Хіос: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Іванко1 (обговорення | внесок) м суміш розкладок за допомогою AWB |
KLBot2 (обговорення | внесок) |
||
Рядок 76: | Рядок 76: | ||
[[Категорія:Східні Споради]] |
[[Категорія:Східні Споради]] |
||
[[Категорія:Хіос]] |
[[Категорія:Хіос]] |
||
[[ar:خيوس]] |
|||
[[ast:Islla de Quíos]] |
|||
[[bg:Хиос]] |
|||
[[br:C'hios]] |
|||
[[ca:Quios]] |
|||
[[cs:Chios]] |
|||
[[cy:Chios]] |
|||
[[da:Chios]] |
|||
[[de:Chios]] |
|||
[[el:Χίος]] |
|||
[[en:Chios]] |
|||
[[eo:Ĥio (insulo)]] |
|||
[[es:Isla de Quíos]] |
|||
[[et:Chíos]] |
|||
[[eu:Kios]] |
|||
[[ext:Quiu]] |
|||
[[fa:خیوس]] |
|||
[[fi:Chíos]] |
|||
[[fr:Chios]] |
|||
[[gl:Quíos]] |
|||
[[he:כיוס]] |
|||
[[hr:Hij]] |
|||
[[hu:Híosz prefektúra]] |
|||
[[ia:Chios]] |
|||
[[id:Khios]] |
|||
[[it:Chio (isola)]] |
|||
[[ja:ヒオス島]] |
|||
[[ko:히오스 섬]] |
|||
[[ku:Xiyos]] |
|||
[[la:Chios]] |
|||
[[lij:Chios]] |
|||
[[lt:Chijas]] |
|||
[[ms:Chios]] |
|||
[[nl:Chios (eiland)]] |
|||
[[nn:Khíos]] |
|||
[[no:Khios]] |
|||
[[pl:Chios]] |
|||
[[pt:Quios]] |
|||
[[ro:Insula Chios]] |
|||
[[ru:Хиос]] |
|||
[[scn:Chios]] |
|||
[[sh:Hios]] |
|||
[[simple:Chios]] |
|||
[[sl:Ios]] |
|||
[[sq:Chios]] |
|||
[[sr:Хиос]] |
|||
[[sv:Chios]] |
|||
[[tr:Sakız Adası]] |
|||
[[vec:Sio]] |
|||
[[vi:Chios]] |
|||
[[war:Khios (prefektura)]] |
|||
[[zh:希俄斯]] |
Версія за 04:23, 23 березня 2013
Хіос | ||||
---|---|---|---|---|
грец. Χίος | ||||
![]() Фотознімок з космосу | ||||
Карта ![]() | ||||
Острів Хіос на мапі Греції | ||||
Географія | ||||
38°24′ пн. ш. 26°01′ сх. д. / 38.400° пн. ш. 26.017° сх. д. | ||||
Місцерозташування | Егейське море | |||
Акваторія | Егейське море | |||
Площа | 842 289 км² | |||
Найвища точка | 1297 м | |||
Країна | ||||
![]() | ||||
Адм. одиниця | община Хіосd | |||
Населення | 51 936 (2001) | |||
Вебсайт | www.chios.gr | |||
![]() | ||||
![]() |
Хі́ос (грец. Χίος, тур. Sakız Adası) — один з островів Егейського моря поблизу узбережжя Малої Азії, між островами Лесбос та Самос. Адміністративно відноситься до нома Хіос (Греція). Площа 842 289 км², населення 51 936 чоловік (2001). Головне місто і порт — Хіос. Острів обслуговує Національний аеропорт острів Хіос.
Острів славний своїм хіоським вином, винятково дорогим в античну добу, що й нині можна скуштувати. Воно вважається найстарішим червоним вином у світовій історії.
Географія
На півночі Хіос майже суцільно вкритий високими, крутими крейдяними та вапняковими горами. Найвища з них — гора Святого Іллі (висота 1 264 м), що називається також Горою. У південній частині нижчі гори, вкриті вічнозеленими чагарниками. Єдина значна рівнина — в середині східного берега, навколо міста Хіос — вкрита великим лісом апельсинових та лимонних дерев.
Клімат відрізняється значною посушливістю. Острів зрошується лише кількома струмками. Ґрунти вапнякові та сланцеві. На острові є родовище стибію (Меланіос).
Проте тут культивуєються виноград, оливкове та фігове дерево, бавовник і, особливо, мастично-фісташкове дерево, а також різні сорти південних фруктів. Розвинене рибальство.
Історія
Хіос — один із центрів Егейської культури. Найдавніші його мешканці — племена лелегів та карійців — на початку 1-го тисячоліття до н. е. були витіснені іонійцями.
З 8 століття до н. е. головне місто острова, однойменний Хіос, стає торгово-ремісничим полісом. Звідси вивозили кращі в Греції вино, мастику, мармур, і фіги. На Хіосі виник перший в Греції ринок рабів. Хіос — також один зі стародавніх центрів літератури та мистецтва (вважається батьківщиною Гомера).
Перебував з другій половині 1 століття н. е. під владою Рима, в кінці 4 — 13 ст. — Візантії, потім генуезців, з 1566 — турок.
З 1912 року острів входить до складу незалежної Греції.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/8/84/PyrgiChios.jpg/240px-PyrgiChios.jpg)
Визначні місця
- У південній частині острова Хіос, поблизу села Піргі, — святилище Аполлона Фанайоса, засноване в 9 ст. до н. е., з храмом другої половини 6 століття до н. е.;
- Середньовічна фортеця візантійського монастиря Неа-Моні — між 1042-56 рр.
Персоналії
Література
- Географический энциклопедический словарь. Москва. «Советская энциклопедия». 1989. стор. 528(рос.)
- Велика радянська енциклопедія