Шлик: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [очікує на перевірку] |
Порушення ВП:КДВ |
Немає опису редагування |
||
| (Не показані 3 проміжні версії цього користувача) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Шлик''' (очевидно, |
'''Шлик''' (очевидно, запозич. зі староболгарської ''шлыкъ'' «шапка з конічним верхом», яке вважається похідним від башлыкъ, що з тур. başlik, крим.-тат., азерб., тат. bašlyk «головний убір», від тюрк. baš «голова» та суфікса -lyk-, що застосовується в назвах одягу)<ref>{{ЕСУМ6}}</ref> — висока хутряна шапка конічної форми, як правило, із закинутим назад верхом, крита сукном чи оксамитом; поля відгинались у вигляді хутряної околиці завширшки з долоню, переважно з V-подібною проріхою попереду<ref>[http://shron1.chtyvo.org.ua/Slavutych_Yevhen/Odiah_ukrainskykh_kozakiv_peredderzhavnoho_periodu_do_seredyny_XVII_st.pdf Євген Славутич «Одяг українських козаків переддержавного періоду (до середини XVII ст.)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180403145533/http://shron1.chtyvo.org.ua/Slavutych_Yevhen/Odiah_ukrainskykh_kozakiv_peredderzhavnoho_periodu_do_seredyny_XVII_st.pdf |date=3 квітня 2018 }}»</ref>. Згодом, у XVIII-ХІХ столітті - верх козацької смушевої шапки ([[йолом]]а), що звисає вниз<ref>{{СУМ-11|Шлик}}</ref>, на відміну від основної частини шапки, зробленої з овечої шкіри, зазвичай зроблений з тканини. В старовину мав практичне, бойове застосування (пом'якшував удар)<ref>{{Cite web|title=ГОЛОВНІ УБОРИ РЕЄСТРОВОГО КОЗАЦЬКОГО ВІЙСЬКА XVI- СЕРЕДИНИ XVII ст.|url=https://dvka.com.ua/головні-убори-реєстрового-козацьког/|website=ДВКА|accessdate=2021-05-28|language=uk|last=Руденко|first=Олекса}}</ref>, згодом перетворився на декоративний елемент. |
||
Шлик відомий на Русі з XIV ст. Цей тип шапки найвірогідніше походить від головного убору степових народів, що був принесений ними до Персії, а потім за посередництва татарських ханатів і козаків поширився в різних варіантах на теренах Литовсько-Руської держави, Польщі, Угорщини, Румунії, Московії та інших країн Південно-Східної Європи. У пам’ятках української мови поява слова фіксується в середині XVI ст. Шлик був найтиповішим головним убором українських козаків упродовж XVI – першої чверті XVIІI ст. Залежно від моди, верх у шлика міг бути високим і прямим або ж більш м’яким, мішкуватим, закинутим назад, а хутряна околиця – із V-подібною проріхою попереду, мінливої ширини, або ж прямою, завширшки з долоню<ref>{{Cite book |
|||
Інші джерела так називають саму шапку: '''Шлик''' — хутряна шапка з високим верхом конічної форми та хутряною околицею завширшки з долоню<ref>[http://shron1.chtyvo.org.ua/Slavutych_Yevhen/Odiah_ukrainskykh_kozakiv_peredderzhavnoho_periodu_do_seredyny_XVII_st.pdf Євген Славутич «Одяг українських козаків переддержавного періоду (до середини XVII ст.)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180403145533/http://shron1.chtyvo.org.ua/Slavutych_Yevhen/Odiah_ukrainskykh_kozakiv_peredderzhavnoho_periodu_do_seredyny_XVII_st.pdf |date=3 квітня 2018 }}»</ref>. |
|||
|title=Військовий костюм в Українській козацькій державі: Уніформологічний словник |
|||
|last=Славутич Є.В. |
|||
|year=2012 |
|||
|publisher=Інститут історії України НАН України |
|||
|location=Київ |
|||
|pages=55-56 |
|||
|isbn=978-966-02-6622-3 |
|||
}}</ref>. |
|||
Козацькі шапки мали урізаний вверх з пришитим шликом (вилишкетом), який звисав з лівого боку, де він прикріплювався до наголовника [[гаплик]]ом. Такі ж самі шапки з червоним шликом носили [[чумаки]]. Шлик оздоблювали нашитим срібним або золотим хрестом і завершувався він золотою або срібною [[китиця (прикраса)|китичкою]]. ''Шлик'' був такого ж кольору, як і [[жупан]], найчастіше червоного або синього кольору. |
З формуванням гусарських полків на теренах України, сукняний верх ківерів (кольбаків) стає модним серед козаків і отримує назву шлика. Козацькі шапки мали урізаний вверх з пришитим шликом (вилишкетом), який звисав з лівого боку, де він прикріплювався до наголовника [[гаплик]]ом. Такі ж самі шапки з червоним шликом носили [[чумаки]]. Шлик оздоблювали нашитим срібним або золотим хрестом і завершувався він золотою або срібною [[китиця (прикраса)|китичкою]]. ''Шлик'' був такого ж кольору, як і [[жупан]], найчастіше червоного або синього кольору. |
||
== Чорношличники == |
== Чорношличники == |
||
| Рядок 11: | Рядок 19: | ||
Інша військова формація Армії УНР [[Червоний курінь смерті|Чернігівський кінно-гонецький полк]], що діяв під проводом отамана [[Ангел Євген Петрович|Євгена Ангела]], за червоний колір шликів називалась «Червоний курінь смерті»<ref>Тинченко Я. «Армии Украины 1917—1920 гг.» — Москва; ТОВ «Восточный горизонт», 2002 р.</ref>. |
Інша військова формація Армії УНР [[Червоний курінь смерті|Чернігівський кінно-гонецький полк]], що діяв під проводом отамана [[Ангел Євген Петрович|Євгена Ангела]], за червоний колір шликів називалась «Червоний курінь смерті»<ref>Тинченко Я. «Армии Украины 1917—1920 гг.» — Москва; ТОВ «Восточный горизонт», 2002 р.</ref>. |
||
== Шлик-хохол і походження відомої назви українців == |
|||
За однією з версій, одну з своїх народних [[Етноніми українців|назв]] — [[Хохол|хохли]], українці, українські козаки отримали в 17-18 ст. завдяки шликам (хохлам) на шапках. Коли українські козаки приїздили до Москви чи Санкт-Петербургу чи інших міст Російської імперії, то місцеві люди досить легко виділяли їх з натовпу по незвичних, чудернацьких головних уборах. Так і казали — подивіться, йдуть люди з хохлами на шапках, {{fact|хохли йдуть}}. Так і повелося. |
|||
Назва «хохол» відтоді стала зневажливим або образливим<ref name="SLOVAR1965">Словарь современного русского литературного языка. — М.; Л.: Наука, 1965. — Т. 17. — С. 427. Цитируется по: ''Наконечний, 2001''.</ref><ref name="Ушаков">Хохол // Толковый словарь русского языка / Под ред. Д. Н. Ушакова. — <abbr>М.</abbr>: Государственное издательство иностранных и национальных словарей, 1940. — Т. 4.</ref>, іноді жартівливим прізвиськом українців. |
|||
З іншого боку ця назва могла походити від [[Чуб (зачіска)|оселедця]] — характерної зачіски в [[Козаки|козаків]]. |
|||
== Примітки == |
== Примітки == |
||
Поточна версія на 12:17, 19 лютого 2024
Шлик (очевидно, запозич. зі староболгарської шлыкъ «шапка з конічним верхом», яке вважається похідним від башлыкъ, що з тур. başlik, крим.-тат., азерб., тат. bašlyk «головний убір», від тюрк. baš «голова» та суфікса -lyk-, що застосовується в назвах одягу)[1] — висока хутряна шапка конічної форми, як правило, із закинутим назад верхом, крита сукном чи оксамитом; поля відгинались у вигляді хутряної околиці завширшки з долоню, переважно з V-подібною проріхою попереду[2]. Згодом, у XVIII-ХІХ столітті - верх козацької смушевої шапки (йолома), що звисає вниз[3], на відміну від основної частини шапки, зробленої з овечої шкіри, зазвичай зроблений з тканини. В старовину мав практичне, бойове застосування (пом'якшував удар)[4], згодом перетворився на декоративний елемент.
Шлик відомий на Русі з XIV ст. Цей тип шапки найвірогідніше походить від головного убору степових народів, що був принесений ними до Персії, а потім за посередництва татарських ханатів і козаків поширився в різних варіантах на теренах Литовсько-Руської держави, Польщі, Угорщини, Румунії, Московії та інших країн Південно-Східної Європи. У пам’ятках української мови поява слова фіксується в середині XVI ст. Шлик був найтиповішим головним убором українських козаків упродовж XVI – першої чверті XVIІI ст. Залежно від моди, верх у шлика міг бути високим і прямим або ж більш м’яким, мішкуватим, закинутим назад, а хутряна околиця – із V-подібною проріхою попереду, мінливої ширини, або ж прямою, завширшки з долоню[5].
З формуванням гусарських полків на теренах України, сукняний верх ківерів (кольбаків) стає модним серед козаків і отримує назву шлика. Козацькі шапки мали урізаний вверх з пришитим шликом (вилишкетом), який звисав з лівого боку, де він прикріплювався до наголовника гапликом. Такі ж самі шапки з червоним шликом носили чумаки. Шлик оздоблювали нашитим срібним або золотим хрестом і завершувався він золотою або срібною китичкою. Шлик був такого ж кольору, як і жупан, найчастіше червоного або синього кольору.
Кінний полк армії УНР Чорні запорожці (згодом 1-й полк Чорних запорожців) через чорний колір шлика називали чорношличниками[6].
Інша військова формація Армії УНР Чернігівський кінно-гонецький полк, що діяв під проводом отамана Євгена Ангела, за червоний колір шликів називалась «Червоний курінь смерті»[7].
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
- ↑ Євген Славутич «Одяг українських козаків переддержавного періоду (до середини XVII ст.) [Архівовано 3 квітня 2018 у Wayback Machine.]»
- ↑ Шлик // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Руденко, Олекса. ГОЛОВНІ УБОРИ РЕЄСТРОВОГО КОЗАЦЬКОГО ВІЙСЬКА XVI- СЕРЕДИНИ XVII ст. ДВКА (укр.). Процитовано 28 травня 2021.
- ↑ Славутич Є.В. (2012). Військовий костюм в Українській козацькій державі: Уніформологічний словник. Київ: Інститут історії України НАН України. с. 55—56. ISBN 978-966-02-6622-3.
- ↑ [[Дмитро Калинчук]] «Їх звали Чорні Шлики [Архівовано 6 жовтня 2011 у Wayback Machine.]» Український тиждень, 29 серпня 2011
- ↑ Тинченко Я. «Армии Украины 1917—1920 гг.» — Москва; ТОВ «Восточный горизонт», 2002 р.
- Шлик // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2087-2088. — 1000 екз.