Соляріс (фільм, 1972)

Солярис
Солярис
Жанр	Драма/фантастика
Режисер	Тарковський Андрій Арсенович
Сценарист	Тарковський Андрій Арсенович, Фрідрих Горенштейн
На основі	Соляріс
У головних ролях	Донатас Баніоніс, Наталія Бондарчук, Владислав Дворжецький, Юрій Ярвет, Анатолій Солоніцин, Микола Гринько
Оператор	Вадим Юсов
Композитор	Едуард Артем'єв
Кінокомпанія	Мосфільм
Дистриб'ютор	MOKÉPd і Netflix
Тривалість	165 хв.
Мова	російська
Країна	СРСР
Рік	1972
Кошторис	1 млн руб
IMDb	ID 0069293
Соляріс у Вікісховищі

Соля́рис — фільм Андрія Тарковського за мотивами роману «Соляріс» польського письменника Станіслава Лема. Створений у 1972 році.

У ролях

• Кріс Кельвін — Донатас Баніоніс
• Гарі — Наталя Бондарчук
• Снаут — Юрі Ярвет
• Сарторіус — Анатолій Солоніцин
• Бертон — Владислав Дворжецький
• батько Кріса — Микола Грінько
• мати Кріса — Ольга Барнет

Знімальна група

• Режисер — Андрій Тарковський
• Автори сценарію — Андрій Тарковський, Фрідрих Горенштейн
• Оператор — Вадим Юсов
• Композитор — Едуард Артем'єв

Сюжет фільму

В книзі "Феномен кіноактора Владислава Дворжецького" автор пише про фільм "Соляріс":

"Фільм «Соляріс» був першою та найбільш вдалою екранізацією роману польського письменника Станіслава Лема, а образ пілота Бертона став у картині символічним, бо через нього передавалась головна ідея фільму – будь-які дослідження мають здійснюватися на основі моральних законів. За задумом режисера герой Дворжецького мав виконати місію попередження – стати для головного героя передвісником Совісті-Гарі.

Пілот Анрі Бертон в молодості брав участь в експедиції по пошуку пілота Фехнера, який зник на планеті «Соляріс», і згодом про свої спостереження він розповість на засіданні наукової комісії.

Бертон був впевнений, що його розповідь допоможе пояснити наукову гіпотезу про те, що Океан Солярісу – гігантський мозок, мисляча субстанція, але майже ніхто не вірить його словам. Бертону болить душа від такого ставлення – він зовсім по-іншому уявляв роботу солярістів…

Пізніше Бертон здогадається, що Океан реально відтворив совість Фехнера і це, ймовірно, стало причиною його загибелі. З цими здогадами він приїжджає до науковця Кельвіна – попередити про можливі небезпеки, але той не хоче навіть слухати…

У фільмі«Соляріс» багато сцен мають глибоке символічне значення – зокрема поїздка Бертона швидкісним авто. Герой Дворжецького тут – звичайна совісна людина, доброту якого підкреслює милий син, а як протиставлення живої душі Бертона постають тунелі та автостради мегаполісу, що своєю техногенністю нагадують холодний розум можливого майбутнього…

Подальші події фільму розгортаються на космічній станції «Соляріс».

На станції працюють троє вчених, які намагаються розгадати таємницю Океану й встановити з ним контакт. Але до Океану вчені ставляться так, як до піддослідного кролика, і в результаті стикаються з явищами, які пояснити дуже важко, бо на кожного дослідника Океан діє згідно його совісті…

Зокрема, совість Кельвіна Океан відтворив у вигляді його покійної дружини Гарі, з якою він колись посварився та розлучився. Подібні «гості» навідують й інших вчених. Спочатку Кельвін намагається позбутися Гарі, але згодом усвідомлює – кохання важливіше за будь-які страхи…

Але тут починає страждати Гарі, яка намагається зрозуміти, хто вона така – це совість вченого намагається зрозуміти, як діяти далі…

Якщо на Землі Кельвіна попереджав Бертон, то на космічній станції його «попереджають» інші речі, зокрема картина Брейгеля, на якій люди й природа зображені в повній гармонії один з одним…

Космос величного твору живопису звучить теплими кольорами зимового пейзажу й нагадує Кельвіну щасливий день його дитинства – коли все було правильно та красиво…

Але, не дивлячись на різні попередження, вчений не знаходить в собі сили протистояти колегам в їх закоренілому матеріалізмі і в результаті зазнає душевної травми – Совість-Гарі намагається залишити його, щоб більше не турбувати. Та на цьому страждання Кельвіна не закінчуються, бо сукупність його гріхів (егоїстична любов, життєва пасивність, консерватизм в роботі) змінюють йому майбутнє. Коли Кельвін повертається додому – бачить зовсім іншого батька, іншу Землю. І хоча люблячий батько, подібно Отцю Небесному, обійме свого блудного сина, в теплому батьківському погляді залишиться вічне питання – чи навчилося дитя чомусь?..

«Соляріс» – складний фільм. Складний за своєю художньою структурою та за важливістю проблем, які в ньому розглядаються, але очевидним є його талановитість та висока кінематографічна культура – після вдумливого перегляду цієї картини зовсім по-іншому сприймається навколишній світ. Автори фільму показали, що люди, на жаль, мусять пройти через жахи й страждання, перш ніж усвідомити моральні критерії життя. Відмова від любові та доброти по відношенню до Невідомого, застосування силових методів до Незрозумілого можуть привести людей до духовного краху…"

Кінокритик Адольф Урбан писав про фільм «Соляріс»:

– В перших кадрах фільму «Соляріс» нас чекає не космос, а Земля. Тече струмок, коливаються зелені водорості. Довго тече, довго коливаються. Пливе багряний листок. Так само детально нам покажуть ставок, напівдикий парк, дерев’яний будинок та його меблі. Інтер’єр з пізніми осінніми квітами. Натюрморт з надкушеним яблуком. Зливу – велику, рясну, важку. Пробіжить породистий кінь.

Довго нічого або майже нічого не відбувається. Але ми давно вже захопились цікавою кіно-оповіддю. Оповідання давно вже йде.

Про що оповідання? Про дивовижну красу та досконалість природи. Про землю та воду, про плоди та траву, про будинок та книги, що зберігають мудрість віків, про старого чоловіка з тихим і спокійним голосом, доброго генія чарівного куточка. Це батько героя. Можна назвати його й інакше – Батько. Як траву – Травою, дощ – Дощем, коня – Конем. Режисер показує їх стільки, скільки потрібно для того, щоб звичайне та буденне стало символом, стало чимось більшим, ніж просто трава, дощ, кінь…

Лірична зосередженість піднімається до епосу…

Див. також

• Соляріс (фільм, 2002)

Посилання

• Соляріс на сайті Kino-teatr.ua
• (рос.) «Соляріс» на сайті проекта про Андрія Тарковського
• Світлана Шакула "Феномен кіноактора Владислава Дворжецького". Видавництво "Вадим Карпенко". Київ, 2015 р.
• Урбан А. В человеческом космосе // Искусство кино, № 5, 1972 г.