Га-Арец: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][очікує на перевірку]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Виправлено джерел: 2; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.6
Немає опису редагування
Рядок 40: Рядок 40:
|journal=[[Columbia Journalism Review]]
|journal=[[Columbia Journalism Review]]
|url=http://web.archive.org/web/20071116155408/http://cjrarchives.org/issues/2005/5/beckerman.asp |accessdate=2009-03-14
|url=http://web.archive.org/web/20071116155408/http://cjrarchives.org/issues/2005/5/beckerman.asp |accessdate=2009-03-14
}}</ref>. Крім новин, «Гаарец» публікує тематичні статті з соціально-економічних та екологічних питань, а також книжкові та театральні огляди, журналістські розслідування та політичні коментарі.
}}</ref>. Крім новин, «Га-Арец» публікує тематичні статті з соціально-економічних та екологічних питань, а також книжкові та театральні огляди, журналістські розслідування та політичні коментарі.


Основна частина тиражу розповсюджується за передплатою, і в цьому теж відміна від решти ізраїльських газет. У видання на івриті {{num|65000}} передплатників, в англомовного&nbsp;— {{num|15000}}<ref>
Основна частина тиражу розповсюджується за передплатою, і в цьому теж відміна від решти ізраїльських газет. У видання на івриті {{num|65000}} передплатників, в англомовного&nbsp;— {{num|15000}}<ref>
Рядок 65: Рядок 65:
Idith Zertal, Chaya Galai. [http://books.google.com/books?id=bQEAmjk4Wh0C&pg=PA218 '' Israel's Holocaust and the Politics of Nationhood '']. Cambridge University Press, 2005.
Idith Zertal, Chaya Galai. [http://books.google.com/books?id=bQEAmjk4Wh0C&pg=PA218 '' Israel's Holocaust and the Politics of Nationhood '']. Cambridge University Press, 2005.
</ref><ref>
</ref><ref>
Elizabeth Poole, John E. Richardson. [http://books.google.com/books?id=-zcIlDfHfn0C&pg=PA143 '' Muslims and the News Media '']. I.B.Tauris, 2006 / </ref>. Статистичні дослідження газетного ринку Ізраїлю показали, що «вірогідність того, що людина читає га-Арец, підвищується з доходом і суспільним становищем»<ref> Dan Caspi, Yehiel Limor. '' The IN / Outsiders: Mass Media in Israel ''. Hampton Press, 1999. p. 79. </ref>. Незважаючи на менший тираж в порівнянні з газетами [[Едіот Ахронот]] і [[Маарів (газета) |Маарів]], вважається, що га-Арец надає більший, ніж вони, вплив на політичне життя країни.<ref name = Torstrick />
Elizabeth Poole, John E. Richardson. [http://books.google.com/books?id=-zcIlDfHfn0C&pg=PA143 '' Muslims and the News Media '']. I.B.Tauris, 2006 / </ref>. Статистичні дослідження газетного ринку Ізраїлю показали, що «вірогідність того, що людина читає га-Арец, підвищується з доходом і суспільним становищем»<ref> Dan Caspi, Yehiel Limor. '' The IN / Outsiders: Mass Media in Israel ''. Hampton Press, 1999. p. 79. </ref>. Незважаючи на менший тираж в порівнянні з газетами [[Едіот Ахронот]] і [[Маарів (газета) |Маарів]], вважається, що «Га-Арец» надає більший, ніж вони, вплив на політичне життя країни.<ref name = Torstrick />


== Редакційна політика і думки ==
== Редакційна політика і думки ==
Рядок 131: Рядок 131:


У травні 2005 року Амос Шокен опублікував у своїй газеті статтю, в якій, серед іншого, стверджував, що Ізраїль став «державою апартеїду» .
У травні 2005 року Амос Шокен опублікував у своїй газеті статтю, в якій, серед іншого, стверджував, що Ізраїль став «державою апартеїду» .
Шокену відповіли правознавець [[Рубінштейн Амнон |Амнон Рубінштейн]], журналіст {{нп5 |Маргаліт, Дан |Дан Маргаліт || Dan Margalit}} і багато інших. Професор Рубінштейн відзначив, що Шокен помиляється і, обмежуючи імміграцію, Ізраїль діє в рамках міжнародного права. Дан Маргаліт висловив думку, що Шокен не просто надає свободу діяльності журналістам [[Леві Гідеон |Гідеону Леві]] і [[Хасс Аміра |Аміра Хасс]], а є лідером медіагрупи і «веде за собою тих, хто зневажає цінності сіонізму».
Шокену відповіли правознавець [[Рубінштейн Амнон |Амнон Рубінштейн]], журналіст {{нп5 |Маргаліт, Дан |Дан Маргаліт || Dan Margalit}} і багато інших. Професор Рубінштейн відзначив, що Шокен помиляється і, обмежуючи імміграцію, Ізраїль діє в рамках міжнародного права. Дан Маргаліт висловив думку, що Шокен не просто надає свободу діяльності журналістам [[Леві Гідеон |Ґідеону Леві]] і [[Хасс Аміра |Аміра Хасс]], а є лідером медіагрупи і «веде за собою тих, хто зневажає цінності сіонізму».


У статті, опублікованій в 2008 році в журналі «Ерец Ахерет», журналіст і письменник {{нп5 |Тауб, Гаді |Гаді Тауб || Gadi Taub}} описує той дух презирства до ізраїльтян, який, на його думку, панує в газеті «га-Арец». Він пише, що газета просуває «радикальні антисіоністські погляди, звані постсіонізмом», і відводить центральне місце «делігітимації … права євреїв на самовизначення». Тауб також піддає різкій критиці готовність видавця газети Амоса Шокена переглянути слова державного гімну «[[Хатіква]]», оскільки арабській меншині важко ідентифікувати себе з цими словами.
У статті, опублікованій в 2008 році в журналі «Ерец Ахерет», журналіст і письменник {{нп5 |Тауб, Гаді |Гаді Тауб || Gadi Taub}} описує той дух презирства до ізраїльтян, який, на його думку, панує в газеті «га-Арец». Він пише, що газета просуває «радикальні антисіоністські погляди, звані постсіонізмом», і відводить центральне місце «делігітимації … права євреїв на самовизначення». Тауб також піддає різкій критиці готовність видавця газети Амоса Шокена переглянути слова державного гімну «[[Хатіква]]», оскільки арабській меншині важко ідентифікувати себе з цими словами.

Версія за 19:20, 14 травня 2022

івр. הארץ‎‎
англ. Haaretz
Логотип газети
Логотип газети


Країна  Ізраїль[4]
Тип щоденна (крім суботи)
Мова Modern Hebrewd, англійська, іврит[4]
Політична належність соціал-лібералізм, соціал-демократія і лібералізм
Видавець Amos Schockend
Формат Berliner
Періодичність 1 доба
Засновано 1919[5]
Власник Сім'я Шокен (60%)
М. Дюмонт Шауберг (20%)
Леонід Невзлін (20%) [1]
Редактор Алуф Бен[2]
Головний офіс
— адресаשוקן 21, תל אביב, 61001[4]
32°03′07″ пн. ш. 34°46′20″ сх. д. / 32.052027066186461468° пн. ш. 34.77247308167169848° сх. д. / 32.052027066186461468; 34.77247308167169848
Наклад 72 000
(п'ятниця: 100 000)[3]
haaretz.com​(англ.)
haaretz.co.il​(івр.)
CMNS: Га-Арец у Вікісховищі
Мапа

«Га-Арец» (івр. הארץ‎ — Країна) — найстаріша щоденна газета Ізраїлю, виходить івритом та англійською. Заснована за назвою «Hadashot Ha'aretz»[6] — «Новини Країни» в Палестині британською окупаційною владою 1918 року. У 1919 стала виразником поглядів сіоністів-соціалістів, які емігрували з України, а в 1937 році придбана сім'єю Шокен.

Загальна інформація

Виходить паралельно на івриті та англійською мовою у форматі Берлінер. Англійське видання продається спільно з International Herald Tribune. Обидві версії представлені в інтернеті. У Північній Америці, га-Арец виходить як тижневик, комбінуючи статті п'ятничного випуску з оглядом новин решти частини тижня.

У порівнянні з іншими великими газетами в Ізраїлі, га-Арец використовує менші за розміром і довжиною заголовки і шрифти. Менше місця зайнято ілюстраціями, більше — аналітикою. Його редакційні статті, і головне, op-ed, розміщуються на другій сторінці, вважаються найбільш впливовими серед представників влади і верхніх соціальних верств суспільства[7]. Крім новин, «Га-Арец» публікує тематичні статті з соціально-економічних та екологічних питань, а також книжкові та театральні огляди, журналістські розслідування та політичні коментарі.

Основна частина тиражу розповсюджується за передплатою, і в цьому теж відміна від решти ізраїльських газет. У видання на івриті 65 000 передплатників, в англомовного — 15 000[8][9]. За звітами самої газети на основі оплати передплатників повідомляється, що її тираж становить 65 000, щодня продається 72 000 примірників і по вихідних 100 000 примірників газети[10]. Основну масу читачів становить інтелігенція і політичні та економічні еліти Ізраїлю[11][12][13]. Статистичні дослідження газетного ринку Ізраїлю показали, що «вірогідність того, що людина читає га-Арец, підвищується з доходом і суспільним становищем»[14]. Незважаючи на менший тираж в порівнянні з газетами Едіот Ахронот і Маарів, вважається, що «Га-Арец» надає більший, ніж вони, вплив на політичне життя країни.[11]

Редакційна політика і думки

«Га-Арец» позиціонує себе як «ліберальне» видання стосовно як внутрішніх, так і міжнародних справ[15]. Ряд джерел називають її «ліберальною»[16][17][18][19], інші — «лівою»[20] і «вкрай лівою».

Головні редактори газети

Автори газети

Критика газети

У квітні 2002 року письменниця Ірит Лінор написала відкритий лист у «га-Арец», в якому писала, що антисіонізм газети став «тупим і злісним»[21]. Лінор прийшла до висновку, що Держава Ізраїль викликає у керівництва газети огиду. Вона вирішила скасувати підписку на газету, яка всіляко намагалася змусити її соромитися свого сіонізму, патріотизму та інтелекту[22]. Видавець газети Амос Шокен відповів на лист і заперечував, що «га-Арец» підтримує відмову від військової служби і є антисіоністської газетою .

У травні 2005 року Амос Шокен опублікував у своїй газеті статтю, в якій, серед іншого, стверджував, що Ізраїль став «державою апартеїду» . Шокену відповіли правознавець Амнон Рубінштейн, журналіст Дан Маргаліт [en] і багато інших. Професор Рубінштейн відзначив, що Шокен помиляється і, обмежуючи імміграцію, Ізраїль діє в рамках міжнародного права. Дан Маргаліт висловив думку, що Шокен не просто надає свободу діяльності журналістам Ґідеону Леві і Аміра Хасс, а є лідером медіагрупи і «веде за собою тих, хто зневажає цінності сіонізму».

У статті, опублікованій в 2008 році в журналі «Ерец Ахерет», журналіст і письменник Гаді Тауб [en] описує той дух презирства до ізраїльтян, який, на його думку, панує в газеті «га-Арец». Він пише, що газета просуває «радикальні антисіоністські погляди, звані постсіонізмом», і відводить центральне місце «делігітимації … права євреїв на самовизначення». Тауб також піддає різкій критиці готовність видавця газети Амоса Шокена переглянути слова державного гімну «Хатіква», оскільки арабській меншині важко ідентифікувати себе з цими словами.

Примітки

  1. ↑ Леонід Невзлін став співвласником «Гаарец». сайт Курсор (сайт). 12.06.2011. Архів оригіналу за 16 серпня 2011. Процитовано 30 березня 2014.
  2. ↑ У газети «Гаарец» з'явився новий головний редактор. Сайт «IzRus.co.il». 01.08.2011. Процитовано 6 вересня 2011.
  3. ↑ Dov Alfon named as new Haaretz editor-in-chief — Haaretz — Israel News
  4. ↑ а б в https://www.nli.org.il/media/4693/israeli-publishers.csv
  5. ↑ https://dacenter.tau.ac.il/sites/abraham.tau.ac.il/files/media_server/daniel%20abraham/kesher/14/Kesher%2014_Naor.pdf
  6. ↑ O. Elyada, " Haaretz 1918—1937: From an Establishment-Sponsored Newspaper to a Commercial Newspaper, " in: Kesher, 29 (2001) (івр.)
  7. ↑ Beckerman, Gal (September / October 2005). Disengaged. Columbia Journalism Review. Процитовано 14 березня 2009.
  8. ↑ Haaretz (26 жовтня 2007). Subscribe to Haaretz. Haaretz.[недоступне посилання з квітня 2019]
  9. ↑ Stephen Glazin (6 вересня 2007). Ha'aretz, Israel's Liberal Beacon. The Nation. Архів оригіналу за 16 січня 2009. Процитовано 19 серпня 2015.
  10. ↑ Haaretz service. Dov Alfon named as new Haaretz editor-in-chief. Haaretz , Feb 13, 2008.
  11. ↑ а б Rebecca L. Torstrick. http://books.google.com/books?id=amvQP0MzxRwC&pg=PA71 Culture and Customs of Israel ]. Greenwood Publishing Group, 2006
  12. ↑ Idith Zertal, Chaya Galai. Israel's Holocaust and the Politics of Nationhood . Cambridge University Press, 2005.
  13. ↑ Elizabeth Poole, John E. Richardson. Muslims and the News Media . I.B.Tauris, 2006 /
  14. ↑ Dan Caspi, Yehiel Limor. The IN / Outsiders: Mass Media in Israel . Hampton Press, 1999. p. 79.
  15. ↑ Haaretz.com. About Haaretz. [Архівовано 2010-04-04 у Wayback Machine.]
  16. ↑ Dan Caspi: Media Decentralization: The Case of Israel's Local Newspapers . Transaction Publishers, 1986.
  17. ↑ Ira Sharkansky: The Politics of Religion and the Religion of Politics: Looking at Israel . Lexington Books, 2000.
  18. ↑ Rebecca L. Torstrick. Culture and Customs of Israel . Greenwood Publishing Group, 2006
  19. ↑ BBC NEWS|Middle East |Israeli media vents fury at Likud, 17 December, 2002
  20. ↑ Middle East &# 124; Sharon orders Gaza pullout plan. BBC News. 2 лютого 2004. Архів оригіналу за 3 грудня 2008. Процитовано 5 березня 2010.
  21. ↑ Максим Шевченко - рупор газети «Гаарец». IzRus.co.il. 16.11.2012. Процитовано 29 березня 2014.
  22. ↑ Ірит Лінор (25.04.2002). Повний лист Лінор (івр.). ynet. Процитовано 29 березня 2014.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Га-Арец
Instagram · Facebook (англ.) · Facebook  · Facebook · Google+ (англ.) · Google+  · Twitter (англ.) · Twitter 
Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Ця стаття є сирим перекладом з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. Будь ласка, допоможіть поліпшити переклад. (липень 2020)
Прапор Ізраїлю Це незавершена стаття про Ізраїль.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Га-Арец&oldid=35751473