Ми з майбутнього 2: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування |
|||
Рядок 12: | Рядок 12: | ||
| монтаж = |
| монтаж = |
||
| художник = |
| художник = |
||
| кінокомпанія = |
| кінокомпанія = [[Централ Партнершип]] |
||
| дистриб’ютор = |
| дистриб’ютор = |
||
| тривалість = 98 хв. |
| тривалість = 98 хв. |
||
Рядок 28: | Рядок 28: | ||
}} |
}} |
||
'''«Ми з майбу́тнього 2»''' — російський [[Військова наукова фантастика|військово-фантастичний]] |
'''«Ми з майбу́тнього 2»''' ({{lang-ru|Мы из будущего 2}}) — [[Росія|російський]] [[Військова наукова фантастика|військово-фантастичний]] фільм 2010 р. студії «[[Централ Партнершип]]», продовження першої частини «[[Ми з майбутнього]]». |
||
16 лютого 2010 року [[Міністерство культури і туризму України]] ''не рекомендувало'' фільм до показу в Україні через провокативний у моральному плані характер деяких його епізодів і розпалювання цим міжнаціональної ворожнечі<ref name="mk">[http://mincult.kmu.gov.ua/mincult/uk/publish/article/194494;jsessionid=9205485DF7EDB0135D662083B25D1E7D Заява Міністерства культури та туризму України щодо фільму]</ref><ref name="up">[http://life.pravda.com.ua/society/2010/02/17/40112/ Мінкульт не радить показувати російський фільм про УПА.]</ref>. |
16 лютого 2010 року [[Міністерство культури і туризму України]] ''не рекомендувало'' фільм до показу в Україні через провокативний у моральному плані характер деяких його епізодів і розпалювання цим міжнаціональної ворожнечі<ref name="mk">[http://mincult.kmu.gov.ua/mincult/uk/publish/article/194494;jsessionid=9205485DF7EDB0135D662083B25D1E7D Заява Міністерства культури та туризму України щодо фільму]</ref><ref name="up">[http://life.pravda.com.ua/society/2010/02/17/40112/ Мінкульт не радить показувати російський фільм про УПА.]</ref>. |
||
Версія за 21:11, 13 листопада 2013
Ми з майбутнього 2 | |
---|---|
Мы из будущего 2 | |
Жанр | Військовий, драма, фантастика |
Режисер | Олександр Самохвалов Борис Ростов |
Продюсер | Рубен Атоян Людмила Кукоба Андрій Радько, |
Сценарист | Олександр Шевцов |
У головних ролях | Ігор Петренко Володимир Яглич Олксій Барабаш Катерина Клімова |
Оператор | Ілля Дьомін |
Композитор | Олександр Пантикін |
Кінокомпанія | Централ Партнершип |
Тривалість | 98 хв. |
Мова | російська, українська |
Країна | Росія |
Рік | 2010 |
Дата виходу | 2010 |
Касові збори | $ 8 210 918 |
IMDb | ID 1590125 |
Попередній | Ми з майбутнього |
mib2.ru |
«Ми з майбу́тнього 2» (рос. Мы из будущего 2) — російський військово-фантастичний фільм 2010 р. студії «Централ Партнершип», продовження першої частини «Ми з майбутнього».
16 лютого 2010 року Міністерство культури і туризму України не рекомендувало фільм до показу в Україні через провокативний у моральному плані характер деяких його епізодів і розпалювання цим міжнаціональної ворожнечі[1][2].
Низкою критиків фільм був оцінений як пропагандистський і антиукраїнський[3][4].
Сюжет
Герої першої частини фільму, Борман і Череп, потрапляють у 1944 рік, і разом з ними в минулому опиняються ще двоє - молоді українці Тарас і Сірий, що «грали» у війну на іншій стороні.
У ролях
- Ігор Петренко — Сергій Філатов («Борман»)
- Володимир Яглич — Олег Васильєв («Череп»)
- Олексій Барабаш — Тарас
- Дмитро Ступка — Сергій
- Катерина Клімова — Ніна
- Владислав Резник — майор Дьомін
- Денис Карасьов — Місюряєв
- Іван Краско — Дід
- Остап Ступка — Командир загону УПА
- Кирило Полухін — Мартинов
- Христина Кузьміна — Маша
«Кіноляпи»
- У фільмі зазначають, що стрільці Дивізії «прийняли смерть» чи що Дивізію було розбито. Насправді, із 8 тисяч особового складу Дивізії у прорив пішло близько 6 тисяч чоловік, прорвалося у різних нарямках близько 3 тисяч, близько тисячі — перейшло до УПА. Решта — або загинули, або пропали без вісти: потрапили в полон чи повернулися додому. Див.: (14-а гренадерська дивізія Ваффен СС «Галичина»)
- У Тараса — знаки розрізнення Ваффен-СС. Однак, на правій петлиці - подвійні руни "Зіґ". У фільмі згадано, що відбувається реконструкція подій Бродівського прориву. Єдиною Дивізію Ваффен-СС під Бродами була 14-та Дивізія ("Галичина"), на правих петлицях у її стрільців - галицький лев. "Зіґ"-руни були лише у німців, у чотирьох титульних дивізій: "Дас Райх", "Ґрос Дойчлянд", "Тотенкопф" і "Лейбштандарт А.Г."; під Бродами їх не було. У масовки нашивка на лівому передпліччі (золотий лев із коронами на синьому полі) — завелика і нема орла над нею.
- Після бійки, на початку фільму, Тарас і Сірий біжать в ліс, де вони бачать іржавий пам'ятник. У цей час чітко видно сонячне світло, що падає крізь гілки, хоча події відбуваються після заходу сонця.
- У загоні УПА п'ють горілку (рідина мутно-молочного кольору у пляшці). Неможливо.
- Горілку "стакана́ми" п'ють лише в Росії. Очевидно, що це не вояки УПА, а переодягнені енкаведисти (диверсанти, які під видом бандерівців тероризували цивільне населення). Зокрема, у таборі бачимо ряд надземних споруд (замість бандерівських криївок), табір розміщено на узліссі (а не глибоко в хащах), охоронці ходять уздовж табору із рушницями навперейми, як чекісти в радянському концтаборі. До того ж у фільмі вояки УПА не звертаються одне до одного характерним бандерівським "друже" (друже-командир, друже-стрілець); дід Микола звертається до командира панібрацьким "Гриць" на очах у підлеглих і віддає командирові розпорядження; бачимо ряд інших ознак, як свідчать, що до бандерівського Руху опору ці люди не мають стосунку. Розстріл цивільних лише підкріплює сумніви у автентичності "бандерівців" (чекісти-росіяни регулярно розстрілювали цивільних галичан).
- Сотник УПА (герой Ступки) каже підлеглому старшині стосовно долі совєцьких "полонених": "Кінчайте!" Неможливо: солдат мали відпустити, офіцерів допитати і відпустити; якщо ловили НКВСівця чи політрука - убивали на місці (у полон не брали).
- Вислови "Кінчайте!" і "Підйом!" - русизми. Упівець мав сказати: "зліквідувати", "розстріляти"; "вставайте!" абощо.
- Сотник питає героя: "Чому ти в нашій формі?" Упівець би сказав не "форма", а "стрій". Конвоїр каже героям: "Пшов!" (русизм). У фільмі кілька разів лунає "Хай живе вільна Україна!" (русизм — від "Да здраствует!") У той час гасло було — "Слава Україні!".
- Есесівці атакують упівський табір. У бродівському котлі не було інших стрільців Ваффен-СС, окрім 14-ї Дивізії. А вона не атакувала "своїх", хоча б тому, що була в оточенні
- Незрозуміло, що робить вагітна на 9-му місяці Ніна в підрозділі, на передовій.
- Вантажівка з героями розвертається під обстрілом німецького танка, броньовика і взводу солдат близько 3 хвилин, і ніхто з героїв при цьому не постраждав.
- Німецький танк із фальшбортами - це або Pz III N, або Pz IV H. У обох серій установлювали 75мм гармату. У танка із фільму - калібр гармати 37мм чи 50 мм. Неможливо.
- у XIII-му німецькому корпусі було усього бл. 50 танків. Усі танки або відійшли із Вермахтом у напрямі до Львова, або їх було залишено на полі бою. На 21-23 липня усі підрозділи Вермахту у котлі здалися — а у 14-ї гренадерської Дивізії (піхотної), що пішла у прорив, жодного танка і навіть броньовиків (у фільмі бачимо Sd.Kfz. 251) не було; усю важку зброю і транспорт галичани залишили, і пішли у прорив із легкою стрілецькою зброєю. Крім того, стрільці Вафен-СС ведуть безперервний обстріл вантажівки із героями із кулемета MG-42. Це неможливо: безперервно можна стріляти 3-5 секунд (у стрічці 50-250 набоїв, а швидкість безперервної стрільби — 1250 пострілів за хвилину). Шанс попасти по цілі на повному ходу броньовика по бездоріжжю — нульовий. Так само дивним є стрільба із танка на ходу: навіть радянські танкісти економили снаряди (влучити на ходу нереально).
- Народжена дитина виглядає на 3-6 місяців, крім того, в реальності пологи у людини займають від 6 до 12 годин (пологи бувають і протягом 1-2 годин - проте тоді вони є патологічними, і після такого у дитини не може бути такого квітуче-задоволеного виду).
- Перед виходом на балкон у фінальній сцені Філатов і Васильєв беруть автомати, а Тарас і Сірий гвинтівки. Однак у наступному кадрі Сірий вже стріляє з автомата ППШ.
- Викрадена вантажівка, на якій герої вирушають на лінію фронту, заводиться звуком дизельного двигуна, тоді як вантажівки подібного класу у воєнний час оснащувалися виключно бензиновими двигунами.
- У перестрілці в селі герої не перезаряджають зброю.
- На початку фільму, на кадрах хроніки, йдеться про те, що розгромлену в липні 1944 року дивізію «Галичина» «німці відновили через рік». Виходить, що в липні 1945. Українську Дивізію ніколи не було розгромлено: вона успішно пробилася із Бродівського котла, переформувалася і продовжувала воювати на Східному фронті, поки її не було переформовано у 1-шу Дивізію Української Національної Армії у квітні 1945-го.
- Філатов запитує бійців про 14-ий піхотний батальйон. У Червоній Армії не було піхотних батальйонів, були стрілецькі.
- Тарас нападає в траншеї на німецького солдата і той зронив у двох метрах від себе гранату Stielhandgranaten 24 (радіус розльоту осколків 10-15 метрів). Коли вона вибухає, то вбиває лежачого німця, але не зачепивши Тараса і Сірого.
- Дія фільму відбувається в кінці липня, але в ряді сцен виразно видно як розпускається зелень і відсутня трава.
- У першій частині Ніна називає ім'я Дьоміна Льошенька (Олексій), хоча в другому фільмі його звуть Микола
Заява Міністерства культури та туризму України щодо фільму
16 лютого 2010 року Міністерство культури і туризму України не рекомендувало фільм до показу в Україні через провокативний у моральному плані характер деяких його епізодів і розпалювання цим міжнаціональної ворожнечі[1][2]:
Деякі епізоди картини є досить провокаційними у моральному плані і викликають особливе занепокоєння, зважаючи, що фільм передусім, спрямований на молодіжну аудиторію. На нашу думку, в цих фрагментах простежується тенденція до розпалювання міжнаціональної ворожнечі та суб'єктивний погляд на історичні події.
На підставі вищезазначеного, Міністерство культури і туризму не рекомендує фільм «Ми з майбутнього 2» в такому варіанті для перегляду на території України.
Незважаючи на це, кримська організація «Російська єдність» у травні 2010 року спромоглась організувати показ фільму в кінотеатрі Сімферополя.[5]
Кінокритики про фільм
Українська кінокритика в цілому також досить негативно оцінила фільм[6]
Фільм є повною і безглуздою спробою зібрати усі неадекватні уявлення росіян про український націоналізм і історію. Ця стрічка - одна з небагатьох, абсолютно нескромних українофобних робіт, яка була створена за кордоном. |
Примітки
- ↑ а б Заява Міністерства культури та туризму України щодо фільму
- ↑ а б Мінкульт не радить показувати російський фільм про УПА.
- ↑ «Ми з майбутнього – 2». Нові технології кремлівського агітпропу
- ↑ Пропаганда в кіно
- ↑ В Крыму организовали показ запрещенного в Украине фильма // Подробности, 7 травня 2010
- ↑ Пропаганда в кіно
Посилання
- Офіційний сайт фільму (рос.)
- Очень «важное» кино. The new times. (рос.)