Персида Ненадович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагування
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
правопис
вікіфікація
 
(Не показано 3 проміжні версії ще одного користувача)
Рядок 26: Рядок 26:
|Commons = Persida Nenadović
|Commons = Persida Nenadović
}}
}}
'''Персида Ненадович''' ({{lang-sr|Персида Ненадовић}}), також '''Персида Карагеоргієвич''' ({{lang-sr|Персида Карађеорђевић}}), ({{н|1}} [[15 лютого]] [[1813]] — {{†|1}} [[29 березня]] [[1873]]) — княгиня-консорт [[Князівство Сербія|Сербії]] у [[1842]]—[[1859]] роках, дружина князя [[Олександр Карагеоргієвич|Олександра Карагеоргієвича]], мати короля [[Королівство Сербія|Сербії]] [[Петро I Карагеоргієвич|Петра I]].
'''Персида Ненадович''' ({{lang-sr|Персида Ненадовић}}), також '''Персида Карагеоргієвич''' ({{lang-sr|Персида Карађеорђевић}}), ( [[15 лютого]] [[1813]] — [[29 березня]] [[1873]]) — княгиня-консорт [[Князівство Сербія|Сербії]] у 1842—1859 роках, дружина князя [[Олександр Карагеоргієвич|Олександра Карагеоргієвича]], мати короля [[Королівство Сербія|Сербії]] [[Петро I Карагеоргієвич|Петра I]].


== Біографія ==
== Біографія ==
Персида Ненадович народилась [[15 лютого]] [[1813]] року у Бранковині, на території Валевської нахії [[Белградський пашалик|Белградського пашалика]] [[Османська імперія|Османської імперії]]. Вона була старшою з семи дітей в родині воєводи Єфрема Ненадовича та його дружини Йованки Милованович. Її дідом з батьківського боку був Яков Ненадович, третій голова Урядової ради у [[1810]]—[[1811]] роках, перший міністр іноземних справ Сербії. З материнської лінії її дідом був Младен Милованович, який обіймав новостворену посаду міністра оборони.
Персида Ненадович народилась 15 лютого 1813 року у Бранковині, на території Валевської нахії [[Белградський пашалик|Белградського пашалика]] [[Османська імперія|Османської імперії]]. Вона була старшою з семи дітей в родині воєводи Єфрема Ненадовича та його дружини Йованки Милованович. Її дідом з батьківського боку був Яков Ненадович, третій голова Урядової ради у 1810—1811 роках, перший міністр іноземних справ Сербії. З материнської лінії її дідом був Младен Милованович, який обіймав новостворену посаду міністра оборони.


На сербських землях від [[1804]] року тривало [[Перше сербське повстання|повстання проти влади султана]]. Фактична влада в країні належала вояку [[Карагеоргій|Карагеоргію]] та місцевим воєводам.
На сербських землях від 1804 року тривало [[Перше сербське повстання|повстання проти влади султана]]. Фактична влада в країні належала вояку [[Карагеоргій|Карагеоргію]] та місцевим воєводам.
Після поразки повстання у [[1813]] році Яков та Єфрем Ненадович з родинами втекли до Росії, як сам [[Карагеоргій]] та сім'ї інших сербських старшин.
Після поразки повстання у 1813 році Яков та Єфрем Ненадович з родинами втекли до Росії, як сам [[Карагеоргій]] та сім'ї інших сербських старшин.
Російський імператор надав сербам дозвіл оселитися у [[Хотин]]і.
Російський імператор надав сербам дозвіл оселитися у [[Хотин]]і.


У Сербії залишився один з ватажків повстання, [[Мілош Обренович]], якому вдалося домовитися з турками, а згодом — підняти [[Друге сербське повстання]], яке призвело до створення автономного [[Князівство Сербія|князівства Сербія]] у [[1817]] році. [[Карагеоргій|Карагеоргія]], який тоді ж повернувся на батьківщину, було вбито за його наказом.
У Сербії залишився один з ватажків повстання, [[Мілош Обренович]], якому вдалося домовитися з турками, а згодом — підняти [[Друге сербське повстання]], яке призвело до створення автономного [[Князівство Сербія|князівства Сербія]] у 1817 році. [[Карагеоргій|Карагеоргія]], який тоді ж повернувся на батьківщину, було вбито за його наказом.
[[Файл:PrinceAlexander I w.jpg|міні|ліворуч|200пкс|[[Олександр Карагеоргієвич]]]]
[[Файл:PrinceAlexander I w.jpg|міні|ліворуч|200пкс|[[Олександр Карагеоргієвич]]]]
Персиду описували як красиву дівчину із жвавим темпераментом.<ref>Valjevka na prestolu: Persida Karađorđević [http://revija.kolubara.info/sh/nova/tekst/2737/Valjevka-na-prestolu-Persida-Kara%C4%91or%C4%91evi%C4%87-%28I-deo%29.htm] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160409083701/http://revija.kolubara.info/sh/nova/tekst/2737/Valjevka-na-prestolu-Persida-Kara%C4%91or%C4%91evi%C4%87-(I-deo).htm |date=9 квітня 2016 }} {{ref-bs}}</ref> У віці 17 років вона взяла шлюб із наймолодшим сином [[Карагеоргій|Карагеоргія]], 24-річним [[Олександр Карагеоргієвич|Олександром]]. Наречений служив у російській армії. Весілля відбулося в [[Хотин]]і [[1 червня]] [[1830]] року. У подружжя народилося десятеро дітей:
Персиду описували як красиву дівчину із жвавим темпераментом.<ref>Valjevka na prestolu: Persida Karađorđević [http://revija.kolubara.info/sh/nova/tekst/2737/Valjevka-na-prestolu-Persida-Kara%C4%91or%C4%91evi%C4%87-%28I-deo%29.htm] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160409083701/http://revija.kolubara.info/sh/nova/tekst/2737/Valjevka-na-prestolu-Persida-Kara%C4%91or%C4%91evi%C4%87-(I-deo).htm|date=9 квітня 2016}} {{ref-bs}}</ref> У віці 17 років вона взяла шлюб із наймолодшим сином [[Карагеоргій|Карагеоргія]], 24-річним [[Олександр Карагеоргієвич|Олександром]]. Наречений служив у російській армії. Весілля відбулося в [[Хотин]]і 1 червня 1830 року. У подружжя народилося десятеро дітей:
* '''Полексія''' ([[1833]]—[[1914]]) — була двічі заміжня, мала п'ятеро дітей від першого шлюбу;
* Полексія (1833—1914) — була двічі заміжня, мала п'ятеро дітей від першого шлюбу;
* '''Клеопатра''' ([[1835]]—[[1855]]) — дружина сербського посла у Стамбулі Мілана Петронієвича, дітей не мала;
* Клеопатра (1835—1855) — дружина сербського посла у Стамбулі Мілана Петронієвича, дітей не мала;
* '''Алекса''' ([[1836]]—[[1841]]) — прожила 5 років;
* Алекса (1836—1841) — прожила 5 років;
* '''Светозар''' ([[1841]]—[[1847]]) — прожив 6 років;
* Светозар (1841—1847) — прожив 6 років;
* '''[[Петро I Карагеоргієвич|Петро]]''' ([[1844]]—[[1912]])&nbsp;— король [[Королівство Сербія|Сербії]] у [[1903]]—[[1921]] роках,<ref>Від [[1918]] року&nbsp;— король Сербів, Хорватів і Словенців</ref> був одружений із [[Зорка Чорногорська|Зоркою Чорногорською]], мав п'ятеро дітей;
* [[Петро I Карагеоргієвич|Петро]] (1844—1921)&nbsp;— король [[Королівство Сербія|Сербії]] у 1903—1921 роках,<ref>Від [[1918]] року&nbsp;— король Сербів, Хорватів і Словенців</ref> був одружений із [[Зорка Чорногорська|Зоркою Чорногорською]], мав п'ятеро дітей;
* '''Єлена''' ([[1846]]—[[1867]]) — дружина [[Королівство Сербія|сербського]] політика Георга Симича;
* Єлена (1846—1867) — дружина [[Королівство Сербія|сербського]] політика Георга Симича;
* '''Андрій''' ([[1848]]—[[1864]]) — прожив 15 років;
* Андрій (1848—1864) — прожив 15 років;
* '''Єлизавета''' ([[27 лютого]]—[[1 червня]] [[1850]]) — прожила лише 3 місяці;
* Єлизавета (27 лютого—1 червня 1850) — прожила лише 3 місяці;
* '''Георг''' ([[1856]]—[[1889]]) — одруженим не був, дітей не мав;
* Георг (1856—1889) — одруженим не був, дітей не мав;
* '''[[Арсен Карагеоргійович|Арсен]]''' ([[1859]]—[[1938]]) — [[генерал-майор]] [[Російська імперія|російської]] армії, був одруженим із княжною [[Демидова Аврора Павлівна|Авророю ді Сан-Донато]], мав єдиного сина.
* [[Арсен Карагеоргійович|Арсен]] (1859—1938) — [[генерал-майор]] російської армії, був одруженим із княжною [[Демидова Аврора Павлівна|Авророю ді Сан-Донато]], мав єдиного сина.


Наприкінці 1830-х [[Милош Обренович]], бажаючи примиритися з нащадками [[Карагеоргій|Карагеоргія]], запросив [[Олександр Карагеоргієвич|Олександра]] до [[Белград]]а. У [[1839]] році родина повернулася до [[Князівство Сербія|Сербії]].
Наприкінці 1830-х Милош Обренович, бажаючи примиритися з нащадками [[Карагеоргій|Карагеоргія]], запросив [[Олександр Карагеоргієвич|Олександра]] до Белграда. У 1839 році родина повернулася до Сербії.


Певний час чоловік Персиди був ад'ютантом у князя [[Михайло Обренович|Михайла]]. Після повалення влади останнього [[Народні збори Сербії|скупщина]] обрала Олександра князем Сербії. Туреччина відразу затвердила це призначення.
Певний час чоловік Персиди був ад'ютантом у князя [[Михайло Обренович|Михайла]]. Після повалення влади останнього [[Народні збори Сербії|скупщина]] обрала Олександра князем Сербії. Туреччина відразу затвердила це призначення.


У [[1843]] році Олександр отримав будівлю з садом у Белграді для створення князівської резиденції.<ref>Zdanje sagrađeno da bude najlepši dvor srpskih vladara [http://arhiva.24sata.rs/vesti/beograd/vest/zdanje-sagradeno-da-bude-najlepsi-dvor-srpskih-vladara/45093.phtml]{{Недоступне посилання|date=вересня 2019 |bot=InternetArchiveBot }} {{ref-sr}}</ref> Це поклало початок створенню першого палацового комплекса у столиці. Будинок було ретельно відремонтовано та розширено, зелені насадження огорожено. Персида займалася наданням саду репрезентабельного вигляду.
У 1843 році Олександр отримав будівлю з садом у Белграді для створення князівської резиденції.<ref>Zdanje sagrađeno da bude najlepši dvor srpskih vladara [http://arhiva.24sata.rs/vesti/beograd/vest/zdanje-sagradeno-da-bude-najlepsi-dvor-srpskih-vladara/45093.phtml]{{Недоступне посилання|date=вересня 2019|bot=InternetArchiveBot}} {{ref-sr}}</ref> Це поклало початок створенню першого палацового комплекса у столиці. Будинок було ретельно відремонтовано та розширено, зелені насадження огорожено. Персида займалася наданням саду репрезентабельного вигляду.
[[Файл:Crkva svetog Ilije u Vrelu.jpg|міні|праворуч|250пкс|Церква Святого Ілії]]
[[Файл:Crkva svetog Ilije u Vrelu.jpg|міні|праворуч|250пкс|Церква Святого Ілії]]
Княгиня відкрито підтримувала свого чоловіка, уважно стежила за станом справ та надавала корисні поради. Цікавилася культурою, не забувала про духовне життя. За її ініціативою було започатковане будівництво церкви Святого Ілії поблизу Сокобаня,<ref>Церква Святого Ілії у Сокобані [http://www.mojaavantura.com/ideje/srbija/soko-banja/verski-objekti/crkva-svetog-ilije] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160627035310/http://www.mojaavantura.com/ideje/srbija/soko-banja/verski-objekti/crkva-svetog-ilije |date=27 червня 2016 }}{{ref-sr}}</ref> а у [[1856]]-му вона пожертвувала церкві Вознесіння Господнього в Міоніці дорогоцінний хрест та балдахін.<ref>Persida Karađorđević: Mudra kneginja, velika ktitorka [http://www.novosti.rs/vesti/zivot_+.303.html:535233-Persida-Karadjordjevic-Mudra-kneginja-velika-ktitorka] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150702115404/http://www.novosti.rs/vesti/zivot_+.303.html:535233-Persida-Karadjordjevic-Mudra-kneginja-velika-ktitorka |date=2 липня 2015 }} {{ref-bs}}</ref>
Княгиня відкрито підтримувала свого чоловіка, уважно стежила за станом справ та надавала корисні поради. Цікавилася культурою, не забувала про духовне життя. За її ініціативою було започатковане будівництво церкви Святого Ілії поблизу Сокобаня,<ref>Церква Святого Ілії у Сокобані [http://www.mojaavantura.com/ideje/srbija/soko-banja/verski-objekti/crkva-svetog-ilije] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160627035310/http://www.mojaavantura.com/ideje/srbija/soko-banja/verski-objekti/crkva-svetog-ilije|date=27 червня 2016}}{{ref-sr}}</ref> а у 1856-му вона пожертвувала церкві Вознесіння Господнього в Міоніці дорогоцінний хрест та балдахін.<ref>Persida Karađorđević: Mudra kneginja, velika ktitorka [http://www.novosti.rs/vesti/zivot_+.303.html:535233-Persida-Karadjordjevic-Mudra-kneginja-velika-ktitorka] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150702115404/http://www.novosti.rs/vesti/zivot_+.303.html:535233-Persida-Karadjordjevic-Mudra-kneginja-velika-ktitorka|date=2 липня 2015}} {{ref-bs}}</ref>


У [[1858]] році внутрішньодержавні проблеми призвели до конфлікту Олександра із членами Державної ради, й він був змушений зректися престолу. Родина після цього виїхала до [[Відень|Відня]]. Також мали володіння у [[Тімішоара|Тімішоарі]].
У 1858 році внутрішньодержавні проблеми призвели до конфлікту Олександра із членами Державної ради, й він був змушений зректися престолу. Родина після цього виїхала до Відня. Також мали володіння у [[Тімішоара|Тімішоарі]].


У вигнанні Персида займала безкомпромісну позицію щодо Обреновичів, не бажаючи з ними миритися ніяким чином, у тому числі відкидаючи їдеї щодо шлюбних союзів між їхніми домами.<ref>Valjevka na prestolu: Persida Karađorđević [http://revija.kolubara.info/sh/nova/tekst/2744/Valjevka-na-prestolu-Persida-Kara%C4%91or%C4%91evi%C4%87-%283-deo%29.htm] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160408200855/http://revija.kolubara.info/sh/nova/tekst/2744/Valjevka-na-prestolu-Persida-Kara%C4%91or%C4%91evi%C4%87-(3-deo).htm |date=8 квітня 2016 }} {{ref-bs}}</ref>
У вигнанні Персида займала безкомпромісну позицію щодо Обреновичів, не бажаючи з ними миритися ніяким чином, у тому числі відкидаючи їдеї щодо шлюбних союзів між їхніми домами.<ref>Valjevka na prestolu: Persida Karađorđević [http://revija.kolubara.info/sh/nova/tekst/2744/Valjevka-na-prestolu-Persida-Kara%C4%91or%C4%91evi%C4%87-%283-deo%29.htm] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160408200855/http://revija.kolubara.info/sh/nova/tekst/2744/Valjevka-na-prestolu-Persida-Kara%C4%91or%C4%91evi%C4%87-(3-deo).htm|date=8 квітня 2016}} {{ref-bs}}</ref>


У [[1868]] році Олександра звинуватили в участі у вбивстві [[Михайло Обренович|Михайла Обреновича]] і угорський суд засудив його до восьми років ув'язнення, які він і відбув. Персида в цей час померла у віці 60 років у [[Відень|Відні]].
У 1868 році Олександра звинуватили в участі у вбивстві [[Михайло Обренович|Михайла Обреновича]] і угорський суд засудив його до восьми років ув'язнення, які він і відбув. Персида в цей час померла у віці 60 років у Відні.


У [[1912]] році, за розпорядженням її сина [[Петро I Карагеоргієвич|Петра]], прах княгині було перевезено до [[Белград]]а та перепоховано у мавзолеї Карагеоргієвичей на пагорбі Опленац поблизу Тополи. Там же знайшов спочинок і [[Олександр Карагеоргієвич]].
У 1912 році, за розпорядженням її сина Петра, прах княгині було перевезено до Белграда та перепоховано у мавзолеї Карагеоргієвичей на пагорбі Опленац поблизу Тополи. Там же знайшов спочинок і [[Олександр Карагеоргієвич]].


== Кіновтілення ==
== Кіновтілення ==
* У сербському телевізійному серіалі «Остання аудієнція», який вийшов на екрани у [[2008]] році, княгиню Персиду Ненадович зіграла Борка Томович.<ref>«Остання аудієнція» на сайті Internet Movie Database [http://www.imdb.com/title/tt1213888/] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170214044018/http://www.imdb.com/title/tt1213888/ |date=14 лютого 2017 }} {{ref-en}}</ref>
* У сербському телевізійному серіалі «Остання аудієнція», який вийшов на екрани у 2008 році, княгиню Персиду Ненадович зіграла Борка Томович.<ref>«Остання аудієнція» на сайті Internet Movie Database [http://www.imdb.com/title/tt1213888/] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170214044018/http://www.imdb.com/title/tt1213888/|date=14 лютого 2017}} {{ref-en}}</ref>
* У сербському телевізійному фільмі «Князівство Сербія», реліз якого відбувся [[10 лютого]] [[2008]], княгиню Персиду Ненадович зіграла Міліца Мілша.<ref>«Князівство Сербія» на сайті Internet Movie Database [http://www.imdb.com/title/tt1185429/] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160417155257/http://www.imdb.com/title/tt1185429/ |date=17 квітня 2016 }} {{ref-en}}</ref>
* У сербському телевізійному фільмі «Князівство Сербія», реліз якого відбувся 10 лютого 2008, княгиню Персиду Ненадович зіграла Міліца Мілша.<ref>«Князівство Сербія» на сайті Internet Movie Database [http://www.imdb.com/title/tt1185429/] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160417155257/http://www.imdb.com/title/tt1185429/|date=17 квітня 2016}} {{ref-en}}</ref>


== Примітки ==
== Примітки ==

Поточна версія на 20:48, 23 липня 2024

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ненадович.
Персида Ненадович
Персида Ненадовић
Персида Ненадович
Персида Ненадович
Персида Ненадович на портреті Катарини Іванович
2-а княгиня Сербії
Початок правління:15 вересня 1842
Кінець правління:3 січня 1859
Попередник:Любиця Вукоманович
Наступник:Юлія Хуньяді де Кетей
Дата народження:15 лютого 1813(1813-02-15)
Місце народження:Бранковіна
Дата смерті:29 березня 1873(1873-03-29) (60 років)
Місце смерті:Відень, Австро-Угорська імперія
ПохованняOplenacd
Чоловік:Олександр Карагеоргієвич
Діти:Полексія, Клеопатра, Олексій, Светозар, Петро, Єлена, Андрій, Єлизавета, Георг, Арсен
Династія:Ненадовичі, Карагеоргієвичі
Батько:Єфрем Ненадович
Мати:Йованка Милованович

Персида Ненадович (серб. Персида Ненадовић), також Персида Карагеоргієвич (серб. Персида Карађеорђевић), ( 15 лютого 1813 — 29 березня 1873) — княгиня-консорт Сербії у 1842—1859 роках, дружина князя Олександра Карагеоргієвича, мати короля Сербії Петра I.

Біографія

[ред. | ред. код]

Персида Ненадович народилась 15 лютого 1813 року у Бранковині, на території Валевської нахії Белградського пашалика Османської імперії. Вона була старшою з семи дітей в родині воєводи Єфрема Ненадовича та його дружини Йованки Милованович. Її дідом з батьківського боку був Яков Ненадович, третій голова Урядової ради у 1810—1811 роках, перший міністр іноземних справ Сербії. З материнської лінії її дідом був Младен Милованович, який обіймав новостворену посаду міністра оборони.

На сербських землях від 1804 року тривало повстання проти влади султана. Фактична влада в країні належала вояку Карагеоргію та місцевим воєводам. Після поразки повстання у 1813 році Яков та Єфрем Ненадович з родинами втекли до Росії, як сам Карагеоргій та сім'ї інших сербських старшин. Російський імператор надав сербам дозвіл оселитися у Хотині.

У Сербії залишився один з ватажків повстання, Мілош Обренович, якому вдалося домовитися з турками, а згодом — підняти Друге сербське повстання, яке призвело до створення автономного князівства Сербія у 1817 році. Карагеоргія, який тоді ж повернувся на батьківщину, було вбито за його наказом.

Олександр Карагеоргієвич

Персиду описували як красиву дівчину із жвавим темпераментом.[1] У віці 17 років вона взяла шлюб із наймолодшим сином Карагеоргія, 24-річним Олександром. Наречений служив у російській армії. Весілля відбулося в Хотині 1 червня 1830 року. У подружжя народилося десятеро дітей:

  • Полексія (1833—1914) — була двічі заміжня, мала п'ятеро дітей від першого шлюбу;
  • Клеопатра (1835—1855) — дружина сербського посла у Стамбулі Мілана Петронієвича, дітей не мала;
  • Алекса (1836—1841) — прожила 5 років;
  • Светозар (1841—1847) — прожив 6 років;
  • Петро (1844—1921) — король Сербії у 1903—1921 роках,[2] був одружений із Зоркою Чорногорською, мав п'ятеро дітей;
  • Єлена (1846—1867) — дружина сербського політика Георга Симича;
  • Андрій (1848—1864) — прожив 15 років;
  • Єлизавета (27 лютого—1 червня 1850) — прожила лише 3 місяці;
  • Георг (1856—1889) — одруженим не був, дітей не мав;
  • Арсен (1859—1938) — генерал-майор російської армії, був одруженим із княжною Авророю ді Сан-Донато, мав єдиного сина.

Наприкінці 1830-х Милош Обренович, бажаючи примиритися з нащадками Карагеоргія, запросив Олександра до Белграда. У 1839 році родина повернулася до Сербії.

Певний час чоловік Персиди був ад'ютантом у князя Михайла. Після повалення влади останнього скупщина обрала Олександра князем Сербії. Туреччина відразу затвердила це призначення.

У 1843 році Олександр отримав будівлю з садом у Белграді для створення князівської резиденції.[3] Це поклало початок створенню першого палацового комплекса у столиці. Будинок було ретельно відремонтовано та розширено, зелені насадження огорожено. Персида займалася наданням саду репрезентабельного вигляду.

Церква Святого Ілії

Княгиня відкрито підтримувала свого чоловіка, уважно стежила за станом справ та надавала корисні поради. Цікавилася культурою, не забувала про духовне життя. За її ініціативою було започатковане будівництво церкви Святого Ілії поблизу Сокобаня,[4] а у 1856-му вона пожертвувала церкві Вознесіння Господнього в Міоніці дорогоцінний хрест та балдахін.[5]

У 1858 році внутрішньодержавні проблеми призвели до конфлікту Олександра із членами Державної ради, й він був змушений зректися престолу. Родина після цього виїхала до Відня. Також мали володіння у Тімішоарі.

У вигнанні Персида займала безкомпромісну позицію щодо Обреновичів, не бажаючи з ними миритися ніяким чином, у тому числі відкидаючи їдеї щодо шлюбних союзів між їхніми домами.[6]

У 1868 році Олександра звинуватили в участі у вбивстві Михайла Обреновича і угорський суд засудив його до восьми років ув'язнення, які він і відбув. Персида в цей час померла у віці 60 років у Відні.

У 1912 році, за розпорядженням її сина Петра, прах княгині було перевезено до Белграда та перепоховано у мавзолеї Карагеоргієвичей на пагорбі Опленац поблизу Тополи. Там же знайшов спочинок і Олександр Карагеоргієвич.

Кіновтілення

[ред. | ред. код]
  • У сербському телевізійному серіалі «Остання аудієнція», який вийшов на екрани у 2008 році, княгиню Персиду Ненадович зіграла Борка Томович.[7]
  • У сербському телевізійному фільмі «Князівство Сербія», реліз якого відбувся 10 лютого 2008, княгиню Персиду Ненадович зіграла Міліца Мілша.[8]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Valjevka na prestolu: Persida Karađorđević [1] [Архівовано 9 квітня 2016 у Wayback Machine.] (босн.)
  2. ↑ Від 1918 року — король Сербів, Хорватів і Словенців
  3. ↑ Zdanje sagrađeno da bude najlepši dvor srpskih vladara [2][недоступне посилання з вересня 2019] (серб.)
  4. ↑ Церква Святого Ілії у Сокобані [3] [Архівовано 27 червня 2016 у Wayback Machine.](серб.)
  5. ↑ Persida Karađorđević: Mudra kneginja, velika ktitorka [4] [Архівовано 2 липня 2015 у Wayback Machine.] (босн.)
  6. ↑ Valjevka na prestolu: Persida Karađorđević [5] [Архівовано 8 квітня 2016 у Wayback Machine.] (босн.)
  7. ↑ «Остання аудієнція» на сайті Internet Movie Database [6] [Архівовано 14 лютого 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
  8. ↑ «Князівство Сербія» на сайті Internet Movie Database [7] [Архівовано 17 квітня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)

Література

[ред. | ред. код]
  • Владимир Кривошејев, Војвода Јаков Ненадовић — скице за биографију, Ваљево — Београд, Министарство унутрашњих послова, 2001
  • Jelavich, Charles; Jelavich, Barbara. The Establishment of the Balkan National States, 1804—1920. University of Washington Press. 1986.— ISBN 978-0-295-96413-3. [8] (англ.)
  • Milojko Gordic, Београдска имања кнеза Александра Карађорђевића [9] [Архівовано 27 вересня 2015 у Wayback Machine.] (серб.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Персида_Ненадович&oldid=43126729