Мішка Япончик

Мішка Япончик

Мішка Япончик (справжнє ім'я та прізвище Мойсей Вольфович Вінницький, 30 жовтня 1891(18911030), Голта (зараз місто Первомайськ) — 4 серпня 1919, Вознесенськ) — славетний одеський нальотчик. Прозвали Япончиком за характерний розріз очей.

Біографія

Народився в сім'ї візника-биндюжника. Після ранньої смерті батька працював. У 1905 приєднався до загону анархістів-терористів. Після вбивства поліцмейстера Михайлівської ділянки був засуджений.

У 1917 Япончик сколотив велику банду нальотчиків і став грозою Одеси. З січня 1918 співпрацював з більшовиками, очолюючи єврейську самооборону проти білої армії, але полк Япончика, зібраний з одеських карних злочинців, проявив недисциплінованість і дезертирував з фронту 27 вересня 1919 на двох захоплених поїздах. У Вознесенську поїзд був зупинений чекістами і Япончик був розстріляний.

Япончик став прототипом літературних та кінематографічних персонажів — Бені Кріка з розповідей Ісака Бабеля та Попандопуло з оперети Б. Александрова «Весілля у Малинівці» та одноіменного фільму (1967).

54-й полк

У травні 1919 року отримав дозвіл сформувати загін у складі 3-ї Української армії, пізніше перетворений в 54-й ім. Леніна радянський революційний полк. Ад'ютантом у нього був Мейєр Зайдер по кличці Майорчік, згодом застрелив Котовського. Полк Япончика був зібраний з одеських кримінальників, бойовиків-анархістів і мобілізованих студентів Одеського університету. Червоноармійці Япончика не мали єдиної форми, багато ходили в капелюхах канотьє і циліндрах, але кожен вважав справою честі носити тільник.

Спроби налагодити в сформованій частині «політроботу» провалилися, тому що багато комуністів відмовилися вступати в полк для ведення в ньому пропагандистської роботи, заявивши, що це небезпечно для життя. Офіційним комісаром полку був призначений анархіст Олександр Фельдман, пізніше для «посилення» був призначений також угорець-«інтернаціоналіст» Тібор Самуель^{[джерело?]}. За даними дослідника Віктора Ковальчука, який прибув в полк комісара Фельдмана «бійці» Япончика зустріли гучним реготом.

Полк був підпорядкований бригаді Котовського у складі 45-ї дивізії Йони Якіра й у липні спрямований проти військ УНР. Перед відправкою в Одесі був влаштований пишний бенкет, на якому командиру полку Мишкові Япончику були урочисто вручені срібна шабля і червоний прапор. Почати відправку вдалося тільки на четвертий день після банкету, причому в обоз полку були занурені барила з пивом, вином, кришталем та ікрою.

Дезертирство «бійців» полку почалося ще до відправки. За даними дослідника Савченко В. А., у результаті на фронті виявилося лише 704 людини з 2202. Вже тоді комдив Якір запропонував роззброїти полк як ненадійний. Тим не менш, командування 45-ї дивізії визнало полк «боєздатним», хоча бандити всіляко чинили опір спробам налагодити військове навчання.

Перша атака полку в районі Бірзули проти підрозділів Армії УНР була успішною, в результаті чого вдалося захопити Вапнярку і взяти полонених і трофеї, але на наступний день контратака петлюрівців призвела до розгрому і втечі полку. Частина, що залишилася полку після цього дезертирував. За легендою, полк нібито збунтувався й захопив два поїзди, щоб повернутися до Одеси. За іншими відомостями, комдив Якір наказав Япончику, щоб ізолювати його від полку, попрямувати до Києва в розпорядження командувача 12-ї радянської армії.

Япончик з ротою охорони чисельністю 116 чоловік до Києва не поїхав, а дезертирував і спробував повернутися до Одеси, проте у Вознесенську потрапив в організовану чекістами засідку і був убитий при арешті. Залишившись «бійці» 54-го полку були частково перебиті кавалерією Котовського, частково виловлені частинами особливого призначення; уцілів тільки колишній «начальник штабу» полку, бандит Мейер Зайдер по кличці «Майорчік». Крім того, до 50 чоловік були направлені на примусові роботи.

Уцілілі люди Япончика звинуватили в його смерті комісара полку Фельдмана і вбили його в жовтні 1919 року. За даними дослідника Савченко, Фельдман прибув на могилу Япончика лише через чотири години після похорону і зажадав розкопати її, щоб упевнитися, що там дійсно похований Япончик. Через два дні на місце прибув наркомвоєн України Микола Подвойський, який зажадав знову розкрити могилу.

У той же час, згідно з архівними даними, в дійсності Япончика розстріляв повітовий військовий комісар Никифор Урсулою, нагороджений за це орденом Червоного Прапора. У своєму рапорті на ім'я одеського окружного комісара з військових справ Урсулою помилково назвав його «Мітькою Японцем».

Література

• Савченко В. А. Авантюристы гражданской войны. -М., 2000. Харьков: Фолио; М: ООО «Издательство ACT», 2000. ISBN 966-03-0845-0 (Фолио), ISBN 5-17-002710-9 («ACT»)
• Ковальчук В.. «Михаил Яковлевич Винницкий — Беня Крик»
• Коралли В. «Куплетист из Одессы», Библиотека Огонёк, 1991, № 24.
• О. Лукін, Д. Поляновський. «Тихая» Одесса.

Посилання

• Шкляєв І. М. Мишко Япончик // Український історичний журнал. — К.: «Наукова думка», 1991. — Вип. 2, (№ 360)
• Мішка Япончик: ще одне «кіно»
• Мішка Япончик фотографії
• Мішка «Япончик»: замість легенди
• Михайло Яковлевич Винницкий — Мішка Япончик
• Вор в Легенде
• Одеський Робін Гуд — Мішка Япончик.
• Мишка Япончик — «Король» одесских бандитов или след в истории города