Азербайджанці в Україні: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [очікує на перевірку] |
Reformat 1 URL (Wayback Medic 2.5)) #IABot (v2.0.9.5) (GreenC bot |
Немає опису редагування |
||
| (Не показано 3 проміжні версії 2 користувачів) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Азербайджанці в Україні''' — [[Азербайджанці|азербайджанська]] діаспора, яка проживає в [[Україна|Україні]]. За [[Перепис населення України (2001)|переписом 2001 року]] азербайджанців в Україні налічувалося 45,2 тис. осіб<ref name="tt">{{Cite web |url=http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/language/ |title=Про кількість та склад населення України за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року |accessdate=20 травня 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20101130221837/http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/language/ |archivedate=30 листопада 2010 |deadurl=yes }}</ref>, основна частина яких проживала у містах. {{Етнічна група|group=[[Файл:Coat of arms of Azerbaijan.svg|27пкс]] [[Азербайджанці]] в [[Україна|Україні]] [[Файл:Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg|23пкс]]|image=|caption=|poptime=150 тис. осіб|popplace=[[Донецька область]], [[Дніпропетровська область]], [[Харківська область]], [[Київ]], [[Автономна Республіка Крим]]|langs=[[Азербайджанська мова|Азербайджанська]]<br />[[Українська мова|Українська]]<br />[[Російська мова|Російська]]|rels=[[іслам]]|related=[[Тюрки]]}} |
'''Азербайджанці в Україні''' ({{lang-az|Ukrayna azəriləri, azərbaycanlıları}}) — [[Азербайджанці|азербайджанська]] діаспора, яка проживає в [[Україна|Україні]]. За [[Перепис населення України (2001)|переписом 2001 року]] азербайджанців в Україні налічувалося 45,2 тис. осіб<ref name="tt">{{Cite web |url=http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/language/ |title=Про кількість та склад населення України за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року |accessdate=20 травня 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20101130221837/http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/language/ |archivedate=30 листопада 2010 |deadurl=yes }}</ref>, основна частина яких проживала у містах. {{Етнічна група |
||
| group = [[Файл:Coat of arms of Azerbaijan.svg|27пкс]] [[Азербайджанці]] в [[Україна|Україні]] [[Файл:Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg|23пкс]] |
|||
| image = |
|||
| caption = |
|||
| poptime = 150 - 500 тис. осіб |
|||
| popplace = [[Донецька область]], [[Дніпропетровська область]], [[Харківська область]], [[Київ]], [[Автономна Республіка Крим]] |
|||
| langs = [[Азербайджанська мова|Азербайджанська]]<br />[[Українська мова|Українська]]<br />[[Російська мова|Російська]] |
|||
| rels = [[іслам]] |
|||
| related = [[Тюрки]] |
|||
}} |
|||
== Історія == |
== Історія == |
||
| Рядок 14: | Рядок 23: | ||
Після розпаду Радянського союзу і внаслідок окупації Вірменією Нагірного Карабаху, а також вигнання близько мільйона азербайджанців з Вірменії, зони нагірно-карабахського конфлікту і прилеглих окупованих територій еміграція азербайджанців в Україну стала більш інтенсивною. Деяка частина азербайджанців отримала в Україні статус біженців. |
Після розпаду Радянського союзу і внаслідок окупації Вірменією Нагірного Карабаху, а також вигнання близько мільйона азербайджанців з Вірменії, зони нагірно-карабахського конфлікту і прилеглих окупованих територій еміграція азербайджанців в Україну стала більш інтенсивною. Деяка частина азербайджанців отримала в Україні статус біженців. |
||
Нині в 15 областях України діють [[національно-культурні товариства]] азербайджанців, у 8 областях — недільні школи з вивчення [[Азербайджанська мова|азербайджанської мови]] і літератури. З [[1998|1998 року]] в [[Київ|Києві]] виходить часопис «Голос Азербайджану» (азербайджанською та українською мовами). |
|||
Також в Україні створена «Об'єднана діаспора азербайджанців України». |
Також в Україні створена «Об'єднана діаспора азербайджанців України». |
||
Згідно азербайджанських даних в Україні проживає 500 тисяч азербайджанців.<ref>{{Cite web|title=Number of Azerbaijanis living outside Azerbaijan - Azerbaijan.az|url=https://azerbaijan.az/en/related-information/207|website=azerbaijan.az|accessdate=2023-09-26}}</ref> |
|||
Кількість азербайджанців в Україні продовжує зростати за рахунок міграції. |
|||
[[Файл:Мечеть Імама Алі.jpg|міні|Мечеть Імама Алі у місті [[Харків]]]] |
|||
== Релігія == |
|||
Віруючі азербайджанці — [[мусульмани]], здебільшого [[Шиїзм|шиїти]]. |
|||
У місті [[Харків]] діє Мечеть «Імам Алі». |
|||
== Представники діаспори == |
== Представники діаспори == |
||
| Рядок 27: | Рядок 42: | ||
* Ісрафілов Відаді Шахріяр огли — боєць [[Батальйон оперативного призначення НГУ ім. Сергія Кульчицького|батальйону оперативного призначення НГУ імені Сергія Кульчицького]]. |
* Ісрафілов Відаді Шахріяр огли — боєць [[Батальйон оперативного призначення НГУ ім. Сергія Кульчицького|батальйону оперативного призначення НГУ імені Сергія Кульчицького]]. |
||
* Джавадов Хікмет Аловсат огли — голова громадської організації «Об'єднана діаспора азербайджанців України». |
* Джавадов Хікмет Аловсат огли — голова громадської організації «Об'єднана діаспора азербайджанців України». |
||
* [[Октай Ефендієв|Ефендієв Октай Зія огли]] — український бізнесмен, меценат, громадський діяч. Президент [[Нива (Бузова)|ФК «Нива»]] (Бузова). Почесний голова Об'єднаної діаспори азербайджанців України. |
|||
* [[Аббасов Гурбаналі Гасан Огли]] — співак, народний артист України (2009). |
* [[Аббасов Гурбаналі Гасан Огли]] — співак, народний артист України (2009). |
||
Поточна версія на 11:49, 27 червня 2024
Азербайджанці в Україні (азерб. Ukrayna azəriləri, azərbaycanlıları) — азербайджанська діаспора, яка проживає в Україні. За переписом 2001 року азербайджанців в Україні налічувалося 45,2 тис. осіб[1], основна частина яких проживала у містах.
 Азербайджанці в Україні  | |
|---|---|
| Кількість | 150 - 500 тис. осіб |
| Ареал | Донецька область, Дніпропетровська область, Харківська область, Київ, Автономна Республіка Крим |
| Близькі до: | Тюрки |
| Мова | Азербайджанська Українська Російська |
| Релігія | іслам |
У період, коли територія нинішньої України й Азербайджану входили до складу Російської Імперії, в університетах найбільших міст України — Києва, Одеси, Харкова, навчалася велика кількість азербайджанської молоді. Так, автор всесвітньо відомого бестселера «Алі та Ніно» Юсиф Везир Чеменземінлі в 1910 році поступив на юридичний факультет Імператорського Університету Святого Володимира міста Києва. За весь час навчання в Університеті він ні на мить не переривав зв'язку з Азербайджаном. За ці роки Юсиф Візир не раз друкувався в газетах і журналах, що видаються на Батьківщині. Саме в цей період побачили світ такі його праці, як «Фактичне становище азербайджанської мусульманки», «Мати і материнство», «Азербайджанська автономія», «Хто ми і чого хочемо?», «Наша зовнішня політика», «Проблеми нашої нації і культури» і т. д.
У 1915 році через Першу світову війну царський уряд переселив Київський університет у Саратов. Закінчивши Університет, Юсиф Везир влаштовується на роботу суддею в Саратовську судову палату. Через нетривалий час він повертається до Києва. Там, вступивши в організацію «Земство», він їде на фронт. Під час лютневої революції Юсиф Везир знаходився в Галичині. Події тих часів він описав у своїх романах «Студенти» та «У 1917 році».
У 1917 році Юсиф Везир повертається з Галичини до Києва. Тут, зібравши навколо себе азербайджанських студентів, він створює азербайджанську громаду, головою якого був обраний[2]. Після встановлення незалежної Української Народної Республіки Юсиф Везир Чеменземінлі був призначений дипломатичним представником молодої Азербайджанської Демократичної Республіки в цій країні. Одночасно він був диппредставником Азербайджанської Демократичної Республіки в Криму і Польщі. Він і його сподвижники організовують вечори, друкують в газетах і журналах статті про історію, літературу, культуру і економіку Азербайджану з метою інформування української громадськості про Азербайджан та азербайджанський народ.
У 1918 році через громадянську війну обривається зв'язок з Азербайджаном. Юсиф Везир їде до Сімферополя, де він змушений був залишитися на кілька місяців. Тут він влаштовується на роботу радником у Міністерстві Юстиції. У кримській газеті «Міллі» друкується його стаття «Азербайджан і азербайджанці» і в 1919 році виходить його книга «Литовські татари».
Під час встановлення радянської влади міграція азербайджанців на Україні і українців в Азербайджан мала взаємний характер і судячи за переписами населення особливо посилюється після Другої Світової Війни. Багато азербайджанців брали участь у визволенні України від фашистських загарбників. Неподалік від Керчі є братська могила, в якій поховані тисячі азербайджанців. На Сапун горі, поблизу Севастополя, поставлений пам'ятник безстрашним синам Азербайджану, загиблим в боях при визволенні міста-героя. Також існували азербайджанські сотні у складі бойових частин ОУН.
Після розпаду Радянського союзу і внаслідок окупації Вірменією Нагірного Карабаху, а також вигнання близько мільйона азербайджанців з Вірменії, зони нагірно-карабахського конфлікту і прилеглих окупованих територій еміграція азербайджанців в Україну стала більш інтенсивною. Деяка частина азербайджанців отримала в Україні статус біженців.
Нині в 15 областях України діють національно-культурні товариства азербайджанців, у 8 областях — недільні школи з вивчення азербайджанської мови і літератури. З 1998 року в Києві виходить часопис «Голос Азербайджану» (азербайджанською та українською мовами).
Також в Україні створена «Об'єднана діаспора азербайджанців України».
Згідно азербайджанських даних в Україні проживає 500 тисяч азербайджанців.[3]
Віруючі азербайджанці — мусульмани, здебільшого шиїти.
У місті Харків діє Мечеть «Імам Алі».
- Роман Насіров — український політичний діяч, народний депутат України VIII скликання. Глава Державної фіскальної служби України з 2015 року.
- Олег Бабаєв — колишній народний депутат України, колишній член фракції «Блок Юлії Тимошенко» (листопад 2007 — листопад 2010 року, колишній президент футбольного клубу «Ворскла», почесний президент футбольного клубу «Кремінь». Міський голова Кременчука (з листопада 2010 по 26 липня 2014 року).
- Мамед Багіров — провідний хірург-пульмонолог, професор, заслужений діяч науки України.
- Гюндуз Мамедов — український правознавець. Прокурор Автономної Республіки Крим (з 22.08.2016), старший радник юстиції, кандидат юридичних наук.
- Ісрафілов Відаді Шахріяр огли — боєць батальйону оперативного призначення НГУ імені Сергія Кульчицького.
- Джавадов Хікмет Аловсат огли — голова громадської організації «Об'єднана діаспора азербайджанців України».
- Ефендієв Октай Зія огли — український бізнесмен, меценат, громадський діяч. Президент ФК «Нива» (Бузова). Почесний голова Об'єднаної діаспори азербайджанців України.
- Аббасов Гурбаналі Гасан Огли — співак, народний артист України (2009).
| Рік | Чисельність |
|---|---|
| 1939 | 4 626 |
| 1959 | 6 680 |
| 1970 | 10 769 |
| 1979 | 17 235 |
| 1989 | 36 961 |
| 2001 | 45 176 |
