Нейгауз Густав Вільгельмович: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [очікує на перевірку] |
Немає опису редагування |
Mazij (обговорення | внесок) граматика, пунктуація, милозвучність |
||
| Рядок 29: | Рядок 29: | ||
== Біографія == |
== Біографія == |
||
Народився [[10 травня]] [[1847]] року в містечку [[Калькар]] [[Рейнсько-Рурський регіон|Рейнської області]] в родині Вільгельма Нейгауза, власника [[кустар]]ної фабрики з виготовлення [[фортепіано]], та його дружини |
Народився [[10 травня]] [[1847]] року в містечку [[Калькар]] [[Рейнсько-Рурський регіон|Рейнської області]] в родині Вільгельма Нейгауза, власника [[кустар]]ної фабрики з виготовлення [[фортепіано]], та його дружини Гертруди Марії Готфрінг. |
||
Навчався в [[Кельнська вища школа музики|Кельнській консерваторії]] за класом фортепіано. До [[1869]] року вчителем Густава був [[композитор]] {{iw|Ernst Rudorff|Ернст Рудорф|en|Ernst Rudorff}}, а пізніше — директор консерваторії [[Фердинанд Гіллер]]. |
Навчався в [[Кельнська вища школа музики|Кельнській консерваторії]] за класом фортепіано. До [[1869]] року вчителем Густава був [[композитор]] {{iw|Ernst Rudorff|Ернст Рудорф|en|Ernst Rudorff}}, а пізніше — директор консерваторії [[Фердинанд Гіллер]]. |
||
Після закінчення навчання |
Після закінчення навчання в [[1870]] році за порадою Гіллера ще рік вдосконалював майстерність у [[Берлін]]і, а потім переїхав до [[Відень|Відня]]. Тут він отримав дозвіл практикуватись у методиці виготовлення та вдосконалення фортепіано на відомій фабриці Безендорфа. За рекомендацією колишнього вчителя Густав переїхав до [[Севастополь|Севастополя]], де працював учителем гри на фортепіано та [[Німецька мова|німецької мови]] в родині княгині О. А. Ширинської-Шихматової. |
||
Наступні роки Густав Нейгауз проживав спочатку в маєтку Шихматової в Мануйлівці [[Полтавська губернія|Полтавської губернії]], а [[1872]] року переїхав до [[Кропивницький|Єлисаветграда]], де підробляв домашніми уроками музики. |
Наступні роки Густав Нейгауз проживав спочатку в маєтку Шихматової в Мануйлівці [[Полтавська губернія|Полтавської губернії]], а [[1872]] року переїхав до [[Кропивницький|Єлисаветграда]], де підробляв домашніми уроками музики. |
||
У [[1870-ті|1870-х]] роках Нейгауз планував повернутись до [[Німецька імперія|Німеччини]]. Його було запрошено на посаду [[концертмейстер]]а та [[диригент]]а музичного товариства містечка Рекліндсгаузен, однак через відсутність перспективи та низьку зарплатню в 360 [[Німецька марка|марок]] на рік музикант від пропозиції відмовився. Натомість упродовж [[1876]]–[[1878]] років він виступав на навчально-просвітницьких заходах та музичних вечорах у Єлисаветграді, де заявив про себе як піаніст та зблизився з [[Поляки|польською]] громадою, зокрема, родиною [[Шимановський|Шимановських]]. |
|||
[[Файл:Neuhaus.jpg|міні|ліворуч|200пкс|Густав Нейгауз з дружиною та дітьми]] |
[[Файл:Neuhaus.jpg|міні|ліворуч|200пкс|Густав Нейгауз з дружиною та дітьми]] |
||
Окрім викладацької діяльності педагог займався написанням [[посібник]]ів з методики викладання, створював [[романс]]и, перекладав німецькою мовою твори [[Некрасов Микола Олексійович|Некрасова]]. [[1875]] року Густав Нейгауз одружився з ''Мартою (Ольгою) Михайлівною Блуменфельд''<ref>Донька [[Блуменфельд МИхайло Францевич|Михайла Блуменфельда]], викладача Єлисаветградського земського реального училища, та Марії Шимановської</ref>, з якою в майбутньому прожив 62 роки. |
Окрім викладацької діяльності, педагог займався написанням [[посібник]]ів з методики викладання, створював [[романс]]и, перекладав німецькою мовою твори [[Некрасов Микола Олексійович|Некрасова]]. [[1875]] року Густав Нейгауз одружився з ''Мартою (Ольгою) Михайлівною Блуменфельд''<ref>Донька [[Блуменфельд МИхайло Францевич|Михайла Блуменфельда]], викладача Єлисаветградського земського реального училища, та Марії Шимановської</ref>, з якою в майбутньому прожив 62 роки. У цей час він закінчив збірку [[Камерна музика|камерно]]-[[вокал]]ьних творів та вокальний цикл «Пісні юності» ({{lang-de|Lieder aus der Jugendzeit}}) на вірші німецьких поетів-[[Романтизм|романтиків]], який присвятив своїй дружині. Цикл вийшов у видавництві К. Гохштайна в [[Гайдельберг|Гайдельберзі]] наприкінці [[XIX століття]]. |
||
Густав Нейгауз створив нову систему запису нот та вдосконалив проєкт дугової [[Клавіатура|клавіатури]] для фортепіано. [[1882]] року |
Густав Нейгауз створив нову систему запису нот та вдосконалив проєкт дугової [[Клавіатура|клавіатури]] для фортепіано. [[1882]] року в Берліні ним було видано [[Брошура|брошуру]] «Фортепіано з вигнуто-радіальною клавіатурою та концентричною лінією удару» ({{lang-de|Das Pianoforte mit konkav-radiärer Klaviatur und konzentrischer Anschlaglinie}}), що пояснювала особливості та переваги запропонованих новацій. |
||
У [[1880-ті]] роки Нейгауз створив нову систему [[Ноти|нотного]] запису. Її основний принцип полягав у координації паралельності зображення та реального звуковидобування. Система була закріплена виданням [[1906]] року в [[Бохум]]і практичного посібника «Природна система нотації» ({{lang-de|Das natürliche Notensystem}}). |
|||
У [[1899]] році Г. В. Нейгауз за підтримки [[Римський-Корсаков Микола Андрійович|Миколи Римського-Корсакова]], Фелікса Блуменфельда та [[Глазунов Олександр Костянтинович|Олександра Глазунова]] відкрив у Єлисаветграді власну музичну школу. Навчальний процес у школі протягом 32 років постійно знаходився під контролем самого музиканта; навчальний заклад вважався найкращим |
У [[1899]] році Г. В. Нейгауз за підтримки [[Римський-Корсаков Микола Андрійович|Миколи Римського-Корсакова]], Фелікса Блуменфельда та [[Глазунов Олександр Костянтинович|Олександра Глазунова]] відкрив у Єлисаветграді власну музичну школу. Навчальний процес у школі протягом 32 років постійно знаходився під контролем самого музиканта; навчальний заклад вважався найкращим у місті. Тут навчався його син Генріх Нейгауз, а також відомі музиканти [[Ярослав Івашкевич]], [[Кароль Шимановський]], [[Юлій Мейтус]]. Густав Нейгауз мав контакти з [[Росіяни|російським]] композитором [[Лядов Анатолій Костянтинович|Анатолієм Лядовим]]. |
||
У [[1921]] році Нейгауз долучився до колективу викладачів «1-ї радянської музичної школи», що проіснувала 11 місяців, а також музпрофшколи, де працював два роки у складі педагогічного колективу. |
|||
У [[1931]] році на вимогу сина Густав Нейгауз покинув педагогічну кар'єру в [[УСРР|Україні]] та переїхав до [[Москва|Москви]], де познайомився з родиною [[Пастернак Борис Леонідович|Бориса Пастернака]]. |
У [[1931]] році на вимогу сина Густав Нейгауз покинув педагогічну кар'єру в [[УСРР|Україні]] та переїхав до [[Москва|Москви]], де познайомився з родиною [[Пастернак Борис Леонідович|Бориса Пастернака]]. |
||
Поточна версія на 06:17, 5 липня 2024
| Густав Вільгельмович Нейгауз | |
|---|---|
 | |
| нім. Gustav Heinrich Neuhaus | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 10 травня 1847 |
| Місце народження | Калькар, .svg){kind=small} Пруссія |
| Дата смерті | 1938 |
| Місце смерті | .svg){kind=small} Кірове, УРСР |
| Громадянство | Російська імперія і СРСР |
| Національність | німець |
| Професія | музикант, педагог |
| Інструменти | фортепіано |
| Діти | Нейгауз Генріх Густавович[1] |
Нейга́уз Гу́став Вільге́льмович (нім. Gustav Heinrich Neuhaus, рос. Густав Вильгельмович Нейгауз), (10 травня 1847, Калькар, Королівство Пруссія — 1938, Москва[2], СРСР) — німецький, український та радянський музичний педагог, батько піаніста Генріха Нейгауза.
Народився 10 травня 1847 року в містечку Калькар Рейнської області в родині Вільгельма Нейгауза, власника кустарної фабрики з виготовлення фортепіано, та його дружини Гертруди Марії Готфрінг.
Навчався в Кельнській консерваторії за класом фортепіано. До 1869 року вчителем Густава був композитор Ернст Рудорф[en], а пізніше — директор консерваторії Фердинанд Гіллер.
Після закінчення навчання в 1870 році за порадою Гіллера ще рік вдосконалював майстерність у Берліні, а потім переїхав до Відня. Тут він отримав дозвіл практикуватись у методиці виготовлення та вдосконалення фортепіано на відомій фабриці Безендорфа. За рекомендацією колишнього вчителя Густав переїхав до Севастополя, де працював учителем гри на фортепіано та німецької мови в родині княгині О. А. Ширинської-Шихматової.
Наступні роки Густав Нейгауз проживав спочатку в маєтку Шихматової в Мануйлівці Полтавської губернії, а 1872 року переїхав до Єлисаветграда, де підробляв домашніми уроками музики.
У 1870-х роках Нейгауз планував повернутись до Німеччини. Його було запрошено на посаду концертмейстера та диригента музичного товариства містечка Рекліндсгаузен, однак через відсутність перспективи та низьку зарплатню в 360 марок на рік музикант від пропозиції відмовився. Натомість упродовж 1876–1878 років він виступав на навчально-просвітницьких заходах та музичних вечорах у Єлисаветграді, де заявив про себе як піаніст та зблизився з польською громадою, зокрема, родиною Шимановських.
Окрім викладацької діяльності, педагог займався написанням посібників з методики викладання, створював романси, перекладав німецькою мовою твори Некрасова. 1875 року Густав Нейгауз одружився з Мартою (Ольгою) Михайлівною Блуменфельд[3], з якою в майбутньому прожив 62 роки. У цей час він закінчив збірку камерно-вокальних творів та вокальний цикл «Пісні юності» (нім. Lieder aus der Jugendzeit) на вірші німецьких поетів-романтиків, який присвятив своїй дружині. Цикл вийшов у видавництві К. Гохштайна в Гайдельберзі наприкінці XIX століття.
Густав Нейгауз створив нову систему запису нот та вдосконалив проєкт дугової клавіатури для фортепіано. 1882 року в Берліні ним було видано брошуру «Фортепіано з вигнуто-радіальною клавіатурою та концентричною лінією удару» (нім. Das Pianoforte mit konkav-radiärer Klaviatur und konzentrischer Anschlaglinie), що пояснювала особливості та переваги запропонованих новацій.
У 1880-ті роки Нейгауз створив нову систему нотного запису. Її основний принцип полягав у координації паралельності зображення та реального звуковидобування. Система була закріплена виданням 1906 року в Бохумі практичного посібника «Природна система нотації» (нім. Das natürliche Notensystem).
У 1899 році Г. В. Нейгауз за підтримки Миколи Римського-Корсакова, Фелікса Блуменфельда та Олександра Глазунова відкрив у Єлисаветграді власну музичну школу. Навчальний процес у школі протягом 32 років постійно знаходився під контролем самого музиканта; навчальний заклад вважався найкращим у місті. Тут навчався його син Генріх Нейгауз, а також відомі музиканти Ярослав Івашкевич, Кароль Шимановський, Юлій Мейтус. Густав Нейгауз мав контакти з російським композитором Анатолієм Лядовим.
У 1921 році Нейгауз долучився до колективу викладачів «1-ї радянської музичної школи», що проіснувала 11 місяців, а також музпрофшколи, де працював два роки у складі педагогічного колективу.
У 1931 році на вимогу сина Густав Нейгауз покинув педагогічну кар'єру в Україні та переїхав до Москви, де познайомився з родиною Бориса Пастернака.
Помер в період між 21 серпня та 30 жовтня 1938 року в Москві.[2]
- Блуменфельд Фелікс Михайлович
- Івашкевич Ярослав
- Мейтус Юлій Сергійович
- Нейгауз Генріх Густавович
- Нейгауз Наталія Густавівна
- Розумовська Віра Харитонівна
- Шимановський Кароль
- Нейгауз Густав Вільгельмович // Українська музична енциклопедія. Т. 4: [Н – О] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2016. — С. 211.
- (рос.) Нейгауз Густав Вільгельмович на офіційному сайті родини Нейгаузів
- Долгіх М. Нейгаузи: варіації на єлисаветградську тему. — Кіровоград, 2013. — С.5-76
- Долгіх М. В. До 125-річчя Генріха Нейгауза. — Кіровоград, 2013. — 36 с. ілюстр. (укр.)
- ↑ Catalog of the German National Library
- ↑ а б Густав Вільгельмович Нейгауз, музикант, педагог, просвітитель. Етапи творчого шляху. Марина Долгіх.
- ↑ Донька Михайла Блуменфельда, викладача Єлисаветградського земського реального училища, та Марії Шимановської