Курдський націоналізм: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вилучено вміст Додано вміст
Створена сторінка: thumb|right|[[Прапор Курдистану]] '''Курдський націоналізм''' — політичн...
(Немає відмінностей)

Версія за 19:02, 9 лютого 2014

Прапор Курдистану

Курдський націоналізм — політична ідеологія, а також громадсько-політичний рух, що ставить на меті створення курдської самостійної національної держави Курдистан на територіях, де курдський народ складає більшість. На сьогодні ці території знаходяться на півночі Іраку (Іракський Курдистан), північному заході Ірану (Іранський Курдистан), південному сході Туреччини (Турецький Курдистан), а також незначні частини на півночі та північному заході Сирії (Сирійський Курдистан).

Ранній курдський націоналізм бере свій початок ще з часів Османської імперії, де він став яскравим вираженням етнічної групи. З падінням Османської імперії, землі населені переважно курдами були розділені між Іраком, Сирією та Туреччиною, що зробило курдів значною етнічною меншиною в кожній з новостворених держав. Курдські націоналістичні рухи вже давно придушені владою Туреччини, Ірану, а також арабськими Сирією та Іраком. Усі вони бояться втрати території на користь потенційно незалежного Курдистану. З 1970-х років іракські курди домагалися отримати більшої автономії і навіть повної незалежності від режимів партії Баас, які відповіли на це жорсткими репресіями. У 1980-х роках збройний заколот на чолі з Патріотичним союзом Курдистану дав виклик турецькій владі, на що та відгукнулася введенням воєнного стану. Після війни в Перській затоці 1991 року іракські курди були захищені від армії іракського диктатора Саддама Хусейна безпольотною зоною під командуванням НАТО, що дозволило їм створити значну автономію та самоврядування без контролю іракського центрального уряду. Після вторгнення коаліційних сил до Іраку в 2003 році, в результаті якого відбулося повалення диктатора Саддама Хусейна, Іракський Курдистан став автономною областю, отримавши значні права у самоврядуванні, але так і не дійшовши до повної незалежності.

Курдський націоналізм уже давно підтримується і просувається курдською діаспорою по всьому світі.[1]

Примітки

Джерела

  • Gürbey, Gülistan (1996). The development of the Kurdish Nationalism Movement in Turkey. У Robert W. Olson (ред.). The Kurdish Nationalist Movement in the 1990s: Its Impact on Turkey and the Middle East. University Press of Kentucky. с. 9—37. ISBN 0-8131-0896-9.
  • McDowall, David (1992). The Kurds: A Nation Denied. London: Minority Rights Publications.
  • Natali, Denise (2005). The Kurds and the State: Evolving National Identity in Iraq, Turkey, And Iran. NY: Syracuse University Press. ISBN 978-0-8156-3084-5.