Буців: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [очікує на перевірку] |
м бот, заміна посилання: «Псевдо» → «Псевдо діячів ОУН та УПА» (див. Обговорення:Псевдо) |
|||
| (Не показано 2 проміжні версії 2 користувачів) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{Село |
{{Село |
||
| назва = Буців |
|||
| зображення = Saint Nicholas church, Butsiv (02).jpg |
|||
| зображення_розмір = 300пкс |
|||
| зображення_підпис = Церква Св. Миколая (1600 р.) |
|||
| область = [[Львівська область]] |
|||
| район = [[Яворівський район]] |
|||
| громада = [[Шегинівська сільська громада]] |
|||
| код КОАТУУ = 4622487903 |
|||
| розташування = |
|||
| mapx = |
|||
| mapy = |
|||
| засновано = 1251 |
|||
| населення = 527 |
|||
| територія = |
|||
| ref-територія = |
|||
| площа = 1,87 |
|||
| ref-площа = |
|||
| щільність = 378,07 |
|||
| поштовий індекс = 81322<ref>{{Cite web |url=http://www.uaidx.com/13/294/index |title=Довідник поштових індексів України. Львівська область. Мостиський район |accessdate=11 лютого 2016 |archive-date=18 жовтня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20161018190804/http://www.uaidx.com/13/294/index }}</ref> |
|||
| телефонний код = 3234 |
|||
| координати = {{coord|49|49|40|N|22|59|6|E|scale:100000|display=inline,title}} |
|||
| lat_deg = 49| |
|||
| lat_min = 49| |
|||
| lat_sec = 40 |
|||
| lon_deg = 22| |
|||
| lon_min = 59| |
|||
| lon_sec = 6 |
|||
| ⚫ | |||
| висота = 195 |
|||
| ⚫ | |||
| ref-висота = |
|||
| водойма = |
|||
| ⚫ | |||
| ⚫ | |||
| ⚫ | |||
| ⚫ | |||
| прапор = |
|||
| герб = |
|||
| ⚫ | |||
| відстань о = |
|||
| ref-відстань о = |
|||
| ⚫ | |||
| ⚫ | |||
| ⚫ | |||
| станція = |
|||
| ⚫ | |||
| ⚫ | |||
{{Otheruses|тип=НП|Буців (хутір){{!}}Буців}} |
{{Otheruses|тип=НП|Буців (хутір){{!}}Буців}} |
||
'''Буців''' — [[село]] в Україні, у [[Яворівський район|Яворівському районі]], [[Львівська область|Львівської області]], орган місцевого самоврядування — [[Шегинівська сільська рада]]. Це одне з найстаріших сіл [[Мостиський район|Мостищини]], перші згадки якого сягають у середину [[XIII століття]], тобто часів князювання [[Данило Галицький|Данила Галицького]]. |
'''Буців''' — [[село]] в Україні, у [[Яворівський район|Яворівському районі]], [[Львівська область|Львівської області]], орган місцевого самоврядування — [[Шегинівська сільська рада]]. Це одне з найстаріших сіл [[Мостиський район|Мостищини]], перші згадки якого сягають у середину [[XIII століття]], тобто часів князювання [[Данило Галицький|Данила Галицького]]. |
||
| Рядок 79: | Рядок 83: | ||
* [[Козаневич Мар'ян Омелянович|Мар'ян Козаневич]] (1877-1940) — український громадсько-політичний та державний діяч, гірничий інженер, Державний секретар публічних робіт та гірництва ЗУНР. |
* [[Козаневич Мар'ян Омелянович|Мар'ян Козаневич]] (1877-1940) — український громадсько-політичний та державний діяч, гірничий інженер, Державний секретар публічних робіт та гірництва ЗУНР. |
||
* [[Іван Паславський]] (1968—до тепер ) — журналіст, український громадський діяч на [[Далекий Схід|Далекому Сході]]. |
* [[Іван Паславський]] (1968—до тепер ) — журналіст, український громадський діяч на [[Далекий Схід|Далекому Сході]]. |
||
* Ревакович Володимир [[Псевдо діячів ОУН та УПА|псевдо]] «Шумний» (20.07.1917 — (?).1986) — уродженець села, стрілець сотні «[[Месники-2]]» куреня [[Месники (УПА)|«Месники»]] [[УПА|Української Повстанської Армії]]. В лавах УПА від весни 1944 р. Влітку 1947 року при переході польсько-чеського кордону у Чехословаччині був поранений, захоплений у полон і переданий Польщі. Засуджений у Ряшеві до смертної кари, яку замінено на довічне ув'язнення. Вирок відбував у в'язниці в Голєнові. Звільнений влітку 1956 року. Одружився і проживав у Ліцбарку Вармінськім. Помер у 1986 році<ref>[http://do.gendocs.ru/docs/index-125141.htmll?page=15 Партизанськими дорогами з командиром «Залізняком»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160305081807/http://do.gendocs.ru/docs/index-125141.htmll?page=15 |
* Ревакович Володимир [[Псевдо діячів ОУН та УПА|псевдо]] «Шумний» (20.07.1917 — (?).1986) — уродженець села, стрілець сотні «[[Месники-2]]» куреня [[Месники (УПА)|«Месники»]] [[УПА|Української Повстанської Армії]]. В лавах УПА від весни 1944 р. Влітку 1947 року при переході польсько-чеського кордону у Чехословаччині був поранений, захоплений у полон і переданий Польщі. Засуджений у Ряшеві до смертної кари, яку замінено на довічне ув'язнення. Вирок відбував у в'язниці в Голєнові. Звільнений влітку 1956 року. Одружився і проживав у Ліцбарку Вармінськім. Помер у 1986 році<ref>[http://do.gendocs.ru/docs/index-125141.htmll?page=15 Партизанськими дорогами з командиром «Залізняком»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160305081807/http://do.gendocs.ru/docs/index-125141.htmll?page=15|date=5 березня 2016}} — [[Дрогобич]]: [[Засоби масової інформації та видавництва Дрогобича|Видавнича фірма «Відродження»]], 1997. — 359 с., ISBN 966-538-009-5</ref>. |
||
* Ревакович Роман Володимирович (1958, Польща) — польський і український диригент та композитор. Закінчив Музичну академію ім. Ф. Шопена у Варшаві за спеціальністю «теорія музики», згодом — диригентський факультет; вивчав композицію. У 1983—1993 роках керував чоловічим хором «Журавлі», з яким гастролював у США, Канаді, Західній Європі та Україні. Займався візантійськими хоралами, які виконував створений ним камерний хор «Ірмос». З 90-х років XX століття Ревакович займається симфонічним диригуванням. Впродовж багатьох років — як диригент та організатор різних музичних заходів — пропагує українську музику в Польщі і польську в Україні. Тричі реалізував «Дні української музики у Варшаві». Є засновником та головою фонду «Pro Musica Viva», який займається просуванням та підтримкою різноманітних музичних ініціатив. Під його батутою був записаний і виданий на CD фірми NAXOS «Реквієм» Олександра Щетинського. |
* Ревакович Роман Володимирович (1958, Польща) — польський і український диригент та композитор. Закінчив Музичну академію ім. Ф. Шопена у Варшаві за спеціальністю «теорія музики», згодом — диригентський факультет; вивчав композицію. У 1983—1993 роках керував чоловічим хором «Журавлі», з яким гастролював у США, Канаді, Західній Європі та Україні. Займався візантійськими хоралами, які виконував створений ним камерний хор «Ірмос». З 90-х років XX століття Ревакович займається симфонічним диригуванням. Впродовж багатьох років — як диригент та організатор різних музичних заходів — пропагує українську музику в Польщі і польську в Україні. Тричі реалізував «Дні української музики у Варшаві». Є засновником та головою фонду «Pro Musica Viva», який займається просуванням та підтримкою різноманітних музичних ініціатив. Під його батутою був записаний і виданий на CD фірми NAXOS «Реквієм» Олександра Щетинського. |
||
* Ревакович Марія (1960) — поетеса, член Нью-Йоркської групи, укладач виданої в Києві антології цієї групи під назвою «Півстоліття напівтиші». Член Національної Спілки письменників України. |
* Ревакович Марія (1960) — поетеса, член Нью-Йоркської групи, укладач виданої в Києві антології цієї групи під назвою «Півстоліття напівтиші». Член Національної Спілки письменників України. |
||
* Село Буців є родинним гніздом міжнародного шахового гросмейстера [[Михальчишин Адріан Богданович|Адріана Михальчишина]] ще від діда-прадіда (цитата з книги його авторства під назвою "Куди мчить експрес", видавництва "Сполом", 2018 рік). |
|||
== Див. також == |
== Див. також == |
||
Поточна версія на 02:40, 9 червня 2024
| село Буців | |
|---|---|
.jpg) | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Львівська область |
| Район | Яворівський район |
| Громада | Шегинівська сільська громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1251 |
| Населення | 527 |
| Площа | 1,87 км² |
| Густота населення | 378,07 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 81322[1] |
| Телефонний код | +380 3234 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°49′40″ пн. ш. 22°59′06″ сх. д. / 49.82778° пн. ш. 22.98500° сх. д.Координати: 49°49′40″ пн. ш. 22°59′06″ сх. д. / 49.82778° пн. ш. 22.98500° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
195 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 81321, Львівська обл., Яворівський р-н, с. Шегині |
| Карта | |
  Буців | |
 Буців | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Буців — село в Україні, у Яворівському районі, Львівської області, орган місцевого самоврядування — Шегинівська сільська рада. Це одне з найстаріших сіл Мостищини, перші згадки якого сягають у середину XIII століття, тобто часів князювання Данила Галицького.
У 1251 р. за князя Галицько-Волинського Данила Романовича, земля була поділена між: дворянами на округи.
Так округ Перемишський був під володінням дворянина Ростислава Івановича. Цей дворянин був твердої християнської віри. І тому багато в ці роки було побудовано церков. І серед цих церков і побудували монастир на горі Вал (сьогодні територія с. Буців), що знаходиться на головному шляху між Львовом і Ярославом. Церкву монастиря побудували з фонду князя Галицько-Волинського Данила Романовича. Отці Василіани прибули з Добромиля, Ярослава і зі Львова і оселилися в монастирі, що на горі Вал. Монастир був відомий на цілу Галичину.
Під Валом була збудована цегельня, де виробляли цеглу на продаж.
У 1300-х рр. на Галичину робили походи і напади татари. Шляхтич Сапега спровадив собі знатного спостерігача за татарами, то був Кіц Ян, котрого Сапега оселив на горі там і побудував вартову вежу, звідси і пішла назва гори, яка знаходиться на території Буцева — Кіцова гора. Навколо Кіцової гори та монастиря почали утворюватися хутори. В 1511 p. заснували цвинтар і на цвинтарі побудували каплицю з дерева. Керівником будови був монах Буців Данило. Каплицю посвятили в 1512 р. 22 травня в день перенесення мощей св. Миколая. Тому селищу дали назву с. Буців (в честь монаха Буціва Данила).
У XVI столітті напали татари на Яворів. Про це дізналися монахи з Валу. Вони повідомили людей із села і разом сховались у лісі де були великі болота. Татари монастир на Валі пограбували і підпалили. Вони засіли в Буцеві на цілий тиждень пили, гуляли, бенкетували. Тут же їх наздогнали козаки розпочався великий бій, цей бій тягнувся в лісах Буцева аж до лісів Медики. Татар розбили і в цьому бої загинув татарський хан. Після бою татари розбіглися по сусідніх околицях, де найнялися служити панам-шляхтичам. Вони охрестились і поженились на українських дівчатах. Козаків, котрі загинули, поховали на цвинтарі біля церкви. Татари своєму хану висипали велику могилу за Медикою. Там, і заснували собі селище іменем їхнього хана Шегині (Шах гине).
1681 року до Буцева прибув перший священник Теодор Базилевич. Збереглися відомості про те що у 1690 році власниця села Урсула Модрієвська наказала піддати тортурам та завдати 100 ударів "дуб'єм" місцевому священику Якову Шаварі з метою схилити його до переходу в унію.[2] 1697 р. в Буцеві поселився єврей Тайтман Шмул і заснував корчму.
В 1789 році був священик Михайло Височанський. На початку XIX століття в селі побудували школу.
1848 року скасовано панщину це було 16 травня. Люди в цей день щороку відправляли службу Божу, ходили з образами по полях, співали релігійні пісні.
1 липня 1924 р. з території земель фільварку Буців Перемишльського повіту утворена гміна Польська Маринка для польських колоністів[3].
У 1939 році в Буцові проживало 1 360 мешканців (1 250 українців, 25 поляків, 40 польських колоністів міжвоєнного періоду, 5 латинників, 40 євреїв), а в колонії Польська Маринка проживало 170 польських колоністів міжвоєнного періоду[4].
1976 року побудували друге приміщення школи біля церкви.
.jpg)
Церква св. Миколая місцевої громади ПЦУ та УГКЦ[5] побудована у 1511 році. Після того, як татари спалили монастир, багато монахів ЧСВВ (УГКЦ) виїхали до Добромилья. Образи монахи позбирали (татари їх пограбували та порозкидали) до церкви в с. Буців: Страшний суд, святий отець Миколай, святий Онуфрій, Страдальна Матір Божа, що держить Ісуса Христа знятого з хреста. Також цілий іконостас і багато книжок богослужіння (є книжки, датовані 16 ст.)
У 1985 р. проводили ремонт церкви: переробили дах, розширили вівтар. Такою вона дійшла до сучасності. В часі ремонту було знайдено оригінали церковних книг, заховані у конструкціях даху, з котрих отримано інформацію, викладену на цій сторінці.
- З Буцова походила родина Параски і Семена Буциків — батьків відомого хокеїста, члена Зали слави хокею Джонні Буцика.
- Мар'ян Козаневич (1877-1940) — український громадсько-політичний та державний діяч, гірничий інженер, Державний секретар публічних робіт та гірництва ЗУНР.
- Іван Паславський (1968—до тепер ) — журналіст, український громадський діяч на Далекому Сході.
- Ревакович Володимир псевдо «Шумний» (20.07.1917 — (?).1986) — уродженець села, стрілець сотні «Месники-2» куреня «Месники» Української Повстанської Армії. В лавах УПА від весни 1944 р. Влітку 1947 року при переході польсько-чеського кордону у Чехословаччині був поранений, захоплений у полон і переданий Польщі. Засуджений у Ряшеві до смертної кари, яку замінено на довічне ув'язнення. Вирок відбував у в'язниці в Голєнові. Звільнений влітку 1956 року. Одружився і проживав у Ліцбарку Вармінськім. Помер у 1986 році[6].
- Ревакович Роман Володимирович (1958, Польща) — польський і український диригент та композитор. Закінчив Музичну академію ім. Ф. Шопена у Варшаві за спеціальністю «теорія музики», згодом — диригентський факультет; вивчав композицію. У 1983—1993 роках керував чоловічим хором «Журавлі», з яким гастролював у США, Канаді, Західній Європі та Україні. Займався візантійськими хоралами, які виконував створений ним камерний хор «Ірмос». З 90-х років XX століття Ревакович займається симфонічним диригуванням. Впродовж багатьох років — як диригент та організатор різних музичних заходів — пропагує українську музику в Польщі і польську в Україні. Тричі реалізував «Дні української музики у Варшаві». Є засновником та головою фонду «Pro Musica Viva», який займається просуванням та підтримкою різноманітних музичних ініціатив. Під його батутою був записаний і виданий на CD фірми NAXOS «Реквієм» Олександра Щетинського.
- Ревакович Марія (1960) — поетеса, член Нью-Йоркської групи, укладач виданої в Києві антології цієї групи під назвою «Півстоліття напівтиші». Член Національної Спілки письменників України.
- Село Буців є родинним гніздом міжнародного шахового гросмейстера Адріана Михальчишина ще від діда-прадіда (цитата з книги його авторства під назвою "Куди мчить експрес", видавництва "Сполом", 2018 рік).
- ↑ Довідник поштових індексів України. Львівська область. Мостиський район. Архів оригіналу за 18 жовтня 2016. Процитовано 11 лютого 2016.
- ↑ Добрянський А. Історія єпископів трьох з'єднаних єпархій Перемиської, Самбірської і Сяніцької, від найдавніших часів до 1794 року. 1893, Львів: авторським накладом, - С.57
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 27 czerwca 1924 r. o utworzeniu samoistnej gminy administracyjnej pod nazwą "Polska Marynka" w powiecie przemyskim. [Архівовано 21 грудня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 55-56.
- ↑ Про парафію на сайті Львівської єпархії УАПЦ. Архів оригіналу за 10 травня 2019. Процитовано 5 травня 2016.
- ↑ Партизанськими дорогами з командиром «Залізняком» [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] — Дрогобич: Видавнича фірма «Відродження», 1997. — 359 с., ISBN 966-538-009-5
| |||||
