1280-ті: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
| Рядок 11: | Рядок 11: | ||
[[1282]] року відбулася [[сицилійська вечірня]] — повстання на Сицилії проти [[Карл I Анжуйський|Карла I Анжуйського]]. Сицилійці запросили на правління короля [[Арагонське королівство|Арагону]] [[Педро III]]. Неаполь став резиденцією Карла I Анжуйського, що стало початком [[Неаполітанське королівство|Неаполітанського королівства]]. Папа римський Мартин IV відлучив Педро III від церкви й формально позбавив титулу короля Арагону, однак спроби змістити його насправді зазнали невдачі. 1285 року титул короля Арагону отримав у спадщину [[Альфонсо III]], а Сицилію — його брат [[Яків II (король Арагону)|Хайме II]]. Арагонці захопили в полон спадкоємця неаполітанського трону [[Карл II Анжуйський|Карла II Анжуйського]] й відпустили його тільки 1288 року за викуп. Папа римський [[Миколай IV]] проголосив його королем Сицилії, але, знову ж, лише формально. |
[[1282]] року відбулася [[сицилійська вечірня]] — повстання на Сицилії проти [[Карл I Анжуйський|Карла I Анжуйського]]. Сицилійці запросили на правління короля [[Арагонське королівство|Арагону]] [[Педро III]]. Неаполь став резиденцією Карла I Анжуйського, що стало початком [[Неаполітанське королівство|Неаполітанського королівства]]. Папа римський Мартин IV відлучив Педро III від церкви й формально позбавив титулу короля Арагону, однак спроби змістити його насправді зазнали невдачі. 1285 року титул короля Арагону отримав у спадщину [[Альфонсо III]], а Сицилію — його брат [[Яків II (король Арагону)|Хайме II]]. Арагонці захопили в полон спадкоємця неаполітанського трону [[Карл II Анжуйський|Карла II Анжуйського]] й відпустили його тільки 1288 року за викуп. Папа римський [[Миколай IV]] проголосив його королем Сицилії, але, знову ж, лише формально. |
||
Король Німеччини [[Рудольф I (король Німеччини)|Рудольф I]] віддав Австрію, включно з Штирією, Каринтією й Крайною своїм синам [[Альбрехт I (король Німеччини)|Альбрехту]] й [[Рудольф II|Рудольфу]]. Незабаром Рудольфа II змусили поступитися землями брату. |
|||
Король Англії Едуард I Довгоногий повністю підкорив собі Уельс. 1290 року він видав [[Едикт про вигнання 1290|едикт про вигнання євреїв з Англії]]. |
Король Англії Едуард I Довгоногий повністю підкорив собі Уельс. 1290 року він видав [[Едикт про вигнання 1290|едикт про вигнання євреїв з Англії]]. |
||
Версія за 02:57, 23 травня 2014
| XIII століття: 1281—1290 роки |
|---|
Високе Середньовіччя • Реконкіста • Монгольська імперія
Події
Русь
У Галицько-Волинському князівстві правив Лев Данилович. Йдучи походами на Угорщину й Польщу, його землі спустошували ординці. 1288 року хан Тула-Буга два тижні тримав в облозі Львів.
За Володимиро-Суздальське князівство боролися між собою сини Олександра Невського Дмитро Олександрович Переяславський та Андрій Олександрович Городецький. Андрій отримав ярлик від ординців 1281 року. Дмитро не здався. Війна між братами тривала до 1283-го, коли Андрій поступився брату, але 1285 року він знову разом із ординцями напав на землі володимирського князя.
Європа
1282 року відбулася сицилійська вечірня — повстання на Сицилії проти Карла I Анжуйського. Сицилійці запросили на правління короля Арагону Педро III. Неаполь став резиденцією Карла I Анжуйського, що стало початком Неаполітанського королівства. Папа римський Мартин IV відлучив Педро III від церкви й формально позбавив титулу короля Арагону, однак спроби змістити його насправді зазнали невдачі. 1285 року титул короля Арагону отримав у спадщину Альфонсо III, а Сицилію — його брат Хайме II. Арагонці захопили в полон спадкоємця неаполітанського трону Карла II Анжуйського й відпустили його тільки 1288 року за викуп. Папа римський Миколай IV проголосив його королем Сицилії, але, знову ж, лише формально.
Король Німеччини Рудольф I віддав Австрію, включно з Штирією, Каринтією й Крайною своїм синам Альбрехту й Рудольфу. Незабаром Рудольфа II змусили поступитися землями брату.
Король Англії Едуард I Довгоногий повністю підкорив собі Уельс. 1290 року він видав едикт про вигнання євреїв з Англії.
Позиції Візантії значно зміцнилися. Вона зуміла повернути собі частину захопленої Карлом I Анжуйським Албанії. З приходом до влади Андроніка II Палеолога Візантія скасувала церковну унію між східною та західною церквами, укладену на Другому Ліонському соборі.
З 1282 року в Сербії почав правити Стефан Урош II Милутин. Він значно розширив кордони своєї держави за рахунок Македонії.
- 1280 — кінець понтифікату Папи Миколая III;
- 1281—1285 — понтифікат Папи Мартина IV;
- 1285—1287 — понтифікат Папи Гонорія IV;
- 1288 — початок понтифікату Папи Миколая IV;
Азія
1281 року за допомогою священного тайфуну камікадзе японцям вдруге вдалося відбити монгольске вторгення.
Народились
Померли
|
Це незавершена стаття про рік. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |