Ярина Йосиф: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Bavarlok (обговорення | внесок)
335 редагувань
Немає опису редагування
Bavarlok (обговорення | внесок)
335 редагувань
Немає опису редагування
Рядок 23: Рядок 23:


Помер [[15 вересня]] [[1817]] року у [[Львів|Львові]], у віці 29 років. Причини смерті невідомі.
Помер [[15 вересня]] [[1817]] року у [[Львів|Львові]], у віці 29 років. Причини смерті невідомі.

Наукових праць після себе не залишив, оскільки значну частину його часу займала робота на посаді публічного екзаменатора у клопотаннях про духовні посади римо- та греко-католицького обрядів.


== Спогади сучасників ==
== Спогади сучасників ==


Йосиф Ярина був суворим і вимогливим, але доброзичливим викладачем. Колеги і студенти відгукувалися про нього як про ввічливого і майстерного педагога, що володів мистецтвом спілкування з людьми. Він часто радився зі своїми колегами, ініціював обговорення актуальних наукових і педагогічних питань.
Йосиф Ярина був суворим і вимогливим, але доброзичливим викладачем. Він часто радився зі своїми колегами, ініціював обговорення актуальних наукових і педагогічних питань. Його колеги та учні відгукувалися про нього як про ввічливого і майстерного педагога, що володів мистецтвом спілкування з людьми. "Хоча приступив до педагогічної діяльності без довголітньої підготовки і в молодомі віці, однак з великою відповідальністю ставився до свого учительського покликання щодо народу, краю та церкви", - писав професор Йозеф Маус про свого колегу в газетному некролозі. Щоденно Йосиф Ярина поводив три-чотиригодинні виклади, по неділях і святах проводив змістовні виступи для молодих вчених і педагогів. Система науки і філософії була для нього поєднанням морального і фізичного світів людини. Молодий учений був переконаний в необхідності освіти простого люду, поширення серед селян письменності, а через неї - і здобутків рідної культури. Лише таким чином, вважав він, можна сподіватися на духовний розвиток рідног краю. Будучи теологом, Йосиф Ярина твердив, що стремлінню до Бога, як найвищої мети земного життя людини, найкраще сприяє постійне підвищення власного освітнього рівня. На його думку, шкільна наука "є даремною, якщо її не підтримує Муза рими", тож і сам залюбки віршував. Наукових праць після себе не залишив, оскільки значну частину його часу займала робота на посаді публічного екзаменатора у клопотаннях про духовні посади римо- та греко-католицького обрядів. Розпочате ним дослідження педагогічних проблем підготовки майбутніх душпастирів так і залишилося незавершеним, а сам його життєпис ще чекає на свого дослідника.

{{цитата|
<blockquote>Хоча приступив до педагогічної діяльності без довголітньої підготовки і в молодомі віці, однак з великою відповідальністю ставився до свого учительського покликання щодо народу, краю та церкви. Щоденно Йосиф Ярина читав три-, чотиригодинні лекції, по неділях і святах проводив змістовні виступи для молодих вчених і педагогів. Система науки і філософії була для нього поєднанням морального і фізичного світів людини. Молодий учений був переконаний в необхідності освіти простого люду, поширення серед селян письменності, а через неї - і здобутків рідної культури. Лише таким чином, вважав він, можна сподіватися на духовний розвиток рідного краю.
...
твердив, що шкільна освіта є даремною, якщо її не підтримує Муза рими. Тож і сам залюбки віршував.<ref>Wspomnienie imci Xiedza Iozefa Iaryny, Doctora Teologii i Filozofii, professora Religii i Teologii moralney w glowney Szkole Lwowskiey, zmarlego d.15 wrzesnia 1817. // Pamiętnik Lwowski. 1818. T.I. S.51-69.</ref>.</blockquote>
}}


== Література ==
== Література ==
Рядок 34: Рядок 42:
*Finkel L., Starzynski S. Historia uniwersytetu Lwowskiego. Lwow, 1894. Cz.І. S.184-185.
*Finkel L., Starzynski S. Historia uniwersytetu Lwowskiego. Lwow, 1894. Cz.І. S.184-185.
*Wspomnienie imci Xiedza Iozefa Iaryny, Doctora Teologii i Filozofii, professora Religii i Teologii moralney w glowney Szkole Lwowskiey, zmarlego d.15 wrzesnia 1817. // Pamiętnik Lwowski. 1818. T.I. S.51-69.
*Wspomnienie imci Xiedza Iozefa Iaryny, Doctora Teologii i Filozofii, professora Religii i Teologii moralney w glowney Szkole Lwowskiey, zmarlego d.15 wrzesnia 1817. // Pamiętnik Lwowski. 1818. T.I. S.51-69.

== Примітки ==

<references/>


[[Категорія:Уродженці Львова]] [[Категорія:Науковці Львівського університету]] [[Категорія:Померли у Львові]]
[[Категорія:Уродженці Львова]] [[Категорія:Науковці Львівського університету]] [[Категорія:Померли у Львові]]

Версія за 19:56, 11 серпня 2012

Йосиф Ярина
Народився1788
Радочин, Горлицького повіту Австро-Угорщина
Помер15 вересня 1817
Львів, Австро-Угорщина
Національністьукраїнець
Діяльністьбогослов, філософ, письменник, педагог
ЗакладЛНУ ім. І. Франка

Ярина Йосиф (*1788, Радочин, Горлицького повіту, тепер Польща — †15 вересня 1817, Львів) — богослов і педагог, професор Львівського університету, філософ, поет і літературознавець. Автор наукових статтей з історико-філософських проблем, літературних рецензій і поетичних творів латинською та німецькою мовою.

Життєпис

Народився Йосиф Ярина у 1788 році на Лемківщині, в містечку Радочин (лемк. - Радоцина) біля м. Ясло, що в Західній Галичині - тепер на території Польщі - у сім'ї греко-католицького священика.

Середню освіту здобув у містах Бардії та Кошиці (тепер Словаччина). У 1815 році закінчив Барбареум у Відні, де отримав наукові ступені доктора філософії і теології.

У віці 27 років, в 1815 році Йосиф Ярина був призначений надзвичайним професором моральної теології, пасторальної теології і філософії, а через два роки - і педагогіки.

Публічний екзаменатор у клопотаннях про духовні посади латинського і візантійського обрядів.

Помер 15 вересня 1817 року у Львові, у віці 29 років. Причини смерті невідомі.

Наукових праць після себе не залишив, оскільки значну частину його часу займала робота на посаді публічного екзаменатора у клопотаннях про духовні посади римо- та греко-католицького обрядів.

Спогади сучасників

Йосиф Ярина був суворим і вимогливим, але доброзичливим викладачем. Колеги і студенти відгукувалися про нього як про ввічливого і майстерного педагога, що володів мистецтвом спілкування з людьми. Він часто радився зі своїми колегами, ініціював обговорення актуальних наукових і педагогічних питань.

Хоча приступив до педагогічної діяльності без довголітньої підготовки і в молодомі віці, однак з великою відповідальністю ставився до свого учительського покликання щодо народу, краю та церкви. Щоденно Йосиф Ярина читав три-, чотиригодинні лекції, по неділях і святах проводив змістовні виступи для молодих вчених і педагогів. Система науки і філософії була для нього поєднанням морального і фізичного світів людини. Молодий учений був переконаний в необхідності освіти простого люду, поширення серед селян письменності, а через неї - і здобутків рідної культури. Лише таким чином, вважав він, можна сподіватися на духовний розвиток рідного краю.

...

твердив, що шкільна освіта є даремною, якщо її не підтримує Муза рими. Тож і сам залюбки віршував.[1].

Література

  • Державний архів Львівської області, Ф.26, Оп.5, Спр.2256.
  • Красовський І. Діячі Науки і Культури Лемківщини. Торонто-Львів. 2000. С.84.
  • Finkel L., Starzynski S. Historia uniwersytetu Lwowskiego. Lwow, 1894. Cz.І. S.184-185.
  • Wspomnienie imci Xiedza Iozefa Iaryny, Doctora Teologii i Filozofii, professora Religii i Teologii moralney w glowney Szkole Lwowskiey, zmarlego d.15 wrzesnia 1817. // Pamiętnik Lwowski. 1818. T.I. S.51-69.

Примітки

  1. ↑ Wspomnienie imci Xiedza Iozefa Iaryny, Doctora Teologii i Filozofii, professora Religii i Teologii moralney w glowney Szkole Lwowskiey, zmarlego d.15 wrzesnia 1817. // Pamiętnik Lwowski. 1818. T.I. S.51-69.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ярина_Йосиф&oldid=10153959