стало основою розвитку міжнародної торгівлі (Великий Шовковий Шлях) і фінансової системи, поширення культури і знань.

В Золотій Орді адміністративна структура не була постійною, внаслідок зменшення або збільшення території. На заході Золотої Орди знаходилося Крило Мувала — від імені Мувала (Бувала), брата хана Бату. До нього входили: улус Курумиши (Поділля), улус Ногая (пониззя від Дніпра до Дунаю зі столицею у м.Ісакча), улус Манкерман (на місці Переяславського князівства), улус Картана на Дону, улус Шейбана в Криму (зі столицею в м.Солхат). Східною межею цього крила були Дон і Сіверський Донець, а західної — річки Смотрич, Південний Буг, Горинь, Кодима. В часом Ногай як онук Мувала (Бувала) став правителем Крила Мувала, його сини зберігали тут владу деякий час, конкуруючи з улусом Курумиши. В середині XIV століття найбільші улуси Курумиши і Ногая розпадаються на декілька частин, де правили родичі-еміри. Також на Лівобережжі Дніпра викоремлюються нові улуси — Юлуклук-Вазуклук (область біля річок Хопер і Оскол) та улус між річками Самара й Орель. 1362 року внаслідок перемоги литовсько-руського війська в битві на Синіх Водах улус Курумиши припинив існування. Останнім відомим правителем Крила Мувала був Бек-Пулад.

На сході розташовувалося Ліве крило, становила значну частину Сибіру і сучасного Казахстану. Поділялася на улуси Орда-Іхена, Шибана, Тука-Тимура, Мухшинський, Булгарський і Сигнакський улуси. У XIV столітті в районі Яїка утворюється Мангитський улус. Під владою власне ханів Орди були улуси Сартака (зі столицею в м.Укек), улус Берке (столиця в м.Маджар) і Бату. У 1250-х роках обидва об'єднується.

Суспільство

Життя різних людей складувалось по різному. З одного боку, хани Золотої Орди звільнили від податків практично всі релігійні установи, зокрема християнські монастирі, що спричинилося до їхнього розвитку. Вільні люди, торгівці і вояки теж мали змогу служити і торгувати в усіх землях Золотої Орди.

Релігія

В історії Великої Золотої Орди можна умовно виділити два періоди. Так перший період характеризується віротерпимістю, дотримуватися якої заповідав ще сам Чингізхан. Другий період (період розпаду) — коли верхівка Орди, з часів хана Узбека, перш за все родина Чингізидів, починає масово приймати іслам і змушувати до цього своїх підлеглих інших віросповідань, перш за все християнства, так само як мусульман, незгодних з офіційним державним баченням християнства.

Війни

Міжусобні війни

Літня ставка хана на території України

Докладніше: Літня ставка хана Золотої Орди (Подінців'я)

Див. також Монети Нижньої Наддніпрянщини та Подінців'я

На території України, на Луганщині неподалік села Шипилівка (Попаснянський район) археологами було виявлено літню ставку хана. Вона розташована на гребні вододільного плата на березі Сіверського Донця й являє собою коло діаметром 800 м. Згідно надписів на монетах було визначено, що ставка належала наставнику від беклярбека Мамая Абдулах-хану і мала назву Урда аль-Муаззам^[5]^[6]

Примітки

↑ Письма золотоордынских ханов (1393—1477). vostlit.info (рос.). Восточная литература. Архів оригіналу за 29 листопада 2011. Процитовано 20 січня 2024.
↑ Григорьев А. П. Официальный язык Золотой Орды XIII-XIV вв. // Тюркологический сборник 1977 / Редакционная коллегия: А. Н. Кононов (ответственный редактор), С. Г. Кляшторный, Ю. А. Петросян, С. С. Цельникер. — Москва : Наука, 1981. — С. 81—89. (рос.)
↑ ^а ^б Галенко О. І. Золота Орда, Улус Джучі // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 374. — ISBN 966-00-0610-1.
↑ Лебедев В. П. Судьба ордынских поселений Волго-Сурского междуречья в XIV веке по нумизматическим данным / В. П. Лебедев // Степи Европы в эпоху средневековья: Зб. наук. пр. — 2008. — Т. 6. — С. 401—406. (рос.)
↑ Лілія Прокопенко, Віктор Прокопенко (2 серпня 2013). На Луганщині археологи знайшли літню ставку хана Золотої орди. 5.ua. 5 канал. Архів оригіналу за 21 серпня 2013. Процитовано 20 січня 2024.
↑ На Луганщині археологи знайшли літню ставку хана Золотої орди. pinu.com.ua. Перші Інтелектуальні Новини України. 2 серпня 2013. Архів оригіналу за 20 жовтня 2013. Процитовано 20 січня 2024.

Джерела

Галенко О. І. Золота Орда, улус Джучі [Архівовано 8 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 374. — ISBN 966-00-0610-1.
Hammer-Purgstall J. von. Geschichte der goldenen Horde iN Kiptschak, das ist: der Mongolen Rusland. — Pesth, 1840. — 683 s. (нім.)
Сборник материалов, относящихся к истории Золотой Орды. — Санкт-Петербург, 1884. — Т. 1. — 553 с. (рос. дореф.)
Сборник материалов, относящихся к истории Золотой Орды. — Москва, Ленинград, 1941. — Т. 2. — 308 с. (рос.)
Spuler В. Die goldene Horde; die Mongolen in Russland, 1223—1502. — Leipzig: O. Harrassowitz, 1943. — 556 s. (нім.)
Греков Б. Д., Якубовский А. Ю. Золотая Орда и ее падение. — Москва, Ленинград : Академия наук СССР, 1950. — 469 с. (рос.)
Гумилёв Л. Н. Древняя Русь и Великая степь. — Москва : АСТ, 2019. — 960 с. — ISBN 978-5-17-100425-5. (рос.)
Сафаргалиев М. Г. Распад Золотой Орды. — Саранск : Мордовское книжное издательство, 1960. — 278 с. (рос.)
Закиров С. Дипломатические отношения Золотой Орды с Египтом (XIII—XIV вв.). — Москва : Наука, 1966. — 160 с. (рос.)
Федоров-Давыдов Г. А. Общественный строй Золотой Орды. — Москва : МГУ, 1973. — 180 с. (рос.)
Егоров В. Л. Историческая география Золотой Орды в XIII–XIV вв. — Москва : Наука, 1985. — 362 с. (рос.)
Шабульдо Ф. М. Земли Юго-Западной Руси в составе Великого княжества Литовского: монография / Ф. М. Шабульдо; АН Украинской ССР, Институт истории. — Киев : Наукова думка, 1987. — 181 с. (рос.)
DeWeese D. Islamization and native religion in the Golden Horde. Baba Tükles and Conversion to Islam in historical and epic tradition. — Pennsylvania State university, 1994. — 656 p. — ISBN: 978-0-271-01073-1. (англ.)

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Золота Орда

Довідник з історії України: в 3 т / За ред. І. Підкови та Р. Шуста. Інститут історичних досліджень Львівського державного університету імені Івана Франка. — Київ : Генеза, 1993.
Ярлык хана Узбека. hrono.ru (рос.). Хронос. Архів оригіналу за 5 червня 2011. Процитовано 20 січня 2024.
Ждан М. Україна під пануванням Золотої Орди // Український історик. — 1970. — № 01—03. — С. 82—94; № 04№ — С. 61—66.
Ждан М. Україна під пануванням Золотої Орди // Український історик. — 1971. — № 01—02. — С. 44—57; № 03—04. — С. 44—58.

[1] Письма золотоордынских ханов (1393—1477). vostlit.info (рос.). Восточная литература. Архів оригіналу за 29 листопада 2011. Процитовано 20 січня 2024.

[2] Григорьев А. П. Официальный язык Золотой Орды XIII-XIV вв. // Тюркологический сборник 1977 / Редакционная коллегия: А. Н. Кононов (ответственный редактор), С. Г. Кляшторный, Ю. А. Петросян, С. С. Цельникер. — Москва : Наука, 1981. — С. 81—89. (рос.)

[Галенко1-3] а ^б Галенко О. І. Золота Орда, Улус Джучі // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 374. — ISBN 966-00-0610-1.

[4] Лебедев В. П. Судьба ордынских поселений Волго-Сурского междуречья в XIV веке по нумизматическим данным / В. П. Лебедев // Степи Европы в эпоху средневековья: Зб. наук. пр. — 2008. — Т. 6. — С. 401—406. (рос.)

[5] Лілія Прокопенко, Віктор Прокопенко (2 серпня 2013). На Луганщині археологи знайшли літню ставку хана Золотої орди. 5.ua. 5 канал. Архів оригіналу за 21 серпня 2013. Процитовано 20 січня 2024.

[6] На Луганщині археологи знайшли літню ставку хана Золотої орди. pinu.com.ua. Перші Інтелектуальні Новини України. 2 серпня 2013. Архів оригіналу за 20 жовтня 2013. Процитовано 20 січня 2024.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 {{Картка:Колишня країна
-| native_name =
+|native_name =
-| common_name = Золотої Орди
+|common_name = Золотої Орди
-| conventional_long_name = Золота Орда
+|conventional_long_name = Золота Орда
-| continent = [[Євразія]]
+|continent   = [[Євразія]]
-| region = [[Поволжя]]
+|region      = [[Поволжя]]
-| country = [[Росія]]
+|country     = [[Росія]]
+|status      = Глобальна держава-армія
-| status = Ліквідована
-| empire =
+|empire      =
-| era =
+|era         =
-| year_start = 1240
+|year_start  = 1240
-| year_end = 1502
+|year_end    = 1502
-| date_start = [[1240]]
+|date_start  = [[1240]]
-| date_end = [[1502]]
+|date_end    = [[1502]]
-| event_start = <small>Засновано</small>
+|event_start = <small>Засновано</small>
-| event1 =
+|event1      =
-| date_event1 =
+|date_event1 =
-| event2 =
+|event2      =
-| date_event2 =
+|date_event2 =
-| event3 =
+|event3      =
-| date_event3 =
+|date_event3 =
-| event4 =
+|event4      =
-| date_event4 =
+|date_event4 =
-| event_end = <small>Ліквідовано</small>
+|event_end   = <small>Ліквідовано</small>
-| image_flag = Golden Horde flag 1339.svg
+|image_flag  = Golden Horde flag 1339.svg
-| coa_size = 180px
+|coa_size    = 180px
-| symbol =
+|symbol      =
-| flag =
+|flag        =
-| image_map = Zolota Orda-1.png
+|image_map   = Zolota Orda-1.png
-| image_map_caption = Золота Орда в [[1300]] році
+|image_map_caption = Золота Орда в [[1300]] році
-| religion = [[Шаманізм]], [[Тенгріанство]], від 1320 р. [[Іслам]]; [[Християнство]]
+|religion    = [[Шаманізм]], [[Тенгріанство]], від 1320 р. [[Іслам]]; [[Християнство]]
-| capital = [[Болгар]]<br />[[Сарай-Бату]] (1243-1283)<br />[[Сарай-Берке]] (1283-1481)
+|capital     = [[Болгар]]<br/>[[Сарай-Бату]] (1243-1283)<br/>[[Сарай-Берке]] (1283-1481)
-| government_type = [[монархія]]
+|government_type = [[монархія]]
-| legislature = [[курултай]]
+|legislature = [[курултай]]
-| title_leader = [[Хани Золотої Орди|хан]]
+|title_leader = [[Хани Золотої Орди|хан]]
-| leader1 = [[Батий]] ([[Кок Орда]])
+|leader1     = [[Батий]] ([[Кок Орда]])
-| year_leader1 = [[1242]]-[[1255]]
+|year_leader1 = [[1242]]-[[1255]]
-| leader2 = [[Тохтамиш]]
+|leader2     = [[Тохтамиш]]
-| year_leader2 = [[1379]]-[[1395]]
+|year_leader2 = [[1379]]-[[1395]]
-| leader3 =
+|leader3     =
-| year_leader3 =
+|year_leader3 =
-| leader4 =
+|leader4     =
-| year_leader4 =
+|year_leader4 =
-| leader5 =
+|leader5     =
-| year_leader5 =
+|year_leader5 =
-| leader6 =
+|leader6     =
-| year_leader6 =
+|year_leader6 =
-| year_deputy1 =
+|year_deputy1 =
-| common_languages = спочатку [[Монгольська мова|монгольська]], пізніше [[Тюрки|тюркська]] [[Половецька мова|половецька]] (куманська, кипчакська)<ref>{{Cite web |url=http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Zolotoord/XIV/1380-1400/Pisma_zol_chanov/text.phtml?id=3955 |title=ДОКУМЕНТЫ->ЗОЛОТАЯ ОРДА->ПИСЬМА ЗОЛОТООРДЫНСКИХ ХАНОВ (1393-1477)->ТЕКСТ |accessdate=19 червня 2019 |archive-date=29 листопада 2011 |archive-url=https://web.archive.org/web/20111129030042/http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Zolotoord/XIV/1380-1400/Pisma_zol_chanov/text.phtml?id=3955 }}</ref><ref>''Григорьев А. П.'' Официальный язык Золотой Орды XIII-XIV вв.//Тюркологический сборник 1977. М, 1981. С.81-89."</ref>
+|common_languages = спочатку [[Монгольська мова|монгольська]], пізніше [[Тюрки|тюркська]] [[Половецька мова|половецька]] (куманська, кипчакська)<ref>{{cite web|url = http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Zolotoord/XIV/1380-1400/Pisma_zol_chanov/text.phtml?id=3955|назва = Письма золотоордынских ханов (1393—1477)|автор = |мова = ru|дата = |вебсайт = vostlit.info|видавець = Восточная литература|url-архіву = https://web.archive.org/web/20111129030042/http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Zolotoord/XIV/1380-1400/Pisma_zol_chanov/text.phtml?id=3955|дата-архіву = 29 листопада 2011|мертвий-url = так|дата-доступу = 20 січня 2024}}</ref><ref>{{книга|автор = Григорьев А.&nbsp;П.|частина = Официальный язык Золотой Орды XIII-XIV вв.|посилання частина = |заголовок = Тюркологический сборник 1977|оригінал = |посилання = |відповідальний = Редакционная коллегия: А.&nbsp;Н.&nbsp;Кононов (ответственный редактор), С.&nbsp;Г.&nbsp;Кляшторный, Ю.&nbsp;А.&nbsp;Петросян, С.&nbsp;С.&nbsp;Цельникер|видання = |місце = Москва|видавництво = Наука|рік = 1981|том = |сторінки = 81—89|сторінок = 296|серія = |isbn = |тираж = |ref = }} {{ref-ru}}</ref>
-| currency = [[Пул (розмінна монета)|пул]], [[дирхам]] (З 1310 [[данг]]), [[Волзький сум|сум]]
+|currency    = [[Пул (розмінна монета)|пул]], [[дирхам]] (З 1310 [[данг]]), [[Волзький сум|сум]]
-| p1 = Монгольська імперія
+|p1          = Монгольська імперія
+|s1          = Узбецьке ханство
+|s2          = Астраханське ханство
+|s3          = Казахське ханство
+|s4          = Кримське ханство
+|s5          = Сибірське ханство
+|s6          = Казанське ханство
+|s7          = Ногайська орда
+|s8          = Касимовське ханство
+|s9          = ВКМ
+|s10         = Валахія
+|s11         = Королівство Руське
+|flag_s1     = The Uzbek Khanate in 1448.png
+|flag_s2     = Astrakhan Khanate map.svg
+|flag_s3     = Қазақ хандығы.png
+|flag_s4     = Giray tamga grayscale.svg
+|flag_s6     = Flag of Tartary.svg
+|flag_s5     = Siberian Khanate map English revised.svg
+|flag_s7     = Nogay Horde.svg
+|flag_s8     = Qasim scheme.svg
+|flag_p1     = Mongolia 9 suldes.png
+|s12         = ВКЛ
+|flag_s9     = Знамя Дмитрия Донского со Спасом.svg
+|flag_s10    = Flag of Wallachia.svg
+|flag_s11    = Alex K Halych-Volhynia-flag.svg
+|flag_s12    = Royal banner of the Grand Duchy of Lithuania.svg
 }}
-'''Золота́ Орда́''', або '''Джучівська держава''' — у [[1240]]-[[1502]] роках [[монголи|монгольська]] [[кочова держава]] у степах [[Східна Європа|Східної Європи]], [[Центральна Азія|Центральної Азії]] та [[Західний Сибір|Західного Сибіру]]<ref name="Галенко1">[http://history.org.ua/?termin=Zolota_orda Галенко 2005] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130326190711/http://history.org.ua/?termin=Zolota_orda |date=26 березня 2013 }}:374</ref>. Заснована [[Джучі]], старшим сином Чингісхана. Постала на базі монгольських завоювань [[1220-ті|1220]]-[[1240-ві|1240-х]] років. Початково була частиною єдиної [[Монгольська імперія|Монгольської імперії]]. Керувалася прямими нащадками Джучі, які носили титул [[Хани Золотої Орди|ханів]], а з кінця 14 століття — [[Каган (титул)|великих ханів]] на ознаку своєї суверенності. Поділялася на два найвпливовіші крила — улуси нащадків двох синів Джучі — [[Батий|Батия]] та його старшого брата [[Орда Іхен]]а<ref name="Галенко1" />. В процесі розпаду зі складу Золотої Орди виділилися [[Велика Орда]], [[Астраханське ханство]], [[Кримське ханство]], [[Ногайська орда]], [[Казанське ханство]], [[Сибірське ханство]], [[Казахське ханство]], [[Ханство Абулхаїра|Узбецьке ханство]].
+'''Золота́ Орда́''', або '''Улус Джучі'''&nbsp;— у [[1240]]-[[1502]] роках [[кочова держава]] у степах [[Східна Європа|Східної Європи]], [[Центральна Азія|Центральної Азії]] та [[Західний Сибір|Західного Сибіру]]<ref name="Галенко1"> ''Галенко О.&nbsp;І.'' [https://web.archive.org/web/20130326190711/http://history.org.ua/?termin=Zolota_orda Золота Орда, Улус Джучі] // {{ЕІУ|3|374}}</ref>. Заснована [[Джучі]], старшим сином Чингісхана. Постала на базі монгольських завоювань [[1220-ті|1220]]-[[1240-ві|1240-х]] років. Початково була частиною єдиної [[Монгольська імперія|Монгольської імперії]]. Керувалася прямими нащадками Джучі, які носили титул [[Хани Золотої Орди|ханів]], а з кінця [[XIV століття]]&nbsp;— [[Каган (титул)|великих ханів]] на ознаку своєї суверенності. Поділялася на два найвпливовіші крила&nbsp;— улуси нащадків двох синів Джучі&nbsp;— [[Батий|Батия]] та його старшого брата [[Орда Іхен]]а<ref name="Галенко1"/>. В процесі розпаду зі складу Золотої Орди виділилися [[Велика Орда]], [[Астраханське ханство]], [[Кримське ханство]], [[Ногайська орда]], [[Казанське ханство]], [[Сибірське ханство]], [[Казахське ханство]], [[Ханство Абулхаїра|Узбецьке ханство]].
 == Назва ==
 *  '''Велика Держава''' ([[Тюркські мови|тюрк.]] ''Ulug Ulus'') — назва у тюркських джерелах.
-* '''Золота Орда''' ({{lang-mn|Алтан Орд}}; {{lang-tt|Алтын Урда}}; {{lang-tr|Altın Orda}}) — походить від назви в [[московія|московських]] літописах [[XVI століття]] як пам'ять про золоте шатро ханської ставки (орди). Похідні:
+* '''Золота Орда''' ({{lang-mn|Алтан Орд}}; {{lang-tt|Алтын Урда}}; {{lang-tr|Altın Orda}})&nbsp;— походить від назви в [[московія|московських]] літописах [[XVI століття]] як пам'ять про золоте шатро ханської ставки (орди). Похідні:
 ** '''Золотоординська держава''' ({{lang-mn|Алтан ордны улс}}, {{lang-kz|Алтын орда ұлысы}})
 ** '''Золотошатрове ханство''' ({{lang-zh|金帳汗國}})
-* '''Джучівська держава''', або '''Джучівський улус''' (（{{lang-fa|اولوس جوجي‎}}, ''Ulūs-i Jūchī''; {{lang-mn|Зүчийн улс}}) — назва в іраномовних джерелах.
+* '''Джучівська держава''', або '''Джучівський улус''' (（{{lang-fa|اولوس جوجي‎}}, ''Ulūs-i Jūchī''; {{lang-mn|Зүчийн улс}})&nbsp;— назва в іраномовних джерелах.
-* '''Кипчацьке ханство''' ({{lang-zh|欽察汗國}}), або '''[[Половецьке поле|Дешт-і-Кипчак]]''' — у східних джерелах.
+* '''Кипчацьке ханство''' ({{lang-zh|欽察汗國}}), або '''[[Половецьке поле|Дешт-і-Кипчак]]''' — у східних джерелах.
 * '''[[Біла Орда]]''' (Ак-орда) та '''Синя орда''' (Кок-орда).
@@ Рядок 66: / Рядок 91: @@
 === Утворення ===
 {{Оригінальне дослідження|дата=Вересень 2011}}
-[[Файл:Golden Horde 1389-ru.svg|right|thumb|250пкс|Володіння Золотої Орди 1389 року. Положення [[Сарай-Бату]] позначено зіркою]]
+[[File:Map of the Golden Horde (with text).png|right|thumb|250пкс|Володіння Золотої Орди 1300 року.]]
-[[Файл:Vladimir mongols.jpg|міні|праворуч|250пкс|В. М. Максимов. Татаро-монголи під стінами Володимира]]
+[[Файл:Mongols at the walls of Vladimir 1238 Vassily Maximov.jpg|міні|праворуч|250пкс|В. М. Максимов. Татаро-монголи під стінами Володимира]]
 [[Файл:Baskaks.jpg|міні|праворуч|250пкс|С. В. Іванов. Баскаки]]
@@ Рядок 74: / Рядок 99: @@
 Військо підпорядковувалось Великому хану і ним керували воєначальники призначені ханом — хани, темники, тисяцькі, сотники і десятники.
-[[Русь]]кі князівства і руські землі, які були завойовані [[монгольська імперія|монголо-татарами]] в кінці 30 — на початку 40-х років [[XIII століття|XIII ст.]] і ввійшли до складу Монгольської імперії, були підпорядковані Золотій Орді. Підпорядкування виражалося у сплаті данини різноманітними продуктами, грошима і людьми (військова повинність), зобов'язанні надавати війська у випадку війни і підпорядкуванню центральній владі (хана), тобто законам Монгольської імперії і рішенням хана.
+[[Русь]]кі князівства та руські землі, які були завойовані [[монгольська імперія|монголами]] в кінці 30 — на початку 40-х років [[XIII століття]] і ввійшли до складу Монгольської імперії, були підпорядковані Золотій Орді. Підпорядкування виражалося у сплаті данини різноманітними продуктами, грошима і людьми (військова повинність), зобов'язанні надавати війська у випадку війни і підпорядкуванню центральній владі (хана), тобто законам Монгольської імперії і рішенням хана.
 Таким чином Золота Орда — це військо, військово-адміністративний підрозділ Монгольської імперії, якому підпорядковувались землі від басейну річки [[Об]] та пониззя [[Сирдар'я|Сирдар'ї]] на сході до річки [[Дністер]] на заході. Пізніше цю назву стали використовувати для позначення держави, утвореної на основі цього війська на цих землях.
-Центром Золотої Орди було Нижнє Поволжя, її столицею спочатку було місто [[Сарай-Бату]] (поблизу нинішньої [[Астрахань|Астрахані]]), з першої половини [[XIV століття|XIV ст.]] — місто [[Сарай-Берке]] (поблизу нинішнього [[Волгоград]]а).
+Центром Золотої Орди було Нижнє Поволжя, її столицею спочатку було місто [[Сарай-Бату]] (поблизу нинішньої [[Астрахань|Астрахані]]), з першої половини [[XIV століття]] — місто [[Сарай-Берке]] (поблизу нинішнього [[Волгоград]]а).
-Основними центрами грошової справи в середині XIV століття були: [[Сарай (Селітрове городище)]], [[Сарай-Берке|Сарай ал-Джадід]], [[Гюлістан-сарай|Гюлістан]] і [[Азов (місто)|Азак]].<ref> Лебедев В. П. (Россия. Дзержинск, Нижегородской обл.) [http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/seves/2008_6/08vplpnd.pdf Судьба ордынских поселений Волго-Сурского междуречья в XIV веке по нумизматическим данным] / [http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/seves/ Степи Європи в епоху середньовіччя Збірник наукових праць].&nbsp;— 2008, Том 6. </ref>
+Основними центрами грошової справи в середині XIV століття були: [[Сарай (Селітрове городище)]], [[Сарай-Берке|Сарай ал-Джадід]], [[Гюлістан-сарай|Гюлістан]] і [[Азов (місто)|Азак]].<ref>''Лебедев В.&nbsp;П.'' [http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/40734/18-Lebedev.pdf Судьба ордынских поселений Волго-Сурского междуречья в XIV веке по нумизматическим данным] / В.&nbsp;П.&nbsp;Лебедев // Степи Европы в эпоху средневековья: Зб. наук. пр.&nbsp;— 2008.&nbsp;— Т. 6.&nbsp;— С. 401—406. {{ref-ru}}</ref>
-У часи найбільшого розквіту Монгольська імперія включала землі від сучасної України до Китаю і Індії. Імперія була за суттю об'єднанням великої кількості окремих держав — царств, князівств, ханств, а також земель підконтрольних ордам (тобто державам-арміям степовиків-кочівників).
+У часи найбільшого розквіту Монгольська імперія включала землі від сучасної України до Китаю й Індії. Ця імперія була за своєю суттю об'єднанням великої кількості окремих держав — царств, князівств, ханств, а також земель підконтрольних ордам (тобто державам-арміям степовиків-кочівників).
 В Золотій Орді переважна частина земель і пасовиськ була зосереджена в руках феодальної монгольської знаті. Поряд із значною частиною закріпаченого селянства в Золотій Орді існували вільні чи напіввільні селяни-общинники і домашні раби. Феодально залежні селяни сплачували феодалам і державі податки за землю, за виноградники, за користування водою з ариків тощо, відбували підводну, шляхову, мостову та інші повинності. Кочівники платили з худоби податки натурою. Поширювався вивіз на продаж у країни Близького Сходу невільників, що їх захоплювали золотоординські феодали під час розбійницьких наскоків на руські та інші сусідні землі. На чолі Золотої Орди стояв хан із роду Батия, який вважався верховним сюзереном і власником землі. Для розв'язання найважливіших державних питань хани скликали [[курултай|курултаї]] — з'їзди з представників військово-феодальної знаті.
@@ Рядок 96: / Рядок 121: @@
 Московське князівство васально залежало від Золотої Орди.
-У 14 ст. внаслідок розвитку феодальних відносин, міжусобної боротьби монголо-татарських феодалів за ханську владу, посилення визвольної боротьби підкорених і залежних народів військово-політична могутність Золотої Орди поступово занепадала. Хан Золотої Орди [[Берке]] (правив у [[1257]]-[[1266]]) підтримує у [[1265]] болгар проти [[Візантійська імперія|Візантійської імперії]] та вступає в союз з [[Мамелюки|мамелюками]] проти держави [[Ільхани|Ільханів]].
+У [[XIV століття|XIV столітті]] внаслідок розвитку феодальних відносин, міжусобної боротьби монголо-татарських феодалів за ханську владу, посилення визвольної боротьби підкорених і залежних народів військово-політична могутність Золотої Орди поступово занепадала. Хан Золотої Орди [[Берке]] (правив у [[1257]]-[[1266]]) підтримує у [[1265]] болгар проти [[Візантійська імперія|Візантійської імперії]] та вступає в союз з [[Мамелюки|мамелюками]] проти держави [[Ільхани|Ільханів]].
-За правління [[Менгу-Тимур]]а в [[1266]]-[[1282]] держава стає самостійною від [[Монгольська імперія|Монгольської імперії]], започатковується карбування власної монети. Але з тим у другій половині 14 стотіття Золота Орда починає розпадатись. Скориставшись з феодальної роздробленості руських земель та з ослаблення Золотої Орди, [[Велике князівство Литовське]] поступово з 1363 прилучає до себе Чернігово-Сіверщину, Поділля, Київщину, Східну Волинь, які перебували під монголо-татарським ігом, а польські феодали загарбали Галицьку землю та західну частину Волині. [[Список великих князів литовських|Великий князь Литовський]] [[Гедимін]] першим став титулуватись «королем литовців і русі», а також називав себе «збирачем земель руських». Ключовими в боротьбі литовсько-руських сил проти Золотої Орди стали [[битва на річці Ірпінь]] та [[битва на Синіх Водах]], в результаті яких майже всі українські князівства звільнились від влади Золотої Орди.
+За правління [[Менгу-Тимур]]а у [[1266]]-[[1282]] держава стає самостійною від [[Монгольська імперія|Монгольської імперії]], започатковується карбування власної монети. Але з тим у другій половині [[XIV століття]] розпочинається розпад Золотої Орди. Скориставшись з феодальної роздробленості руських земель та з ослаблення Золотої Орди, [[Велике князівство Литовське]] поступово з 1363 прилучає до себе Чернігово-Сіверщину, Поділля, Київщину, Східну Волинь, які перебували під монголо-татарською навалою, а польські феодали загарбали Галицьку землю та західну частину Волині. [[Список великих князів литовських|Великий князь Литовський]] [[Гедимін]] першим став титулуватись «королем литовців і русі», а також називав себе «збирачем земель руських». Ключовими в боротьбі литовсько-руських сил проти Золотої Орди стали [[битва на річці Ірпінь]] та [[битва на Синіх Водах]], в результаті яких майже всі українські князівства звільнились від влади Золотої Орди.
-До того ж в саму Золоту Орду роздирали міжусобиці. На початку 1360-х татарський [[Темник (військове звання)|темник]] половецького походження [[Мамай (темник)|Мамай]] захопив владу. За законами лише чингізид (нащадок [[Чингісхан]]а) міг отримати титул хана, тому Мамай проголосив ханом свого ставленика Абдулу. Більшість татарської знаті та васалів Золотої Орди не визнали його, в тому числі Московський улус
+До того ж в саму Золоту Орду роздирали міжусобиці. На початку 1360-х років татарський [[Темник (військове звання)|темник]] половецького походження [[Мамай (темник)|Мамай]] захопив владу. За законами лише [[Чингізиди|чингізид]] (нащадок [[Чингісхан]]а) міг отримати титул хана, тому Мамай проголосив ханом свого ставленика Абдулу. Більшість татарської знаті та васалів Золотої Орди не визнали його, в тому числі Московський улус
-У 1377 [[Тохтамиш]] за підтримки [[Тимур]]а почав завоювання Золотої Орди, яка знаходилась під владою заколотника. Московські князі, не визнаючи влади Мамая, виступили на боці свого сюзерена чингізида Тохтамиша. Під командуванням [[Правителі Росії|князя московського]] [[Дмитро Донський|Дмитра Донського]] об'єднані московитські сили у [[Куликовська битва|Куликовській битві 1380]] розгромили військо темника Мамая. Вирішальну роль у битві зіграв засадний полк воєводи Боброка-Волинського. Втім через подальшу непокору вже в 1382 сам Тохтамиш захопив Москву, відновивши сплату данини та її васальне положення.
+У 1377 році [[Тохтамиш]] за підтримки [[Тимур]]а почав завоювання Золотої Орди, яка знаходилась під владою заколотника. Московські князі, не визнаючи влади Мамая, виступили на боці свого сюзерена чингізида Тохтамиша. Під командуванням [[Правителі Росії|князя московського]] [[Дмитро Донський|Дмитра Донського]] об'єднані московитські сили у [[Куликовська битва|Куликовській битві 1380]] розгромили військо темника Мамая. Вирішальну роль у битві зіграв засадний полк воєводи Боброка-Волинського. Втім через подальшу непокору вже в 1382 сам Тохтамиш захопив Москву, відновивши сплату данини та її васальне положення.
-Деякої могутності Золотій Орді вдалося досягнути після об'єднання у [[1378]] з [[Біла Орда|Білою Ордою]]. Але пізніше значних ударів Золотій Орді завдав середньоазіатський правитель [[Тимур]] (походи [[1389]], [[1391]], [[1395]]-[[1396]] на [[Надволжя]], [[Крим]] та інші території). Спроби [[Едигей|Едигея]] й інших правителів Золотої Орди припинити розпад і відновити її могутність успіху не мали. Виділилося в кінці 15 століття [[Сибірське ханство]], в кінці 14 — початку 15 століття — [[Ногайська орда]], потім виникли [[Казанське ханство]] ([[1438]]), [[Кримське ханство]] ([[1449]]), в 1460-х — [[Казахське ханство|Казахське]], [[Ханство Абулхаїра|Узбецьке]], [[Астраханське ханство]].
+Деякої могутності Золотій Орді вдалося досягнути після об'єднання у [[1378]] з [[Біла Орда|Білою Ордою]]. Але пізніше значних ударів Золотій Орді завдав середньоазійський правитель [[Тимур]] (походи [[1389]], [[1391]], [[1395]]-[[1396]] на [[Надволжя]], [[Крим]] та інші території). Спроби [[Едигей|Едигея]] й інших правителів Золотої Орди припинити розпад і відновити її могутність успіху не мали. Виділилося в кінці 15 століття [[Сибірське ханство]], в кінці 14 — початку 15 століття — [[Ногайська орда]], потім виникли [[Казанське ханство]] ([[1438]]), [[Кримське ханство]] ([[1449]]), в 1460-х — [[Казахське ханство|Казахське]], [[Ханство Абулхаїра|Узбецьке]], [[Астраханське ханство]].
-У [[1502]] [[кримські татари]] руйнують столицю Сарай. Розпавшись у 2-й половині 15 — на початку 16 століття на окремі самостійні ханства, Золота Орда припинила своє існування.
+У [[1502]] році [[кримські татари]] руйнують столицю Сарай. Розпавшись у другій половині XV — на початку XVI століття на окремі самостійні ханства, Золота Орда припинила своє існування.
 === Занепад Золотої Орди ===
@@ Рядок 113: / Рядок 138: @@
 У складі Золотої Орди поряд жили люди, які сповідували різні віровчення — християни, мусульмани, юдеї, буддисти, язичники і т. д. З часом, влада у Золотій Орді перейшла до рук нащадків Чингізхана, які сповідували іслам, що зробило іслам провідним віровченням у цьому царстві. Але на відміну від середньоазійських володінь Чингізидів, християнство мало широкі права, місцеві хани надавали пільги монастирям і т. д.
-Все змінилося в XV ст., з появою мусульманської держави [[Тимур|Тамерлана]], який багато зробив для розпаду Золотої Орди. На престолі почали часто змінюватись хани, які перетворилися на маріонеток в чужих руках, Золота Орда втратила свій вплив.
+Все змінилося у XV столітті, з появою мусульманської держави [[Тимур|Тамерлана]], який багато зробив для розпаду Золотої Орди. На престолі почали часто змінюватись хани, які перетворилися на маріонеток в чужих руках, Золота Орда втратила свій вплив.
-<br/>
 == Державний устрій ==
 {{main|Хани Золотої Орди}}
 [[Файл:3560 Muhammad Uzbek Pul AE.jpg|міні|праворуч|250пкс|Анонімний пул часів правління хана [[Тохтамиш]]а]]
-[[Файл:Маджар. Данг. Токта..jpg|міні|праворуч|250пкс|Срібний данг часів правління хана [[Токта|Токти]]]]
+[[Файл:Маджар. Данг. Токта..jpg|міні|праворуч|250пкс|Срібний [[данг]] часів правління хана [[Токта|Токти]]]]
-Золоту Орду досить добре можна характеризувати як імперію, в первісному значенні цього слова — військова влада. Основу держави становило кінне військо, на початку свого існування утворене степовими кочовими племенами. В Золотій Орді — вся [[державна влада|влада]] ([[Законодавча влада|законодавча]], [[виконавча влада|виконавча]] і [[судова влада|судова]]) зосереджена в одних руках, за невиконання наказу — [[смертна кара|смерть]].
+Золоту Орду досить добре можна характеризувати як імперію, в первісному значенні цього слова — військова влада. Основу держави становило кінне військо, на початку свого існування утворене степовими кочовими племенами. В Золотій Орді — вся [[державна влада|влада]] ([[Законодавча влада|законодавча]], [[виконавча влада|виконавча]] і [[судова влада|судова]]) зосереджена в одних руках, за невиконання наказу — [[Смертна кара|смерть]].
 Ще одна важлива особливість устрою Золотої Орди — велике значення родоплемінних зв'язків. На чолі орд, які входили до складу Золотої Орди стояли як правило представники однієї родини — нащадки Чингіз-хана, [[чингізиди]]. Тому вирішення внутрішніх справ у Золотій Орді часто нагадує вирішення справ в одній великій родині.
-До складу Монгольської імперії входили окремі військові одиниці — орди, кожна з яких контролювала область, яка за розмірами могла утворити окрему державу. В різних історичних джерелах ці області фігурують під назвами — улус (в сучасній турецькій перекладається як країна), царство, князівство, уділ, ханство, в Західній Римській імперії тих часів цій територіальній одиниці відповідає королівство. Уділ у свою чергу ділився на тумени (виставляли до 10 000 воїнів, давньоруською — [[Тьма (військо)|тьма]], військо, у римлян — [[легіон]]), який підкорявся [[Темник (військове звання)|темнику]] (інша назва — [[воєвода]]). Туман ділився на тисячі (у козаків їм відповідають полки), якими керував тисяцький, тисячник (полковник). Тисяча ділилась на сотні (у римлян — центурії) якими керували сотники (у римлян — [[центуріон]]и), сотні ділились на десятки, якими керували десятники. На місцях керували [[даруга]]чи (відомі як баскаки) та танмачини (військові губернатори міст).
+До складу Монгольської імперії входили окремі військові одиниці — орди, кожна з яких контролювала область, яка за розмірами могла утворити окрему державу. В різних історичних джерелах ці області фігурують під назвами — улус (в сучасній турецькій перекладається як країна), царство, князівство, уділ, ханство, в Західній Римській імперії тих часів цій територіальній одиниці відповідає королівство. Уділ у свою чергу ділився на тумени (виставляли до 10 000 воїнів, давньоруською — [[Тьма (військо)|тьма]], військо, у римлян — [[легіон]]), який підкорявся [[Темник (військове звання)|темнику]] (інша назва — [[воєвода]]). Тумен ділився на тисячі (у козаків їм відповідають полки), якими керував тисяцький, тисячник (полковник). Тисяча ділилась на сотні (у римлян — центурії) якими керували сотники (у римлян — [[центуріон]]и), сотні ділились на десятки, якими керували десятники. На місцях керували [[даруга]]чи (відомі як баскаки) та танмачини (військові губернатори міст).
 Ставлення до Монгольської імперії в сучасному світі неоднозначне. З одного боку вона позбавила самостійності велику кількість народів і племен, з іншого — вона протягом двох століть забезпечувала мир і законність на величезній території від Східної Європи до Тихого океану. Це стало основою розвитку міжнародної торгівлі (Великий Шовковий Шлях) і фінансової системи, поширення культури і знань.
-В Золотій Орді адміністративна структура не була постійною, внаслідок зменшення або збільшення території. На заході Золотої Орди знаходилося [[Крило Мувала]] — від імені Мувала (Бувала), брата хана Бату. До нього входили: [[куремса|улус Курумиши]] (Поділля), [[Ногайський улус|улус Ногая]] (пониззя від Дніпра до Дунаю зі столицею у м.[[Ісакча]]), [[улус Манкерман]] (на місці [[Переяславське князівство|Переяславського князівства]]), [[улус Картана]] на Дону, [[Кримський улус|улус Шейбана в Криму]] (зі столицею в м.[[Солхат]]). Східною межею цього крила були Дон і Сіверський Донець, а західної — річки [[Смотрич]], Південний Буг, [[Горинь]], Кодима. В часом [[Ногай]] як онук Мувала (Бувала) став правителем Крила Мувала, його сини зберігали тут владу деякий час, конкуруючи з улусом Курумиши. В середині XIV ст. найбільші улуси Курумиши і Ногая розпадаються на декілька частин, де правили родичі-еміри. Також на Лівобережжі Дніпра викоремлюються нові улуси — Юлуклук-Вазуклук (область біля річок Хопер і Оскол) та [[Самаро-Орельський улус|улус між річками Самара й Орель]]. 1362 року внаслідок перемоги литовсько-руського війська в [[Битва на Синіх Водах|битві на Синіх Водах]] улус Курумиши припинив існування. Останнім відомим правителем Крила Мувала був [[Бек-Пулад]].
+В Золотій Орді адміністративна структура не була постійною, внаслідок зменшення або збільшення території. На заході Золотої Орди знаходилося [[Крило Мувала]] — від імені Мувала (Бувала), брата хана Бату. До нього входили: [[куремса|улус Курумиши]] (Поділля), [[Ногайський улус|улус Ногая]] (пониззя від Дніпра до Дунаю зі столицею у м.[[Ісакча]]), [[улус Манкерман]] (на місці [[Переяславське князівство|Переяславського князівства]]), [[улус Картана]] на Дону, [[Кримський улус|улус Шейбана в Криму]] (зі столицею в м.[[Солхат]]). Східною межею цього крила були Дон і Сіверський Донець, а західної — річки [[Смотрич]], Південний Буг, [[Горинь]], Кодима. В часом [[Ногай]] як онук Мувала (Бувала) став правителем Крила Мувала, його сини зберігали тут владу деякий час, конкуруючи з улусом Курумиши. В середині [[XIV століття]] найбільші улуси Курумиши і Ногая розпадаються на декілька частин, де правили родичі-еміри. Також на Лівобережжі Дніпра викоремлюються нові улуси — Юлуклук-Вазуклук (область біля річок Хопер і Оскол) та [[Самаро-Орельський улус|улус між річками Самара й Орель]]. 1362 року внаслідок перемоги литовсько-руського війська в [[Битва на Синіх Водах|битві на Синіх Водах]] улус Курумиши припинив існування. Останнім відомим правителем Крила Мувала був [[Бек-Пулад]].
-На сході розташовувалося Ліве крило, становила значну частину Сибіру і сучасного Казахстану. Поділялася на улуси [[Улус Орда-Іхена|Орда-Іхена]], [[Улус Шибана|Шибан]]а, [[Улус Тука-Тимура|Тука-Тимура]], [[Мухшинський улус|Мухшинський]], [[Булгарський улус|Булгарський]] і [[Сигнакський улус]]и. У XIV ст. в районі Яїка утворюється Мангитський улус. Під владою власне ханів Орди були [[Улус Сартака|улуси Сартака]] (зі столицею в м.[[Укек]]), [[улус Берке|улус Берке]] (столиця в м.[[Маджар]]) і [[Улус Бату|Бату]]. У 1250-х роках обидва об'єднується.
+На сході розташовувалося Ліве крило, становила значну частину Сибіру і сучасного Казахстану. Поділялася на улуси [[Улус Орда-Іхена|Орда-Іхена]], [[Улус Шибана|Шибан]]а, [[Улус Тука-Тимура|Тука-Тимура]], [[Мухшинський улус|Мухшинський]], [[Булгарський улус|Булгарський]] і [[Сигнакський улус]]и. У XIV столітті в районі Яїка утворюється Мангитський улус. Під владою власне ханів Орди були [[Улус Сартака|улуси Сартака]] (зі столицею в м.[[Укек]]), [[улус Берке|улус Берке]] (столиця в м.[[Маджар]]) і [[Улус Бату|Бату]]. У 1250-х роках обидва об'єднується.
 == Суспільство ==
@@ Рядок 137: / Рядок 160: @@
 === Релігія ===
+В історії Великої Золотої Орди можна умовно виділити два періоди. Так перший період характеризується віротерпимістю, дотримуватися якої заповідав ще сам Чингізхан. Другий період (період розпаду) — коли верхівка Орди, з часів хана Узбека, перш за все родина [[Чингізиди|Чингізидів]], починає масово приймати іслам і змушувати до цього своїх підлеглих інших віросповідань, перш за все християнства, так само як мусульман, незгодних з офіційним державним баченням християнства.
-В історії Великої Золотої Орди можна умовно виділити два періоди. Так перший період характеризується віротерпимістю, дотримуватися якої заповідав ще сам Чингізхан. Другий період (період розпаду) — коли верхівка Орди, з часів хана Узбека, перш за все родина Чингізидів, починає масово приймати іслам і змушувати до цього своїх підлеглих інших віросповідань, перш за все християнства, так само як мусульман, незгодних з офіційним державним баченням християнства.
 == Війни ==
 === Міжусобні війни ===
 == Літня ставка хана на території України ==
@@ Рядок 147: / Рядок 168: @@
 Див. також [[Монети Нижньої Наддніпрянщини та Подінців'я]]
-На території [[Україна|України]], на [[Луганщина|Луганщині]] неподалік села [[Шипилівка]] ([[Попаснянський район]]) археологами було виявлено [[Літня ставка хана Золотої Орди (Подінців'я)|літню ставку хана]]. Вона розташована на гребні вододільного плата на березі [[Сіверський Донець|Сіверського Донця]] й являє собою коло діаметром 800&nbsp;м. Згідно надписів на монетах було визначено, що ставка належала наставнику від [[беклярбек]]а [[Мамай (воєвода)|Мамая]] [[Абдулах-хан]]у і мала назву Урда аль-Муаззам<ref>[http://5.ua/newsline/182/0/107252/ На Луганщині археологи знайшли літню ставку хана Золотої орди] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130807075812/http://5.ua/newsline/182/0/107252/ |date=7 серпня 2013 }}. [[5 канал]] (відео)</ref><ref>{{Cite web |url=http://pinu.com.ua/novyny/podiyi/3-08-13/na-luganshchini-arheologi-znayshli-litnyu-stavku-hana-zolotoyi-ordi |title=На Луганщині археологи знайшли літню ставку хана Золотої орди |accessdate=8 серпня 2013 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20131020220158/http://pinu.com.ua/novyny/podiyi/3-08-13/na-luganshchini-arheologi-znayshli-litnyu-stavku-hana-zolotoyi-ordi |archivedate=20 жовтня 2013 |deadurl=yes }}</ref>
+На території [[Україна|України]], на [[Луганщина|Луганщині]] неподалік села [[Шипилівка]] ([[Попаснянський район]]) археологами було виявлено [[Літня ставка хана Золотої Орди (Подінців'я)|літню ставку хана]]. Вона розташована на гребні вододільного плата на березі [[Сіверський Донець|Сіверського Донця]] й являє собою коло діаметром 800&nbsp;м. Згідно надписів на монетах було визначено, що ставка належала наставнику від [[беклярбек]]а [[Мамай (воєвода)|Мамая]] [[Абдулах-хан]]у і мала назву Урда аль-Муаззам<ref>{{cite web|url = http://5.ua/newsline/182/0/107252/|назва = На Луганщині археологи знайшли літню ставку хана Золотої орди|автор = Лілія Прокопенко, Віктор Прокопенко|дата = 2 серпня 2013|вебсайт = 5.ua|видавець = [[5 канал]]|url-архіву = https://web.archive.org/web/20130821144254/http://5.ua/newsline/182/0/107252/|дата-архіву = 21 серпня 2013|мертвий-url = так|дата-доступу = 20 січня 2024}}</ref><ref>{{cite web|url = http://pinu.com.ua/novyny/podiyi/3-08-13/na-luganshchini-arheologi-znayshli-litnyu-stavku-hana-zolotoyi-ordi|назва = На Луганщині археологи знайшли літню ставку хана Золотої орди|автор = |дата = 2 серпня 2013|вебсайт = pinu.com.ua|видавець = Перші Інтелектуальні Новини України|url-архіву = https://web.archive.org/web/20131020220158/http://pinu.com.ua/novyny/podiyi/3-08-13/na-luganshchini-arheologi-znayshli-litnyu-stavku-hana-zolotoyi-ordi|дата-архіву = 20 жовтня 2013|мертвий-url = ні|дата-доступу = 20 січня 2024}}</ref>
 == Примітки ==
-{{reflist}}
+{{reflist|2}}
 == Джерела ==
-* Галенко О. І. [http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Zolota_orda Золота Орда, улус Джучі] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160808033343/http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Zolota_orda |date=8 серпня 2016 }} // {{ЕІУ|3|374}}
+* ''Галенко О.&nbsp;І.'' [http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Zolota_orda Золота Орда, улус Джучі] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160808033343/http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Zolota_orda |date=8 серпня 2016 }} // {{ЕІУ|3|374}}
-* Hammer-Purgstall J. von. ''Geschichte der goldenen Horde iN Kiptschak, das ist: der Mongolen Rusland''. — Pesth, 1840.
+* ''Hammer-Purgstall J. von.'' Geschichte der goldenen Horde iN Kiptschak, das ist: der Mongolen Rusland.&nbsp;— Pesth, 1840.&nbsp;— 683 s. {{ref-de}}
-* ''Сборник материалов, относящихся к истории Золотой Орды''. — Санкт-Петербург, 1884. — т. 1.
+* {{книга|автор = |частина = |посилання частина = |заголовок = Сборник материалов, относящихся к истории Золотой Орды|оригінал = |посилання = http://history.org.ua/LiberUA/e_dzherela_Sbornik_materialov_Zolotoi_Ordy_1/e_dzherela_Sbornik_materialov_Zolotoi_Ordy_1.pdf|відповідальний = |видання = |місце = Санкт-Петербург|видавництво = |рік = 1884|том = 1|сторінки = |сторінок = 553|серія = |isbn = |тираж = |ref = }} {{ref-ru-dor}}
+* {{книга|автор = |частина = |посилання частина = |заголовок = Сборник материалов, относящихся к истории Золотой Орды|оригінал = |посилання = http://history.org.ua/LiberUA/e_dzherela_Sbornik_materialov_Zolotoi_Ordy_2/e_dzherela_Sbornik_materialov_Zolotoi_Ordy_2.pdf|відповідальний = |видання = |місце = Москва, Ленинград|видавництво = |рік = 1941|том = 2|сторінки = |сторінок = 308|серія = |isbn = |тираж = |ref = }} {{ref-ru}}
-* ''Сборник материалов, относящихся к истории Золотой Орды''. — Москва-Ленінград, 1941. — т. 2.
-* Spuler В. ''Die Goldene Horde''. — Leipzig, 1943.
+* ''Spuler В.'' Die goldene Horde; die Mongolen in Russland, 1223—1502.&nbsp;— Leipzig: O.&nbsp;Harrassowitz, 1943.&nbsp;— 556 s. {{ref-de}}
+* {{книга|автор = [[Греков Борис Дмитрович|Греков Б. Д.]], Якубовский А. Ю.|частина = |посилання частина = |заголовок = Золотая Орда и ее падение|оригінал = |посилання = |відповідальний = |видання = |місце = Москва, Ленинград|видавництво = [[Академія наук СРСР|Академия наук СССР]]|рік = 1950|том = |сторінки = |сторінок = 469|серія = |isbn = |тираж = |ref = }} {{ref-ru}}
-* Греков Б. Д., Якубовський А. Ю. ''Золотая Орда и ее падение''. — Москва-Ленінград, 1950
-* {{ref-ru}} {{книга |автор=[[Гумільов Лев Миколайович|Гумилёв Л. Н.]] |заголовок=Древняя Русь и Великая степь |посилання=http://gumilevica.kulichki.net/ARGS/index.html |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво=АСТ |рік=2019 |сторінок=960 |isbn=978-5-17-100425-5 |ref=Гумилёв Л. Н. }}
+* {{книга|автор = [[Гумільов Лев Миколайович|Гумилёв Л.&nbsp;Н.]]|частина = |посилання частина = |заголовок = Древняя Русь и Великая степь|оригінал = |посилання = http://gumilevica.kulichki.net/ARGS/index.html|відповідальний = |видання = |місце = Москва|видавництво = АСТ|рік = 2019|том = |сторінки = |сторінок = 960|серія = |isbn = 978-5-17-100425-5|тираж = |ref = Гумилёв Л. Н.}} {{ref-ru}}
+* {{книга|автор = Сафаргалиев М.&nbsp;Г.|частина = |посилання частина = |заголовок = Распад Золотой Орды|оригінал = |посилання = https://www.rulit.me/download-books-511474.html?t=pdf|відповідальний = |видання = |місце = Саранск|видавництво = Мордовское книжное издательство|рік = 1960|том = |сторінки = |сторінок = 278|серія = |isbn = |тираж = |ref = }} {{ref-ru}}
-* Сафаргалиев М. Г. ''Распад Золотой Орды'' // Ученые записки Мордовского государственного университета. — т. 11-А. — Саранск, 1960.
-* Закиров С. ''Дипломатические отношения Золотой Орды с Египтом (XIII—XIV вв.)''. — Москва, 1966.
+* {{книга|автор = Закиров С.|частина = |посилання частина = |заголовок = Дипломатические отношения Золотой Орды с Египтом (XIII—XIV вв.)|оригінал = |посилання = |відповідальний = |видання = |місце = Москва|видавництво = Наука|рік = 1966|том = |сторінки = |сторінок = 160|серія = |isbn = |тираж = |ref = }} {{ref-ru}}
-* Федоров-Давыдов Г. А. ''Общественный строй Золотой Орды''. — Москва, 1973.
+* {{книга|автор = Федоров-Давыдов Г. А.|частина = |посилання частина = |заголовок = Общественный строй Золотой Орды|оригінал = |посилання = |відповідальний = |видання = |місце = Москва|видавництво = МГУ|рік = 1973|том = |сторінки = |сторінок = 180|серія = |isbn = |тираж = |ref = }} {{ref-ru}}
-* {{ref-ru}} {{книга |автор=Егоров В. Л. |заголовок=Историческая география Золотой Орды в XIII–XIV вв |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво=Наука |рік=1985 |сторінок= |тираж= |isbn= |ref=Егоров В. Л. }}
+* {{книга|автор = Егоров В. Л.|частина = |посилання частина = |заголовок = Историческая география Золотой Орды в XIII–XIV вв|оригінал = |посилання = |відповідальний = |видання = |місце = Москва|видавництво = Наука|рік = 1985|том = |сторінки = |сторінок = 362|серія = |isbn = |тираж = |ref = Егоров В. Л.}} {{ref-ru}}
-* Шабульдо Ф. М. ''Земли Юго-Западной Руси в составе Великого княжества Литовского''. — Киев, 1987.
+* {{книга|автор = Шабульдо Ф.&nbsp;М.|частина = |посилання частина = |заголовок = Земли Юго-Западной Руси в составе Великого княжества Литовского: монография|оригінал = |посилання = |відповідальний = Ф.&nbsp;М.&nbsp;Шабульдо; [[Інститут історії АН УРСР|АН Украинской ССР, Институт истории]]|видання = |місце = Киев|видавництво = [[Наукова думка]]|рік = 1987|том = |сторінки = |сторінок = 181|серія = |isbn = |тираж = |ref = }} {{ref-ru}}
-* DeWeese D. Islamization and native religion in the Golden Horde. Baba Tükles and Conversion to Islam in historical and epic tradition''. — Pennsylvania State university, 1994.
+* ''DeWeese D.'' Islamization and native religion in the Golden Horde. Baba Tükles and Conversion to Islam in historical and epic tradition.&nbsp;— Pennsylvania State university, 1994.&nbsp;— 656 p.&nbsp;— ISBN: 978-0-271-01073-1. {{ref-en}}
 == Посилання ==
 {{ci}}
+* {{книга|автор = |частина = |посилання частина = |заголовок = Довідник з історії України: в 3 т.|оригінал = |посилання = |відповідальний = За ред. [[Підкова Ігор Зіновійович|І.&nbsp;Підкови]] та [[Шуст Роман Мар'янович|Р.&nbsp;Шуста]]. [[Інститут історичних досліджень Львівського національного університету|Інститут історичних досліджень Львівського державного університету імені Івана Франка]]|видання = |місце = Київ|видавництво = [[Генеза (видавництво)|Генеза]]|рік = 1993|том = |сторінки = |сторінок = |серія = |isbn = |тираж = |ref = }}
-* [http://history.franko.lviv.ua/dovidnyk.htm Довідник з історії України. За ред. І.Підкови та Р.Шуста.&nbsp;— К.: Генеза, 1993.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20090410032820/http://history.franko.lviv.ua/dovidnyk.htm |date=10 квітня 2009 }}
-* [http://www.hrono.ru/dokum/1300dok/1313yarlyk.html Ярлик хана Узбека, 1313 рік] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110605123218/http://www.hrono.ru/dokum/1300dok/1313yarlyk.html |date=5 червня 2011 }}
+* {{cite web|url = http://www.hrono.ru/dokum/1300dok/1313yarlyk.html|назва = Ярлык хана Узбека|автор = |мова = ru|дата = |вебсайт = hrono.ru|видавець = Хронос|url-архіву = https://web.archive.org/web/20110605123218/http://www.hrono.ru/dokum/1300dok/1313yarlyk.html|дата-архіву = 5 червня 2011|мертвий-url = ні|дата-доступу = 20 січня 2024}}
-* [http://chtyvo.org.ua/authors/Zhdan_Mykhailo/Ukraina_pid_panuvanniam_Zolotoi_Ordy/ Ждан М. '''Україна під пануванням Золотої Орди''' / «Український історик», 1970, №&nbsp;01-03, 04; 1971, №&nbsp;01-02, 03-04] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130317091949/http://chtyvo.org.ua/authors/Zhdan_Mykhailo/Ukraina_pid_panuvanniam_Zolotoi_Ordy/ |date=17 березня 2013 }}
+* ''Ждан М.'' [https://shron1.chtyvo.org.ua/Zhdan_Mykhailo/Ukraina_pid_panuvanniam_Zolotoi_Ordy.pdf Україна під пануванням Золотої Орди] // [[Український історик]]. — 1970. — № 01—03. ;— С. 82—94; № 04№ — С. 61—66.
+* ''Ждан М.'' [https://shron1.chtyvo.org.ua/Zhdan_Mykhailo/Ukraina_pid_panuvanniam_Zolotoi_Ordy.pdf Україна під пануванням Золотої Орди] // [[Український історик]]. — 1971. — № 01—02. — С. 44—57; № 03—04. — С. 44—58.
 {{Бібліоінформація}}

Золота Орда: відмінності між версіями

Поточна версія на 10:28, 21 червня 2024

Зміст

Назва