СД

Служба безпеки (СД) (нім. Sicherheitsdienst Reichsführer-SS (SD)) — внутрішньопартійна служба безпеки НСДАП, пізніше — служба безпеки рейхсфюрера СС.

Персонал СД в Польщі

Історія

СД, нацистська секретна служба безпеки, розвідувальне управління СС. Сформована у березні 1934 — спочатку з метою забезпечення безпеки Гітлера і нацистського керівництва. 26 червня 1936 Гіммлер призначив шефом СД і зіпо (Sicherheitspolizei — поліція безпеки) Рейнхарда Гейдріха. Перший час СД являла собою щось на кшталт допоміжної поліції, що знаходиться у веденні нацистської партії, але з часом переросла своє призначення. «СД, — говорив Гіммлер, — призначена розкривати ворогів націонал — соціалістичної ідеї, і вона буде здійснювати проведення контрзаходів через державні поліцейські сили». Теоретично СД перебувала у віданні міністра внутрішніх справ Вільгельма Фріка, на практиці ж вона повністю підпорядковувалась Гейдріху та Гіммлеру. Як і гестапо, займаючись в основному питаннями внутрішньої безпеки Третього рейху, СД все ж таки була самостійною службою. Гіммлер так пояснював відмінності в сфері компетенцій між СД і поліцією безпеки, найважливішою інтегрованою частиною якої було гестапо. Органи СД займаються дослідженням і підготовкою експертиз та матеріалів загального характеру — плани опозиційних партій та течій, сфери їх впливу, системи зв'язків і контактів, вплив окремих нелегальних організацій і т. д. Гестапо ж, спираючись на матеріали та розробки СД, проводить слідство по конкретних справах, виробляє арешти і відправляє винних у концтабори. Оскільки ці служби були підпорядковані безпосередньо Гіммлеру, це значно розширювало сферу діяльності та можливості СД. В її розпорядженні опинилася розгалужена інформаційна мережа всередині країни і за кордоном, досьє та особові справи на супротивників нацистського режиму. Агентурна мережа СД ділилася на п'ять категорій:

• Vertrauensleute (секретні агенти)
• Agenten (агенти)
• Zubringer (інформатори)
• Helfershelfer (помічники інформаторів)
• Unzuverlassige («ненадійні»)
  Формально СД залишалася інформаційною службою НСДАП, підпорядковувалася партійному керівництву і конкретно Рудольфа Гесса і керівнику його штабу Мартіну Борману. Мала величезну картотеку з компрометуючих матеріалів на багатьох високопоставлених осіб як всередині країни, так і за її межами (досить сказати, що тільки під час аншлюсу в Австрії за матеріалами СД було заарештовано понад 67 тис. «ворогів держави»). На Нюрнберзькому процесі СД була визнана злочинною організацією.