Берберські корсари: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
вікіфікація
Рядок 1: Рядок 1:
[[Файл:MoorishAmbassador_to_Elizabeth_I.jpg|thumb|Посол від держав Варварського берега до двору англійської королеви Єлизавети I<br/>
[[Файл:MoorishAmbassador_to_Elizabeth_I.jpg|thumb|Посол від держав Варварського берега до двору англійської королеви Єлизавети I<br/>
]]
]]
'''Бербе́рські'''&nbsp;(берберійські, варварійські) '''пірати<span style="background-color: rgb(254, 252, 224);"> </span>'''(вони ж, за винятком марокканських, так як марокканці не визнавали себе османами. відомі як османські корсари)&nbsp;— мусульманські пірати і капери, що орудували в районі північної Африки, починаючи з часів арабських завоювань і до середини XIX століття.
'''Бербе́рські'''&nbsp;(берберійські, варварійські) '''пірати<span style="background-color: rgb(254, 252, 224);"> </span>'''(вони ж, за винятком марокканських, так як марокканці не визнавали себе османами, відомі як османські корсари)&nbsp;— мусульманські [[пірати]] і [[капер]]и, що орудували в районі північної Африки, починаючи з часів арабських завоювань і до середини XIX століття.


Діючи з безлічі портів Магріба, включаючи такі великі як Туніс, Тріполі, Алжир і Салі, вони тримали в страху все західне Середземномор'я. Діяльність піратів обмежувалося однією лише полюванням на торгові судна, дуже часто вони влаштовували «Раззі»&nbsp;— спеціальні рейди на прибережні міста Європи з метою захопити в полон християнських рабів і продати їх на невільничому ринку в Алжирі або Марокко. [1] За даними професора історії Роберта Девіса в період з XVI по XIX століття, пірати захопили і продали в рабство від 1 до 1,25 мільйона європейців. Основною метою для подібних рейдів служили прибережні села в Італії, Іспанії та Португалії, хоча й більш віддалені країни&nbsp;— Франція, Англія, Нідерланди, Ірландія і навіть Скандинавські країни, включаючи Ісландію, страждали від подібних нападів (дивись статті Напад берберських піратів на Балтімор і Напад турецьких піратів на Ісландію).
Діючи з безлічі портів Магріба, включаючи такі великі як [[Туніс (місто)|Туніс]], [[Тріполі (Лівія)|Тріполі]], [[Алжір (місто)|Алжір]] і Салі, вони тримали в страху все західне [[Середземномор'я]]. Діяльність піратів не обмежувалась одним лише полюванням на торгові судна, дуже часто вони влаштовували «Раззі»&nbsp;— спеціальні рейди на прибережні міста Європи з метою захопити в полон християнських рабів і продати їх на невільничому ринку в Алжирі або Марокко. [1] За даними професора історії Роберта Девіса в період з XVI по XIX століття, пірати захопили і продали в рабство від 1 до 1,25 мільйона європейців. Основною метою для подібних рейдів служили прибережні села в [[Італія|Італії]], [[Іспанія|Іспанії]] та [[Португалія|Португалії]], хоча й більш віддалені країни&nbsp;— [[Франція]], [[Англія]], [[Нідерланди]], [[Ірландія]] і навіть [[Скандинавські країни]], включаючи [[Ісландія|Ісландію]], страждали від подібних нападів (дивись статті Напад берберських піратів на Балтімор і Напад турецьких піратів на Ісландію).


Ефект від цих атак був вкрай важкий: Франція, Англія та Іспанія втратили тисячі кораблів, прибережні регіони Іспанії та Італії обезлюдніли; фактично, цей піратський промисел перешкоджав заселенню берегів аж до XIX століття. 
Ефект від цих атак був вкрай важкий: Франція, Англія та Іспанія втратили тисячі кораблів, прибережні регіони Іспанії та Італії обезлюдніли; фактично, цей піратський промисел перешкоджав заселенню берегів аж до XIX століття. 

Версія за 16:43, 21 травня 2015

Посол від держав Варварського берега до двору англійської королеви Єлизавети I

Бербе́рські (берберійські, варварійські) пірати (вони ж, за винятком марокканських, так як марокканці не визнавали себе османами, відомі як османські корсари) — мусульманські пірати і капери, що орудували в районі північної Африки, починаючи з часів арабських завоювань і до середини XIX століття.

Діючи з безлічі портів Магріба, включаючи такі великі як Туніс, Тріполі, Алжір і Салі, вони тримали в страху все західне Середземномор'я. Діяльність піратів не обмежувалась одним лише полюванням на торгові судна, дуже часто вони влаштовували «Раззі» — спеціальні рейди на прибережні міста Європи з метою захопити в полон християнських рабів і продати їх на невільничому ринку в Алжирі або Марокко. [1] За даними професора історії Роберта Девіса в період з XVI по XIX століття, пірати захопили і продали в рабство від 1 до 1,25 мільйона європейців. Основною метою для подібних рейдів служили прибережні села в Італії, Іспанії та Португалії, хоча й більш віддалені країни — Франція, Англія, Нідерланди, Ірландія і навіть Скандинавські країни, включаючи Ісландію, страждали від подібних нападів (дивись статті Напад берберських піратів на Балтімор і Напад турецьких піратів на Ісландію).

Ефект від цих атак був вкрай важкий: Франція, Англія та Іспанія втратили тисячі кораблів, прибережні регіони Іспанії та Італії обезлюдніли; фактично, цей піратський промисел перешкоджав заселенню берегів аж до XIX століття. 

З XVI століття почалися «алжирські експедиції» — ряд морських і десантних експедицій європейських держав проти гнізда піратів в Алжирі. З 19 століття (з 1801) почалися берберійські війни США.

Хайр-ад-Дін Барбароса

Відомі берберські пірати

Ті, що побували в полоні берберських піратів

Літературні персонажі

  • Робінзон Крузо
  • Гі де Нантейль — герой французької поеми «Нантейльская жесту». 
  • Анжеліка — в 4-й книзі про Анжеліку французьких авторів Анни і Сержа Голон.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Берберські_корсари&oldid=16227703