Ендре Аді: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{Письменник |
|||
[[Файл:Endre Ady.jpg|thumb|right|200px|Ендре Аді]] |
|||
| Ім'я = Аді Ендре |
|||
| Оригінал імені = Ady Endre |
|||
| Фото = Endre Ady.jpg |
|||
| Ширина = |
|||
| Підпис = |
|||
| Ім'я при народженні = |
|||
| Псевдоніми = |
|||
| Дата народження = 22.11.1877 |
|||
| Місце народження = [[Кеуаш (комуна)|Кеуаш]], [[Угорське королівство]] |
|||
| Дата смерті = 27.1.1919 |
|||
| Місце смерті = [[Будапешт]], [[Угорщина]] |
|||
| Національність = [[угорець]] |
|||
| Громадянство = |
|||
| Мова творів = |
|||
| Рід діяльності = [[поет]] |
|||
| Роки активності = |
|||
| Напрямок = |
|||
| Жанр = |
|||
| Magnum opus = |
|||
| Ukrcenter = |
|||
| Премії = |
|||
| Сайт = |
|||
| Примітки = |
|||
}} |
|||
'''Ендре Аді''' ({{lang-hu|Ady Endre}}) ([[22 листопада]] [[1877]], Ерміндсент, [[Трансільванія]] — [[27 січня]] [[1919]], [[Будапешт]]) — [[Угорщина|угорський]] поет, публіцист і громадський діяч, що представляв радикальну [[революційна демократія|революційну демократію]]. Зі збіднілого трансільванського [[дворянство|дворянства]]. Батько Ендре Аді, Леринц Аді, був дрібним землевласником, мати, Марія Пастор, походила з родини протестантського проповідника. |
'''Ендре Аді''' ({{lang-hu|Ady Endre}}) ([[22 листопада]] [[1877]], Ерміндсент, [[Трансільванія]] — [[27 січня]] [[1919]], [[Будапешт]]) — [[Угорщина|угорський]] поет, публіцист і громадський діяч, що представляв радикальну [[революційна демократія|революційну демократію]]. Зі збіднілого трансільванського [[дворянство|дворянства]]. Батько Ендре Аді, Леринц Аді, був дрібним землевласником, мати, Марія Пастор, походила з родини протестантського проповідника. |
||
Рядок 10: | Рядок 33: | ||
== Збірники == |
== Збірники == |
||
[[File:HUF 500 1975 obverse.jpg|thumb|354px|right|Ендре Аді на угорській банкноті]] |
|||
* ''Versek'' («Вірші») (1899) |
* ''Versek'' («Вірші») (1899) |
||
* ''Meg egyszer'' («Ще раз») (1903) |
* ''Meg egyszer'' («Ще раз») (1903) |
Версія за 11:50, 24 липня 2015
Аді Ендре | ||||
---|---|---|---|---|
Ady Endre | ||||
![]() | ||||
Ім'я при народженні | угор. diósadi Ady András Endre | |||
Псевдонім | Ida | |||
Народився | 22 листопада 1877 Кеуаш, Угорське королівство | |||
Помер | 27 січня 1919 (41 рік) Будапешт, Угорщина ·Іспанський грип і сифіліс | |||
Поховання | Керепеші | |||
Країна | ![]() | |||
Національність | угорець | |||
Діяльність | поет | |||
Alma mater | Q13389335? (1897)[2], Будапештський університет (1898)[3] і Calvinist College in Zilahd (1896) | |||
Заклад | Nyugatd | |||
Мова творів | угорська | |||
Членство | масонство[4] | |||
Родичі | Mariska Adyd | |||
Брати, сестри | Lajos Adyd | |||
У шлюбі з | Berta Bonczad | |||
| ||||
![]() | ||||
![]() | ||||
![]() |
Ендре Аді (угор. Ady Endre) (22 листопада 1877, Ерміндсент, Трансільванія — 27 січня 1919, Будапешт) — угорський поет, публіцист і громадський діяч, що представляв радикальну революційну демократію. Зі збіднілого трансільванського дворянства. Батько Ендре Аді, Леринц Аді, був дрібним землевласником, мати, Марія Пастор, походила з родини протестантського проповідника.
Освіту Аді одержував спочатку в реформатській школі, яку закінчив з відзнакою, маючи тільки дві оцінки «добре» (з математики й давньогрецької мови), а потім — на юридичному факультеті Дебреценського університету. З 1899 працював журналістом у місцевій газеті Debreceni Hirlap до свого переїзду в Орад (Арадю).
Перша збірка Ендре Аді — «Вірші» (1899) — продемонструвала літературні можливості поета. Надалі саме завдяки йому угорська література пережила тематичне й лексичне оновлення. Громадська лірика Аді починає виходити на передній план у збірнику «Ще раз» (1903) — протесті проти гнітючої буржуазної дійсності. Аді привітав революційні події 1905—1907, присвятивши Грудневому збройному повстанню 1905 в Москві статтю «Землетрус» (1906). Подальший розвиток визвольної боротьби в Угорщині напередодні першої світової війни знайшов своє відображення в ліриці Аді, присвяченій закликам до революції в Угорщині (збірка «На колісниці Іллі-пророка», 1908; вірш «Стремимо в революцію», 1913). Перша світова війна остаточно надломила щиросердні поривання Аді: всі його знайомі з ентузіазмом виступали за агресивну війну й вступали добровольцями до австро-угорської армії. Під час написання свого останнього вірша, «Привітання переможцеві» (Udvozlet a gyozonek), він уже був серйозно хворий.
Значення Ендре Аді не обмежується його літературною спадщиною. Аді був виразником настроїв радикальної угорської інтелігенції і навіть вступив у радикальну організацію «Двадцяте століття» (Huszadik Szazad), частина членів якої брала участь в угорської соціал-демократичної партії. Довкола нього (і зокрема, журналу «Ньюгат» («Захід»)) гуртувалися представники всієї демократичної інтелігенції — від поміркованих лібералів-ідеалістів до лівих соціалістів: Жигмонд Моріц, Деже Костолані, Арпад Тот, Фридьеш Каринти і навіть Дьердь Лукач.
Збірники
- Versek («Вірші») (1899)
- Meg egyszer («Ще раз») (1903)
- Uj versek («Нові вірші») (1906)
- Ver es arany («Кров і золото») (1907)
- Illes szekeren («На колісниці Іллі-пророка») (1909)
- Szeretnem, ha szeretnenek («Хочеться бути улюбленим») (1909—1910)
- Minden-Titkok versei («Вірші всіх таємниць») (1911)
- A Menekulo Elet ("Життя, що Рятується, ") (1912)
- A magunk szerelme («Наша любов») (1913)
- Ki latott engem? («Хто бачив мене?») (1914)
- Utolso hajok («Останні кораблі») (1915, 1923)
- A halottak elen («На чолі мерців») (1918)
![]() |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ендре Аді |
Бібліографія
- Россіянов О. К. Творчість Ендре Аді. М., 1967
- Ady Endre. Osszes versei, 1-2 kot. Bdpst, 1955
- ↑ а б в LIBRIS — 2012.
- ↑ https://epa.oszk.hu/00100/00181/00069/338.htm
- ↑ Ady füstbe ment jogászkodása — Nagyvárad: 2012.
- ↑ https://szabadkomuvesseg.hu/page/magyar-szabadkomuvesek
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Roux P. d. Nouveau Dictionnaire des œuvres de tous les temps et tous les pays — 2 — Éditions Robert Laffont, 1994. — Vol. 1. — P. 20. — ISBN 978-2-221-06888-5