Єшиль-Джамі

Єшиль-Джамі
44°45′00″ пн. ш. 33°52′46″ сх. д.
Тип споруди	мечеть
Розташування	Україна, Бахчисарай
Архітектор	Омер
Початок будівництва	1764
Зруйновано	1946
Належність	мусульманство
Єшиль-Джамі (Україна)
Єшиль-Джамі у Вікісховищі

Єшиль-Джамі (Зелена мечеть) — мечеть, що була побудована у 1764 році в Бахчисараї, за наказом коханої хана Ґерая. Після вбивства мулли була закрита, слугувала монастирем дервішів і татарською школою. Зараз не залишилося навіть рештків будови, на її місці, ймовірно, розташована кав'ярня.

Історія

Фото мечеті у напівзруйнованому стані

Історія будівництва мечеті пов'язана з легендою про нещасну любов кримського хана Крим Ґерая та розпорядниці двору Діляри Бікеч. Постать Діляри-Бікеч дотепер залишається цілком загадковою. Існує легенда, що перед смертю вона просила її поховати в такому місці Бахчисарая, звідки було б видно Єшиль-Джамі. На протилежному схилі гори біля її мавзолею хан створив відомий Фонтан Сліз.

«Єшиль-Джамі» знаходилася навпроти кварталу Шах-Болат, з правого боку Базарної вулиці. Авторство мечеті приписується іранському майстру Омеру. М. Я. Гінзбург стверджував, що фрески не гармоніювали з архітектурою будівлі, тож, можливо, мечеть мала декілька зодчих.

Згідно з однією з версій, мечеть була закрита після вбивства її іміама. Згодом тут заснували свій монастир дервіші. в кінці XIX століття тут була влаштована татарська школа (мектеб). Під час бурі 2 листопада 1854, вершина мінарету обвалилася. Перед радянською революцією були спроби знайти фінансування реставрації мечеті, які не увінчалися успіхом. За радянської влади директор Палацу Бахчисарая вважав можливим її відновлення. Під час німецької окупації будівля була ще сильніше пошкоджена. У 1946 році мечеть зруйновано міською владою Бахчисарая.

Архітектура

Інтер'єр мечеті (малюнок К. Богаєвського)

Єшиль-Джамі була зразком османського мистецтва на кримському півострові. У плані мечеть була правильним чотирикутном з мінаретом в північно-східному куті. Ім'я їй дав черепичний поливний дах зеленого кольору. Стіни були з бутового каменю, з карнизами і пілястрами. Мечеть була розписана як зовні, так і всередині. Вона освітлювалася вікнами в два ряди. До входу у двір мечеті вели кам'яні сходи.

Усередині був примітний міхраб зі сталактитовою обробкою. Різноманітні рослинні мотиви, елементи пейзажів і натюрмортів в розписах Омера витончено поєднувалися з каліграфією висловів Корану.

Значний художній інтерес мали вікна. Вони були викладені мозаїкою з шматочків різнокольорового скла, спаяних між собою алебастровими рамками. Посередині мечеті, з невеликого розписного куполкоу в центрі стелі спускалася люстра венеціанського скла тонкої роботи. Мармурова підлога була вкрита перськими килимами. Дерев'яна різьблена кафедра, свічники та інше були, ймовірно, високої художньої цінності.

Середня частина приміщення, у вигляді чотирикутного каре, відокремлювалася від іншої частини дерев'яною колонадою, що підтримує ряд химерних східних арок. З північної сторони, на рівні верхніх вікон, до колонади примикали мафіль (хори). Судячи з того, що хори якось недоладно були втиснуті в аркаду на шкоду архітектурної логіки, можна припустити, що за первісним проектом автора їх не було, і вони належать до часу, коли в мечеті був монастир дервішів.

Джерела

• Османов Є. Є. Мечеть Єшиль-Джамі в Бахчисараї / Є. Є. Османов // Вчені записки Таврійського національного університету № 1. — С. 76-84.
• Паллас П. С. Наблюдения, сделанные во время путешествия по южным наместничествам Русского государства в 1793–1794 гг. — М., 1999. — 290 с.
• Засыпкин Б. Н. Памятники архитектуры крымских татар // Крым. — 1927. — № 2(4). — С. 111–168.
• Гинзбург М. Омер — придворный живописец и декоратор крымских ханов Селямет и Крым-Гиреев // Забвению не подлежит. — Казань, 1992. — С. 217–222.
• Червонная С. М. Искусство татарского Крыма. — М., 1995. — 336 с.
• Кашпар А. О. Характерные отличия восточной архитектуры // Третья учебная экспедиция Симферопольской мужской гимназии: Симферополь и его окрестности / сост. А. Н. Попов. — Симферополь, 1889. — С. 22-26.
• Берг Н. В. Бахчисарай (отрывок из походных заметок). — СПб., 1856. — 167 с.
• Маркевич А. И. Мечети Ешиль-Джами и Тахталы-Джами в Бахчисарае // Известия Таврической ученой архивной комиссии. — 1915. — № 52. — С. 253–255.
• Протоколы заседаний Таврической ученой архивной комиссии от 27 августа 1915 г. // Известия Таврической ученой архивной комиссии. — 1916. — № 53. — С. 206–208.
• Османова Г. Деятельность Бахчисарайского дворца-музея по охране памятников в 1920-30 гг. // Сборник докладов научно-практической конференции посвященной 90-летию со дня основания Бахчисарайского музея. — Симферополь, 2007. — С. 113–120.
• Хливнюк А. В. Неизвестные страницы памятникоохранительной работы в Крыму в 20-30 гг. ХХ в. // Историческое наследие Крыма. — 2007. — № 17. — С. 12-19.
• Государственный архив в Автономной Республике Крым, ф. Р-4281. Бахчисарайский историко-археологический музей, оп. 1, д. 8. Акты проверок состояния построек Дворца-Музея и памятников культуры в 1945–1946 гг., 162 л.