Дао де цзін

Д́а́о Де Цзін (кит. трад. 道德經, спрощ. 道德经, піньїнь Dào Dé Jīng [звучання(i)],)- один з найвідоміших класичних філософських творів Китаю, приписаний Лао-Цзи(VI — V вв. до н. э.). Є важливим джерелом традиції даосизму. Рукопис містить 5 000 іероглифів, складається з 81 вірша.

Назва

Існує багато перекладів назви з китайської. Варіанти:

• 1) "Канон Шляху і Благодаті",
• 2) "Три Вози" — тому що, написаний на бамбуку, займав три вози,
• 3) "Книга Про Шлях та Силу".

Походження

За легендою, був створений мудрою людиною, просвітленим Лао-Цзи, коли той, відходячи на Захід, перетинав кордон Піднебесної. Начальник застави нібито умовив мудреця залишити повчання про світ та місце людини у світі. Але історик Сима Цянь піддав цю версію сумніву та вважав, що автором книги міг бути інший сучасник Конфуція — Лао Лай-цзи або ж чжоуський державний діяч Дань, про якого відомо, що той відвідав цинського правителя Сянь-гуна 129 років після смерті Конфуція. Деякі вчені(Лян Ці-чао, Гу Цзе-гань) вважають, що існуючий текст «Дао Де Цзін» носить відбиток більш пізніх часів, ніж часи Лао-Цзи. Є припущення, що книга була створена в епоху Чжань-го (IV — III вв. до н. е.) та відношення до Лао-цзи не має. Їх опоненти(Го Мо-жо та ін.), не відкидають цього факту, але стверджують, що твір є письмовим викладенням наративу, переказу вчення Лао Цзи його послідовниками.

Зміст Дао Де Цзін - розкриття центральних категорій даосизму, Дао та Де. Також важливе місце належить розкриттю категорії У-Вей, або Недіяння.

Форма, якою написані вірші Дао Де Цзін - поетична. Через це, та ще через складність тлумачення основних категорій твору, існує можливість різних за змістом та навіть формою перекладів.