Боголюбов Олексій Миколайович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Basio (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Basio (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 1: Рядок 1:
{{Картка:Науковець
'''Олексій Миколайович Боголю́бов''' ([[12|12(25) березня]] [[1911]], м. [[Ніжин]], нині [[Чернігівська область]] — [[2 листопада]] [[2004]], м. [[Київ]]) — учений у галузі [[Історія математики|історії математики]] й [[Машинознавство|теорії механізмів]]. Доктор техічних наук ([[1966]]), [[професор]] ([[1972]]), член-кореспондент [[АН УРСР]] ([[1969]]). Син [[Боголюбов Микола Михайлович|Миколи Михайловича]], брат [[Боголюбов Микола Миколайович (старший)|Миколи Миколайовича]] та [[Боголюбов Михайло Миколайович|Михайла Миколайовича]] Боголюбових.
| ім'я = Боголюбов Олексій Миколайович
| ім'я_мовою_оригінала =
| портрет =
| зображення_розмір =
| зображення_підпис =
| дата народження = 25.03.1911
| місце народження = м. [[Ніжин]] [[Чернігівська область]]
| дата смерті = 02.11.2004
| місце смерті = м. [[Київ]]
| резиденція =
| громадянство =
| національність =
| галузь = [[Історія математики]], [[Машинознавство]]
| заклад = [[Інститут математики]]
| Alma Mater = [[Харківський університет]]
| Посада =
| відомий завдяки =
| звання = [[Член-кореспондент]] [[НАНУ]]
| ступінь = [[Доктор технічних наук]]
| керівник =
| учні =
| Батько = [[Боголюбов Микола Михайлович]]
| Мати =
| Дружина =
| Чоловік =
| Діти =
| нагороди = [[Заслужений діяч науки і техніки України]]
| примітки =
| особиста_сторінка =
}}

'''Олексій Миколайович Боголю́бов''' ([[12|12(25) березня]] [[1911]], м. [[Ніжин]], нині [[Чернігівська область]] — [[2 листопада]] [[2004]], м. [[Київ]]) — учений у галузі [[Історія математики|історії математики]] й [[Машинознавство|теорії механізмів]]. Доктор технічних наук ([[1966]]), [[професор]] ([[1972]]), член-кореспондент [[АН УРСР]] ([[1969]]). Син [[Боголюбов Микола Михайлович|Миколи Михайловича]], брат [[Боголюбов Микола Миколайович (старший)|Миколи Миколайовича]] та [[Боголюбов Михайло Миколайович|Михайла Миколайовича]] Боголюбових.


== Біографія ==
== Біографія ==
Нелегко складалася наукова і творча доля О. М. Боголюбова. Отриманню вищої освіти заважали «анкетні дані»: його батько був професором богослов'я. Тому майбутній учений, хоч і мав неабиякі знання з математики, механіки, фізики, загальної історії, літератури та іноземних мов, отримав можливість вступити до Харківського університету на механічне відділення фізико-математичного факультету лише в 1931 р. Закінчив Харківський університет ([[1936]]) та механічно-машинобудівний інститут ([[1938]]). Працював на інженерних посадах, викладав у Харківському механічно-машинобудівному інституті (1940–1941). Велика Вітчизняна війна та перебування у таборі в Норильську з 1943 по 1953 рр. надовго відірвали О. М. Боголюбова від наукової та викладацької діяльності. Після повернення з табору він працює головним механіком будівництва у Черкасах. У 1955–1962 — старший інженер, головний інженер Міністерства вищої та середньої спеціальної освіти, 1958–1981 — викладач, професор Київського інженерно-будівного інституту; водночас від [[1962]] — молодший науковий спвіробітник, від [[1963]] — старший науковий співробітник, 1975–1989 — головний науковий співробітник Інституту математики, а також старший науковий співробітник сектору історії техніки й природознавства Інституту історії [[АН УРСР]] (1963–1974).
Нелегко складалася наукова і творча доля О. М. Боголюбова. Отриманню вищої освіти заважали «анкетні дані»: його батько був професором богослов'я. Тому майбутній учений, хоч і мав неабиякі знання з математики, механіки, фізики, загальної історії, літератури та іноземних мов, отримав можливість вступити до [[Харківський університет|Харківського університету]] на механічне відділення фізико-математичного факультету лише в 1931 р. Закінчив Харківський університет ([[1936]]) та механічно-машинобудівний інститут ([[1938]]). Працював на інженерних посадах, викладав у Харківському механічно-машинобудівному інституті (1940–1941). Велика Вітчизняна війна та перебування у таборі в Норильську з 1943 по 1953 рр. надовго відірвали О. М. Боголюбова від наукової та викладацької діяльності. Після повернення з табору він працює головним механіком будівництва у Черкасах. У 1955–1962 — старший інженер, головний інженер Міністерства вищої та середньої спеціальної освіти, 1958–1981 — викладач, професор Київського інженерно-будівного інституту; водночас від [[1962]] — молодший науковий спвіробітник, від [[1963]] — старший науковий співробітник, 1975–1989 — головний науковий співробітник Інституту математики, а також старший науковий співробітник сектору історії техніки й природознавства Інституту історії [[АН УРСР]] (1963–1974).


== Наукова діяльність ==
== Наукова діяльність ==
Рядок 10: Рядок 42:


== Нагороди і почесні звання ==
== Нагороди і почесні звання ==
Нагороджено медаллю Олександра Койре Міжнародної академії історії наук. [[Крилов Микола Іванович|М. Крилова]] ([[1997]]). Іспанський орден «За громадянські заслуги» ([[1996]]). У 1999 р. учений одержав звання Почесного доктора Петербурзького університету шляхів сполучення. Заслужений діяч науки і техніки ([[2001]]).
Нагороджено медаллю Олександра Койре Міжнародної академії історії наук, [[Крилов Микола Іванович|М. Крилова]] ([[1997]]). Іспанський орден «За громадянські заслуги» ([[1996]]). У 1999 р. учений одержав звання Почесного доктора Петербурзького університету шляхів сполучення. Заслужений діяч науки і техніки ([[2001]]).


== Праці ==
== Праці ==

Версія за 21:03, 7 січня 2013

Боголюбов Олексій Миколайович
Народився25 березня 1911(1911-03-25)
м. Ніжин Чернігівська область
Помер2 листопада 2004(2004-11-02) (93 роки)
м. Київ
Діяльністьматематик, інженер-механік, історик математики
ГалузьІсторія математики, Машинознавство
Alma materХарківський університет
Науковий ступіньДоктор технічних наук
Науковий керівникАртоболевський Іван Іванович
ЗакладІнститут математики
ЧленствоНАН України
БатькоБоголюбов Микола Михайлович
Брати, сестриБоголюбов Микола Миколайович і Боголюбов Михайло Миколайович
НагородиЗаслужений діяч науки і техніки України
ЗванняЧлен-кореспондент НАНУ

Олексій Миколайович Боголю́бов (12(25) березня 1911, м. Ніжин, нині Чернігівська область — 2 листопада 2004, м. Київ) — учений у галузі історії математики й теорії механізмів. Доктор технічних наук (1966), професор (1972), член-кореспондент АН УРСР (1969). Син Миколи Михайловича, брат Миколи Миколайовича та Михайла Миколайовича Боголюбових.

Біографія

Нелегко складалася наукова і творча доля О. М. Боголюбова. Отриманню вищої освіти заважали «анкетні дані»: його батько був професором богослов'я. Тому майбутній учений, хоч і мав неабиякі знання з математики, механіки, фізики, загальної історії, літератури та іноземних мов, отримав можливість вступити до Харківського університету на механічне відділення фізико-математичного факультету лише в 1931 р. Закінчив Харківський університет (1936) та механічно-машинобудівний інститут (1938). Працював на інженерних посадах, викладав у Харківському механічно-машинобудівному інституті (1940–1941). Велика Вітчизняна війна та перебування у таборі в Норильську з 1943 по 1953 рр. надовго відірвали О. М. Боголюбова від наукової та викладацької діяльності. Після повернення з табору він працює головним механіком будівництва у Черкасах. У 1955–1962 — старший інженер, головний інженер Міністерства вищої та середньої спеціальної освіти, 1958–1981 — викладач, професор Київського інженерно-будівного інституту; водночас від 1962 — молодший науковий спвіробітник, від 1963 — старший науковий співробітник, 1975–1989 — головний науковий співробітник Інституту математики, а також старший науковий співробітник сектору історії техніки й природознавства Інституту історії АН УРСР (1963–1974).

Наукова діяльність

Один із фундаторів наукової школи з історії математики в Україні. Досліджує питання історії вітчизняної математики, механчіних машин, машинобудування, науки й освіти в Україні. За участі Б. 1966–1970 вийшли 4-томна монографія «История отечественной математики» та біографічний довідник «Математики. Механики» (Київ, 1983). Автор циклу науково-історичних праць з історії культурних зв'язків між Іспанією та Росією. Досліджує життя і діяльність інженера Авґустина де Бетанкура. З коментарями Б. у Мадриді 1990 передруковано працю Бетанкура і Ланца «Трактат о построении машин» — першу у світі книгу з теорії машин і механізмів.

Майже чверть століття працював учений у Київському інженерно-будівельному інституті на посаді викладача, згодом — професора кафедри будівельних машин. Читав курси «Теорія машин і механізмів», «Деталі машин», віддаючи свій досвід та знання підготовці науково-технічних кадрів України. Серед його учнів три доктори і тридцять кандидатів наук, які працюють не тільки в Україні, а й у Росії, Узбекистані, Литві та інших країнах.

Нагороди і почесні звання

Нагороджено медаллю Олександра Койре Міжнародної академії історії наук, М. Крилова (1997). Іспанський орден «За громадянські заслуги» (1996). У 1999 р. учений одержав звання Почесного доктора Петербурзького університету шляхів сполучення. Заслужений діяч науки і техніки (2001).

Праці

  • История механики машин. К., 1964;
  • Развитие проблем механики машин. К., 1967;
  • Августин Бетанкур: Научно-биогр. очерк. Москва, 1968;
  • Научно-технический прогресс в Украинской ССР. К., 1967;
  • Механика в СССР за 50 лет. Москва, 1967 (співавт.);
  • Машина і людина. К., 1969; Нариси з історії механіки. К., 1974;
  • Доктор Роберт Гук. Москва, 1980.

Література

  • Професори Київського національного університету будівництва і архітектури (1930–2000): Довід. К., 2001.
  • Л. Г. Лесько, В. Л. Баладинський Енциклопедія сучасної України. — Т. 3. — Київ, 2004., стор. 141
  • Вісник НАН України. — 2003. N2