Сімейний портрет в інтер'єрі: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 62: Рядок 62:
[[Категорія:Фільми Лукіно Вісконті]]
[[Категорія:Фільми Лукіно Вісконті]]
[[Категорія:Фільми-драми Італії]]
[[Категорія:Фільми-драми Італії]]
[[Категорія:Лауреати премії «Давид ді Донателло»]]
[[Категорія:Фільми — лауреати премії «Давид ді Донателло»]]

Версія за 07:56, 6 березня 2015

Сімейний портрет в інтер'єрі
Gruppo di famiglia in un interno
Жанрдрама
РежисерЛукіно Вісконті
ПродюсерДжованні Бертолуччі
СценаристСузо Чеккі Д'Аміко
Енріко Медіолі
Лукіно Вісконті
У головних
ролях
Берт Ланкастер
Гельмут Бергер
Сільвана Мангано
Клаудіа Марсані
Стефано Патріци
Ромоло Валлі
Ельвіра Кортезе
Філіп Ерсен
Жан-П'єр Золя
Маргеріта Хоровіц
ОператорПаскуаліно Де Сантіс
КомпозиторФранко Манніно
ХудожникМаріо Гарбульяd
КінокомпаніяRusconi Film, Gaumont International
Дистриб'юторNew Line Cinema
Тривалість126 хвилин
Моваанглійська
КраїнаІталія Італія
Франція Франція
Рік1974
IMDbID 0071585
CMNS: Сімейний портрет в інтер'єрі у Вікісховищі

«Сімейний портрет в інтер'єрі» (італ. Gruppo di famiglia in un interno) — передостанній фільм режисера Лукіно Вісконті, вийшов на екрани у 1974 році.

Зміст

Удостоєний багатьох нагород передостанній фільм великого Лукіно Вісконті. Літній професор — естет і пристрасний колекціонер предметів мистецтва та музики, живе у старовинному палаццо. Він давно вирішив для себе, що краще думати про досконалі творіння людей, аніж про самих людей — стражденних, неспокійних, недосконалих. Одним із захоплень професора є сімейні портрети в інтер'єрі — жанр, званий англійцями Conversation Piece — «фрагмент розмови» персонажів, зображених на полотні. І ці «фрагменти розмови» цілком влаштовують професора. Інших бесід йому не треба. Та раптом метрономний побут професора несподівано порушують постояльці, яким він вимушено надає верхній поверх свого палаццо — маркіза Брумонті з молодим альфонсом Конрадом та її донька Льєтта з нареченим Стефано. Персонажі для Conversation Piece є. От тільки, цей «фрагмент розмови» професору не доведеться розглядати крізь лінзу. Йому доведеться стати його учасником.

Ролі

Знімальна група

Нагороди

  • 1975 — дві премії «Давид ді Донателло»: кращий фільм і кращий іноземний актор (Берт Ланкастер).
  • 1975 — 5 премій «Срібна стрічка» Італійського національного синдикату кіножурналістів: кращий режисер (Лукіно Вісконті), кращий продюсер, краща робота оператора (Паскуаліно Де Сантіс), краща робота художника (Маріо Гарбулья), краща актриса-дебютантка (Клаудія Марсані).
  • 1975 — головний приз Вальядолідського МКФ.
  • 1979 — премія журналу «Кінема Дзюмпо» кращому режисерові зарубіжного фільму (Лукіно Вісконті).
  • 1979 — премія «Блакитна стрічка» за кращий фільм іноземною мовою.
  • 1979 — премія Японської кіноакадемії за кращий фільм іноземною мовою.

Посилання