Руднєв Семен Васильович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м оцифрування дат в картці особи
Немає опису редагування
Рядок 44: Рядок 44:
Відповідно до ранньої радянської офіційної версії, в бою під [[Делятин]]ом у вересні 1943 був тяжко поранений і за нез'ясованих обставин загинув разом зі своїм старшим сином Радієм. Згідно з пізнішими даними, відкритими під час "[[Гласність|Гласності]]" наприкінці 1980-х - на початку 1990-х років (газета "Правда"), Семена Руднєва, як недостатньо лояльного Москві, застрелила двома пострілами у [[Скроня|скроню]] радистка спецгрупи [[Вершигора Петро Петрович|П. Вершигори]] Анна Туркіна (Лаврухіна), яка мала персональне спецзавдання.
Відповідно до ранньої радянської офіційної версії, в бою під [[Делятин]]ом у вересні 1943 був тяжко поранений і за нез'ясованих обставин загинув разом зі своїм старшим сином Радієм. Згідно з пізнішими даними, відкритими під час "[[Гласність|Гласності]]" наприкінці 1980-х - на початку 1990-х років (газета "Правда"), Семена Руднєва, як недостатньо лояльного Москві, застрелила двома пострілами у [[Скроня|скроню]] радистка спецгрупи [[Вершигора Петро Петрович|П. Вершигори]] Анна Туркіна (Лаврухіна), яка мала персональне спецзавдання.


[[Левко Лук'яненко]] пише:<ref>[http://exlibris.org.ua/text/zhukov.html Маршал Жуков і українці у Другій світовій війні : відповідь генералові Іщенку] / Л.&nbsp;Г.&nbsp;Лук'яненко.&nbsp;— Київ : Козаки, 2002.&nbsp;— 48 сторінок&nbsp;— ISBN 966-514-038-8, сторінка 33</ref>{{Text|То може з новітньою історією Ви краще знайомі й знаєте, що комісара ковпаківського партизанського загону Руднєва чекісти в спину вбили за його намір домовитися з УПА про спільну боротьбу супроти фашистів?}}
[[Левко Лук'яненко]],хоч і не займався історичними дослідженнями з цієї теми, пише:<ref>[http://exlibris.org.ua/text/zhukov.html Маршал Жуков і українці у Другій світовій війні : відповідь генералові Іщенку] / Л.&nbsp;Г.&nbsp;Лук'яненко.&nbsp;— Київ : Козаки, 2002.&nbsp;— 48 сторінок&nbsp;— ISBN 966-514-038-8, сторінка 33</ref>{{Text|То може з новітньою історією Ви краще знайомі й знаєте, що комісара ковпаківського партизанського загону Руднєва чекісти в спину вбили за його намір домовитися з УПА про спільну боротьбу супроти фашистів?}}
Правду про вбивство С.Руднєва розкрив учасник партизанського руху, соратник С. Руднєва і С. Ковпака Герой Радянського Союзу – Петро Брайко.
Версію про вбивство С.Руднєва висунув учасник партизанського руху, соратник С. Руднєва і С. Ковпака Герой Радянського Союзу – Петро Брайко, але не зміг навести жодних документальних доказів на її користь. Крім того, тих людей, які за твердженням П.Брайка, могли б підтвердити версію про вбивство, немає серед живих. Доки ж вони були живі, П.Брайко чомусь не озвучував свою версію.
Дмитро Веденєєв, заступник голови Українського інституту національної пам'яті, вважає що офіційна версія є правдивою.

Однак згідно Дмитра Веденєєв, заступник голови Українського інституту національної пам'яті, вважає що офіційна версія є правдивою.


== Нагороди ==
== Нагороди ==

Версія за 11:43, 10 жовтня 2013

Семен Васильович Руднєв
Народження15 (27) лютого 1899(1899-02-27)
Російська імперія с. Руднєве
Російська Імперія
Смерть4 серпня 1943(1943-08-04) (44 роки)
Українська РСР поблизу Делятина
Країна Російська імперія, СРСР СРСР
Рід військпартизан
ОсвітаВійськово-політична академія імені Ленінаd
ПартіяКПРС
Звання Генерал-майор
Війни / битвиВелика Вітчизняна війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора
Орден Червоної Зірки Орден «Знак Пошани»
Медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 1 ступеня
Медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 1 ступеня

Семе́н Васи́льович Ру́днєв (15 (27) лютого 1899(18990227), хутір Мойсіївка, нині село Руднєве Путивльського району Сумської області4 серпня 1943, біля смт. Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області) — активний діяч радянського партизанського руху, комісар з'єднання під командуванням С. А. Ковпака, генерал-майор (1943), Герой Радянського Союзу (1944, посмертно).

Біографія

До війни Руднєв був радянським військовим командиром. У травні 1938 його обрали головою Путивльської районної ради Тсоавіахіму.

В 1938 році органи НКВС заарештували С. Руднєва, звинувативши його у "шпигунстві", "скоєнні диверсії" та "контрреволюційній діяльності". Однак після недовгого перебування в ув'язненні він у 1939 р. був звільнений. На пропозицію повернутися до Червоної армії Руднєв відмовився, про що потім шкодував.

З початком війни він організував на Сумщині місцевий партизанський загін. Згодом Руднєв став активним діячем радянського партизанського руху, комісаром з'єднання іншого путивлянина - Сидора Ковпака. Як людина і як партизан в офіційних доповідях і приватних розмовах характеризувався дуже високо. Згідно з «Малим словником історії України»:

Активний учасник та видатний організатор партизанського руху в Україні під час Другої світової війни.

Дослідження стоденного Карпатського рейду 1943 року Сумського партизанського з'єднання під проводом генерал-майора Сидора Ковпака можна знайти в Посиланнях.

Відповідно до ранньої радянської офіційної версії, в бою під Делятином у вересні 1943 був тяжко поранений і за нез'ясованих обставин загинув разом зі своїм старшим сином Радієм. Згідно з пізнішими даними, відкритими під час "Гласності" наприкінці 1980-х - на початку 1990-х років (газета "Правда"), Семена Руднєва, як недостатньо лояльного Москві, застрелила двома пострілами у скроню радистка спецгрупи П. Вершигори Анна Туркіна (Лаврухіна), яка мала персональне спецзавдання.

Левко Лук'яненко,хоч і не займався історичними дослідженнями з цієї теми, пише:[1]

То може з новітньою історією Ви краще знайомі й знаєте, що комісара ковпаківського партизанського загону Руднєва чекісти в спину вбили за його намір домовитися з УПА про спільну боротьбу супроти фашистів?

Версію про вбивство С.Руднєва висунув учасник партизанського руху, соратник С. Руднєва і С. Ковпака Герой Радянського Союзу – Петро Брайко, але не зміг навести жодних документальних доказів на її користь. Крім того, тих людей, які за твердженням П.Брайка, могли б підтвердити версію про вбивство, немає серед живих. Доки ж вони були живі, П.Брайко чомусь не озвучував свою версію. Дмитро Веденєєв, заступник голови Українського інституту національної пам'яті, вважає що офіційна версія є правдивою.

Нагороди

Література

Примітки

  1. Маршал Жуков і українці у Другій світовій війні : відповідь генералові Іщенку / Л. Г. Лук'яненко. — Київ : Козаки, 2002. — 48 сторінок — ISBN 966-514-038-8, сторінка 33

Посилання