Яблонський Вільгельм Мар'янович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
EmausBot (обговорення | внесок)
м Перенесено 1 інтервікі-посилань до Вікіданих (d:Q4535937)
вікі, категорія
Рядок 1: Рядок 1:
{{otherpersons|Яблонський}}
{{otherpersons|Яблонський}}
'''Яблонський Вільгельм Мар‘янович''' (*[[20 квітня]] [[1889]], м. [[Чечельник]] Вінницької губернії  - †[[14 квітня]] [[1977]], [[Київ]]) — український трубач, [[педагог]], [[Заслужений діяч мистецтв УРСР]] (1969), [[професор]] [[Київська консерваторія|Київської консерваторії]] (1935-1975).
'''Яблонський Вільгельм Мар‘янович''' (*[[20 квітня]] [[1889]], м. [[Чечельник]] Вінницької губернії  — †[[14 квітня]] [[1977]], [[Київ]]) — український трубач, [[педагог]], [[Заслужений діяч мистецтв УРСР]] (1969), [[професор]] [[Київська консерваторія|Київської консерваторії]] (1935–1975).


== Життєвий шлях ==
== Життєвий шлях ==


З ім'ям В. М. Яблонського (1889—1977) пов'язаний подальший тривалий розвиток і становлення сучасної школи гри на трубі в Україні.
З ім'ям В. М. Яблонського (1889–1977) пов'язаний подальший тривалий розвиток і становлення сучасної школи гри на трубі в Україні.


Уродженець України (с. Чечельник, Вінницької губ.), Яблонський почав свою творчу кар'єру вихованцем полкового оркестру 1912 р. закінчив [[Київське музичне училище]] (клас педагога А.Подгорбунського).
Уродженець України (с. Чечельник, Вінницької губ.), Яблонський почав свою творчу кар'єру вихованцем полкового оркестру 1912 р. закінчив [[Київське музичне училище]] (клас педагога А.Подгорбунського).


== Творча праця ==
== Творча праця ==


З [[1913]] до [[1918]] р. працював разом із М. Табаковим і П. Ейсмонтом у симфонічному оркестрі [[Кусевицький Сергій Олександрович|Сергія Кусевицького]], у 1918 році — у Великому театрі, був одним із організаторів Київського симфонічного оркестру без диригента Персимфанс (1926—1930), в якому виконував партію першої труби.
З [[1913]] до [[1918]] р. працював разом із М. Табаковим і П. Ейсмонтом у симфонічному оркестрі [[Кусевицький Сергій Олександрович|Сергія Кусевицького]], у 1918 році — у Великому театрі, був одним із організаторів Київського симфонічного оркестру без диригента Персимфанс (1926–1930), в якому виконував партію першої труби.


Грав у кращих симфонічних та оперних оркестрах під керівництвом [[Клод Дебюссі|К. Дебюссі]], [[Глазунов Олександр Костянтинович|О. Глазунова]], [[Малько Микола Андрійович|М. Малько]], [[Оскар Фрід|О. Фріда]], [[Віллі Ферреро|В. Ферреро]], [[Пазовський Арій Мойсейович|А. Пазовського]], [[Дранішников Володимир Олександрович|В. Дранішникова]], [[Еріх Клайбер|Е. Клайбера]]. Творча діяльність Яблонського в Києві пов'язана також із [[оркестр Українського радіо|оркестром Українського радіо]], [[Національна опера України імені Тараса Шевченка|театром опери та балету ім. Т. Шевченка]], педагогічним музичним училищем та [[Київський музично-драматичний інститут ім. М. Лисенка|музично-драматичним інститутом ім. М. Лисенко]], а з 1934 — з [[Київська консерваторія|консерваторією]] (з 1935 р. він професор, завідувач кафедри).
Грав у кращих симфонічних та оперних оркестрах під керівництвом [[Клод Дебюссі|К. Дебюссі]], [[Глазунов Олександр Костянтинович|О. Глазунова]], [[Малько Микола Андрійович|М. Малько]], [[Оскар Фрід|О. Фріда]], [[Віллі Ферреро|В. Ферреро]], [[Пазовський Арій Мойсейович|А. Пазовського]], [[Дранішников Володимир Олександрович|В. Дранішникова]], [[Еріх Клайбер|Е. Клайбера]]. Творча діяльність Яблонського в Києві пов'язана також із [[оркестр Українського радіо|оркестром Українського радіо]], [[Національна опера України імені Тараса Шевченка|театром опери та балету ім. Т. Шевченка]], педагогічним музичним училищем та [[Київський музично-драматичний інститут ім. М. Лисенка|музично-драматичним інститутом ім. М. Лисенко]], а з 1934 — з [[Київська консерваторія|консерваторією]] (з 1935 р. він професор, завідувач кафедри).


Протягом півстоліття Вільгельм Мар'янович був справжнім лідером виконавців і педагогів-духовиків в Україні.
Протягом півстоліття Вільгельм Мар'янович був справжнім лідером виконавців і педагогів-духовиків в Україні.
Рядок 21: Рядок 21:
[[Файл:МД Яблонський консерваторія.JPG|міні|праворуч|180пкс|Меморіальна дошка Вільгельму Яблонському в приміщенні Київської консерваторії.]]
[[Файл:МД Яблонський консерваторія.JPG|міні|праворуч|180пкс|Меморіальна дошка Вільгельму Яблонському в приміщенні Київської консерваторії.]]


Як у виконавській, так і в педагогічній діяльності Яблонський був послідовником школи [[Вільгельм Вурм|Вільгельма Вурма]], основні принципи якої вдало поєднували із широкою наспівністю, характерною для української музики. У звуці він цінував силу і шляхетність, був прихильником вільної, природної гри без зайвого напруження і форсування.
Як у виконавській, так і в педагогічній діяльності Яблонський був послідовником школи [[Вільгельм Вурм|Вільгельма Вурма]], основні принципи якої вдало поєднували із широкою наспівністю, характерною для української музики. У звуці він цінував силу і шляхетність, був прихильником вільної, природної гри без зайвого напруження і форсування.


Яблонський Вільгельм Мар‘янович є засновником української трубної школи. Протягом своєї довгої творчої і педагогічної праці він обіймав керівні посади консерваторії. Був завідуючим кафедри духових інструментів та деканом оркестрового факультету. З представників довоєнного покоління виділялись Н. Полонський, С. Попов, Г. Самохвалов, М. Рудий, Й. Токарєв, Д. Крижанівський, О. Бєлов. Серед післявоєнного — М. Бердиєв, І. Кобець, М. Брагинський, О. Бєлофастов, В. Шеремет, М. Солонський та ін.
Яблонський Вільгельм Мар‘янович є засновником української трубної школи. Протягом своєї довгої творчої і педагогічної праці він обіймав керівні посади консерваторії. Був завідуючим кафедри духових інструментів та деканом оркестрового факультету. З представників довоєнного покоління виділялись Н. Полонський, С. Попов, Г. Самохвалов, М. Рудий, Й. Токарєв, Д. Крижанівський, О. Бєлов. Серед післявоєнного — М. Бердиєв, І. Кобець, М. Брагинський, О. Бєлофастов, В. Шеремет, М. Солонський та ін.
Рядок 27: Рядок 27:
До останнього покоління учнів Яблонського належать кияни — В. Посфалюк, Г. Палкін, В. Литвиненко, А. Бутирін, Ф. Рігін, А. Таращенко, Л. Щасливий, А. Друщенко, З. Екштейн, Л. Петлицький.
До останнього покоління учнів Яблонського належать кияни — В. Посфалюк, Г. Палкін, В. Литвиненко, А. Бутирін, Ф. Рігін, А. Таращенко, Л. Щасливий, А. Друщенко, З. Екштейн, Л. Петлицький.


Крім трубачів у нього навчалися валторністи [[Юрченко Микола Якович|М. Я. Юрченко]], Є. І. Надопта, гобоїсти [[Безуглий Олександр Іванович|О. І. Безуглий]], О. К. Козиненко, тромбоніст [[Гарань Василь Олександрович|В. О. Гарань]] та ін. Вільгельм Мар'янович також керував і диригував студентськими симфонічним та духовим оркестрами, виїжджав з ними на літні сезони в курортні місцевості.
Крім трубачів у нього навчалися валторністи [[Юрченко Микола Якович|М. Я. Юрченко]], Є. І. Надопта, гобоїсти [[Безуглий Олександр Іванович|О. І. Безуглий]], О. К. Козиненко, тромбоніст [[Гарань Василь Олександрович|В. О. Гарань]] та ін. Вільгельм Мар'янович також керував і диригував студентськими симфонічним та духовим оркестрами, виїжджав з ними на літні сезони в курортні місцевості.


Загалом його школу пройшли близько 300 чоловік, практично всі трубачі, які працювали в Києві з 30-х по 70-ті рр., були його учнями. Багато з них працювало, а дехто і досьогодні працює в різних музичних колективах України і за кордоном.
Загалом його школу пройшли близько 300 чоловік, практично всі трубачі, які працювали в Києві з 30-х по 70-ті рр., були його учнями. Багато з них працювало, а дехто і досьогодні працює в різних музичних колективах України і за кордоном.


== Праці ==
== Праці ==


* «Педагогічний репертуар для труби» (1936),
* «Педагогічний репертуар для труби» (1936),
Рядок 42: Рядок 42:
* С.Болотін -Словник музикантів -виконавців на духових інструментах. стор.129
* С.Болотін -Словник музикантів -виконавців на духових інструментах. стор.129
* {{ЕУ}}
* {{ЕУ}}
* {{МУ-97}} — С. 672—673.
* {{МУ-97}} — С. 672–673.
{{Bio-stub}}
{{Bio-stub}}


Рядок 50: Рядок 50:
[[Категорія:Народились 1889]]
[[Категорія:Народились 1889]]
[[Категорія:Народились 20 квітня]]
[[Категорія:Народились 20 квітня]]
[[Категорія:Уродженці Чечельницького району]]
[[Категорія:Заслужені діячі мистецтв України]]
[[Категорія:Заслужені діячі мистецтв України]]
[[Категорія:Померли 1977]]
[[Категорія:Померли 1977]]

Версія за 17:21, 14 квітня 2013

Яблонський Вільгельм Мар‘янович (*20 квітня 1889, м. Чечельник Вінницької губернії  — †14 квітня 1977, Київ) — український трубач, педагог, Заслужений діяч мистецтв УРСР (1969), професор Київської консерваторії (1935–1975).

Життєвий шлях

З ім'ям В. М. Яблонського (1889–1977) пов'язаний подальший тривалий розвиток і становлення сучасної школи гри на трубі в Україні.

Уродженець України (с. Чечельник, Вінницької губ.), Яблонський почав свою творчу кар'єру вихованцем полкового оркестру 1912 р. закінчив Київське музичне училище (клас педагога А.Подгорбунського).

Творча праця

З 1913 до 1918 р. працював разом із М. Табаковим і П. Ейсмонтом у симфонічному оркестрі Сергія Кусевицького, у 1918 році — у Великому театрі, був одним із організаторів Київського симфонічного оркестру без диригента Персимфанс (1926–1930), в якому виконував партію першої труби.

Грав у кращих симфонічних та оперних оркестрах під керівництвом К. Дебюссі, О. Глазунова, М. Малько, О. Фріда, В. Ферреро, А. Пазовського, В. Дранішникова, Е. Клайбера. Творча діяльність Яблонського в Києві пов'язана також із оркестром Українського радіо, театром опери та балету ім. Т. Шевченка, педагогічним музичним училищем та музично-драматичним інститутом ім. М. Лисенко, а з 1934 — з консерваторією (з 1935 р. він професор, завідувач кафедри).

Протягом півстоліття Вільгельм Мар'янович був справжнім лідером виконавців і педагогів-духовиків в Україні.

Манері виконання Яблонського був притаманний яскравий, саме трубний (а не корнетовий) характер. Сріблястий звук, ажурна техніка, відсутність форсування, оригінальне музичне мислення — ось ті основні риси, що характеризують його незабутню гру. "Кращим трубачем Росії назвав його Олександр Глазунов. Блискучу, вичерпну характеристику дав Яблонському видатний український диригент Веніамін Тольба.

Учні

Меморіальна дошка Вільгельму Яблонському в приміщенні Київської консерваторії.

Як у виконавській, так і в педагогічній діяльності Яблонський був послідовником школи Вільгельма Вурма, основні принципи якої вдало поєднували із широкою наспівністю, характерною для української музики. У звуці він цінував силу і шляхетність, був прихильником вільної, природної гри без зайвого напруження і форсування.

Яблонський Вільгельм Мар‘янович є засновником української трубної школи. Протягом своєї довгої творчої і педагогічної праці він обіймав керівні посади консерваторії. Був завідуючим кафедри духових інструментів та деканом оркестрового факультету. З представників довоєнного покоління виділялись Н. Полонський, С. Попов, Г. Самохвалов, М. Рудий, Й. Токарєв, Д. Крижанівський, О. Бєлов. Серед післявоєнного — М. Бердиєв, І. Кобець, М. Брагинський, О. Бєлофастов, В. Шеремет, М. Солонський та ін.

До останнього покоління учнів Яблонського належать кияни — В. Посфалюк, Г. Палкін, В. Литвиненко, А. Бутирін, Ф. Рігін, А. Таращенко, Л. Щасливий, А. Друщенко, З. Екштейн, Л. Петлицький.

Крім трубачів у нього навчалися валторністи М. Я. Юрченко, Є. І. Надопта, гобоїсти О. І. Безуглий, О. К. Козиненко, тромбоніст В. О. Гарань та ін. Вільгельм Мар'янович також керував і диригував студентськими симфонічним та духовим оркестрами, виїжджав з ними на літні сезони в курортні місцевості.

Загалом його школу пройшли близько 300 чоловік, практично всі трубачі, які працювали в Києві з 30-х по 70-ті рр., були його учнями. Багато з них працювало, а дехто і досьогодні працює в різних музичних колективах України і за кордоном.

Праці

  • «Педагогічний репертуар для труби» (1936),
  • «36. для труби українських композиторів» (1961),
  • фантазія для труби на теми опери «Тарас Бульба» М. Лисенка (1967).

Джерела