Рясной Василь Степанович

Рясной (Рясний) Василь Степанович (1904–1995) — генерал-лейтенант (1945). Українець. Народився в місті Самарканд в сім'ї робітника-шляховика. Закінчив 4 класи вищого початкового училища. Восени 1919 р. вступив в Ашхабадське залізничне технічне училище.

Служив у Червоній армії. До 1937 року перебував на радянській і партійній роботі: був начальником політвідділів МТС і секретарем райкомів партії в Сталінградському краї. У березні 1937 року за партійним набором направлений на роботу в органи НКВС.

Працював у 3-му відділі ГУДБ НКВС стажером, оперуповноваженим, помічником і заступником начальника відділення. З жовтня 1939 року — начальник 14-го відділення, з липня 1940-го заступник начальника, а з січня 1941 року — начальник 1-го відділення. З березня 1941 року — начальник 1-го відділення 1-го відділу 2-го управління НКДБ СРСР. В його обов'язки входило оперативне обслуговування німецьких представництв в Москві. Після початку німецько-радянської війни відповідав за інтернування німецьких дипломатів.

З липня 1941 року — начальник УНКВС Горьківської області. З липня 1943 р. — нарком внутрішніх справ УРСР. Керував депортацією українців з західних регіонів України до Сибіру.

З 15 січня 1946 року — 1-й заступник наркома (з 22 березня 1946 р. — міністра) внутрішніх справ СРСР, з 24 лютого 1947 року — заступник міністра внутрішніх справ СРСР. Курирував підрозділи по боротьбі з бандитизмом і шпигунством, будівництво найбільших гідротехнічних споруд — Волго-Донського каналу, Куйбишевської і Сталінградської ГЕС та ін. З лютого 1952 року — заступник міністра держбезпеки.

З 5 березня по 28 травня 1953 року Рясной керував ПГУ (зовнішньою розвідкою). У 1953–1956 роках очолював Управління МВС по місту Москві і Московській області. 5 липня 1956 звільнений з органів МВС.

Помер 12 грудня 1995 року.

Депортація українців

«Він [наказ] був виконаний частково, — говорить Рясной, — і я мав до цього безпосереднє відношення. Мені цей наказ привіз з Москви один із заступників наркома внутрішніх справ. І було сказано, що за активну діяльність проти Червоної Армії з боку Оунівців, виступи „боївок“, за вороже ставлення до російського народу товариш Сталін наказав виселити всіх українців до відомої матері, а конкретніше — у Сибір. Я намітив найактивніших ворогів російського народу і радянської влади — досвідчених вовків. Кілька ешелонів мої молодці заповнили та відправили. Але потім цей наказ раптом зупинився. У чому справа, спершу я не знав, і ніхто не знав. Щось сталося між українськими начальниками і нашими справжніми керівниками, виникли розбіжності, чи варто цією справою займатися».

Оригінальний текст (рос.)

«Он [приказ] был выполнен частично, – говорит Рясной, – и я имел к этому самое прямое отношение. Мне этот приказ привез из Москвы один из заместителей наркома внутренних дел. И было сказано, что за активную деятельность против Красной Армии со стороны ОУНовцев, выступления «боёвок», за враждебное отношение к русскому народу товарищ Сталин приказал выселить всех украинцев к известной матери, а конкретнее – в Сибирь. Я наметил активнейших врагов русского народа и советской власти – матерых волков. Несколько эшелонов мои молодцы заполнили и отправили. Но потом этот приказ вдруг остановился. В чем дело, сперва я не знал, и никто не знал. Что-то произошло между украинскими начальниками и нашими настоящими руководителями, возникли разногласия, стоит ли этим делом заниматься».

Джерела

• Рясной Василий Степанович на сайті Служби зовнішньої розвідки РФ (рос.)
• Абрамов В. Российская контрразведка между войнами и революциями. // Контрразведка. Щит и меч против Абвера и ЦРУ. — М. : Яуза, Эксмо, 2006. — 336 с. — ISBN 5-699-11282-0.
• ЛУБЯНКА. ВЧК—ОГПУ—НКВД—НКГБ—МГБ—МВД—КГБ. 1917–1960. Справочник / Науч. ред. Р. Г. Пихоя. — М.: Издание МФД, 1997. — С.153 — 154.