Військово-морські сили Тунісу: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Pavlo1 (обговорення | внесок) |
Pavlo1 (обговорення | внесок) |
||
| Рядок 59: | Рядок 59: | ||
Заснований у [[1959]] році, Туніський національний флот на-початку формувався за рахунок французької допомоги, як технічної, так і з навчально-консультативної. Першими бойовими одиницями ВМС Тунісу стали декілька невеликих [[Сторожовий корабель|патрульних кораблів]]<ref name="globalsecurity">[http://www.globalsecurity.org/military/world/tunisia/navy.htm Tunisia — Navy] ''globalsecurity.org'' {{ref-en}}</ref>. |
Заснований у [[1959]] році, Туніський національний флот на-початку формувався за рахунок французької допомоги, як технічної, так і з навчально-консультативної. Першими бойовими одиницями ВМС Тунісу стали декілька невеликих [[Сторожовий корабель|патрульних кораблів]]<ref name="globalsecurity">[http://www.globalsecurity.org/military/world/tunisia/navy.htm Tunisia — Navy] ''globalsecurity.org'' {{ref-en}}</ref>. |
||
Військово-політичне керівництво Тунісу, враховуючи значну протяжність своїх морських кордонів, що перевищують 1300 кілометрів, приділяло велику увагу зміцненню національних ВМС. При цьому воно також виходило зі стратегічної важливості географічного положення країни на перетині морських шляхів з [[Європа|Європи]] та [[Північна Америка|Америки]] в країни [[Близький Схід|Сходу]] та [[Азія|Азії]]. [[22 жовтня]] [[1973]] року на набережній Почесного Легіону в [[Бізерта|Бізерті]] відбулася церемонія передачі ВМС Тунісу [[ВМС США|американського]] [[Ескортний міноносець|ескортного есмінця]] [[USS Thomas J. Gary (DE-326)|«Томас Дж. Гері»]] (DE-326), який став [[Флагманський корабель|флагманом]] туніського флоту — [[фрегат]]ом «Президент Бурґіба» (виключений зі складу флоту і списаний після пожежі [[16 квітня]] [[1992]]). [[США]] передали Тунсу також два [[Тральщик|базових тральщики]] і декілька [[Торпедний катер|торпедних]] і [[Патрульний катер|патрульних катерів]]<ref name="globalsecurity"/>. |
Військово-політичне керівництво Тунісу, враховуючи значну протяжність своїх морських кордонів, що перевищують 1300 кілометрів, приділяло велику увагу зміцненню національних ВМС. При цьому воно також виходило зі стратегічної важливості географічного положення країни на перетині морських шляхів з [[Європа|Європи]] та [[Північна Америка|Америки]] в країни [[Близький Схід|Сходу]] та [[Азія|Азії]]. [[22 жовтня]] [[1973]] року на набережній Почесного Легіону в [[Бізерта|Бізерті]] відбулася церемонія передачі ВМС Тунісу [[ВМС США|американського]] [[Ескортний міноносець|ескортного есмінця]] [[USS Thomas J. Gary (DE-326)|«Томас Дж. Гері»]] (DE-326), який став [[Флагманський корабель|флагманом]] туніського флоту — [[фрегат]]ом «Президент Бурґіба» (виключений зі складу флоту і списаний після пожежі [[16 квітня]] [[1992]]). [[США]] передали Тунсу також два [[Тральщик|базових тральщики]] і декілька [[Торпедний катер|торпедних]] і [[Патрульний катер|патрульних катерів]]. Однак, більшість одиниць флоту були фізично і морально застарілими суднами, придатними тільки для патрулювання прибережних [[Територіальні води|територіальних вод]]<ref name="globalsecurity"/>. |
||
У [[1960-ті|1960-х]] — [[1970-ті|1970-х]] роках функціями ВМС, насамперед, були участь у боротьбі з [[Контрабанда|контрабандою]], незаконною [[Міграція населення|міграцією]] та виконання у взаємодії з національною гвардією інших завдань притаманних береговій охороні. У середині [[1980-ті|1980-х]] модернізації військово-морських сил було приділено значно менше уваги ніж іншим видам національних збройних сил. Лише у [[1990-ті|1990-х]] роках, коли проблема [[Торгівля людьми|торгівлі людьми]] з Тунісу до [[Італія|Італії]] та [[Іспанія|Іспанії]] вийшла на регіональний рівень. В рамках [[Середземноморський діалог|Середземноморського діалогу]] було започатковано низку програм співробітництва ВМС Тунісу з [[Військово-морські сили Португалії|ВМС Португалії]], [[Військово-морські сили Іспанії|Іспанії]], [[Військово-морські сили Франції|Франції]], [[Військово-морські сили Італії|Італії]], [[Військово-морські сили Греції|Греції]], [[Військово-морські сили Туреччини|Туреччини]], [[Військово-морські сили Єгипту|Єгипту]] та [[Військово-морські сили Алжиру|Алжиру]]. Започатковані також програми співпраці з [[ВМС США]] і [[Військово-морські сили Німеччини|Німеччини]]<ref name="globalsecurity"/>. |
|||
== Примітки == |
== Примітки == |
||
Версія за 17:59, 10 березня 2015
 | Ця стаття в процесі редагування користувачем [[Користувач:Pavlo1|Pavlo1]] певний час. Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені. Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування. Останнє редагування зробив користувач Pavlo1 (внесок, журнали) о 17:59 UTC (4948674 хвилини тому). |
| Туніський національний флот (військово-морські сили) Marine nationale tunisienne | |
|---|---|
| Файл:Tunisian Navy.jpg Емблема ВМС Тунісу | |
| На службі | з 1959 |
| Країна |  Туніс, Збройні сили Тунісу |
| Належність | Міністерство оборони Тунісу |
| Вид | Військово-морські сили |
| Чисельність | 4800 чол. |
Медіафайли на Вікісховищі | |
Туніський національний флот (фр. Marine nationale tunisienne: араб. البحرية الوطنية التونسية) — військово-морські сили Тунісу, один з трьох видів національних збройних сил.
Історія
Заснований у 1959 році, Туніський національний флот на-початку формувався за рахунок французької допомоги, як технічної, так і з навчально-консультативної. Першими бойовими одиницями ВМС Тунісу стали декілька невеликих патрульних кораблів[1].
Військово-політичне керівництво Тунісу, враховуючи значну протяжність своїх морських кордонів, що перевищують 1300 кілометрів, приділяло велику увагу зміцненню національних ВМС. При цьому воно також виходило зі стратегічної важливості географічного положення країни на перетині морських шляхів з Європи та Америки в країни Сходу та Азії. 22 жовтня 1973 року на набережній Почесного Легіону в Бізерті відбулася церемонія передачі ВМС Тунісу американського ескортного есмінця «Томас Дж. Гері» (DE-326), який став флагманом туніського флоту — фрегатом «Президент Бурґіба» (виключений зі складу флоту і списаний після пожежі 16 квітня 1992). США передали Тунсу також два базових тральщики і декілька торпедних і патрульних катерів. Однак, більшість одиниць флоту були фізично і морально застарілими суднами, придатними тільки для патрулювання прибережних територіальних вод[1].
У 1960-х — 1970-х роках функціями ВМС, насамперед, були участь у боротьбі з контрабандою, незаконною міграцією та виконання у взаємодії з національною гвардією інших завдань притаманних береговій охороні. У середині 1980-х модернізації військово-морських сил було приділено значно менше уваги ніж іншим видам національних збройних сил. Лише у 1990-х роках, коли проблема торгівлі людьми з Тунісу до Італії та Іспанії вийшла на регіональний рівень. В рамках Середземноморського діалогу було започатковано низку програм співробітництва ВМС Тунісу з ВМС Португалії, Іспанії, Франції, Італії, Греції, Туреччини, Єгипту та Алжиру. Започатковані також програми співпраці з ВМС США і Німеччини[1].
Примітки
- ↑ а б в Tunisia — Navy globalsecurity.org (англ.)
Джерела
- M. М. Юрьев. Вооруженные силы Туниса (рос.). Інститут Близького Сходу.