Китайсько-тибетська війна: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
MayorQuimby (обговорення | внесок)
Створена сторінка: {{Картка:Військовий конфлікт |конфлікт = Китайсько-тибетська війна |partof = |зображе...
 
вікіфікація
 
(Не показані 10 проміжних версій 8 користувачів)
Рядок 8: Рядок 8:
|результат = [[Статус-кво|Збереження статус-кво]]
|результат = [[Статус-кво|Збереження статус-кво]]
|сторони1 = [[Файл:Flag of Tibet.svg|20пкс]] [[Тибет]]
|сторони1 = [[Файл:Flag of Tibet.svg|20пкс]] [[Тибет]]
|сторони2 = [[Файл:Republic of China Army Flag.svg|20пкс]] китайські мілітаристи
|сторони2 = [[Файл:Flag of the Republic of China Army.svg|20пкс]] китайські мілітаристи
|командуючий1 = [[Далай-лама XIII]]
|командуючий1 = [[Далай-лама XIII]]
|командуючий2 = [[Чан Кайші]]<br/>[[Лю Веньхуей]]<br/>[[Ма Буфан]]
|командуючий2 = [[Чан Кайші]]<br />[[Лю Веньхуей]]<br />[[Ма Буфан]]
|сили1 =
|сили1 =
|сили2 =
|сили2 =
Рядок 21: Рядок 21:
== Передумови ==
== Передумови ==


Після [[Синьхайська революція|Синьхайської революції 1911 року]] [[Тибет]] проголосив свою незалежність. Хоча всі китайські уряди вважали Тибет частиною [[Республіка Китай|Китайської республіки]], вони не мав можливості приєднати його до себе військовим шляхом через боротьбу за владу, яка розгорнулася тоді в Китаї. Після сутичок між тибетськими і китайськими військами в [[1917]]-[[1918]] роках тимчасова розмежувальна лінія була проведена по верхній течії [[Янцзи]]. У зоні розмежувальної лінії ні [[Пекін]], ні [[Нанкін]], ні [[Лхаса]] не мали особливого впливу, тому місцеві племена і вели справи на власний розсуд.
Після [[Синьхайська революція|Синьхайської революції 1911 року]] [[Тибет]] проголосив свою незалежність. Хоча всі китайські уряди вважали Тибет частиною [[Республіка Китай|Китайської республіки]], вони не мали можливості приєднати його до себе військовим шляхом через боротьбу за владу, яка розгорнулася тоді в Китаї. Після сутичок між тибетськими і китайськими військами в [[1917]]-[[1918]] роках тимчасова розмежувальна лінія була проведена по верхній течії [[Янцзи]]. У зоні розмежувальної лінії ні [[Пекін]], ні [[Нанкін]], ні [[Лхаса]] не мали особливого впливу, тому місцеві племена і вели справи на власний розсуд.


== Бойові дії ==
== Бойові дії ==
Рядок 27: Рядок 27:
У [[1930|1930 році]] правитель Бері - району, населеного [[Тибетці|тибетцями]], але не підконтрольного тибетському уряду - захопив монастир Ньяронґ. Ньяронґський лама повернув контроль над монастирем за допомогою ченців з монастиря Дарґо. У червні [[1930|1930 року]] правитель Бері звернувся за допомогою до китайського мілітариста Лю Веньхуей - губернатора провінції [[Сікан]]. Війська Лю Веньхуей швидко вигнали дарґ'янських ченців, і ті, в свою чергу, звернулися за допомогою до [[Лхаса|Лхаси]]. Тибетська армія вторглася до Бері і вигнала звідти китайські війська. Голова Комітету з монгольських і тибетських справ при уряді Китаю Ма Фусян відправив телеграму Тан Кесаню - гоміньдановському представнику в провінції Сікан - до доручення домогтися перемир'я, проте цього зробити не вдалося.
У [[1930|1930 році]] правитель Бері - району, населеного [[Тибетці|тибетцями]], але не підконтрольного тибетському уряду - захопив монастир Ньяронґ. Ньяронґський лама повернув контроль над монастирем за допомогою ченців з монастиря Дарґо. У червні [[1930|1930 року]] правитель Бері звернувся за допомогою до китайського мілітариста Лю Веньхуей - губернатора провінції [[Сікан]]. Війська Лю Веньхуей швидко вигнали дарґ'янських ченців, і ті, в свою чергу, звернулися за допомогою до [[Лхаса|Лхаси]]. Тибетська армія вторглася до Бері і вигнала звідти китайські війська. Голова Комітету з монгольських і тибетських справ при уряді Китаю Ма Фусян відправив телеграму Тан Кесаню - гоміньдановському представнику в провінції Сікан - до доручення домогтися перемир'я, проте цього зробити не вдалося.


Окрилена успіхом, тибетська сторона вирішила захопити і інші населені тибетцями райони, і в [[1932|1932 році]] тибетські війська вторглися до повіту [[Юйшу (Цінхай)|Юйшу]] в південній частині провінції [[Цінхай]]. Однак губернатор Цінхая [[Ма Буфан]] розбив тибетську армію і вигнав її з Цінхая. Координуючи дії своїх військ з діями військ Ма Буфана, Лю Веньхуей також перейшов у контрнаступ, і вигнав тибетців з Кардзе і Сінлуна. До серпня [[1932|1932 року]] китайський наступ розвивалося настільки успішно, що [[Далай-лама XIII|Далай-лама]] звернувся за допомогою до уряду [[Британська Індія|Британської Індії]]. Під тиском [[Велика Британія|Великої Британії]] уряд Китайської республіки віддав наказ про припинення вогню.
Окрилена успіхом, тибетська сторона вирішила захопити і інші населені тибетцями райони, і в [[1932|1932 році]] тибетські війська вторглися до повіту [[Юйшу (місто, Цинхай)|Юйшу]] в південній частині провінції [[Цінхай]]. Однак губернатор Цінхая [[Ма Буфан]] розбив тибетську армію і вигнав її з Цінхая. Координуючи дії своїх військ з діями військ Ма Буфана, Лю Веньхуей також перейшов у контрнаступ, і вигнав тибетців з [[Гарцзе-Тибетська автономна префектура|Гардзе]] і Сінлуна. До серпня [[1932|1932 року]] китайський наступ розвивався настільки успішно, що [[Далай-лама XIII|Далай-лама]] звернувся за допомогою до уряду [[Британська Індія|Британської Індії]]. Під тиском [[Велика Британія|Великої Британії]] уряд Китайської республіки віддав наказ про припинення вогню.


== Підсумок ==
== Підсумок ==


У [[1933|1933 році]] Ма Буфан і Лю Веньхуей (кожний окремо) підписали з тибетською стороною угоду про перемир'я<ref>{{cite book|url=http://books.google.com/books?id=YD0sAQAAIAAJ&dq=ma+bufang+liu+wenhui&q=ma+bufang|title=The Journal of the Oriental Society of Australia, Volumes 31-34|author=Oriental Society of Australia|year=2000|publisher=Oriental Society of Australia|location=|pages=35, 37|isbn=|accessdate=2010-06-28}}</ref><ref>{{cite book|url=http://books.google.com/books?id=P3tpAAAAMAAJ&dq=ma+bufang+liu+wenhui&q=ma+bufang+tibetans|title=Historical Themes and Current Change in Central and Inner Asia: Papers Presented at the Central and Inner Asian Seminar, University of Toronto, April 25–26, 1997, Volume 1997|author=Michael Gervers, Wayne Schlepp, Joint Centre for Asia Pacific Studies|year=1998|publisher=Joint Centre for Asia Pacific Studies|location=|pages=73, 74, 76|isbn=189529634X|pages=195|accessdate=2010-06-28}}</ref><ref>[http://www.historyguy.com/tibet_china_wars_conflicts.html Wars and Conflicts Between Tibet and China]</ref><ref>{{cite book|url=http://books.google.com/books?id=QqrpAAAAMAAJ&dq=buildings+were+burnt+down+when+the+Muslim-Chinese&q=ma+bufang|title=The Cultural Monuments of Tibet's Outer Provinces: The Qinghai Part of Kham|author=Andreas Gruschke|year=2004|publisher=White Lotus Press|location=|page=32|isbn=9744800615|accessdate=2010-06-28}}</ref>. Тибетські війська більше ніколи не намагалися перетинати річку Цзіньша.
У [[1933|1933 році]] Ма Буфан і Лю Веньхуей (кожний окремо) підписали з тибетською стороною угоду про перемир'я<ref>{{cite book|url=http://books.google.com/books?id=YD0sAQAAIAAJ&dq=ma+bufang+liu+wenhui&q=ma+bufang|title=The Journal of the Oriental Society of Australia, Volumes 31-34|author=Oriental Society of Australia|year=2000|publisher=Oriental Society of Australia|location=|pages=35, 37|isbn=|accessdate=2010-06-28|archive-date=25 Лютого 2012|archive-url=https://web.archive.org/web/20120225221940/http://books.google.com/books?id=YD0sAQAAIAAJ&dq=ma+bufang+liu+wenhui&q=ma+bufang}}</ref><ref>{{cite book|url=http://books.google.com/books?id=P3tpAAAAMAAJ&dq=ma+bufang+liu+wenhui&q=ma+bufang+tibetans|title=Historical Themes and Current Change in Central and Inner Asia: Papers Presented at the Central and Inner Asian Seminar, University of Toronto, April 25–26, 1997, Volume 1997|author=Michael Gervers, Wayne Schlepp, Joint Centre for Asia Pacific Studies|year=1998|publisher=Joint Centre for Asia Pacific Studies|location=|pages=195|isbn=189529634X|accessdate=2010-06-28|archive-date=25 Лютого 2012|archive-url=https://web.archive.org/web/20120225221941/http://books.google.com/books?id=P3tpAAAAMAAJ&dq=ma+bufang+liu+wenhui&q=ma+bufang+tibetans}}</ref><ref>{{Cite web |url=http://www.historyguy.com/tibet_china_wars_conflicts.html |title=Wars and Conflicts Between Tibet and China |accessdate=5 Травня 2012 |archive-date=2 Грудня 2020 |archive-url=https://web.archive.org/web/20201202145129/https://www.historyguy.com/tibet_china_wars_conflicts.html }}</ref><ref>{{cite book|url=http://books.google.com/books?id=QqrpAAAAMAAJ&dq=buildings+were+burnt+down+when+the+Muslim-Chinese&q=ma+bufang|title=The Cultural Monuments of Tibet's Outer Provinces: The Qinghai Part of Kham|author=Andreas Gruschke|year=2004|publisher=White Lotus Press|location=|page=32|isbn=9744800615|accessdate=2010-06-28|archive-date=9 Травня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160509042730/https://books.google.com/books?id=QqrpAAAAMAAJ&dq=buildings+were+burnt+down+when+the+Muslim-Chinese&q=ma+bufang}}</ref>. Тибетські війська більше ніколи не намагалися перетинати річку Цзіньша.


== Примітки ==
== Примітки ==
Рядок 38: Рядок 38:
== Посилання ==
== Посилання ==


* [http://ukraine-ir.narod.ru/experts/report-7/China.htm Дмитро Кушнерук. Аналіз конфліктів між Китаєм та Тибетом] {{ref-uk}}
* [http://ukraine-ir.narod.ru/experts/report-7/China.htm Дмитро Кушнерук. Аналіз конфліктів між Китаєм та Тибетом] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210127165043/http://ukraine-ir.narod.ru/experts/report-7/China.htm |date=27 Січня 2021 }} {{ref-uk}}
* [http://www.historyguy.com/tibet_china_wars_conflicts.html#.T4gFyNkxbTo Хронологія військових конфліктів між Тибетом та Китаєм] {{ref-en}}
* [http://www.historyguy.com/tibet_china_wars_conflicts.html#.T4gFyNkxbTo Хронологія військових конфліктів між Тибетом та Китаєм] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20201202145129/https://www.historyguy.com/tibet_china_wars_conflicts.html#.T4gFyNkxbTo |date=2 Грудня 2020 }} {{ref-en}}


{{Війни XX століття}}
{{Війни XX століття}}


[[Категорія:Війни Китаю]]
[[Категорія:Війни Китаю]]
[[Категорія:Тибет]]
[[Категорія:Війни за незалежність]]
[[Категорія:Історія Тибету]]

[[en:Sino–Tibetan War]]
[[ru:Китайско-тибетская война]]

Поточна версія на 23:42, 3 січня 2023

Китайсько-тибетська війна
Дата: 1930-1932
Місце: Сікан, Цінхай
Результат: Збереження статус-кво
Сторони
Тибет китайські мілітаристи
Командувачі
Далай-лама XIII Чан Кайші
Лю Веньхуей
Ма Буфан

Китайсько-тибетська війна (1930-1932) — військовий конфлікт між західнокитайськими мілітаристами, що виступали на боці уряду Китайської республіки, і Тибетом, який проголосив незалежність після Синьхайської революції 1911 року.

Передумови

[ред. | ред. код]

Після Синьхайської революції 1911 року Тибет проголосив свою незалежність. Хоча всі китайські уряди вважали Тибет частиною Китайської республіки, вони не мали можливості приєднати його до себе військовим шляхом через боротьбу за владу, яка розгорнулася тоді в Китаї. Після сутичок між тибетськими і китайськими військами в 1917-1918 роках тимчасова розмежувальна лінія була проведена по верхній течії Янцзи. У зоні розмежувальної лінії ні Пекін, ні Нанкін, ні Лхаса не мали особливого впливу, тому місцеві племена і вели справи на власний розсуд.

Бойові дії

[ред. | ред. код]

У 1930 році правитель Бері - району, населеного тибетцями, але не підконтрольного тибетському уряду - захопив монастир Ньяронґ. Ньяронґський лама повернув контроль над монастирем за допомогою ченців з монастиря Дарґо. У червні 1930 року правитель Бері звернувся за допомогою до китайського мілітариста Лю Веньхуей - губернатора провінції Сікан. Війська Лю Веньхуей швидко вигнали дарґ'янських ченців, і ті, в свою чергу, звернулися за допомогою до Лхаси. Тибетська армія вторглася до Бері і вигнала звідти китайські війська. Голова Комітету з монгольських і тибетських справ при уряді Китаю Ма Фусян відправив телеграму Тан Кесаню - гоміньдановському представнику в провінції Сікан - до доручення домогтися перемир'я, проте цього зробити не вдалося.

Окрилена успіхом, тибетська сторона вирішила захопити і інші населені тибетцями райони, і в 1932 році тибетські війська вторглися до повіту Юйшу в південній частині провінції Цінхай. Однак губернатор Цінхая Ма Буфан розбив тибетську армію і вигнав її з Цінхая. Координуючи дії своїх військ з діями військ Ма Буфана, Лю Веньхуей також перейшов у контрнаступ, і вигнав тибетців з Гардзе і Сінлуна. До серпня 1932 року китайський наступ розвивався настільки успішно, що Далай-лама звернувся за допомогою до уряду Британської Індії. Під тиском Великої Британії уряд Китайської республіки віддав наказ про припинення вогню.

Підсумок

[ред. | ред. код]

У 1933 році Ма Буфан і Лю Веньхуей (кожний окремо) підписали з тибетською стороною угоду про перемир'я[1][2][3][4]. Тибетські війська більше ніколи не намагалися перетинати річку Цзіньша.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Oriental Society of Australia (2000). The Journal of the Oriental Society of Australia, Volumes 31-34. Oriental Society of Australia. с. 35, 37. Архів оригіналу за 25 Лютого 2012. Процитовано 28 червня 2010.
  2. Michael Gervers, Wayne Schlepp, Joint Centre for Asia Pacific Studies (1998). Historical Themes and Current Change in Central and Inner Asia: Papers Presented at the Central and Inner Asian Seminar, University of Toronto, April 25–26, 1997, Volume 1997. Joint Centre for Asia Pacific Studies. с. 195. ISBN 189529634X. Архів оригіналу за 25 Лютого 2012. Процитовано 28 червня 2010.
  3. Wars and Conflicts Between Tibet and China. Архів оригіналу за 2 Грудня 2020. Процитовано 5 Травня 2012.
  4. Andreas Gruschke (2004). The Cultural Monuments of Tibet's Outer Provinces: The Qinghai Part of Kham. White Lotus Press. с. 32. ISBN 9744800615. Архів оригіналу за 9 Травня 2016. Процитовано 28 червня 2010.

Посилання

[ред. | ред. код]