Яблонський Вільгельм Мар'янович

Яблонський Вільгельм Мар‘янович (20.4.1889 -1977 p.) м.- Чечельник Вінницької губернії – видатний український трубач, педагог.

Посилення

З ім'ям В.М.Яблонського (1889–1977) пов'язаний подальший тривалий розвиток і становлення сучасної школи гри на трубі на Україні. Уродженець України (с.Чечельник, Вінницької губ.), Яблонський почав свою творчу кар’єру вихованцем полкового оркестру 1912 р. закінчив Київське музичне училище(кл. педагога А.Подгорбунського). З 1913 до 1918 р. працював разом із М.Табаковим і П.Ейсмонтом у симфонічному оркестрі Сергія Кусевицького, у 1918 році – у Великому театрі, був одним із організаторів Київського симфонічного оркестру без диригента Персимфанс (1926–1930), в якому виконував партію першої труби. Грав у кращих симфонічних та оперних оркестрах під керівництвом К.Дебюссі, О.Глазунова, М.Малько, О.Фріда, В.Ферреро, А.Пазовського, В.Дранішникова, Е.Клайбера. Творча діяльність Яблонського в Києві пов’язана також із оркестром Українського радіо, театром опери та балету ім. Т.Шевченка, педагогічним музичним училищем та музично-драматичним інститутом ім. М.Лисенко, а з 1934 – з консерваторією ( з 1935 р. він професор, завідувач кафедри). Протягом півстоліття Вільгельм Мар’янович був справжнім лідером виконавців і педагогів-духовиків в Україні. Манері виконання Яблонського був притаманний яскравий, саме трубний (а не корнетовий) характер. Сріблястий звук, ажурна техніка, відсутність форсування, оригінальне музичне мислення – ось ті основні риси, що характеризують його незабутню гру. “Кращим трубачем Росії назвав його Олександр Глазунов. Блискучу, вичерпну характеристику дав Яблонському видатний український диригент Веніамін Тольба. Як у виконавській, так і в педагогічній діяльності Яблонський був послідовником школи В.Вурма, основні принципи якої вдало поєднували із широкою наспівністю, характерною для української музики. У звуці він цінував силу і шляхетність, був прихильником вільної, природної гри без зайвого напруження і форсування. Крім трубачів у нього навчалися валторністи М.Я.Юрченко, Є.І.Надопта, гобоїсти О.І.Безуглий, О.К.Козиненко, тромбоніст В.А.Гарань та ін. Вільгельм Мар’янович також керував і диригував студентськими симфонічним та духовим оркестрами, виїжджав з ними на літні сезони в курортні місцевості. Загалом його школу пройшли близько 300 чоловік, практично всі трубачі, які працювали в Києві з 30-х по 70-ті рр., були його учнями.Багато з них працювало, а дехто і досьогодні працює в різних музичних колективах України і за кордоном. Праці: «Пед. репертуар для труби» (1936), «36. для труби укр. композиторів» (1961), фантазія для труби на теми опери «Тарас Бульба» М. Лисенка (1967). Яблонський Вільгельм Мар‘янович являється засновником української трубної школи.На протязі своєї довгої творчої і педагогічної праці він обсідав керівні посади консерваторії.Був завідуючим кафедри духових інструментів та деканом оркестрового факультету З представників довоєнного покоління виділялись Н.Полонський, С.Попов, Г.Самохвалов, М.Рудий, Й.Токарєв, Д. Крижанівський, О. Бєлов. Серед післявоєнного – М.Бердиєв, І.Кобець, М.Брагинський, О.Бєлофастов, В.Шеремет, М.Солонський та ін. До останнього покоління учнів Яблонського належать кияни – В.Посфалюк, Г.Палкін, В.Литвиненко, А.Бутирін, Ф.Рігін, А.Таращенко, Л.Щасливий, А.Друщенко, З.Екштейн, Л.Петлицький.

 == Література ==

• С.Болотін -Словник музикантів -виконавців на духових інструментах.

стор.129

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — ISBN 5-88500-071-9. — С. 672—673.