Яблонський Вільгельм Мар'янович: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
м Перенесено 1 інтервікі-посилань до Вікіданих (d:Q4535937) |
вікі, категорія |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{otherpersons|Яблонський}} |
{{otherpersons|Яблонський}} |
||
'''Яблонський Вільгельм Мар‘янович''' (*[[20 квітня]] [[1889]], м. [[Чечельник]] Вінницької губернії |
'''Яблонський Вільгельм Мар‘янович''' (*[[20 квітня]] [[1889]], м. [[Чечельник]] Вінницької губернії — †[[14 квітня]] [[1977]], [[Київ]]) — український трубач, [[педагог]], [[Заслужений діяч мистецтв УРСР]] (1969), [[професор]] [[Київська консерваторія|Київської консерваторії]] (1935–1975). |
||
== Життєвий шлях == |
== Життєвий шлях == |
||
З ім'ям В. М. Яблонського ( |
З ім'ям В. М. Яблонського (1889–1977) пов'язаний подальший тривалий розвиток і становлення сучасної школи гри на трубі в Україні. |
||
Уродженець України (с. Чечельник, Вінницької губ.), Яблонський почав свою творчу кар'єру вихованцем полкового оркестру 1912 р. закінчив [[Київське музичне училище]] (клас педагога А.Подгорбунського). |
Уродженець України (с. Чечельник, Вінницької губ.), Яблонський почав свою творчу кар'єру вихованцем полкового оркестру 1912 р. закінчив [[Київське музичне училище]] (клас педагога А.Подгорбунського). |
||
== Творча праця == |
== Творча праця == |
||
З [[1913]] до [[1918]] р. працював разом із М. Табаковим і П. Ейсмонтом у симфонічному оркестрі [[Кусевицький Сергій Олександрович|Сергія Кусевицького]], у 1918 році — у Великому театрі, був одним із організаторів Київського симфонічного оркестру без диригента Персимфанс ( |
З [[1913]] до [[1918]] р. працював разом із М. Табаковим і П. Ейсмонтом у симфонічному оркестрі [[Кусевицький Сергій Олександрович|Сергія Кусевицького]], у 1918 році — у Великому театрі, був одним із організаторів Київського симфонічного оркестру без диригента Персимфанс (1926–1930), в якому виконував партію першої труби. |
||
Грав у кращих симфонічних та оперних оркестрах під керівництвом [[Клод Дебюссі|К. Дебюссі]], [[Глазунов Олександр Костянтинович|О. Глазунова]], [[Малько Микола Андрійович|М. Малько]], [[Оскар Фрід|О. Фріда]], [[Віллі Ферреро|В. Ферреро]], [[Пазовський Арій Мойсейович|А. Пазовського]], [[Дранішников Володимир Олександрович|В. Дранішникова]], [[Еріх Клайбер|Е. Клайбера]]. Творча діяльність Яблонського в Києві пов'язана також із [[оркестр Українського радіо|оркестром Українського радіо]], [[Національна опера України імені Тараса Шевченка|театром опери та балету ім. Т. Шевченка]], педагогічним музичним училищем та [[Київський музично-драматичний інститут ім. М. Лисенка|музично-драматичним інститутом ім. М. Лисенко]], а з 1934 — з [[Київська консерваторія|консерваторією]] (з 1935 р. він професор, завідувач кафедри). |
Грав у кращих симфонічних та оперних оркестрах під керівництвом [[Клод Дебюссі|К. Дебюссі]], [[Глазунов Олександр Костянтинович|О. Глазунова]], [[Малько Микола Андрійович|М. Малько]], [[Оскар Фрід|О. Фріда]], [[Віллі Ферреро|В. Ферреро]], [[Пазовський Арій Мойсейович|А. Пазовського]], [[Дранішников Володимир Олександрович|В. Дранішникова]], [[Еріх Клайбер|Е. Клайбера]]. Творча діяльність Яблонського в Києві пов'язана також із [[оркестр Українського радіо|оркестром Українського радіо]], [[Національна опера України імені Тараса Шевченка|театром опери та балету ім. Т. Шевченка]], педагогічним музичним училищем та [[Київський музично-драматичний інститут ім. М. Лисенка|музично-драматичним інститутом ім. М. Лисенко]], а з 1934 — з [[Київська консерваторія|консерваторією]] (з 1935 р. він професор, завідувач кафедри). |
||
Протягом півстоліття Вільгельм Мар'янович був справжнім лідером виконавців і педагогів-духовиків в Україні. |
Протягом півстоліття Вільгельм Мар'янович був справжнім лідером виконавців і педагогів-духовиків в Україні. |
||
Рядок 21: | Рядок 21: | ||
[[Файл:МД Яблонський консерваторія.JPG|міні|праворуч|180пкс|Меморіальна дошка Вільгельму Яблонському в приміщенні Київської консерваторії.]] |
[[Файл:МД Яблонський консерваторія.JPG|міні|праворуч|180пкс|Меморіальна дошка Вільгельму Яблонському в приміщенні Київської консерваторії.]] |
||
Як у виконавській, так і в педагогічній діяльності Яблонський був послідовником школи [[Вільгельм Вурм|Вільгельма Вурма]], основні принципи якої вдало поєднували із широкою наспівністю, характерною для української музики. У звуці він цінував силу і шляхетність, був прихильником вільної, природної гри без зайвого напруження і форсування. |
Як у виконавській, так і в педагогічній діяльності Яблонський був послідовником школи [[Вільгельм Вурм|Вільгельма Вурма]], основні принципи якої вдало поєднували із широкою наспівністю, характерною для української музики. У звуці він цінував силу і шляхетність, був прихильником вільної, природної гри без зайвого напруження і форсування. |
||
Яблонський Вільгельм Мар‘янович є засновником української трубної школи. Протягом своєї довгої творчої і педагогічної праці він обіймав керівні посади консерваторії. Був завідуючим кафедри духових інструментів та деканом оркестрового факультету. З представників довоєнного покоління виділялись Н. Полонський, С. Попов, Г. Самохвалов, М. Рудий, Й. Токарєв, Д. Крижанівський, О. Бєлов. Серед післявоєнного — М. Бердиєв, І. Кобець, М. Брагинський, О. Бєлофастов, В. Шеремет, М. Солонський та ін. |
Яблонський Вільгельм Мар‘янович є засновником української трубної школи. Протягом своєї довгої творчої і педагогічної праці він обіймав керівні посади консерваторії. Був завідуючим кафедри духових інструментів та деканом оркестрового факультету. З представників довоєнного покоління виділялись Н. Полонський, С. Попов, Г. Самохвалов, М. Рудий, Й. Токарєв, Д. Крижанівський, О. Бєлов. Серед післявоєнного — М. Бердиєв, І. Кобець, М. Брагинський, О. Бєлофастов, В. Шеремет, М. Солонський та ін. |
||
Рядок 27: | Рядок 27: | ||
До останнього покоління учнів Яблонського належать кияни — В. Посфалюк, Г. Палкін, В. Литвиненко, А. Бутирін, Ф. Рігін, А. Таращенко, Л. Щасливий, А. Друщенко, З. Екштейн, Л. Петлицький. |
До останнього покоління учнів Яблонського належать кияни — В. Посфалюк, Г. Палкін, В. Литвиненко, А. Бутирін, Ф. Рігін, А. Таращенко, Л. Щасливий, А. Друщенко, З. Екштейн, Л. Петлицький. |
||
Крім трубачів у нього навчалися валторністи [[Юрченко Микола Якович|М. |
Крім трубачів у нього навчалися валторністи [[Юрченко Микола Якович|М. Я. Юрченко]], Є. І. Надопта, гобоїсти [[Безуглий Олександр Іванович|О. І. Безуглий]], О. К. Козиненко, тромбоніст [[Гарань Василь Олександрович|В. О. Гарань]] та ін. Вільгельм Мар'янович також керував і диригував студентськими симфонічним та духовим оркестрами, виїжджав з ними на літні сезони в курортні місцевості. |
||
Загалом його школу пройшли близько 300 чоловік, практично всі трубачі, які працювали в Києві з 30-х по 70-ті рр., були його учнями. Багато з них працювало, а дехто і досьогодні працює в різних музичних колективах України і за кордоном. |
Загалом його школу пройшли близько 300 чоловік, практично всі трубачі, які працювали в Києві з 30-х по 70-ті рр., були його учнями. Багато з них працювало, а дехто і досьогодні працює в різних музичних колективах України і за кордоном. |
||
== Праці == |
== Праці == |
||
* «Педагогічний репертуар для труби» (1936), |
* «Педагогічний репертуар для труби» (1936), |
||
Рядок 42: | Рядок 42: | ||
* С.Болотін -Словник музикантів -виконавців на духових інструментах. стор.129 |
* С.Болотін -Словник музикантів -виконавців на духових інструментах. стор.129 |
||
* {{ЕУ}} |
* {{ЕУ}} |
||
* {{МУ-97}} — С. |
* {{МУ-97}} — С. 672–673. |
||
{{Bio-stub}} |
{{Bio-stub}} |
||
Рядок 50: | Рядок 50: | ||
[[Категорія:Народились 1889]] |
[[Категорія:Народились 1889]] |
||
[[Категорія:Народились 20 квітня]] |
[[Категорія:Народились 20 квітня]] |
||
[[Категорія:Уродженці Чечельницького району]] |
|||
[[Категорія:Заслужені діячі мистецтв України]] |
[[Категорія:Заслужені діячі мистецтв України]] |
||
[[Категорія:Померли 1977]] |
[[Категорія:Померли 1977]] |
Версія за 17:21, 14 квітня 2013
Яблонський Вільгельм Мар‘янович (*20 квітня 1889, м. Чечельник Вінницької губернії — †14 квітня 1977, Київ) — український трубач, педагог, Заслужений діяч мистецтв УРСР (1969), професор Київської консерваторії (1935–1975).
Життєвий шлях
З ім'ям В. М. Яблонського (1889–1977) пов'язаний подальший тривалий розвиток і становлення сучасної школи гри на трубі в Україні.
Уродженець України (с. Чечельник, Вінницької губ.), Яблонський почав свою творчу кар'єру вихованцем полкового оркестру 1912 р. закінчив Київське музичне училище (клас педагога А.Подгорбунського).
Творча праця
З 1913 до 1918 р. працював разом із М. Табаковим і П. Ейсмонтом у симфонічному оркестрі Сергія Кусевицького, у 1918 році — у Великому театрі, був одним із організаторів Київського симфонічного оркестру без диригента Персимфанс (1926–1930), в якому виконував партію першої труби.
Грав у кращих симфонічних та оперних оркестрах під керівництвом К. Дебюссі, О. Глазунова, М. Малько, О. Фріда, В. Ферреро, А. Пазовського, В. Дранішникова, Е. Клайбера. Творча діяльність Яблонського в Києві пов'язана також із оркестром Українського радіо, театром опери та балету ім. Т. Шевченка, педагогічним музичним училищем та музично-драматичним інститутом ім. М. Лисенко, а з 1934 — з консерваторією (з 1935 р. він професор, завідувач кафедри).
Протягом півстоліття Вільгельм Мар'янович був справжнім лідером виконавців і педагогів-духовиків в Україні.
Манері виконання Яблонського був притаманний яскравий, саме трубний (а не корнетовий) характер. Сріблястий звук, ажурна техніка, відсутність форсування, оригінальне музичне мислення — ось ті основні риси, що характеризують його незабутню гру. "Кращим трубачем Росії назвав його Олександр Глазунов. Блискучу, вичерпну характеристику дав Яблонському видатний український диригент Веніамін Тольба.
Учні
Як у виконавській, так і в педагогічній діяльності Яблонський був послідовником школи Вільгельма Вурма, основні принципи якої вдало поєднували із широкою наспівністю, характерною для української музики. У звуці він цінував силу і шляхетність, був прихильником вільної, природної гри без зайвого напруження і форсування.
Яблонський Вільгельм Мар‘янович є засновником української трубної школи. Протягом своєї довгої творчої і педагогічної праці він обіймав керівні посади консерваторії. Був завідуючим кафедри духових інструментів та деканом оркестрового факультету. З представників довоєнного покоління виділялись Н. Полонський, С. Попов, Г. Самохвалов, М. Рудий, Й. Токарєв, Д. Крижанівський, О. Бєлов. Серед післявоєнного — М. Бердиєв, І. Кобець, М. Брагинський, О. Бєлофастов, В. Шеремет, М. Солонський та ін.
До останнього покоління учнів Яблонського належать кияни — В. Посфалюк, Г. Палкін, В. Литвиненко, А. Бутирін, Ф. Рігін, А. Таращенко, Л. Щасливий, А. Друщенко, З. Екштейн, Л. Петлицький.
Крім трубачів у нього навчалися валторністи М. Я. Юрченко, Є. І. Надопта, гобоїсти О. І. Безуглий, О. К. Козиненко, тромбоніст В. О. Гарань та ін. Вільгельм Мар'янович також керував і диригував студентськими симфонічним та духовим оркестрами, виїжджав з ними на літні сезони в курортні місцевості.
Загалом його школу пройшли близько 300 чоловік, практично всі трубачі, які працювали в Києві з 30-х по 70-ті рр., були його учнями. Багато з них працювало, а дехто і досьогодні працює в різних музичних колективах України і за кордоном.
Праці
- «Педагогічний репертуар для труби» (1936),
- «36. для труби українських композиторів» (1961),
- фантазія для труби на теми опери «Тарас Бульба» М. Лисенка (1967).
Джерела
- Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. Бабичев Ф. С. — 2-ге вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1987. — Т. 3 : Портулак — Ь. — 736 с.
- С.Болотін -Словник музикантів -виконавців на духових інструментах. стор.129
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — ISBN 5-88500-071-9. — С. 672–673.
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |