Радянська пропаганда

Радянська пропаганда — державна пропаганда комуністичних ідей і способу життя в СРСР. Проводилася цілеспрямовано і централізовано під керівництвом КПРС і офіційно називалася:
Пропаганда і агітація або Пропаганда та масова інформація, або також синонімами-евфемізмами:
«ідеологічна та виховна робота», «освіта мас» і т.д.
Після розпаду СРСР та ліквідації монопольної влади КПРС - отримала наступні визначення:
«тоталітарна», «промивання мозгів», «цілеспрямована дезінформація», тощо.

В основі радянської пропаганди лежала ідеологія марксизм-ленінізму. Характер пропаганди змінювався в міру історичного розвитку СРСР. Пропаганда розроблялась та спрямовулася спеціальними партійними та державними органами та установами і велась на населення через всі можливі канали суспільної інформації: через ЗМІ, телебачення, літературу, кіно, театр, образотворче мистецтво.

План монументальної пропаганди

Основа : «Ленінський план монументальнї пропаганди» — Декрет Ради Народних Комісарів під головуванням Леніна від 14 квітня 1918 року «О снятии памятников, воздвигнутых в честь царей и их слуг, и выработке проектов памятников Российской социалистической революции»

Образотворче мистецтво як засіб пропаганди в 1920 - 1930-х рр.

Одноманітне на перший погляд мистецьке життя Радянського Союзу насправді було складним комплексом політики, ідеології та власне образотворчості. Зокрема, феномен уніфікованого мистецтва – соцреалізм – нагадує айсберг, видима вершина якого є лише маленькою часткою його змісту.

Політика і мистецтво взаємопов'язані та взаємозалежні, і застосування творів у якості візуальної пропаганди сприяє досягненню політичних цілей. Інша справа, що заангажоване мистецтво часто має меншу художню цінність, оскільки не є вираженням естетичних переживань його творця. Тому співвідношення мистецтва та політики залежить насамперед від визначення пріорітетів.

Ефективна пропаганда має такі засади: завоювання віри населення, простота і повторення ідей (найчастіше за допомогою гасел), використання символів (конкретних образів-знаків ідей, дій та речей) та пов'язування їх із заявами пропагандистів, спотворення та приховування "невигідних" фактів, обман, цензура.

Дія пропаганди на психіку людини відбувається у кілька етапів. Спочатку її жертва звертає увагу на певні візуальні чи звукові образи. Потім ці образи змушують людину задуматись над їхнім значенням. Нарешті, вони викликають потрібну реакцію і формують свідому чи частково свідому позицію або мотивацію до дії. Наслідком грамотно проведеної пропаганди може бути покірність, визнання і лояльність щодо влади, віра в політичні ідеї і т.д. Цілями пропаганди найчастіше є вплив на думки й уявлення людей та формування певної поведінки, виконання людиною дій без пошуку причин на це. Мета пропаганди може вважатися досягнутою, якщо в об'єкта її впливу виникає впевненість у змісті своїх дій та вчинків, коли суб'єкт чинить тільки так, а не інакше.

Основною функцією радянського мистецтва було виховання "нової радянської людини". Протягом усієї історії СРСР за допомогою літератури та засобів масової інформації, монументального мистецтва та живопису, всенародних свят, демонстрацій і фестивалів утверджувалися та нав'язувалися "незаперечні істини": трудящі всіх національностей в СРСР люблять свою батьківщину саме за її соціалістичну сутність - за справедливу демократичну Конституцію, соціалістичний гуманізм, колгоспний лад, щасливе і заможне життя та інші досягнення соціалізму. Бадьорі, оптимістичні офіційні рапорти про небувалі врожаї, збільшення виплавки чавуну і сталі на душу населення, низки бубликів і гори алюмінієвих каструль на фотографіях в газетах, плакати, що рекламують чорну ікру і пилососи, яскраві вітрини столичних магазинів і фантастичні рецепти страв з осетрини в книгах "О вкусной и здоровой пище" створювали віртуальний образ суспільства достатку. Мистецтво більшовицької маніпуляції народом було ще і в тому, що "просту радянську людину" обурювала несправедливість до людей всюди, тільки от в своїй державі вона її не помічала. Духом інтернаціоналізму (принаймні, до 1943 року) були просякнуті всі сфери життя. Виховання нового покоління в цьому дусі було важливим завданням, котре стояло перед соціалістичної пропагандою. Населення раділо, що живе у державі з "найдосконалішою демократією у світі", у котрій воля людей відіграє помітнішу роль, ніж будь-де.^{[неавторитетне джерело]}

Діячі радянської пропаганди

Партійно-державні діячі

• Ярославський Омелян Михайлович (1878-1943) — ідеолог та керівник антирелігійної політики СРСР, секретар ЦК РКП(б), співатор Короткого курсу історії ВКП(б)
• Мехліс Лев Захарович (1889—1953)— член ЦК КПРС, головний редактор газети «Правда»
• Жданов Андрій Олександрович (1896—1948) — член сталінського Політбюро, секретар ЦК КПРС з ідеології
• Щербаков Олександр Сергійович (1901—1945) — секретар ЦК КПРС з ідеології
• Поспєлов Петро Миколайович (1898-1979) — секретар ЦК КПРС, директор Ін-ту марксизму-ленінізму
• Юдін Павло Федорович (1899—1968) — зам. зав. Агітпропу, директор Держвидаву, дир. Ін-ту філософії АН СРСР
• Суслов Михайло Андрійович (1902-1982) — головний ідеолог КПРС, другий секретар ЦК КПРС
• Ильїчов Леонід Федорович (1906—1990) — зав. Відділом пропаганди і агитації ЦК КПРС, секретар ЦК КПСС, голова Ідеологичесної комісії
• Лапін Сергій Георгійович (1912—1990) — член ЦК КПРС, генеральний директор ТАРС, голова Держтелерадіо СРСР
• Афанасьєв Віктор Григорович (1922—1994) — член ЦК КПРС, головний редактор газети Правда (1976-1989), академік АН СРСР та РАН, автор популярних підручників з марксистсько-ленінської філософії
• Єрмаш Пилип Тимофійович (1923-2002) — зам. зав. Відділом культури ЦК КПРС, голова Держкіно СРСР

діячі культури

• Дем'ян Бєдний (1883—1945) — радянський поет-агітатор
• Маяковський Володимир Володимирович (1893—1930) — російський революційний поет
• Фадєєв Олександр Олександрович (1901—1956) — радянський письменник-прозаік, комісар, Голова Спілки письменників СРСР
• Кукринікси — радянські політичні карикатуристи
• Єфімов Борис Юхимович (1900-2008) — художник-графік, політичний карикатурист
• Вучетич Євген Вікторович (1908 — 1974) — радянський скульптор-монументаліст
• Михалков Сергій Володимирович (1913-2009) — радянський поет, Секретар правління Спілки письменників СРСР, автор текстів Гімну СРСР та Гімну РФ

Посилання

• К.О.Бережко. Радянська пропаганда як основний спосіб формування суспільної думки — на матеріалах історії Свідків Єгови

Див. також

• Агітпроп
• Homo Sovieticus
• Комунізм
• Манкурт
• Русифікація
• Радянський народ
• Політінформація
• Агітпароплав
• Агітпоїзд
• Агітаційний театр
• Агітфільм
• Пропаганда під час Другої світової війни
• Радінформбюро
• Батьківщина-Мати
• Батьківщина-Мати (Київ)
• Ленініана
• Сталініана
• Цензура в СРСР