Загороджувальний вогонь: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Створена сторінка: [[Файл:Anti aircraft Leningrad 1941.JPG|thumb|200px|Радянські зенітники ведуть загороджувальний вогонь по по... |
м вікіфікація |
||
Рядок 5:
Для знищення [[повітряна ціль|повітряних цілей]] загороджувальний вогонь може застосовуватися [[Зенітна артилерія|зенітною артилерією]] і [[зенітний кулемет|зенітними кулеметами]].
==
* [[Зенітна гармата]]
* [[Самохідна артилерійська установка]]
|
Версія за 15:10, 31 серпня 2010
Загоро́джувальний вого́нь — вид артилерійського або зенітного вогню, який застосовується раптово для віддбиття атак і контратак піхоти і танків противника на заздалегідь намічених і, звичайно прістрелянних рубежах (ділянках). По напрямку відносно фронту своїх підрозділів загороджувальний вогонь ділиться на фронтальний та фланговий. Видстань найближчої межі загороджувального вогню від своїх підрозділів, укриттів, що знаходяться зовні, повинна гарантувати безпеку своїх військ. Глибина ділянок загороджувального вогню сягає зазвичай 150—200 м. При виході противника з ділянки загороджувального вогню вогонь переноситься на наступний рубіж.
Для знищення повітряних цілей загороджувальний вогонь може застосовуватися зенітною артилерією і зенітними кулеметами.
Див. також
- Зенітна гармата
- Самохідна артилерійська установка
- Батарея артилерійська
- 88-мм зенітна гармата FlaK 18/36/37/41