Штокалко Зіновій Павлович

Штокалко Зіновій Павлович
Зіновій Штокалко
Народився	25 травня 1920(1920-05-25) Бережани, нині Тернопільська область
Помер	28 червня 1968(1968-06-28) (48 років) м. Нью-Йорк, США
Громадянство	США
Національність	українець
Діяльність	медицина
Відомий завдяки	бандурист, поет, медик
Alma mater	Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана
Родичі	Павло Штокалко

Файл:Shtokalko.jpg

Пам'ятник З.Штокалку в Баунд Брук, США

Зіно́вій Па́влович Што́калко (псевдонім — Зіновій Бережан; 25 травня 1920, м. Бережани, за іншими даними — село Кальне, нині Козівського району Тернопільської області — 28 червня 1968, м. Нью-Йорк, США) — український поет-модерніст, студентський діяч та лікар-інтерніст, онколог і дерматолог, бандурист. Доктор медицини (1951). Син Павла Штокалка.

Біографія

Закінчив Бережанську гімназію в 1938 році. У вільний від навчання час, юнак збирав музичний фольклор Західної України (свідченням є збережений зошит із записами народних пісень за 1936 р.), займався фотографуванням, радіотехнікою, спортом. У Бережанах Зіновій почав опановувати гру на бандурі у Юхима Клевчуцького.

Нав­чався у Львівському медичному інституті (1939—1941). Від 1944 — у таборі для переміщених осіб у Ні­меччині.

Медичні студії закінчив у Мюнхені (1951) в Університеті Людвіга-Максиміліяна. Еміґрував до США (1952). Працю­вав у лікарні Метрополітен; згодом — на дільниці у Брукліні.

У 1940-их pp. був студентським діячем у Мюнхені (редактор тижневика «Студентські Вісті», 1946 — 1948).

Наукова діяльність

Автор наукових статей з етіології новоутворів та лікування злоякісних пухлин.

Музична діяльність

Штокалко відомий також як визначний виконавець дум на бандурі, соліст і член управи Капели Бандуристів ім. Шевченка в Америці. Вивчав гру на бандурі у Ю. Клевчуцького в Бережанах та в Ю. Сінгалевича у Львові та деякий час був під впливом виконання харківського бандуриста Г. Бажула.

Штокалко концертував з групами і індівідуально в Україні, Німеччині і США.

Від 1939 разом з Ю. Сінгалевичем і Ф. Якимцем входив у Львові до тріо бандуристів.

Зібрав і опрацював понад 300 дум і балад, козацьких, стрілецьких, повстанських та інших пісень. Автор «Кобзарського підручника» (К. — Едмонтон, 1992), багатьох пісень і дум, історично-теоретичної праці про бандуру. Залишив звукозаписи козацьких дум та ін. в супроводі бандури. Бандуру зробив майстер С. Ластович

Учні

• М. Дяковський
• А. Горняткевич

Праці

• Штокалко З. Критичні завваги до стану сучасного кобзарства // Українські вісті, 6.ІІ.1949, Новий Ульм, Німеччина та // Бандура, 1981, № 3-4, — C. 11-15.
• Штокалко З. Підручник гри на бандурі (рукопис) — 112 с.
• Штокалко З. Кобзарський підручник. — Едмонтон-Київ, 1992 (ред. А.Горняткевич) — 346 с.

Літературна спадщина

Літературна спадщина Зіновія Штокалка маловідома широкій суспільності. За його життя опубліковано лише два твори у німецькому перекладі Елізабет Котмаєр («Антологія», 1957). У другому числі альманаху «Хоре» на початку 1950-х років видруковано невелику добірку із поезії та прози Бережана, все інше залишилось у рукописах. Українською мовою вперше його поезія опублікована в II томі «Координати» (Мюнхен, 1969) (Мюнхен, 1969).

У посмертній збірці «На окраїнах ночі» (Мюнхен, 1977) вміщено передмову-літературний портрет Штокалка, створений письменником Ігорем Костецьким.

Збереглось 25 літературних текстів Бережана у виконанні автора, переписаних сьогодні із аудіокасет на компакт-диски.

Художня спадщина

Штокалко також виявив себе як митець-графік. Відомі дві малярські роботи студентських років — портрет матері та сюрреалістичний автопортрет олівцем — написані в Україні. Митець цікавився новими течіями в мистецтві початку XX століття, зокрема сюрреалізм Сальвадора Далі, з яким був особисто знайомий. Ці впливи відобразилися у пізніших творах — автопортреті та двох картинах-масках, уміщених на сторінках книги «На окраїнах ночі».

Література

• Б. Мельничук. В. Неборак. Бережан Зиновій // Шаблон:ТЕС3
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.

• Майстренко, Л. Зіновій Штокалко — бандурист віртуоз // Бандура, 1981, № 3-4, — С. 2-7
• Мішалов В. Зіновій Штокалко // журнал «Бандура», ч. 3-4, 1981
• Мішалов В. В пам'яті невмирущої слави бандуриста // журнал «Бандура», ч. 3-4, 1981
• Дутчак В. Кобзарський підручник Зиновія Штокалка: теоретичні та практичні узагальнення // Бандура. — № 71-72. — С. 21-23.
• Майстренко Левко. Др. мед. Зіновій Штокалко — згадка приятеля // Пропам'ятна книга з нагоди 25 ліття УЛТПА (1950—1975). — Н. Й., 1975. — с. 393—395
• Мазурак Я. Літературна Бережанщина: Біографічний довідник. — Бережани, 2000.
• Вірші // Координати: Антологія сучасної української поезії на Заході. — Мюнхен, 1969. — Т. 2;
• На окраїнах ночі. — Штуттґарт-Нью-Иорк, 1977.
• Баран М. «А у кобзи струни дивні…» //За вільну Україну. — 1995. — 27 трав.
• Баран М. Чарівник бандури //Русалка Дністрова. — 1995. — № 13 (черв.).
• Волинець Н. Повернувся до рідної землі //Жайвір: Літ.-мист. іст.-краєзнав. альманах. — 1995. — трав.
• Гладун Л. Повернення //Західна Україна. — 1992. — № 21 (трав.).
• Костецький І. Молодий бандурист //Жайвір: Літ.-мист. іст.-краєзнав. альманах. — 1995. — трав.
• Мельничук Б. Штокалко Зіновій (псевд. Зіновій Бережан, 25.05.1920, с. Кальне Козівськ. р-ну — 28.06.1968, м. Нью-Йорк, США) — кобзар-бандурист, композитор, поет, прозаїк, лікар, художник //Тернопіль вечірній. — 1997. — 19 берез.
• Подуфалий В. Багатогранний талант //Храм книги: Літопис Бережан. регіон. центру укр. книги. — Бережани, 1994. — С.99-103.
• Подуфалий В. Композитор, бандурист, співак //Селянська доля. — 1991. — 28 трав.
• Подуфалий В. Штокалко Зіновій //Тернопіль. — 1993. — № 3. — С.45.
• Прус Р. Зіновій Штокалко //Жайвір: Літ.-мист. іст.-краєзнав. альманах. Спец. вип., 1993. — С.13.
• Пундій П. Зіновій Штокалко //Жайвір: Літ.-мист. іст.-краєзнав. альманах. — 1995. — трав.
• Савчук В. Скальпель, перо і бандура //Бережанське віче. — 1993. — 28 серп.