Військово-морські сили Тунісу: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Pavlo1 (обговорення | внесок) |
Pavlo1 (обговорення | внесок) |
||
Рядок 81: | Рядок 81: | ||
* контроль за риболовством і дотриманням квот на видобуток морепродуктів в природоохоронних зонах, відведених під ці цілі спільним тунісько-італійським угодою; |
* контроль за риболовством і дотриманням квот на видобуток морепродуктів в природоохоронних зонах, відведених під ці цілі спільним тунісько-італійським угодою; |
||
* участь у [[Гідрографічні роботи|гідрографічних роботах]] з уточнення рельєфу морського дна і континентального шельфу. |
* участь у [[Гідрографічні роботи|гідрографічних роботах]] з уточнення рельєфу морського дна і континентального шельфу. |
||
Основними тактичними підрозділами ВМС Тунісу є [[дивізіон]]и, що знаходяться в підпорядкуванні начальників військово-морських районів (Бізерта, Келібія, Сфакс). ВМС Тунісу не мають власної [[Морська авіація|авіації]]. При необхідності підтримку морякам і [[Морська піхота|морській піхоті]] можуть надати [[військово-повітряні сили]]. Для допомоги флоту використовуються вертольоти ВПС. Вони можуть брати участь як у пошуково-рятувальних, так і в протичовнових операціях<ref>[http://topwar.ru/29382-voenno-morskie-sily-severnoy-afriki.html Военно-морские силы Северной Африки] Военное обозрение. 13 июня 2013 {{ref-ru}}</ref>. |
|||
Система базування військово-морських сил включає головну [[Військово-морська база|військово-морську базу]] [[Бізерта]], три військово-морські бази ([[Ла-Ґулєт]], [[Келібія]], [[Сфакс]]), пункт базування та ремонту [[Мензель-Бургіба]], два пункти базування ([[Сус]], [[Габес]]). Для базування бойових кораблів також можуть використовуватися морські порти [[Табарка]], [[Монастір (Туніс)|Монастір]], [[Махдія]], [[Зарзіс]], [[Зембра]]. |
|||
== Примітки == |
== Примітки == |
Версія за 18:18, 10 березня 2015
![]() | Ця стаття в процесі редагування користувачем [[Користувач:Pavlo1|Pavlo1]] певний час. Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені. Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування. Останнє редагування зробив користувач Pavlo1 (внесок, журнали) о 18:18 UTC (4948762 хвилини тому). |
Туніський національний флот (військово-морські сили) Marine nationale tunisienne | |
---|---|
Файл:Tunisian Navy.jpg Емблема ВМС Тунісу | |
На службі | з 1959 |
Країна | ![]() |
Належність | Міністерство оборони Тунісу |
Вид | Військово-морські сили |
Чисельність | 4800 чол. |
![]() |
Туніський національний флот (фр. Marine nationale tunisienne: араб. البحرية الوطنية التونسية) — військово-морські сили Тунісу, один з трьох видів національних збройних сил.
Історія
Заснований у 1959 році, Туніський національний флот на-початку формувався за рахунок французької допомоги, як технічної, так і з навчально-консультативної. Першими бойовими одиницями ВМС Тунісу стали декілька невеликих патрульних кораблів[1].
Військово-політичне керівництво Тунісу, враховуючи значну протяжність своїх морських кордонів, що перевищують 1300 кілометрів, приділяло велику увагу зміцненню національних ВМС. При цьому воно також виходило зі стратегічної важливості географічного положення країни на перетині морських шляхів з Європи та Америки в країни Сходу та Азії. 22 жовтня 1973 року на набережній Почесного Легіону в Бізерті відбулася церемонія передачі ВМС Тунісу американського ескортного есмінця «Томас Дж. Гері» (DE-326), який став флагманом туніського флоту — фрегатом «Президент Бурґіба» (виключений зі складу флоту і списаний після пожежі 16 квітня 1992). США передали Тунсу також два базових тральщики і декілька торпедних і патрульних катерів. Однак, більшість одиниць флоту були фізично і морально застарілими суднами, придатними тільки для патрулювання прибережних територіальних вод[1].
У 1960-х — 1970-х роках функціями ВМС, насамперед, були участь у боротьбі з контрабандою, незаконною міграцією та виконання у взаємодії з національною гвардією інших завдань притаманних береговій охороні. У середині 1980-х модернізації військово-морських сил було приділено значно менше уваги ніж іншим видам національних збройних сил. Лише у 1990-х роках, коли проблема торгівлі людьми з Тунісу до Італії та Іспанії вийшла на регіональний рівень. В рамках Середземноморського діалогу було започатковано низку програм співробітництва ВМС Тунісу з ВМС Португалії, Іспанії, Франції, Італії, Греції, Туреччини, Єгипту та Алжиру. Започатковані також програми співпраці з ВМС США і Німеччини[1].
Структура, завдання ВМС
ВМС Тунісу є самостійним видом збройних сил, очолюваним штабом ВМС і підпорядковані міністерству національної оборони. Начальник штабу ВМС — командувач відповідає за бойову та мобілізаційну готовність флоту, організацію бойової підготовки, політико-моральний стан особового складу і виконання планів будівництва та модернізації ВМС. Флот здатний виконувати покладені на нього завдання як самостійно, так і у взаємодії з іншими видами збройних сил.
Перед національними ВМС стоять наступні завдання: У воєнний час:
- підтримка бойових дій сухопутних військ на приморських напрямках;
- знищення бойових кораблів і суден противника в прибережних водах;
- охорона і оборона своїх портів, військово-морських баз, пунктів базування та об'єктів берегової інфраструктури;
- забезпечення прикриття конвоїв суден на переході морем;
- ведення розвідки;
- доставка груп спеціального призначення для проведення розвідувальних або диверсійних операцій.
У мирний час:
- охорона територіальних вод;
- недопущення проникнення в країну терористів, транспортування зброї та наркотиків;
- припинення незаконної імміграції в Італію, на Мальту і інші країни Середземномор'я тунісців і африканців;
- контроль за риболовством і дотриманням квот на видобуток морепродуктів в природоохоронних зонах, відведених під ці цілі спільним тунісько-італійським угодою;
- участь у гідрографічних роботах з уточнення рельєфу морського дна і континентального шельфу.
Основними тактичними підрозділами ВМС Тунісу є дивізіони, що знаходяться в підпорядкуванні начальників військово-морських районів (Бізерта, Келібія, Сфакс). ВМС Тунісу не мають власної авіації. При необхідності підтримку морякам і морській піхоті можуть надати військово-повітряні сили. Для допомоги флоту використовуються вертольоти ВПС. Вони можуть брати участь як у пошуково-рятувальних, так і в протичовнових операціях[2].
Система базування військово-морських сил включає головну військово-морську базу Бізерта, три військово-морські бази (Ла-Ґулєт, Келібія, Сфакс), пункт базування та ремонту Мензель-Бургіба, два пункти базування (Сус, Габес). Для базування бойових кораблів також можуть використовуватися морські порти Табарка, Монастір, Махдія, Зарзіс, Зембра.
Примітки
- ↑ а б в Tunisia — Navy globalsecurity.org (англ.)
- ↑ Военно-морские силы Северной Африки Военное обозрение. 13 июня 2013 (рос.)
Джерела
- M. М. Юрьев. Вооруженные силы Туниса (рос.). Інститут Близького Сходу.