Дзюба Тетяна Анатоліївна: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
стильові правлення |
|||
| Рядок 47: | Рядок 47: | ||
== Відзнаки == |
== Відзнаки == |
||
Лауреат літературних премій імені Миколи Гоголя (1999), Михайла Коцюбинського (2001), Бориса Нечерди (2001), Дмитра Нитченка (2002), [[Міжнародна літературна премія імені Івана Кошелівця|Івана Кошелівця]] (2003), Григорія Сковороди (2005), Леоніда Глібова (2011), Пантелеймона Куліша (2012), премії Державного комітету телебачення і радіомовлення України [[Премія імені Івана Франка у галузі інформаційної діяльності|імені Івана Франка]] за |
Лауреат літературних премій імені Миколи Гоголя (1999), Михайла Коцюбинського (2001), Бориса Нечерди (2001), Дмитра Нитченка (2002), [[Міжнародна літературна премія імені Івана Кошелівця|Івана Кошелівця]] (2003), Григорія Сковороди (2005), Леоніда Глібова (2011), Пантелеймона Куліша (2012), премії Державного комітету телебачення і радіомовлення України [[Премія імені Івана Франка у галузі інформаційної діяльності|імені Івана Франка]] за найкращу наукову роботу (2014), премії Української православної церкви Київського патріархату імені преподобного Паїсія Величковського (2014), Міжнародної літературної нагороди «Золотий перстень» (Македонія, 2014), Міжнародної літературної премії «Золотий асик» (Казахстан, 2014), Малої Нобелівської премії - Міжнародної літературної премії імені Людвіга Нобеля «Будон» (Удмуртія, 2014),<ref>{{cite web | url = http://ukrainka.org.ua/node/3206 | title = Сергій і Тетяна Дзюби — лауреати Малої Нобелівської премії – Міжнародної літературної премії імені Людвіга Нобеля «Будон» | date = 2014-04-30 | publisher = «Жінка–УКРАЇНКА»}}</ref> Міжнародної літературної нагороди "Летюче перо" IX-го Міжнародного фестивалю поезії «Славянска прегръдка» (місто Варна, Болгарія, Слов’янська літературно-мистецька Академія, 2015), лауреат XXXVII-го Міжнародного фестивалю поезії та верхньолужицької культури (Німеччина, Баутцен-Дрезден-Берлін, 2015), Міжнародного літературного конкурсу "Гранослов", конкурсу "Найкраща книга року" (неодноразово) та інших відзнак. Нагороджена Почесною грамотою Спілки письменників Білорусі (2010), Почесною грамотою Чернігівської обласної ради (2013), Почесною грамотою Спілки болгарських письменників і нагрудним знаком «Золотий Пегас» за визначну літературну та наукову діяльність (2014). |
||
== Примітки == |
== Примітки == |
||
Версія за 08:08, 17 листопада 2015
| Дзюба Тетяна Анатоліївна | ||||
|---|---|---|---|---|
| Ім'я при народженні | Тетяна Анатоліївна Мурзенко | |||
| Народилася | 19 червня 1966 (58 років) Брусниця, Чернівецька область | |||
| Громадянство |  Україна | |||
| Діяльність | письменниця, журналіст | |||
| Сфера роботи | літературознавство[1], переклад[1] і Соціальна комунікація[1] | |||
| Alma mater | ННІ журналістики КНУ ім. Т. Шевченка | |||
| Мова творів | українська | |||
| Членство | Національна спілка письменників України | |||
| У шлюбі з | Дзюба Сергій Вікторович | |||
|
| ||||
Тетяна Анатоліївна Дзюба (з дому Мурзенко, народилася 19 липня 1966 у селі Брусниця Кіцманського району Чернівецької області) — українська письменниця, літературознавець, журналіст, перекладач, доктор наук із соціальних комунікацій, доцент, член Національної спілки письменників України (з 2002). Дружина Сергія Дзюби.
Освіта
Закінчила факультет журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка, аспірантуру Інституту літератури Національної Академії Наук України та докторантуру Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Доктор наук із соціальних комунікацій, доцент. Член зарубіжних академій: з 2014 року - Міжнародної літературної (науково-мистецької) Академії "Македонія Презент" (Скоп’є, Республіка Македонія), Міжнародної Академії літератури та мистецтва Удмуртії; з 2015-го - Міжнародної Медитеранської Академії імені братів Міладінових (Струга, Республіка Македонія).
Кар'єра
Працювала завідувачем відділу Чернігівської обласної газети «Гарт», власкором газети «Молодь України» у Чернігівській області, викладачем Київського інституту «Слов’янський університет» та Чернігівського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка.
Літературна і наукова творчість
Авторка збірки поезій «Акомодація до часу» (2000), літературознавчої книги «Талант як міра ваги» (2008), монографії «Спрага народу і спрага Вітчизни. Публіцистика другої половини XIX — першої третини ХХ ст.: модель національної ідентичності» (2012), численних літературно-критичних і літературознавчих публікацій у газетно-журнальній періодиці та наукових виданнях. У 2013 році в Польщі, у Любліні, вийшла книга віршів Тетяни Дзюби (у співавторстві з Сергієм Дзюбою) «Розмова чоловіка і жінки» польською та українською мовами (перекладачі Роксана Кжемінська, Маріанна Хлопек-Лабо і Анна Тилютка; художниця Ядвіґа Квятковська). В 2014-му в США, у Нью-Йорку, побачила світ книга Тетяни і Сергія Дзюби «Вибрані вірші» англійською й українською мовами (перекладачі Люба Ґавур і Богдан Бойчук); а в Казахстані, в Алмати, вийшла поетична збірка Тетяни і Сергія Дзюби «Остання кочівля любові» казахською та російською мовами (казахською переклав Ауезхан Кодар, а російською - Володимир Ільїн). У 2015 році побачили світ книжки Тетяни і Сергія Дзюби «Яблука з небесного саду» (туркменською та українською мовами, перекладач Ак Вельсапар; Швеція, Стокгольм), «На сріблястій долоні вічності» (болгарською та українською мовами, перекладач Димитр Христов, редактор і консультант Анна Багряна, рецензент Боян Ангелов; Болгарія, Софія) та «Вірші Тетяни і Сергія Дзюби 60-ма мовами світу» у чотирьох томах (Канада, Торонто). Упорядник і автор антологій сучасної української поезії «Пастухи квітів» (1999) та «Станція Чернігів» (2002).
Разом зі своїм чоловіком – письменником Сергієм Дзюбою та композитором Миколою Збарацьким написала цикл пісень.
Перекладає з німецької, верхньолужицької, болгарської, білоруської та російської мов. Учасниця міжнародних фестивалів поезії в Німеччині (2014, 2015), Болгарії (2015) та Хорватії (2015).
Твори Тетяни Дзюби перекладені 60-ма мовами світу. Друкувалася у багатьох вітчизняних та закордонних виданнях у 35-ти країнах.
Відзнаки
Лауреат літературних премій імені Миколи Гоголя (1999), Михайла Коцюбинського (2001), Бориса Нечерди (2001), Дмитра Нитченка (2002), Івана Кошелівця (2003), Григорія Сковороди (2005), Леоніда Глібова (2011), Пантелеймона Куліша (2012), премії Державного комітету телебачення і радіомовлення України імені Івана Франка за найкращу наукову роботу (2014), премії Української православної церкви Київського патріархату імені преподобного Паїсія Величковського (2014), Міжнародної літературної нагороди «Золотий перстень» (Македонія, 2014), Міжнародної літературної премії «Золотий асик» (Казахстан, 2014), Малої Нобелівської премії - Міжнародної літературної премії імені Людвіга Нобеля «Будон» (Удмуртія, 2014),[2] Міжнародної літературної нагороди "Летюче перо" IX-го Міжнародного фестивалю поезії «Славянска прегръдка» (місто Варна, Болгарія, Слов’янська літературно-мистецька Академія, 2015), лауреат XXXVII-го Міжнародного фестивалю поезії та верхньолужицької культури (Німеччина, Баутцен-Дрезден-Берлін, 2015), Міжнародного літературного конкурсу "Гранослов", конкурсу "Найкраща книга року" (неодноразово) та інших відзнак. Нагороджена Почесною грамотою Спілки письменників Білорусі (2010), Почесною грамотою Чернігівської обласної ради (2013), Почесною грамотою Спілки болгарських письменників і нагрудним знаком «Золотий Пегас» за визначну літературну та наукову діяльність (2014).
Примітки
- ↑ а б в Czech National Authority Database
- ↑ Сергій і Тетяна Дзюби — лауреати Малої Нобелівської премії – Міжнародної літературної премії імені Людвіга Нобеля «Будон». «Жінка–УКРАЇНКА». 30 квітня 2014.