Чжу Хоуцун

Чжу Хоуцун
спр. китайська: 朱厚熜
Псевдо	Ши-цзун
Народився	16 вересня 1507 Чжунсян, КНР
Помер	23 січня 1567 Пекін, імперія Мін ·Chinese alchemical elixir poisoningd
Поховання	Гробниці імператорів династії Мін і Yongling Mausoleum (Ming dynasty)d
Країна	імперія Мін
Діяльність	правитель
Титул	імператор
Посада	імператор Китаю
Термін	1521—1567
Попередник	Чжу Хоучжао
Наступник	Чжу Цзайхоу
Рід	Чжу
Батько	Чжу Юджан
Мати	панні Ці
Брати, сестри	Zhu Houxid, Princess Yongchund, Princess Yongfud, Princess Shanhuad і Princess Changningd
У шлюбі з	4 імператриці
Діти	8 синів та 5 доньок
Медіафайли у Вікісховищі

Чжу Хоуцун (朱厚熜, 16 вересня 1507 —23 січня 1567) — 11-й імператор династії Мін у 1521–1567 роках, девіз правління Цзяцзін (Чудесне умиротворення).

Життєпис

Внутрішня політика

Народився 16 вересня 1507 року у родині Чжу Юджана, князя Сян, молодшого брата імператора Чжу Ютана. Отримав класичну конфуціанську освіту. Чимось особливим не відзначався. Після смерті свого двоюрідного брата у 1521 році за допомоги імператриці-удови Цзянь І та голови «Внутрипалацового кабінету» (Нейге) Ян Тінхе він став новим імператором.

Оскільки до свого правління Чжу Хоуцун перебував поза придворного життя, то, отримавши престол, намагався якомога більше зосередити владу у власних руках. Своє царювання він почав з усунення від справ і страти фаворитів колишнього імператора — сановників Цзянь Ніна і Цзянь Біня, а також ряду інших високопосадовців. Це було пов'язано з протистоянням чиновників та вченим стосовно питання успадкування трону. Справа у тому, що Чжу Хоуцун був сином наложниці. А тому, згідно конфуціанських канонів, його синів не мав права на успадкування трону, а також сам імператор не міг називати імені ссвогос правжнього батька, в якості нього деякий час вимушен був називати батьком свого дядька Чжу Юбіня. Також імператор не мав прав розмістити табличку з іменем свого справжнього батька у храмі предків. Загалом ця суперечка тривала близько 20 років. Завдяки респресіям, зокрема було страчено відомого поета Ян Шеня, та зміні законів імператорові Чжу Хоуцуну вдалося домогтися бажаного — його син став спадкоємцем, таблицку з іменем справжнього батька розміщено у храмі предків. Втім боротьба вищих чиновників з володарем сприяла розгардіяшу в адміністративному апараті. ослабленню останнього.

У 1539 році відсторонив від посад впливих державних секретарів Ян Суна та Ян Шифана, після чого зовсім перестав спілкуватися з міністрами, покладаючись лише на євнухів. Вплив останніх за цього імператора значно зріс. Все це сприяло корупції в імперії. Чжу Хоуцун свій гарем він поповнив великою кількістю малолітніх дівчаток, до яких мав особливу пристрасть.

Водночас віддаючи перевагу даоської ідеології, Чжу Хоуцун почав переслідування буддистів, вплив яких в країні на той час було досить значним. Зокрема, були конфісковано цінності, накопичені в буддистських монастирях. Останнє пояснюється не тільки суто ідеологічними мотивами, але й прагненням виправити фінансове становище в країні, що мало, у свою чергу, причину у все зростаючій переділі земельної власності — швидкому зростанні великих земельних правлячих верств суспільства (в тому числі великого до того часу клану імператорської рідні) на шкоду дрібноселянського землеволодіння.

Своїм жорстоким відношенням до підлеглих імператор Чжу Хоуцун виклав ненависть оточуючих. Тому у 1542 році було організовано замах на життя імператора. Керувала змовниками улюблена наложниця Чжу Хоуцуна. Проте останньому вдалося врятуватися, а імператриця Лі наказала стратити змовників. Втім Чжу Хоуцун не пробачив імператриці страту улюбленої наложниці й коли у 1547 році в її палаці виникла пожежа, наказав не рятувати імператрицю Лі.

Дії корумпованого та непрофесійного уряду на чолі із євнухами погіршувалися надмірними витратами імператора та стихійними лихами. Так у 1550 році у Пекіні за наказом Чжу Хоуцуна було побудова Зовнішнє місто. У 1556 році великий землетрус у долині р. Вей (Шеньсі) забрав життя 800 000 осіб. Економічний кризис викликав численні повстання, зокрема у 1560 році доволі потужним був бунт у Нанкіні.

Зовнішня політика

З початком правління Чжу Хоуцуна почале загострюватися і зовнішньополітичне становище імперії. Посилилася контрабанта, викликана непродуманими діями уряду. Почалися напади японських піратів, зокрема доволі зухвалим був напад на м. Нінбо у 1523 році. Після цього за наказом імператора було припинено морську торговлю. Проте це не покращало ситуацію. Навпаки уздовж усього морського узбережжя країни посилилися зіткнення з «японськими піратами», які намагалися силою зламати традиційну китайську політику «морського заборони» — жорсткого контролю і обмеження зовнішньої морської торгівлі з боку китайської влади. Ця піратська війна тривала до 1566 року, коли зрештою китайським військам самооборони вдалося розбити японців.

З 1542 року почастішили напади монголів та ойратів на кордони імперії. Їх очолив Алтан-хан. Військові ситучки тривали до 1550 року, коли у передмісті Пекіну генералу Ці Цзігуану вдалося завдати поразки ворогам. Зрештою було укладено китайсько-монгольський мир.

Останні роки

Наприкінці правління Чжу Хоуцун все більше відсторонявся від реальності, передаючи управління євнухам. Зрештою став відлюдником, шукав безсмертя. Це й призвело до його смерті — він помер 23 січня 1567, отруївшись препаратами, отриманими одним з «еліксирів безсмертя».

Джерела

• Joseph A. Adler, Kenyon College, China Review International, vol. 10, no. 2 (2003)