ПМН: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [перевірена версія] |
м →Посилання: зовнішні посилання |
м →Варіанти: стиль |
||
(Не показано 6 проміжних версій цього користувача) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:27thOMSBr13.jpg|міні| Перший ряд зліва направо: протипіхотні міни ОЗМ-72, ПМН-4, ПМН-2 і ПМН-1. Дві більші міни — радянські протитанкові міни ТМ-62П2 і [[ТМ-46]] (на ній лежить [[ПФМ-1]]).]] |
[[Файл:27thOMSBr13.jpg|міні| Перший ряд зліва направо: протипіхотні міни ОЗМ-72, ПМН-4, ПМН-2 і ПМН-1. Дві більші міни — радянські протитанкові міни ТМ-62П2 і [[ТМ-46]] (на ній лежить [[ПФМ-1]]).]] |
||
'''ПМН''' ({{Lang-ru|противопехотная мина нажимная|lit=протипіхотна міна натискної дії}}) — серія [[Протипіхотна міна|протипіхотних мін]] вибухової дії, що була розроблена і виготовлена в [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|Радянському Союзі]]. Вони є одними з найпоширеніших |
'''ПМН''' ({{Lang-ru|противопехотная мина нажимная|lit=протипіхотна міна натискної дії}}) — серія [[Протипіхотна міна|протипіхотних мін]] вибухової дії, що була розроблена і виготовлена в [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|Радянському Союзі]]. Вони є одними з найпоширеніших протипіхотних мін в [[Російсько-українська війна (з 2014)|російсько-українській війні]].<ref>{{Cite book|title=Landmines: A Deadly Legacy|last=Anderson|first=Kenneth|last2=Human Rights Watch Arms Project|last3=Physicians for Human Rights|year=1993|series=Volume 2156 of Human rights documents: General|publisher=Human Rights Watch|location=New York |
||
|pages=[https://books.google.com/books?id=EqWsbzQh0g4C&q=%22black+widow%22&pg=PA19 19], [https://books.google.com/books?id=EqWsbzQh0g4C&q=%22black+widow%22&pg=PA19 24]|isbn=9781564321138|oclc=474490190|author2-link=Human Rights Watch|authorlink=Physicians for Human Rights}}</ref> |
|pages=[https://books.google.com/books?id=EqWsbzQh0g4C&q=%22black+widow%22&pg=PA19 19], [https://books.google.com/books?id=EqWsbzQh0g4C&q=%22black+widow%22&pg=PA19 24]|isbn=9781564321138|oclc=474490190|author2-link=Human Rights Watch|authorlink=Physicians for Human Rights}}</ref> |
||
== ПМН |
== Перша ПМН == |
||
[[Файл:PMN anti-personnel mine.jpg|thumb|300px|Протипіхотна міна ПМН |
[[Файл:PMN anti-personnel mine.jpg|thumb|300px|Протипіхотна міна ПМН виробництва 1978 року.]] |
||
Була розроблена в [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] у кінці 1950-х років. |
Була розроблена в [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] у кінці 1950-х років. Отримала назву ПМН. Пізніше, у звязку з розробкую наступних мін серіі, стали іноді називати ПМН-1. "Народна" назва — Чорна вдова. Містить найбільшу кількість [[Вибухові речовини|вибухівки]] серед мін серії. Більшість протипіхотних мін містять близько 50 грамів вибухової речовини, і зазвичай руйнують повністю або частково стопу жертви. На відміну від них, ПМН містить 200 грамів тротилу, і зазвичай калічить всю ногу жертви (призводить до [[Ампутація#Травма|травматичної ампутації]] вище коліна), а також може завдати серйозних травм сусідній кінцівці. Більшість постраждалих від протипіхотних мін (наприклад, [[M14 (міна)|М14]], що містить 29 грамів вибухівки) мають дуже високу ймовірність вижити, хоча неминуче зазнають постійної інвалідності, пов'язаної з порушенням [[Хода|ходи]]. Однак внаслідок великої кількості вибухівки всередині ПМН, ризик загибелі жертв значно вищий, а серед виживших ступінь інвалідності вищий. |
||
Міна має циліндричну форму, діаметр 110 мм. Корпус [[бакеліт]]овий, (коричневого або чорного кольору) з чорною гумовою натискною пластиною, має всередині два канали: вертикальний та горизонтальний. Заряд міни — [[Тринітротолуол|тротилова]] шашка, закріплена в корпусі за допомогою лаку. Натискний пристрій (кришка) міни складається з гумового ковпака та пластмасового щитка. Гумовий ковпак одягнений на корпус та закріплений на ньому металевою стрічкою. Спусковий механізм змонтований у вертикальному каналі корпусу і складається з пластмасового штока, пружини та кільця розрізу. У штоку є вікно з бойовим виступом. Під час спрацювання міни ударник проходить у вікно. Бойовий виступ утримує [[Ударник (деталь)|підпружинений ударник]] на бойовому зводі після перерізання металоелементу. У зібраній міні шток підібганий пружиною вгору до розрізного кільця. Ударний механізм розміщено у горизонтальному каналі корпусу. Він зібраний в окремий вузол та має тимчасовий запобіжник. Ударний механізм складається з втулки, ударника з різаком у вигляді петлі зі сталевої струни, закріпленої за допомогою вкладиша, бойової пружини, металоелементу № 2, запобіжної чеки з кільцем, ковпачка з гумовою прокладкою, що герметизують місце з'єднання ударного механізму з корпусом міни. У мінах ПМН, виготовлених до 1965, різак має іншу конструкцію. Він виконаний у вигляді відрізка сталевої струни, закріпленого у металевій рамці на кінці штока ударника. [[Файл:PMN-2_mine.jpg|thumb|300px|Дві міни ПМН: перший приклад повністю укомплектований, другий показує зовнішній вигляд міни ПМН після того, як вона здетонувала]] У зібраному ударному механізмі бойова пружина стиснута, шток ударника проходить через втулку і утримується в ній запобіжною чекою. Металелемент № 2 міститься в пазу втулки в петлі різака. Запал МД-9 розміщується у горизонтальному каналі корпусу з боку, протилежного ударному механізму. Запал складається з пластмасової гільзи, [[тетрил]]ової шашки масою 6,5 г і капсуля-детонатора накольного дії М-1, закріпленого в гнізді шашки на лаку. Тетрилова шашка виконує роль передавального заряду. Запал МД-9 закріплюється в міні пробкою із гумовою прокладкою. |
|||
[[Файл:PMN-2_mine.jpg|thumb|300px|Дві міни ПМН-1: перший приклад повністю укомплектований, другий показує зовнішній вигляд міни ПМН-1 після того, як вона здетонувала]]У зібраному ударному механізмі бойова пружина стиснута, шток ударника проходить через втулку і утримується в ній запобіжною чекою. Металелемент № 2 міститься в пазу втулки в петлі різака. Запал МД-9 розміщується у горизонтальному каналі корпусу з боку, протилежного ударному механізму. Запал складається з пластмасової гільзи, [[тетрил]]ової шашки масою 6,5 г і капсуля-детонатора накольного дії М-1, закріпленого в гнізді шашки на лаку. Тетрилова шашка виконує роль передавального заряду. Запал МД-9 закріплюється в міні пробкою із гумовою прокладкою. |
|||
Після висмикування запобіжної чеки спрацьовує тимчасовий запобіжник — перерізається металоелемент № 2. Міна переходить у бойове становище — ударник упирається у бойовий виступ штока. При натисканні на міну кришка та шток опускаються, бойовий виступ штока виходить із зачеплення із ударником. Ударник звільняється, під дією бойової пружини проходить через вікно в штоку і наколює капсуль-детонатор М-1, який вибухає та викликає вибух тетрилової шашки та заряду ВР міни. |
Після висмикування запобіжної чеки спрацьовує тимчасовий запобіжник — перерізається металоелемент № 2. Міна переходить у бойове становище — ударник упирається у бойовий виступ штока. При натисканні на міну кришка та шток опускаються, бойовий виступ штока виходить із зачеплення із ударником. Ударник звільняється, під дією бойової пружини проходить через вікно в штоку і наколює капсуль-детонатор М-1, який вибухає та викликає вибух тетрилової шашки та заряду ВР міни. |
||
=== Тактико-технічні характеристики міни ПМН |
=== Тактико-технічні характеристики міни ПМН === |
||
* '''Висота:''' 53 мм |
* '''Висота:''' 53 мм |
||
* '''Діаметр:''' 110 мм |
* '''Діаметр:''' 110 мм |
||
Рядок 23: | Рядок 21: | ||
== ПМН-2 == |
== ПМН-2 == |
||
[[Файл:PMN_(rechts)_und_PMN_2.jpeg|праворуч|міні| Міни ПМН |
[[Файл:PMN_(rechts)_und_PMN_2.jpeg|праворуч|міні| Міни ПМН і ПМН-2. Обидві мають штифти активації, що означає, що механізми [[запал]]у не активовані]] |
||
[[Файл:2011._День_защиты_детей_в_Донецке_053.jpg|праворуч|міні|Міна ПМН-2 з бойовим штифтом на місці.]] |
[[Файл:2011._День_защиты_детей_в_Донецке_053.jpg|праворуч|міні|Міна ПМН-2 з бойовим штифтом на місці.]] |
||
''Докладніше: [[ПМН-2]]'' |
''Докладніше: [[ПМН-2]]'' |
||
Розроблена в середині 1970-х років. Корпус виготовлений з литого пластику. Найчастіше колір листяно-зелений, іноді коричневий. Верхня частина міни має чорну гумову Х-подібну натискну пластину. Начинка являє собою вибухівку на основі суміші [[гексоген]]у з [[тринітротолуол]]ом (ТГ-40). Як і перша ПМН, ПМН-2 має велику вибухову начинку порівняно з багатьма іншими протипіхотними мінами. |
|||
Однією з суттєвих відмінностей між ПМН |
Однією з суттєвих відмінностей між ПМН і ПМН-2 є те, що ПМН-2 містить більш сучасний [[запал]] з інтегрованою перегородкою під натискною пластиною. Це, а також Х-подібна конструкція натискної пластини робить ПМН-2 набагато стійкішою до традиційних вибухових протимінних засобів, які використовують раптовий надлишковий тиск для детонації мін. Тому її можна вважати вибухостійкою міною. На відміну від неї, ПМН (конструкція 1950-х років) може бути успішно розмінована такими методами. |
||
Запал ПМН-2 має затримку на встановлення приблизно 60 секунд |
Запал ПМН-2 має затримку на встановлення приблизно 60 секунд. При обертанні ключа активації та витягуванні його з міни штифт блокування зрізається. Це дозволяє пневмобалону всередині шахти накачуватись пружиною стиснення, яка, у свою чергу, піднімає «запобіжний» стрижень із траєкторії затвора, розблоковуючи його рух. Затримка постановки на бойове зведення у ПМН-2 значно коротша, ніж у ПМН.<ref>{{Cite web|url=http://www-personal.acfr.usyd.edu.au/spns/pubcache/poster_JUL31_LN_final-small.pdf|title=Archived copy|accessdate=2011-01-21|archivedate=2011-02-18|archiveurl=https://web.archive.org/web/20110218091947/http://www-personal.acfr.usyd.edu.au/spns/pubcache/poster_JUL31_LN_final-small.pdf|url-status=dead}}</ref> |
||
=== Тактико-технічні характеристики міни ПМН-2 === |
=== Тактико-технічні характеристики міни ПМН-2 === |
||
Рядок 43: | Рядок 41: | ||
== ПМН-3 == |
== ПМН-3 == |
||
Протипіхотна багатоцільова фугасна натискної дії, таймерного типу. Призначена для виведення з ладу особового складу противника. Зовні |
Протипіхотна багатоцільова фугасна натискної дії, таймерного типу. Призначена для виведення з ладу особового складу противника. Зовні ідентична ПМН-2. Головною відмінністю від ПМН-2 є електронний запал з періодом самоліквідації від 0,5 до 8 діб (після чого міна самостійно вибухає), крім того має можливість використання як міні-пастки для вбивства/поранення саперів, має датчик нахилу. Використовувалась російськими військами у [[Чечня|Чечні]].<ref>{{Cite web|url=https://cat-uxo.com/explosive-hazards/landmines/pmn-3-landmine|title=PMN-3 Landmine|website=CAT-UXO|accessdate=2023-02-17}}</ref> |
||
=== Тактико-технічні характеристики міни ПМН-1 === |
=== Тактико-технічні характеристики міни ПМН-1 === |
||
Рядок 69: | Рядок 67: | ||
== Безпечна процедура знешкодження == |
== Безпечна процедура знешкодження == |
||
Вважається надзвичайно небезпечним знешкоджувати ПМН міни шляхом видалення [[запал]]а, якщо тільки вони не були встановлені нещодавно і не перебувають у хорошому стані. Навіть якщо це так, те, що здається стандартною міною ПМН-1, насправді може бути |
Вважається надзвичайно небезпечним знешкоджувати ПМН міни шляхом видалення [[запал]]а, якщо тільки вони не були встановлені нещодавно і не перебувають у хорошому стані. Навіть якщо це так, те, що здається стандартною міною ПМН-1, насправді може бути міною-сюрпризом MC-3, яка оснащена вбудованим пристроєм проти розмінування, спеціально розробленого для вбивства саперів. Під стандартною міною ПМН може бути розміщено пристрій МЛ-7, що спрацьовує на розвантаження.<ref>{{Cite web|url=http://www.saper.etel.ru/mines-3/ml-7.html|title=Инженерные боеприпасы (МЛ-7) - ml-7.HTML|accessdate=2012-09-09|url-status=dead|archiveurl=https://archive.today/20120909055340/http://www.saper.etel.ru/mines-3/ml-7.html|archivedate=2012-09-09}}</ref> Тому стандартною процедурою безпечного знешкодження мін ПМН є знищення їх [[In situ|на місці]] за допомогою невеликого заряду вибухівки. |
||
<gallery widths="200px" heights="140px"> |
<gallery widths="200px" heights="140px"> |
||
PMN AP-mine.JPEG|Міни типу ПМН-1, знайдені в [[Ірак]]у (2003) |
PMN AP-mine.JPEG|Міни типу ПМН-1, знайдені в [[Ірак]]у (2003) |
||
Рядок 80: | Рядок 78: | ||
* '''Gyata 64''': [[Угорщина|угорська]] копія ПМН-1.<ref>{{Cite web|url=https://cat-uxo.com/explosive-hazards/landmines/gyata-64-landmine|title=GYATA-64 Landmine|website=CAT-UXO|accessdate=2023-02-17}}</ref> |
* '''Gyata 64''': [[Угорщина|угорська]] копія ПМН-1.<ref>{{Cite web|url=https://cat-uxo.com/explosive-hazards/landmines/gyata-64-landmine|title=GYATA-64 Landmine|website=CAT-UXO|accessdate=2023-02-17}}</ref> |
||
* '''Міна ПМ-79''': [[Болгарія|болгарський]] варіант ПМН-1.<ref>{{Cite web|url=https://cat-uxo.com/explosive-hazards/landmines/pm-79-landmine|title=PM-79 Landmine|website=CAT-UXO|accessdate=2023-02-17}}</ref> |
* '''Міна ПМ-79''': [[Болгарія|болгарський]] варіант ПМН-1.<ref>{{Cite web|url=https://cat-uxo.com/explosive-hazards/landmines/pm-79-landmine|title=PM-79 Landmine|website=CAT-UXO|accessdate=2023-02-17}}</ref> |
||
* '''МС-3''' (міна-сюрприз): існує щонайменше з 1952 року. Вона виглядає схоже на ПМН-1, з однією лише різницею — у центрі верхньої сторони міни МС-3 є виступ, що містить підпружинений пристрій, що запобігає скиданню тиску. Вибуховий вміст становить 310 грамів тротилу. Загальна вага МС-3 становить 630 г. МС-3 вимагає мінімального навантаження від 5 до 6 кг на «блістер» для запобігання детонації. Як наслідок, міни МС-3 завжди зустрічатимуться під якимось важким об'єктом, наприклад, під загороджувальною міною [[ОЗМ-72]] або іноді протитанковою міною, яка виступає засобом проти розмінування. |
* '''МС-3''' (міна-сюрприз): існує щонайменше з 1952 року. Вона виглядає схоже на ПМН-1, з однією лише різницею — у центрі верхньої сторони міни МС-3 є виступ, що містить підпружинений пристрій, що запобігає скиданню тиску. Вибуховий вміст становить 310 грамів тротилу. Загальна вага МС-3 становить 630 г. МС-3 вимагає мінімального навантаження від 5 до 6 кг на «блістер» для запобігання детонації. Як наслідок, міни МС-3 завжди зустрічатимуться під якимось важким об'єктом, наприклад, під загороджувальною міною [[ОЗМ-72]] або іноді протитанковою міною, яка виступає засобом проти розмінування. Підрив МС-3 під протитанковою міною може спричинити симпатичну детонацію більшого боєприпасу. Крім того, МС-3 використовують як звичайну [[Міна-пастка|міну-пастку]], не закопуючи її, наприклад заклавши всередині будівлі або транспортного засобу з певним вантажем зверху, наприклад, валізою.<ref>{{Cite web|url=https://cat-uxo.com/explosive-hazards/firing-devices/ms-3-firing-device|title=MS-3 Firing Device|website=CAT-UXO|accessdate=2023-02-17}}</ref><ref>{{Cite web|url=http://war-russia.info/index.php/nomenklatura-vooruzhenij/447-sukhoputnye-vojska/inzhenernaya-tekhnika/protivotransportnye-obektnye-diversionnye-miny/3114-mina-syurpriz-ms-3-1952g|title=Мина-сюрприз МС-3 (1952г.)|website=war-russia.info|accessdate=2023-11-02}} {{ref-ru}}</ref> |
||
== Див. також == |
== Див. також == |
Поточна версія на 21:41, 29 березня 2024
ПМН (рос. противопехотная мина нажимная, дос. «протипіхотна міна натискної дії») — серія протипіхотних мін вибухової дії, що була розроблена і виготовлена в Радянському Союзі. Вони є одними з найпоширеніших протипіхотних мін в російсько-українській війні.[1]
Була розроблена в СРСР у кінці 1950-х років. Отримала назву ПМН. Пізніше, у звязку з розробкую наступних мін серіі, стали іноді називати ПМН-1. "Народна" назва — Чорна вдова. Містить найбільшу кількість вибухівки серед мін серії. Більшість протипіхотних мін містять близько 50 грамів вибухової речовини, і зазвичай руйнують повністю або частково стопу жертви. На відміну від них, ПМН містить 200 грамів тротилу, і зазвичай калічить всю ногу жертви (призводить до травматичної ампутації вище коліна), а також може завдати серйозних травм сусідній кінцівці. Більшість постраждалих від протипіхотних мін (наприклад, М14, що містить 29 грамів вибухівки) мають дуже високу ймовірність вижити, хоча неминуче зазнають постійної інвалідності, пов'язаної з порушенням ходи. Однак внаслідок великої кількості вибухівки всередині ПМН, ризик загибелі жертв значно вищий, а серед виживших ступінь інвалідності вищий.
Міна має циліндричну форму, діаметр 110 мм. Корпус бакелітовий, (коричневого або чорного кольору) з чорною гумовою натискною пластиною, має всередині два канали: вертикальний та горизонтальний. Заряд міни — тротилова шашка, закріплена в корпусі за допомогою лаку. Натискний пристрій (кришка) міни складається з гумового ковпака та пластмасового щитка. Гумовий ковпак одягнений на корпус та закріплений на ньому металевою стрічкою. Спусковий механізм змонтований у вертикальному каналі корпусу і складається з пластмасового штока, пружини та кільця розрізу. У штоку є вікно з бойовим виступом. Під час спрацювання міни ударник проходить у вікно. Бойовий виступ утримує підпружинений ударник на бойовому зводі після перерізання металоелементу. У зібраній міні шток підібганий пружиною вгору до розрізного кільця. Ударний механізм розміщено у горизонтальному каналі корпусу. Він зібраний в окремий вузол та має тимчасовий запобіжник. Ударний механізм складається з втулки, ударника з різаком у вигляді петлі зі сталевої струни, закріпленої за допомогою вкладиша, бойової пружини, металоелементу № 2, запобіжної чеки з кільцем, ковпачка з гумовою прокладкою, що герметизують місце з'єднання ударного механізму з корпусом міни. У мінах ПМН, виготовлених до 1965, різак має іншу конструкцію. Він виконаний у вигляді відрізка сталевої струни, закріпленого у металевій рамці на кінці штока ударника.
У зібраному ударному механізмі бойова пружина стиснута, шток ударника проходить через втулку і утримується в ній запобіжною чекою. Металелемент № 2 міститься в пазу втулки в петлі різака. Запал МД-9 розміщується у горизонтальному каналі корпусу з боку, протилежного ударному механізму. Запал складається з пластмасової гільзи, тетрилової шашки масою 6,5 г і капсуля-детонатора накольного дії М-1, закріпленого в гнізді шашки на лаку. Тетрилова шашка виконує роль передавального заряду. Запал МД-9 закріплюється в міні пробкою із гумовою прокладкою.
Після висмикування запобіжної чеки спрацьовує тимчасовий запобіжник — перерізається металоелемент № 2. Міна переходить у бойове становище — ударник упирається у бойовий виступ штока. При натисканні на міну кришка та шток опускаються, бойовий виступ штока виходить із зачеплення із ударником. Ударник звільняється, під дією бойової пружини проходить через вікно в штоку і наколює капсуль-детонатор М-1, який вибухає та викликає вибух тетрилової шашки та заряду ВР міни.
- Висота: 53 мм
- Діаметр: 110 мм
- Вага основного заряду: 220/240 г в тротиловому еквіваленті (ініціюється 9-грамовим тетриловим детонатором)
- Загальна вага: 550/600 г
- Запал: МД-9 (чутливий до удару)
- Робочий тиск: 8-25 кг
- Температурний діапазон застосування: -40°С +50°С
Докладніше: ПМН-2
Розроблена в середині 1970-х років. Корпус виготовлений з литого пластику. Найчастіше колір листяно-зелений, іноді коричневий. Верхня частина міни має чорну гумову Х-подібну натискну пластину. Начинка являє собою вибухівку на основі суміші гексогену з тринітротолуолом (ТГ-40). Як і перша ПМН, ПМН-2 має велику вибухову начинку порівняно з багатьма іншими протипіхотними мінами.
Однією з суттєвих відмінностей між ПМН і ПМН-2 є те, що ПМН-2 містить більш сучасний запал з інтегрованою перегородкою під натискною пластиною. Це, а також Х-подібна конструкція натискної пластини робить ПМН-2 набагато стійкішою до традиційних вибухових протимінних засобів, які використовують раптовий надлишковий тиск для детонації мін. Тому її можна вважати вибухостійкою міною. На відміну від неї, ПМН (конструкція 1950-х років) може бути успішно розмінована такими методами.
Запал ПМН-2 має затримку на встановлення приблизно 60 секунд. При обертанні ключа активації та витягуванні його з міни штифт блокування зрізається. Це дозволяє пневмобалону всередині шахти накачуватись пружиною стиснення, яка, у свою чергу, піднімає «запобіжний» стрижень із траєкторії затвора, розблоковуючи його рух. Затримка постановки на бойове зведення у ПМН-2 значно коротша, ніж у ПМН.[2]
- Висота: 53 мм
- Діаметр: 120 мм
- Вага основного заряду: 100 грам ТГ-40 (суміш тротилу з гексогеном)
- Загальна вага: 420 г
- Запал: МД-9
- Робочий тиск: 8-25 кг
- Температурний діапазон застосування: -40°С +50°С
Протипіхотна багатоцільова фугасна натискної дії, таймерного типу. Призначена для виведення з ладу особового складу противника. Зовні ідентична ПМН-2. Головною відмінністю від ПМН-2 є електронний запал з періодом самоліквідації від 0,5 до 8 діб (після чого міна самостійно вибухає), крім того має можливість використання як міні-пастки для вбивства/поранення саперів, має датчик нахилу. Використовувалась російськими військами у Чечні.[3]
- Висота: 54 мм
- Діаметр: 120 мм
- Вага основного заряду: ТГ-40 100 г в тротиловому еквіваленті
- Загальна вага: 400 г
- Запал: електронний із періодом самоліквідації
- Робочий тиск: 8-25 кг
- Температурний діапазон застосування: -40°С +50°С
ПМН-4 — це фугасна міна із затримкою, що спрацьовує від натискання. Натискна пластина чорна, а корпус червонувато-коричневий або кольору хакі. Під чорною гумовою натискною пластиною прихований пластиковий натискний «павук» у формі пелюсток квітки. Діаметр міни 95 мм, висота 46 мм. Вага заряду вибухової речовини становить 55 грам. Він складається з 52 грамів «ТГ-40» (суміш 40/60 тротил/гексоген) плюс 3 грами пентолітового бустера. Загальна вага міни 300 грам. Міни ПМН-4 містять значну кількість металевих компонентів, тому їх легко виявити міношукачем. Детальна інформація про механізм запалу відсутня, хоча, враховуючи, що ПМН-4 була розроблена на початку 1980-х років, логічно припустити, що він є більш досконалим та/або надійним, ніж запал ПМН-2 (розробка середини 1970-х років), щоб компенсувати меншу кількість вибухової речовини зі значно меншою руйнівною силою. Аналогічно, ПМН-4 майже напевно є вибухостійкою міною завдяки конструкції притискного «павука» у формі квітки під натискною пластиною.[4] Діаграми поперечного перерізу ПМН-4, що показують її компоненти, підтверджують думку, що ПМН-4 є більш складною конструкцією, ніж ПМН-2.[5] Міни ПМН-4 були застосовані російськими військами в Україні та Південній Сирії.[6][7]
- Висота: 42 мм
- Діаметр: 95 мм
- Вага основного заряду: 50 грам ТГ-40 (гексоген / тринітротолуол)
- Загальна вага: 300 г
- Сила спрацьовування: 5,1-15,3 кг[8]
- Час приведення в бойовий стан: 1 -40 хвилин
- Час бойової роботи (фіксований): 1 рік
- Температурний діапазон застосування: -40°С +50°С
Вважається надзвичайно небезпечним знешкоджувати ПМН міни шляхом видалення запала, якщо тільки вони не були встановлені нещодавно і не перебувають у хорошому стані. Навіть якщо це так, те, що здається стандартною міною ПМН-1, насправді може бути міною-сюрпризом MC-3, яка оснащена вбудованим пристроєм проти розмінування, спеціально розробленого для вбивства саперів. Під стандартною міною ПМН може бути розміщено пристрій МЛ-7, що спрацьовує на розвантаження.[9] Тому стандартною процедурою безпечного знешкодження мін ПМН є знищення їх на місці за допомогою невеликого заряду вибухівки.
-
Міни типу ПМН-1, знайдені в Іраку (2003)
- Type 58: китайська копія ПМН-1.[10]
- MM 2: бірманська копія ПМН-1, що використовується в М'янмі .[11]
- Gyata 64: угорська копія ПМН-1.[12]
- Міна ПМ-79: болгарський варіант ПМН-1.[13]
- МС-3 (міна-сюрприз): існує щонайменше з 1952 року. Вона виглядає схоже на ПМН-1, з однією лише різницею — у центрі верхньої сторони міни МС-3 є виступ, що містить підпружинений пристрій, що запобігає скиданню тиску. Вибуховий вміст становить 310 грамів тротилу. Загальна вага МС-3 становить 630 г. МС-3 вимагає мінімального навантаження від 5 до 6 кг на «блістер» для запобігання детонації. Як наслідок, міни МС-3 завжди зустрічатимуться під якимось важким об'єктом, наприклад, під загороджувальною міною ОЗМ-72 або іноді протитанковою міною, яка виступає засобом проти розмінування. Підрив МС-3 під протитанковою міною може спричинити симпатичну детонацію більшого боєприпасу. Крім того, МС-3 використовують як звичайну міну-пастку, не закопуючи її, наприклад заклавши всередині будівлі або транспортного засобу з певним вантажем зверху, наприклад, валізою.[14][15]
- ↑ Anderson, Kenneth; Human Rights Watch Arms Project; Physicians for Human Rights (1993). Landmines: A Deadly Legacy. Volume 2156 of Human rights documents: General. New York: Human Rights Watch. с. 19, 24. ISBN 9781564321138. OCLC 474490190.
- ↑ Archived copy (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 18 лютого 2011. Процитовано 21 січня 2011.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ PMN-3 Landmine. CAT-UXO. Процитовано 17 лютого 2023.
- ↑ OrData - Data Details. Архів оригіналу за 23 серпня 2011. Процитовано 23 березня 2011.
- ↑ Противопехотные мины армии РФ: ПМН, ПМН-2, ПМН-3, ПМН-4, ПОМЗ-2, ПОМЗ-2М, ОЗМ-72, МОН-50, ПОМ-2Р.
- ↑ Russian PMN-4 anti-personnel landmines in Syria - Armament Research Services (ARES). October 2015.
- ↑ На Херсонщині виявили міни ПМН-4.
- ↑ Инженерные боеприпасы (ПМН-4) - PMN-4.HTML.
- ↑ Инженерные боеприпасы (МЛ-7) - ml-7.HTML. Архів оригіналу за 9 вересня 2012. Процитовано 9 вересня 2012.
- ↑ Type 58 (AP Blast) Landmine. CAT-UXO. Процитовано 17 лютого 2023.
- ↑ MM-2 Landmine. CAT-UXO. Процитовано 17 лютого 2023.
- ↑ GYATA-64 Landmine. CAT-UXO. Процитовано 17 лютого 2023.
- ↑ PM-79 Landmine. CAT-UXO. Процитовано 17 лютого 2023.
- ↑ MS-3 Firing Device. CAT-UXO. Процитовано 17 лютого 2023.
- ↑ Мина-сюрприз МС-3 (1952г.). war-russia.info. Процитовано 2 листопада 2023. (рос.)
- Міни Посібник військовослужбовцю на сайті sprotyvg7.com.ua
- Поперечний розріз міни ПМН-1 із ударно-спусковим механізмом
- Сторінка ПМН-1 на сайті NoLandMines
- Сторінка ПМН-2 на сайті NoLandMines
- Стаття про дисекції ПМН-2 (подробиці його компонентів та їх роботи) архівовано з журналу Ambidextrous (випуск 4)
- Розгорнуті види ПМН-1 і ПМН-2 (російськомовний сайт)
- Оцінка тихого вбивці: протипіхотна вибухова міна PMN
- Инженерные боеприпасы. Мина-ловушка МЛ-7 (рос.)
- Инженерные боеприпасы Советская Армия Противопехотная мина ПМН (рос.). Архів оригіналу за 25 грудня 2008. Процитовано 26 квітня 2009.
- Инженерные боеприпасы. Советская Армия. Противопехотная мина ПМН (рос.). Архів оригіналу за 22 лютого 2009. Процитовано 26 квітня 2009.
- Описание характеристики мины ПМН (рос.). Архів оригіналу за 28 березня 2009. Процитовано 26 квітня 2009.
- Инженерные боеприпасы. Руководство по материальной части и применению. Книга первая. Военное издательство МО СССР. Москва. 1976г. (рос.)
- Б. В. Варенышев и др. Учебник. Военно-инженерная подготовка. Военное издательство МО СССР. Москва. 1982г. (рос.)