Карпівці (Житомирський район)

село Карпівці
Країна	Україна
Область	Житомирська область
Район	Чуднівський
Рада	Карповецька сільська рада
Облікова картка	Карпівці
Основні дані
Засноване	1714
Населення	2037
Площа	7,941 км²
Густота населення	256,52 осіб/км²
Поштовий індекс	13235
Телефонний код	+380 4139
Географічні дані
Географічні координати	49°57′18″ пн. ш. 28°06′28″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	242 м
Водойми	р. Тетерів
Найближча залізнична станція	Чуднів-Волинський
Місцева влада
Адреса ради	13235, с. Карпівці, вул. Леніна, 15; тел. 9-32-31
Карта
Карпівці
Карпівці
Мапа
Карпівці у Вікісховищі

Ка́рпівці — село в Україні, в Чуднівському районі Житомирської області. Населення становить 2037 осіб.

Розташоване на обох берегах річки Тетерів.

Карпівці. Назва села пов'язана із заснуванням хутора Карпа, який був заснований на лівій притоці річки Тетерів — Закоща у 14 столітті.

Історичні відомості

Село Карпівці розміщене по обидва боки річки Тетерів. Навколо села в минулому росли великі дубові ліси, які були вирізані у 20-х роках ХХ століття.

Першими поселенцями села Карпівці були землероби. Густі ліси й болота надійно захищали жителів села від нападу турків і татар. Першими відомими власниками Карповець були польські графи Карвіцькі, а саме Ян Карвіцький, який мав у своїй власності також села Волосівку і Бейзимівку. За архівними документами саме Ян Карвіцький дбав про облаштування місцевого кладовища, на його кошти була побудована у 1800 році кам'яна каплиця для богослужінь і інших відповідних потреб.

У 1810-му році, після смерті графа, його маєтності успадкував син — Станіслав Карвіцький. Разом із землями у його власність перейшли 672 селянина чоловічої статі, які були кріпаками, разом із своїми сім'ями. Молодий граф постійно позичав гроші, а заставою були кріпаки. Не спромігшись повернути борг, Станіслав Карвіцький змушений був віддати Бейзимівку. Досить часто в оренду на певний період віддавалися і Карпівці.

Деякий час, поки пан перебував у Кракові, в Карпівцях порядкувала його дружина — Вероніка Карвіцька.

Пани утримували в селі Сестру Милосердя, яка надавала медичну, соціальну і фізичну допомогу найбільш стражденним і знедоленим. Щомісячно вона отримувала плату із графської казни.

До речі, у ті часи Карпівці мали статус містечка, в той час як Волосівка і Бейзимівка — статус села.

До 1861-го року жителі села були кріпаками пана Сініцького.

На початку 1918-го року селяни почали боротьбу за землю.5 січня 1918 року в селі відбувся розгром помістя пана Сініцького. Поміщицька земля стала поділена між селянами. В поміщицькому маєтку було утворено державне радгоспне господарство «Карпівці». Спочатку в радгоспі вирощували зернові культури, а пізніше, з 1924 року, почали вирощувати хміль. Господарством у якому було понад 5000 га землі керувати було важко. Тому радгосп розділили на 4 артілі: ім. 1 травня, ім. Петровського, ім. Леніна, ім. Сталіна. Кожна артіль мала своє окреме господарство. Село змінилося, збирали великі врожаї.

25 серпня 1941-го року село було окуповане німецькими загарбниками. Все було розгромлено, розграбовано. Звільнили село радянські війська 6 січня 1944-го року. Після Другої світової війни в Карпівцях залишилась братська могила, у якій поховано 154 червоноармійці, серед яких і жителі села. Братську могилу було насипано у 1944 році, після боїв за визволення села. Пам'ятник у вигляді скульптури радянського воїна в касці, який стоїть навколішки і тримає в руках автомат, було встановлено у 1954 році. У 1975 році відбулась реставрація пам'ятника. За братською могилою доглядають учні із карповецької школи. Кожного року на День Перемоги відбувається урочиста хода із покладання квітів до могил героїв, полеглих у визволенні Карповець. Ось такі слова виголосив карпівчанин, учень 11 класу, Ковальчук Олександр у 2013 році, під час покладання квітів до пам'ятника :

"Могила братська у селі,
Стоїть навколішки солдат.
Схилив він голову в журбі,
В руках тримає автомат.
Він так й завмер тут на віки
З тривоги повними очами - 
В могилі цій лежать брати,
З якими воював ночами.
Вони були його сім'я,
Хоча не рідної і крові,
Та побратала їх війна - 
Дала ненависті й любові.
Була ненависть до війни,
Любов була до Батьківщини,
І смерть приймали залюбки
Й не дочекались їх дружини.
Вони були чужі сини,
Але за нас вони вмирали,
Щоб мирні бачили ми сни, 

І подвиг їхній пам'ятали."

Після перемоги карпівчани почали відбудову свого господарства. За період з 1946 по 1953 роки село було повністю відбудоване. Всі чотири колгоспи були з'єднані в радгосп. Радгоспне господарство стало зразковим. У нього вчилися господарювати сусідні колгоспи.

За свою сумлінну працю доярка хмелерадгоспу «Карпівці» Лідія Федорівна Лихуша була нагороджена орденом Леніна, орденом Дружби народів і удостоєна високого звання — Героя Соціалістичної Праці.

Станом на 1901 рік в селі налічувалося 435 жилих дворів у яких проживало 2550 осіб.

Станом на 1920 рік кількість дворів зросла до 558.

У 1911 році у селі було засновано однокласне училище. У ньому навчались 61 хлопчик і 21 дівчинка. На школу держава відпускала всього 255 карбованців, а община вносила ще 359 карбованців. В селі був один учитель — Табарук Володимир Абакумович.

З 1912 року навчання проходило в парафіяльній школі. В ній навчалося 63 учні, з них 20 дівчаток. Закінчили школу 10 хлопчиків і 2 дівчинки. У 1912 році держава відпускала на школу 700 карбованців, а община — 359. Навчання було платне. До 1917 року у школі викладали граф Сініцький, його дружина та син і священник. В період з 1917 по 1924 роки в селі школи не було.

Із встановленням радянської влади в селі розпочинає активну роботу комосередок та товариство «Просвіта», які створили бібліотеку, хату-читальню, театральний гурток. А також ці організації підняли питання про відновлення навчального процесу в Карпівцях.

У 1924 році було організовано роботу чотирьохкласної школи. До 1967 року заняття проводились у 5 пристосованих приміщеннях, а 1 вересня 1967-го року діти перейшли у нове приміщення, де навчалось близько 1000 учнів.

Історичні дані

Полісся… Чарівний, мальовничий куточок на північному заході України. Не раз оспіване у піснях і народних переказах, воно і нині надихає своєю неповторною красою художників і письменників. У цьому поетичному краї, на березі ріки Тетерів, розташоване село Карпівці – прекрасне природою, багате історичними подіями та знаменитими людьми. Тепер стосовно дати заснування села Карпівець. У книзі «Архив Юго-Западной России» (ч. 3, т. 2, стр. 777) дійсно вперше йде згадка про село Карпівці під 1714 роком. На цей документ і посилається Н. І. Теодорович «Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии». Почаев, 1888 г. стр. – 145: «с. Карповцы при р. Тетерев, от г. Житомира 60 верст, почтовая ст. Чуднов – 9 в., ж. д. станция Ольшанка – 6 в. Ближайший приход с. Волосовка – 4 в., и Трощи – 5 в. Церковь во имя св. Арх. Михаила. Построена в 1876 г.». А в документі «Волынская духовная консистория», 1839 год, Ф. 1, оп. 83, спр. 7, с. 3, «с. Карповцы имеет церковь св. Михаила, прихожан мужского пола – 721, женского – 766. Церковь построена в 1839 году, деревянная». Церковь построена в 1876 г. за счет казны при пособии прихожан. Каменная. Есть кладбищенский молитвенный дом, построен в 1846 г. Старая деревянная церковь закрыта в 1882 г.  Канонические книги хранятся с 1814 г. Земли усадебной 1 1/2 дес., пахоты – 60 дес., строительного леса – 20 дес. Один священник с жалованьем 240 руб., попом – 38 руб. Для священника дом и хоздвор – новые. Есть каплица, принадлежащая к Чудновскому католическому приходу. Дворов – 221, прихожан – 1850, евреев – 50. Священник Иосифъ Стефанович Колядинский (с 1881 г.). Село Карповцы упоминается в акте от 1714 года 9 мая в письме к Ивану Галицкому (польское войско) к регенту Овруцкому Левковскому с упреком к шляхтичам воеводства Киевского, что они распределили квартиры для войска в совершенно опустевшей Украине, в том числе и в селе Карповцах (Архив Юго-Западной России, ч. 3, т. 2, стр. 777).  Цей документ свідчить, що село Карпівці у 1714 році існувало. Хоча на цей час село, як і значна територія Правобережної України, було майже пусткою, викликаною повстанням С. Палія, різаниною між поляками та українцями, очевидно й перебуванням шведських військ (за союзу шведського короля та І. Мазепи), переселенням селян з цих земель на Лівобережжя. Кінець XVII – початок XVIII ст. – важкі часи в історії нашого краю. Отже, село було. Як на мене, воно виникло набагато раніше. Дослідити глибше можливо лише за польськими джерелами. Ймовірно, воно було і в 1585 році, коли В. Коровинці були даровані княгині С. Острозькій князем К. (В.) К. Острозьким та ще 45 сіл. У числі 45 могли бути і Карпівці. За польськими джерелами можна було б віднайти власників селян Карпівців, розширити інформацію за описами розвитку Волинської губернії в складі Росії. Це кропітка робота і потребує часу. І я звертаюсь з уклінним проханням до всіх уродженців с. Карпівці, хто має (або знає) про якісь цікаві факти, події, фотографії та документи з історії с. Карпівці, доповнити мій нарис і щоб ми могли сказати собі:

"Як знак того, що Карпівці
Сприймуть старання наші ці,
Як знак невтомного бажання,
Щоб ми, прокинувшись щорання,
Могли подумать й мовити
  щоднини: 
«В будові цій і наші є цеглини,
І ми чинили добрії діла,
Щоб слава Карпівців жила»."

Яків ГОРДІЙЧУК.

Наш час

У наші дні село починає занепадати. Якщо у 1970- 1990-х роках у селі було 4500 жителів, то на сьогодні їх чисельність зменшилась у 2 рази. Село очолює сільський голова - Мельник Сергій Аркадійович. День села - 26 липня. Село славиться своїми вихідцями. Далеко за межами Карповець знають Лихушу Лідію Федорівну( нині покійну), Мадзігона Василя Миколайовича, Биця Валерія Вікторовича, Петрука Миколу Миколайовича, а ще далі , аж у Крим, залетіла слава про нашого видатного земляка Якова Гордійчука - автора гімну Карповець. Здавна село славилось своїми музично обдарованими жителями, серед яких найбільшу пошану мають: Бучко Олександр, Шах Олександр, Цьмох Борис, Жук Юрій, Цьомик Михайло, Мельник Юрій, Михальчук Микола, Кермаш Володимир та багато інших. Ніколи не переведуться в Карпівцях і поети. Зараз у селі проживає молодий поет, Ковальчук Олександр, який, незважаючи на молодість, уже встиг завоювати своїми віршами любов і прихильність свіввітчизників. У селі недавно був побудований новий будинок культури. Із початком російської агресії на Сході та Півдні України, з села багато людей пішли на фронт, захищати рідну Україну.

Посилання

• Погода в селі Карпівці