Федоренко Яків Миколайович: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
MikeZah (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
MikeZah (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 3:
== Біографія ==
Народився в родині портового вантажника. Закінчив церковно-приходську школу. З
У травні [[1915|1915 року]] Член [[РСДРП(б)]] з лютого [[1917]] року.
Під час [[Жовтневий переворот|Жовтневого перевороту]] командував загоном моряків, брав участь у
У [[Червона армія|Червоній армії]] з лютого [[1918|1918 року]]. У [[Громадянська війна в Росії|Громадянську війну]]
Після Громадянської війни у Росії командував
▲У [[Червона армія|Червоній армії]] з лютого [[1918|1918 року]]. У [[Громадянська війна в Росії|Громадянську війну]] — [[Комісар (військова посада)|комісар]] штабу 2-ї Революційної армії ([[Дніпро (місто)|Катеринослав]]), командир і комісар [[Бронепотяг|бронепоїзда]] № 4, 1920 року — командир-воєнком групи бронепоїздів 13-ї армії. Воював на Східному фронті проти чехословацького корпусу і Колчака, на Північному фронті проти Юденича, на Західному фронті проти Польщі, на Південному фронті проти Врангеля. Відрізнявся хоробрістю, двічі поранений, один раз контужений в боях.
З 1934 року
▲Після війни командував бронепоїздом, [[Дивізіон|дивізіоном]]. В [[1924|1924 році]] закінчив Вищу артилерійську школу комскладу, у 1927 році закінчив річні Артилерійські курси удосконалення старшого комскладу, в [[1930]] — курси партійно-політичної підготовки командирів-единоначальников при Військово-політичної академії імені М. Р. Толмачова. З 1930 року командував 2-м полком бронепоїздів [[Білоруський військовий округ|Білоруського військового округу]], на цій посаді його характеризували як негативно ставився до політпрацівників:
З серпня [[1937|1937 року]] — начальник автобронетанкових військ [[Київський військовий округ|Київського]] (з 26 липня [[1938]] Особливого) військового округу.
З червня [[1940|1940 року]] — начальник Автобронетанкового (потім Головного) управління РСЧА у Москві.
▲З 1934 року — у [[Танкові війська|танкових військах]], командир 3-го окремого танкового полку в [[Московський військовий округ|Московському військовому окрузі]]; з 2 травня [[1935|1935 року]] — командир 15-ї механізованої бригади [[Київський військовий округ|Українського військового округу]]. З серпня [[1937|1937 року]] — начальник автобронетанкових військ [[Київський військовий округ|Київського]] (з 26 липня [[1938]] Особливого) військового округу. З червня [[1940|1940 року]] начальник Автобронетанкового (потім Головного) управління.
З липня 1941 року
Під час
Після війни, з квітня [[1946|1946 року]]
Помер у Москві. Ім'я маршала
== Нагороди ==
|
Версія за 23:08, 24 липня 2017
Яків Миколайович Федоренко (22 жовтня 1896, слобода Цареборисово Харківської губернії, тепер село Оскіл Ізюмського району Харківської області — 26 березня 1947, Москва) — радянський військовий діяч, маршал бронетанкових військ (1944), заступник народного комісара оборони СРСР (20 липня 1941 — травень 1943). Кандидат у члени ЦК КП(б)У в травні 1940 — березні 1947 р. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання.
Біографія
Народився в родині портового вантажника. Закінчив церковно-приходську школу. З дев'яти років працював пастухом, кучером, наймитом, чорноробом на шахтах Донбасу, солеваром на солеваренных заводах у Слов'янську, рульовим на баржі.
У травні 1915 року призваний у Російський імператорський флот, закінчив школу рульових Чорноморського флоту. Служив на мінному тральщику. Учасник Першої світової війни. Після Лютневої революції обраний головою корабельного комітету.
Член РСДРП(б) з лютого 1917 року.
Під час Жовтневого перевороту командував загоном моряків, брав участь у захопленні більшовиками влади у місті Одесі. Вступив у загін Червоної гвардії.
У Червоній армії з лютого 1918 року. У Громадянську війну — комісар штабу 2-ї Революційної армії (Катеринослав), командир і комісар бронепотягу № 4. У 1920 році — командир-військовий комісар групи бронепотягів 13-ї армії РСЧА. Воював на Східному фронті проти чехословацького корпусу і Колчака, на Північному фронті проти Юденича, на Західному фронті проти Польщі, на Південному фронті проти Врангеля. Був двічі поранений, один раз контужений в боях.
Після Громадянської війни у Росії командував бронепотягом, дивізіоном. У 1924 році закінчив Вищу артилерійську школу командного складу, у 1927 році закінчив річні Артилерійські курси удосконалення старшого командного складу, у 1930році — курси партійно-політичної підготовки командирів-єдиноначальників при Військово-політичній академії імені Толмачова. З 1930 року командував 2-м полком бронепотягів Білоруського військового округу. У 1934 закінчив Військову академію РСЧА імені Фрунзе.
З 1934 року — у танкових військах, командир 3-го окремого танкового полку в Московському військовому окрузі; з 2 травня 1935 року — командир 15-ї механізованої бригади Київського військового округу.
З серпня 1937 року — начальник автобронетанкових військ Київського (з 26 липня 1938 Особливого) військового округу.
З червня 1940 року — начальник Автобронетанкового (потім Головного) управління РСЧА у Москві.
З липня 1941 року — заступник народного комісара оборони СРСР — начальник Автобронетанкового управління РСЧА, з грудня 1942 року — одночасно командувач бронетанкових і механізованих військ Червоної армії.
Під час німецько-радянської неодноразово виїжджав до військ, був представником Ставки Верховного Головнокомандування в битві під Москвою, у Сталінградській і Курській битвах, учасником оборонних операцій Північно-Західного фронту в 1942 році і наступальної операції на Брянському фронті в червні-серпні 1943 року, наступальних битв на Воронезькому фронті в 1943 році.
Після війни, з квітня 1946 року — командувач бронетанкових і механізованих військ Сухопутних військ СРСР.
Помер у Москві. Ім'я маршала Федоренка було присвоєне вулицям у Москві, Харкові, Донецьку, Ізюмі.
Нагороди
- чотири ордени Леніна
- два ордени Червоного Прапора
- орден Суворова 1-го ступеня
- орден Кутузова 1-го ступеня
- медалі
- Хрест Грюнвальда (Польща, 1946)
Військові звання
- комбриг (26.11.1935).
- комдив (4.11.1939).
- генерал-лейтенант танкових військ (4.06.1940).
- генерал-полковник танкових військ (1.01.1943).
- маршал бронетанкових військ (21.02.1944).
Посилання
- Радянські воєначальники Другої світової війни
- Депутати Верховної Ради СРСР 2-го скликання
- Кавалери ордена Червоного Прапора
- Кавалери ордена Кутузова I ступеня
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Суворова I ступеня
- Нагороджені медаллю «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
- Поховані на Новодівочому цвинтарі в Москві
- Уродженці Ізюмського району
- Уродженці Харківської губернії
- Померли в Москві
- Учасники Громадянської війни в Росії
- Члени КПРС