Мареничі: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування |
|||
Рядок 74: | Рядок 74: | ||
Петро Федорович Шульженко – Голова міста Саров (Росія) |
Петро Федорович Шульженко – Голова міста Саров (Росія) |
||
Про Семена Шпака існують декілька переказів: |
|||
Якось прибувши до Києва він відстав від решти односельців і почав шукати дорогу назад. На запитання де шлях на Мареничі (Остріжнє) зустрічні відповідали йому, що вони, звичайно ж, не знають. Враження Семена були описані ним самим: "До чого дурні люди в Києві живуть, у нас будь-якого малого спитай і воно тобі скаже де Мареничі!" |
|||
Траплялись і пожежі в селі.Одного разу Семен побачив пожежу, прийшов і дивлячись як мотаються люди з відрами води вирік: "Боже, поможи! А хто сю хижу запалив? Давайте вже духало валять!" |
|||
Розказують, що лежачи на печі у нього відбувся такий діалог з власним батьком, |
|||
-От якби, Семене, ми оце лежимо, а з неба паляниця - "бух!!!" |
|||
На що прозвучала відповідь після доброї потуги: |
|||
-Лови, старий дурню, вже летить! |
|||
Всі ці історії свідчать, що чоловік цей був "не увесь", тому й збереглося: "Дурний як Семен Шпаків". Однак в розповідях старих людей звучало й те що, він дуже любив музику й сам майстерно грав на бубні. |
Версія за 18:17, 13 березня 2013
село Мареничі | |
---|---|
Країна | ![]() |
Область | ![]() |
Район | Миргородський район |
Рада | Солонцівська сільська рада |
Облікова картка | картка |
Основні дані | |
Населення | 146 |
Поштовий індекс | 37674 |
Телефонний код | +380 5355 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°56′04″ пн. ш. 33°55′14″ сх. д. / 49.93444° пн. ш. 33.92056° сх. д.Координати: 49°56′04″ пн. ш. 33°55′14″ сх. д. / 49.93444° пн. ш. 33.92056° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
95 м |
Місцева влада | |
Адреса ради | 37662, Полтавська обл., Миргородський р-н, с.Солонці , тел. 31-4-31 |
Карта | |
Мапа | |
![]() | |
|
Маре́ничі — село в Україні, Миргородському районі Полтавської області. Населення становить 224 осіб. Орган місцевого самоврядування — Солонцівська сільська рада.
Мікротопоніми
В селі вирізняють цілий ряд кутків, назви яких дотепно відображують колорит місцевості:
- Голубівщина,
- Новоселівка,
- Гетьмани,
- Чумаківщина,
- Северини,
- Шляпаторівка,
- Трушеве,
- Гузнянка,
- Вибиванці,
- Борисенки,
- Колодчине,
- Шкурків Острів,
- Біла Глина
Традиційно своєю територією мареничани вважають гору Печереву та Пологи, звідки в часи колективізації були зігнані селяни. Між Мареничами і Великими Сорочинцями існував невеличкий хутір, де селилися люди з конфліктним для влади минулим - Каторга. Тепер там ліс. Цікаво, що ще в 80-90-х роках ХХ ст. по лівому берегу р. Псел старі люди не визнавали назви Мареничі або навіть не знали її, використовуючи назву Остріжнє, яка пішла від першого контингенту поселенців - острожників. Побутують легенди, що навколо села є закопані скарби, які залишили одні з найжорстокіших в старі часи розбійники Квіточки, зокрема в урочищі Вишневе. Але судячи з усього це тільки легенди, оскільки навіть старожили сперечаються де саме знаходиться Вишневе.
Збереглися по сей день слова, які вживаються виключно в Мареничах і не зустрічаються ніде. Очевидно, що кров перших мареничан-острожників передалась і потомкам. Такими словами є "обметиця" - людина, що ходить без діла, "заманисрака" - непрошений гість або той, хто зловживає гостинністю, "пердипляшка" - несерйозна або неохайна людина, "воряки" - недбало зроблена або стара загорожа, паркан.
В селі бурхливо відзначаються Різдвяні і Великодні свята, але особливо колоритно - празник Івана Купала. Щороку 9 травня відбувається мітинг в память загиблих у роки ВВВ мареничан. Стараннями односельчан діє сільський клуб і бібліотека.
На початку колективізації багато хто розїхався по території тодішнього Радянського Союзу, особливо на Амур і Алтай.
Природа
Село розташоване в мальовничій місцевості, далеко від промислових об'єктів, має чудові можливості для зеленого туризму, полювання, збору лісових ягід, горіхів, грибів. З трьох боків воно оточене лісом, із західного боку знаходиться луг - Пологи та значна заболочена територія - Руда, поєднуючи таким чином, лісову і степову місцевість. В будь-яку пору року на вулицях села немає грязюки, оскільки розташоване воно на досить родючих супіщаних грунтах. Виняток складає лише Гузнянка, розміщена на потужних чорноземах. В дощову погоду дороги на Гузнянці перетворюються на болото, земля прилипає до ніг ("грязно як у гузні") що й дало назву кутку. Мареничі - одне з улюблених місць відпочинку для населення всієї округи.
Односельці
Семен Шпак (Шпаків) - майже легендарний житель Остріжнього, з яким порівнюють нерадивих земляків і з яким повязано багато кумедних історій.
- ПАВЛИК Ларіон Макарович, 1908 р. н., с. Мареничі Миргородського р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Червоноармієць. Заарештований 31 травня 1942 р. Засуджений Військовим трибуналом 218-ї стрілецької дивізії 10 червня 1942 р. за ст. 54-10 ч. 2 КК УРСР до 10 років позбавлення волі. Реабілітований Військовим трибуналом КВО 21 березня 1991 р.[1]
Петро Федорович Шульженко – Голова міста Саров (Росія)
Про Семена Шпака існують декілька переказів: Якось прибувши до Києва він відстав від решти односельців і почав шукати дорогу назад. На запитання де шлях на Мареничі (Остріжнє) зустрічні відповідали йому, що вони, звичайно ж, не знають. Враження Семена були описані ним самим: "До чого дурні люди в Києві живуть, у нас будь-якого малого спитай і воно тобі скаже де Мареничі!" Траплялись і пожежі в селі.Одного разу Семен побачив пожежу, прийшов і дивлячись як мотаються люди з відрами води вирік: "Боже, поможи! А хто сю хижу запалив? Давайте вже духало валять!" Розказують, що лежачи на печі у нього відбувся такий діалог з власним батьком, -От якби, Семене, ми оце лежимо, а з неба паляниця - "бух!!!" На що прозвучала відповідь після доброї потуги: -Лови, старий дурню, вже летить! Всі ці історії свідчать, що чоловік цей був "не увесь", тому й збереглося: "Дурний як Семен Шпаків". Однак в розповідях старих людей звучало й те що, він дуже любив музику й сам майстерно грав на бубні.