Мареничі: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Рядок 10: Рядок 10:
| mapy = 203
| mapy = 203
| засновано =
| засновано =
| населення = 224
| населення = 146
| територія =
| територія =
| ref-територія =
| ref-територія =

Версія за 11:59, 12 березня 2013

село Мареничі
Країна Україна Україна
Область Полтавська область Полтавська область
Район Миргородський район
Рада Солонцівська сільська рада
Облікова картка картка 
Основні дані
Населення 146
Поштовий індекс 37674
Телефонний код +380 5355
Географічні дані
Географічні координати 49°56′04″ пн. ш. 33°55′14″ сх. д. / 49.93444° пн. ш. 33.92056° сх. д. / 49.93444; 33.92056Координати: 49°56′04″ пн. ш. 33°55′14″ сх. д. / 49.93444° пн. ш. 33.92056° сх. д. / 49.93444; 33.92056
Середня висота
над рівнем моря
95 м
Місцева влада
Адреса ради 37662, Полтавська обл., Миргородський р-н, с.Солонці , тел. 31-4-31
Карта
Мареничі. Карта розташування: Україна
Мареничі
Мареничі
Мапа
Мапа

CMNS: Мареничі у Вікісховищі

Маре́ничі — село в Україні, Миргородському районі Полтавської області. Населення становить 224 осіб. Орган місцевого самоврядування — Солонцівська сільська рада.

Мікротопоніми

В селі вирізняють цілий ряд кутків, назви яких дотепно відображують колорит місцевості:

  • Голубівщина,
  • Новоселівка,
  • Гетьмани,
  • Чумаківщина,
  • Северини,
  • Шляпаторівка,
  • Трушеве,
  • Гузнянка,
  • Вибиванці,
  • Борисенки,
  • Колодчине,
  • Шкурків Острів,
  • Біла Глина

Традиційно своєю територією мареничани вважають гору Печереву та Пологи, звідки в часи колективізації були зігнані селяни. Між Мареничами і Великими Сорочинцями існував невеличкий хутір, де селилися люди з конфліктним для влади минулим - Каторга. Тепер там ліс. Цікаво, що ще в 80-90-х роках ХХ ст. по лівому берегу р. Псел старі люди не визнавали назви Мареничі або навіть не знали її, використовуючи назву Остріжнє, яка пішла від першого контингенту поселенців - острожників. Побутують легенди, що навколо села є закопані скарби, які залишили одні з найжорстокіших в старі часи розбійники Квіточки, зокрема в урочищі Вишневе. Але судячи з усього це тільки легенди, оскільки навіть старожили сперечаються де саме знаходиться Вишневе.

Збереглися по сей день слова, які вживаються виключно в Мареничах і не зустрічаються ніде. Очевидно, що кров перших мареничан-острожників передалась і потомкам. Такими словами є "обметиця" - людина, що ходить без діла, "заманисрака" - непрошений гість або той, хто зловживає гостинністю, "пердипляшка" - несерйозна або неохайна людина, "воряки" - недбало зроблена або стара загорожа, паркан.

В селі бурхливо відзначаються Різдвяні і Великодні свята, але особливо колоритно - празник Івана Купала. Щороку 9 травня відбувається мітинг в память загиблих у роки ВВВ мареничан. Стараннями односельчан діє сільський клуб і бібліотека.

На початку колективізації багато хто розїхався по території тодішнього Радянського Союзу, особливо на Амур і Алтай.

Природа

Село розташоване в мальовничій місцевості, далеко від промислових об'єктів, має чудові можливості для зеленого туризму, полювання, збору лісових ягід, горіхів, грибів. З трьох боків воно оточене лісом, із західного боку знаходиться луг - Пологи та значна заболочена територія - Руда, поєднуючи таким чином, лісову і степову місцевість. В будь-яку пору року на вулицях села немає грязюки, оскільки розташоване воно на досить родючих супіщаних грунтах. Виняток складає лише Гузнянка, розміщена на потужних чорноземах. В дощову погоду дороги на Гузнянці перетворюються на болото, земля прилипає до ніг ("грязно як у гузні") що й дало назву кутку. Мареничі - одне з улюблених місць відпочинку для населення всієї округи.


Односельці

Семен Шпак (Шпаків) - майже легендарний житель Остріжнього, з яким порівнюють нерадивих земляків і з яким повязано багато кумедних історій.

  • ПАВЛИК Ларіон Макарович, 1908 р. н., с. Мареничі Миргородського р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Червоноармієць. Заарештований 31 травня 1942 р. Засуджений Військовим трибуналом 218-ї стрілецької дивізії 10 червня 1942 р. за ст. 54-10 ч. 2 КК УРСР до 10 років позбавлення волі. Реабілітований Військовим трибуналом КВО 21 березня 1991 р.[1]

Петро Федорович Шульженко – Голова міста Саров (Росія)

  1. РЕАБІЛІТОВАНІ ЖЕРТВИ КОМУНІСТИЧНОГО ТЕРОРУ НА ПОЛТАВЩИНІ